Справа № 22-453/2008 р головуючий у 1 інстанції - Чорноус Л.І.
доповідач - Григоренко М.П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 квітня 2008 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :
головуючого судді - Буцяка З.І.,
суддів : Григоренка М.П., Демянчук С.В.,
при секретареві Омельчук А.М., за участю представників відповідача Савчука С.Ф. та Рудика В.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 23 лютого 2006 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Гощанського виробничого управління житлово-комунального господарства (далі ВУЖКГ), про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування завданої моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА :
Рішенням Гощанського районного суду Рівненської області 23 лютого 2006 року відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.
Вважаючи дане рішення незаконним, так як його висновки суперечать обставинам справи та не відповідають вимогам Закону, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що 7 та 8 вересня 2005 року вона прогулів не допускала, оскільки подала відповідну заяву про надання їй двох днів відгулів в рахунок майбутньої відпустки, яка 6 вересня того ж року була погоджена із начальником управління Савчуком С.Ф. і при цьому, у вищевказані дні вона все ж таки перебувала на роботі і видавала матеріальні цінності та шляхові листи.
Крім того, суд не взяв до уваги те, що відповідач неналежним чином врахував всі обставини при застосуванні до неї дисциплінарного стягнення, у вигляді звільнення з роботи та застосував це стягнення після закінчення передбаченого Законом місячного терміну для його накладення, в з зв'язку із чим просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимогОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що відповідач звільнив останню з роботи, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпП України, за наявністю для цього підстав і у встановленому Законом порядку.
З даним рішенням погоджується і колегія суддів, оскільки з матеріалів справи вбачається, щоОСОБА_1 дійсно була відсутня на роботі 7 і 8 вересня 2005 року, без поважних причин, так як одне лише написанняОСОБА_1 заяви про надання їй відпустки на ці дні, без отримання на це згоди свого керівника і видання з даного приводу відповідного наказу по установі, не дає правових підстав вважати, що позивач у вищевказані дні перебувала у відпустці.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).
Правильно суд першої інстанції дійшов висновку і про те, що дисциплінарне стягнення, у вигляді звільнення з роботи, до позивача було застосовано в межах строків, передбачених ст. 148 КЗпП України, тобто в місячний термін з дня виявлення проступку, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю, оскільки з матеріалів справи вбачається, що в період з 26 вересня по 15 жовтня 2005 рокуОСОБА_1 перебувала на амбулаторному лікуванні (а.с.19), а наказ про звільнення останньої з роботи було видано відповідачем 26 жовтня 2005 року.
Не заслуговують на увагу доводиОСОБА_1 про те, що напередодні, тобто 6 вересня 2005 року, вона узгодила із своїм керівництвом питання надання їй відпустки 7 і 8 вересня 2005 року, оскільки дані обставини в судовому засіданні належними доказами підтверджені не були.
Також колегія суддів критично ставиться і до твердження позивача про те, що у 7 і 8 вересня 2005 року вона все ж таки перебувала на своєму робочому місці і видавала матеріальні цінності та шляхові листи, оскільки це суперечить поясненням самої жОСОБА_1, згідно яких вона неодноразово підтверджувала факт своєї відсутності на роботі у вищезазначені дні, у зв'язку із перебуванням у відпустці.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення Гощанського районного суду від 23 лютого 2006 року Рівненської області підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 23 лютого 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити ухвалу апеляційного суду і рішення суду першої інстанції до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвали апеляційного суду, з подачею касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Буцяк З.І.
Судді Григоренко М.П.
Демянчук С.В.