Справа № 4-823/08
ПОСТАНОВА
15 квітня 2008 року м. Київ
Суддя Печерського районного суду м. Києва Фінагєєв В.О., при секретарі Кабанець О.С. О.І., за участю захисника ОСОБА_1, розглянувши скаргу захисника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_1 на постанову від 10.12.2007 року старшого прокурора відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про відмову в порушенні кримінальної справи відносно заступника начальника відділу УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_4, старшого оперуповноваженого в ОВС відділу ОСОБА_5, оперуповноваженого в ОВС ОСОБА_6 за ст.ст. 364 ч. 3, 365 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_1 звернувся до суду з даною скаргою та просив суд винести постанову, якою скасувати постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, винесену 10.12.2007 року відносно заступника начальника відділу УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_4, старшого оперуповноваженого в ОВС відділу ОСОБА_5, оперуповноваженого в ОВС ОСОБА_6 за ст.ст. 364 ч. 3, 365 КК України та порушити кримінальну справу відносно начальника відділу УБОЗ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_4
Свою скаргу захисник обґрунтовує тим, що 13 грудня 2007 року ОСОБА_2 в СІЗО № 13 м. Києва під розпис був ознайомлений з постановою про відмову в порушені кримінальної справи відносно начальника відділу УБОЗ ГУМВСУ України м. Києва ОСОБА_4, оперуповноваженого в ОВС ОСОБА_5, оперуповноваженого в ОВС ОСОБА_6, яка була винесена прокуратурою м. Києва. Постанова на руки ОСОБА_2, та йому не надавалася. З вказаною постановою скаржник та його захисник незгодні в зв'язку з тим, що вона була винесена з численними порушеннями КПК України, та безпідставно. В жовтні 2007 року ОСОБА_2 звернувся з заявою до Генеральної прокуратури з проханням порушити кримінальну справу відносно працівників УБОЗ ГУМВС України в м. Києві, посилаючись на те, що він в ніч з 13.09.2007 року на 14.09.2007 року був затримай працівниками міліції та доставлений до службового приміщення УБОЗ ГУМВС України в м. Києві за адресою: м. Київ Московська площа, 2, де незаконно тримався біля 16 годин та піддавався катуванню з цілю взяти від нього необхідні покази, будь-якого протоколу про затримання складено не було. Після того як ОСОБА_2 був звільнений - одразу ж був госпіталізований швидкою допомогою в лікарню в тяжкому стані з сильними побоями та з струсом головного мозгу. ОСОБА_2 знаходився в лікарні до 18.09.2007 року після чого був виписаний. Біля приміщення УБОЗ ГУМВС України в м. Києві за адресою м. Київ Московська площа, 2, ОСОБА_2 чекали його співробітники старший лейтенант ОСОБА_7, лейтенант міліції ОСОБА_8, майор міліції ОСОБА_10, та його безпосередній керівник начальник відділу по торгівлі людьми м-р міліції ОСОБА_11, які можуть підтвердити, що ОСОБА_2 був в дуже тяжкому стані та у нього на лиці булу сліди ударів. При винесенні оскаржуваної постанови прокуратурою було порушено строк розгляду заяв та повідомлень про злочин, відповідно до ст. 97 УПК України процесуальна особа повинна в 3-х денний термін, а при необхідності перевірити заяву - в десятиденний термін порушити кримінальну справу або відмовити в порушенні кримінальної справи. По друге прокуратурою були відкинуті докази, які підтверджують наявність легких тілесних ушкоджень, а саме виписка із медичної карти стаціонарного хворого. Тобто всі підстави та докази для порушення кримінальної справи відносно працівників УБОЗ ГУМВС України в м. Києві у прокуратури є, однак безпідставно прокуратурою в цьому було відмовлено.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 скаргу підтримав в повному обсязі та просив суд її задоволити, пославшись на обставини викладені в скарзі.
Представник прокуратури в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду скарги, про що свідчить копія з реєстру відправки поштових повідомлень з відміткою прокуратури про вручення, що є в матеріалах скарги.
Розглянувши скаргу, ознайомившись з наданими суду матеріалами на підставі яких прокурором винесено оскаржувану постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, заслухавши пояснення захисника та прокурора приходжу до висновку про обґрунтованість скарги з наступних підстав.
Вивченням матеріалів, на підставі яких було прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи встановлено, що ОСОБА_2 з заявою про вчинення злочину відносно нього звернувся до Генеральної Прокуратури України, Прокурора Дніпровського району м. Києва та до Міністерства внутрішніх справ України. Вказані заяви були направлені для відповідної перевірки та прийняття рішення в порядку ст.. 97 КПК України до прокуратури м. Києва. Згідно з поданими ОСОБА_2 заявами вбачається, що 13.09.07 за адресою: м. Київ, пр-т Возз'єднання, 21, автозаправна станція „Лукойл" під час зустрічі з ОСОБА_9 ОСОБА_2 був затриманий співробітниками УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві. Під час затримання вони повалили ОСОБА_2 на землю, нанесли удари руками та ногами в область голови та тулуба, в результаті чого ОСОБА_2 втратив свідомість. Після цього до нього були застосовані наручники, він був поміщений до автомобіля та доставлений до приміщення УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві, розташованого на Московській площі, 2 в м. Києві. ОСОБА_2 стверджує, що йому не були роз'яснені підстави та мотиви затримання та не було складено протокол затримання. В результаті застосування співробітниками УБОЗу до ОСОБА_2 прийомів рукопашного бою, йому були спричинені тілесні ушкодження. Після доставляння до приміщення управління по боротьбі з організованою злочинністю ОСОБА_2 було піддано, катуванню та нелюдському відношенню з боку заступника начальника відділу управління ОСОБА_4, який безпосередньо його катував та керував діями своїх підлеглих. Протримавши у вказаному приміщенні протягом доби без сна та їжі, ОСОБА_2 відпустили додому, пригрозивши фізичною розправою у випадку звернення за допомогою до медичних установ, а також зі скаргами на дії співробітників УБОЗу.
Перевіривши заяви ОСОБА_2 прокурором прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи відносно заступника начальника відділу УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_4, старшого оперуповноваженого в ОВС відділу ОСОБА_5, оперуповноваженого в ОВС ОСОБА_6 за ст.ст. 364 ч. 3, 365 КК України.
Однак з вказаним висновком про відмову в порушенні кримінальної справи суд погодитись не може, оскільки таке рішення прийнято всупереч вимогам ст. 99 КПК України на підставі поверхово, однобічно та неповно зібраних матеріалів.
Так в ході проведеної прокурором перевірки було встановлено, що 13.09.07 за адресою: м. Київ, пр-т Возз'єднання, 21, автозаправна станція „Лукойл" під час зустрічі з ОСОБА_9 ОСОБА_2 був затриманий співробітниками УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві після чого був доставлений в приміщення УБОЗ за адресою м. Київ площа Московська 2, де пробув до 16-00 год. 14.09.2007 року. Вказані обставини підтверджуються зібраними матеріалами перевірки, а саме постановою про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 в якій слідчий вказує, що ОСОБА_2 близько 00-00 год. 14.09.2007 року був затриманий працівниками УБОЗ. Поясненнями гр.. ОСОБА_7 та ОСОБА_8 які пояснили, що ОСОБА_2 біля 00-00 год. був затриманий працівниками УБОЗ ГУМВС за отримання хабара. Поясненнями заступника начальника УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_4 відповідно до яких ОСОБА_2 вийшов з приміщення УБОЗ 14.09.2007 року в 16-00 год.
Прокурором при винесені оскаржуваної постанови не дано правової оцінки діям працівникам міліції, які при затриманні ОСОБА_2 не склали жодного процесуального документу, в той час як у відповідності до вимог ч. 3 ст.. 106 КПК України - про кожний випадок затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, орган дізнання зобов'язаний скласти протокол із зазначенням підстав, мотивів, дня, години, року, місяця, місця затримання, пояснень затриманого, часу складання протоколу про роз'яснення підозрюваному в порядку, передбаченому частиною другою статті 21 цього Кодексу, права мати побачення із захисником з моменту затримання. Протокол підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу з переліком прав та обов'язків негайно вручається затриманому і направляється прокурору. На вимогу прокурора йому також надсилаються матеріали, що стали підставою для затримання.
Крім того перевірка, що проведена прокурором проведена однобічно та поверхово з порушенням вимог ст. 22 КПК України відповідно до якої - прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.
Всупереч вимогам вказаної статті КПК України прокурором не перевірені доводи скарги ОСОБА_2 щодо наявності свідків, що можуть надати пояснення щодо стану його здоров'я під час коли він вийшов з приміщення УБОЗ ГУМВС 14.09.2007 року. Так в своїй скарзі ОСОБА_2 вказує, що після того як його відпустили з приміщеня УБОЗ ГУМВС України в м. Києві він перебував в тяжкому стані здоров'я з сильними побоями та з струсом головного мозку. Біля приміщення УБОЗ його чекали колеги: лейтенант міліції ОСОБА_7 та лейтенант міліції ОСОБА_8, майор міліції ОСОБА_10 та його безпосередній керівник ОСОБА_11, які можуть підтвердити зазначені факти. Також про свідка ОСОБА_11 ОСОБА_2 повідомляє в своєму поясненні (а.с. 64). Однак прокурором пояснення в ОСОБА_11 та ОСОБА_10 взагалі не відбиралось, а в поясненнях, що відібрані в ОСОБА_7 та ОСОБА_8 питання про стан ОСОБА_2 та наявність в нього тілесних ушкоджень після його виходу з УБОЗ УМВС взагалі не ставилось і не з'ясовувалось.
Крім того прокурор, відмовляючи в порушенні кримінальної справи по заяві ОСОБА_2 не з'ясував походження тілесних пошкоджень, що виявлені в ОСОБА_2, не встановив звідки вони взялися та об'єктивного дослідження з цього приводу не провів. Так в матеріалах перевірки містяться наступні медичні документи, щодо стану здоров'я ОСОБА_2 - довідка від 17.09.2007 року міської клінічної лікарні швидкої допомоги відповідно до якої ОСОБА_2 перебував в відділенні нейрохірургії № 1 з 14.09.07 року по 17.09.2007 року (даний час) з діагнозом ЗЧМТ, струс головного мозку, забій м'яких тканин голови, забої грудної клітки і передньої черевної стінки (А.с. 21), довідка № 467 від 20.09.2007 року з міської лікарні швидкої медичної допомоги відповідно до якої ОСОБА_2 знаходився в відділенні нейрохірургії з 18.09.2007 року по 20.09.2007 року з діагнозом - закрита травма хребта, забій шийного відділу хребта, закрита черепно-мозкова травма і струс головного мозку (а.с. 22), довідка № 422 від 15.09.2007 року відповідно до якої ОСОБА_2 з 22-15 год 14.09.2007 року перебуває в лікарні з ЗЧМТ, струс головного мозку, ушиби м'яких тканин голови…, виписки з медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_2 (а.с. 84, 85), карта виїзду швидкої допомоги відповідно до якої в ОСОБА_2 виявлено ЗЧМТ, струс головного мозку, ссадини та синці спини та голови (а.с. 94), копія медичної карти стаціонарного хворого від 14.09.2007 року відповідно до якої хворий ОСОБА_2 госпіталізований з діагнозом ЗЧМТ, струс головного мозку, забої м'яких тканин грудної клітки, передньої черевної стінки. (а.с. 95), супровідний листок лікарні швидкої допомоги, та записи лікаря приймального відділення лікарні (а.с. 96-97), листок огляду та консультацій спеціалістів та сумісний огляд хворого ОСОБА_2 (а.с. 98-99).
Однак прокурором при перевірці заяви ОСОБА_2 про вчиненя злочину відносно нього не дано ніякої оцінки зазначеним документам, вони навіть не направлялися на дослідження судово-медичної експертизи, що фактично підтверджується висновком експерта № 222
к (а.с. 101-102) відповідно до якого на дослідження експертизи направлено лише медичну карту № 27327/1791 на ім'я ОСОБА_2
У відповідності до вимог ст. 99 КПК України при відсутності підстав до порушення кримінальної справи прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя своєю постановою відмовляють у порушенні кримінальної справи, про що повідомляють заінтересованих осіб і підприємства, установи, організації.
Однак приймаючи оскаржувану постанову прокурор передчасно пийшов до висновку про відмову в порушенні кримінальної справи, оскільки перевірка була проведена з порушеннями вимог ст. 22 КПК України неповно та однобічно, не взято до уваги докази, які могли суттєво вплинути на прийняте рішення.
Вказані вимоги закону органом дізнання не виконані, а тому постанова про відмову в порушенні кримінальної справи є незаконною та підлягає скасуванню згідно з вимогами ст. 236-2 КПК України.
Вимоги скаржника про порушення кримінальної справи задоволенню не підлягають, оскільки у відповідності до вимог ст.. 236-2 КПК України, суд при розгляді скарги на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи не має права прийняти рішення про порушення кримінальної справи.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 94, 95, 97, 98, 99 236-1, 236-2 КПК України, -
ПОСТАНОВИВ:
Скаргу захисника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати постанову від 10.12.2007 року старшого прокурора відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про відмову в порушенні кримінальної справи відносно заступника начальника відділу УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_4, старшого оперуповноваженого в ОВС відділу ОСОБА_5, оперуповноваженого в ОВС ОСОБА_6 за ст.ст. 364 ч. 3, 365 КК України та матеріали повернути прокурору для проведення додаткової перевірки.
В іншій частині скаргу залишити без задоволення.
Копію постанови направити прокурору, захиснику та скаржнику.
На постанову протягом семи діб з дня її винесення може бути подана апеляція до Апеляційного суду м. Києва. Подача апеляції не зупиняє виконання постанови.
Суддя: