Справа № 2-а-2899/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М              У К Р А Ї Н И

20 грудня 2011 року Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого                                        - судді Шевченка В.В.

                    при секретарі                                        - Кримкової Н.В..

розглянувши в письмовому провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Совєтський Совєтського району Автономної Республіки Крим справу адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Відділу міжнаціональних відносин та міграції Совєтської районної державної адміністрації в АР Крим про визнання рішення протиправним та зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

 Позивачі звернулися до суду з позовом до відповідача про визнання протиправним рішення про відмову у виплаті компенсації витрат на проїзд та перевезення багажу та зобов’язання Відділу міжнаціональних відносин та міграції Совєтської районної державної адміністрації в АР Крим виплатити позивачам у рівних частках компенсації за перевезення багажу у сумі 2816 гривень 56 копійок. Позовні вимоги мотивують тим, що вони відповідно до п.4 Постанови Кабінету Міністрів України №626 від 13 травня 2004 року, якою визначений порядок виплати компенсації витрат на переїзд та перевезення багажу депортованим, які повернулися на постійне місце проживання до України, мають право на отримання компенсації за перевезення багажу. Проте Відділу міжнаціональних відносин та імміграції Совєтської районної державної адміністрації АР Крим своїм рішенням відмовив їм у видачі зазначеної компенсації, оскільки багаж на території України було отримано не ними, а іншою особою. Позивачі зазначають, що багаж було отримано їх родичкою, оскільки вони не мали місця проживання у АР Крим та не мали можливості приїхати, щоб отримати багаж. За таких обставин, позивачі вважають, що є підстави для задоволення поданого ними позову.

Позивачі у судове засідання не з’явились, надавши на адресу суду спільну заяву, у якої просять розглянути справу за їх відсутності та зазначають, що на задоволенні позовних вимог вони наполягають.

Представник відповідача Відділу міжнаціональних відносин та міграції Совєтської районної державної адміністрації в АР Крим у судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, надавши на адресу суду заяву, у якої просить розглянути справу за його відсутності. Разом з цим, у попередньому судовому засіданні представник відповідача - начальник Відділу міжнаціональних відносин та міграції Совєтської районної державної адміністрації в АР Крим Абібуллаєв З.С. позовні вимоги визнав у повному обсязі, не заперечуючи обставини, викладені у позовної заяві.

Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд вважає за можливим відповідно до положень ч. 4 ст.122 КАС України, розгляд і вирішення справи здійснити в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

13 травня 2004 року Постановою Кабінету Міністрів України №626 затверджений Порядок виплати компенсації витрат на переїзд і перевезення багажу депортованим кримським татарам та особам інших національностей і членам їх сімей, які повернулися в Україну на постійне проживання (далі Порядок), дія якого поширюється на осіб, депортованих з території України за національною ознакою, та членів їх сімей (чоловік, дружина, діти), які повернулися в Україну на постійне проживання. Для виплати компенсації витрат на переїзд і перевезення багажу депортовані особи подають відповідну заяву місцевим органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування за місцем реєстрації цих осіб. При цьому до такої заяви повинні бути додані копії документів, що підтверджують належність до числа депортованих осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачі звернулися до відповідача з заявою про виплату компенсації витрат перевезення багажу, додавши до поданої заяви документи у відповідності до п.2 зазначеного вище Порядку та, зокрема, копії документів, що підтверджують належність їх до числа депортованих осіб, товарно-транспортні накладні, квитанції про оплату митних зборів, які підтверджують оплату ними витрат на перевезення багажу.

При цьому, відповідно до листа 27/01-04 начальника Відділу міжнаціональних відносин та міграції Совєтської районної державної адміністрації в АР Крим від 01 квітня 2011 року було відмовлено у компенсації зазначених витрат, оскільки не було надано доказів того, що в контейнері, відправленому з Узбекистану були саме речі позивачів. Більш того, зазначений контейнер був відправлений на ім’я іншої особи.

Разом з цим, суд не може погодитися з таким рішенням відповідача виходячи з наступного.

           Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

          Відповідно до положень частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, згідно архівної довідки №14-4081, виданої 28 серпня 2007 року Управлінням інформаційних технологій Головного Управління МВС України в АР Крим позивачу ОСОБА_2 у 1944 році на підставі рішення державних органів його батька було піддано примусовому виселенню з дер.Токлук Судацького району Кримської області.

Також, відповідно до архівної довідки №7/4-К-2916, Х-2917, виданої 14 квітня 2004 року інформаційним центром МВС Республіки Узбекистан у 1944 році з д.Кози Судацького району Кримської області було виселено ОСОБА_3, яка відповідно до свідоцтва про народження позивачки ОСОБА_1 серії І-ТV №НОМЕР_1 була її матір’ю.

За таких обставин, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають усі передбачені Порядком права на отримання компенсації витрат на проїзд та перевезення багажу при поверненні в Україну на постійне проживання.

При цьому суд враховує, що зазначеним вище Порядком не передбачено, що у разі відправлення багажу особою, яка отримуватиме багаж, повинна бути саме депортована особа.

Крім того, як вбачається з товарно-транспортних накладних саме ОСОБА_1 було сплачені витрати на перевезення з території Республіки Узбекистан багажу, а відповідно до уніфікованих митних квитанцій МД-1 серії НН №217934 та №217395 від 04 жовтня 2006 року саме ОСОБА_1 були сплачені митний збір за оформлення та Єдиний збір. Більш того, як вбачається з відомостей у паспортах позивачів, ними отримані паспорти громадян України вже після надходження їх багажу до АР Крим.  Зазначені обставини, у їх сукупності свідчать про те, що у багажі перевозилися речі, належні саме позивачам.

Також, у суду не має підстав ставити під сумнів суму, заявлену позивачами до стягнення у рахунок компенсації витрат на перевезення багажу, оскільки зазначені обставини підтверджуються накладними, уніфікованими митними квитанціями та квитанціями (а.с.8-15). Крім того, розмір компенсації у попередньому судовому засіданні не заперечувався представником відповідача.

Враховуючи наведене, суд доходе висновку щодо можливості задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шляхом визнання протиправним рішення Відділу міжнаціональних відносин та міграції Совєтської районної державної адміністрації в АР Крим про відмову у виплаті компенсації витрат за перевезення багажу та вважає за необхідне зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити позивачам зазначену компенсацію у рівних долях по 1408 гривень 28 копійок на кожного

Задовольняючи адміністративний позов, суд також враховує ту обставину, що представник відповідача у попередньому судовому засіданні визнав позов у повному обсязі і не заперечував ті обставини, які викладені в позовної заяві.

У попередньому судовому засіданні, яке було проведено за участю сторін, було встановлено, що передбачений ч.2 ст.99 КАС України строк звернення до суду позивачами не пропущений, мотиви цього висновку викладені в ухвалі суду від 12 грудня 2011 року.

 Повний текст постанови складений відповідно до вимог ст.160 КАС України 22 грудня 2011 року.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 2, 11, 17, 79, 122 ч.4, 158 – 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

          Адміністративний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – задовольнити.

Визнати протиправним рішення, про яке зазначене у листі начальника Відділу міжнаціональних відносин та міграції Совєтської районної державної адміністрації в АР Крим за вихідним №27/01-04 від 01 квітня 2011 року про відмову у виплаті компенсації витрат на перевезення багажу .

          Зобов’язати Відділу міжнаціональних відносин та міграції Совєтської районної державної адміністрації в АР Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки Бекабадського району компенсацію витрат за перевезення багажу у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України №626 від 13 травня 2004 року, передбачену у розмірі 1408 (одна тисяча чотириста вісім) гривень 28 копійок.

          Зобов’язати Відділу міжнаціональних відносин та міграції Совєтської районної державної адміністрації в АР Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженцю Бекабадського району Ташкентської області Узбекистану компенсацію витрат за перевезення багажу у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України №626 від 13 травня 2004 року, передбачену у розмірі 1408 (одна тисяча чотириста вісім) гривень 28 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим у десятиденний строк з дня отримання її копії, шляхом подачі апеляційної скарги, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя:                                                В.В.Шевченко