__________________________________________________________________

 Справа №  1-60/11

23.12.2011

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2011 року                                                                                                        м. Київ

  Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

           головуючої судді                    Омельченко М.М.

судді                                        Коцюрби М.П.

при секретарі                              Комендат М.Р.

за участю прокурора                    Балійчука Р.І., Будніка І.А.

потерпілої                              ОСОБА_1

захисника                               ОСОБА_2

народних засідателів                    Дідескуль А.Л., Легкоступа С.В., Тернового М.П.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за обвинуваченням

  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, що має неповну середню освіту, розлученого, пенсіонера, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

 -          у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. п. 6, 11 ч. 2 ст. 115 КК України, -

  встановив:

  06 листопада 1996 року ОСОБА_3, проживаючий в ІНФОРМАЦІЯ_4 оформив договір дарування жилого будинку (серія ААА № 346981), загальною площею 70,5 м2, належний йому на праві власності, на свою доньку ОСОБА_1, яка, у свою чергу, прийняла у дар жилий будинок під № 155, що знаходиться в с. Петрівське по вулиці Петровського, Києво-Святошинського району Київської області.

В період часу з 2008 року по 2010 рік, ОСОБА_3 на ґрунті неприязних відносин до своєї доньки ОСОБА_1, які склались в результаті розподілу нерухомого майна, а саме: позову ОСОБА_3 до останньої про визнання за ним права власності на ? частину квартири № 21 по вулиці 50-річчя Жовтня в м. Києві, а також неодноразових судових спорів з приводу права власності на земельну ділянку, загальною площею 0,19 га, розташовану за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрівське, вул. Петровського, 155, неодноразово погрожував останній вбивством.

У кінці весни, на початку літа 2010 року, точна дата не встановлена, ОСОБА_4, перебувала в будинку № 155 по вул. Петровського в с. Петрівське Києво-Святошинського району Київської області, де проживав ОСОБА_3 та тимчасово проживав її .чоловік ОСОБА_5, почула, що ОСОБА_3 висловлює наміри, спрямовані на протиправне позбавлення життя своєї доньки ОСОБА_1 Розуміючи, що ОСОБА_3 має реальні наміри на позбавлення життя ОСОБА_1, ОСОБА_4 з метою попередження умисного вбивства ОСОБА_1, 01.08.2010 року звернулась із відповідним повідомленням до правоохоронних органів, після чого останні провели комплекс оперативних заходів, спрямованих на запобігання вчинення умисного вбивства потерпілої ОСОБА_1

06.08.2010 року ОСОБА_3, перебуваючи в приміщенні охорони ТОВ «Дидиси»по вул. Героїв Севастополя, 10 в м. Києві, де він підробляв на посаді охоронника, з корисливих мотивів з метою отримання у власність частини особистого майна ОСОБА_1, а саме: права власності на частину квартири № 21 по вулиці 50- річчя Жовтня в м. Києві, права власності на частину земельної ділянки загальною площею 0,19 га., розташованої за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрівське, вул. Петровського, 155, права власності на частину жилого будинку загальною площею 70,5 м2., розташованого за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрівське, вулиця Петровського, 155, маючи злочинний намір, спрямований на умисне позбавлення життя ОСОБА_1, попросив свою знайому ОСОБА_4 за грошову винагороду в розмірі 1500 грн. вчинити умисне вбивство ОСОБА_1 або допомогти знайти сторонню особу, яка б виконала вбивство ОСОБА_1, на замовлення.

В ході проведення оперативних заходів, спрямованих на запобігання вчинення умисного вбивства ОСОБА_1, 09.08.2010 року співробітники міліції імітували смерть потерпілої ОСОБА_1, після чого у той же день ОСОБА_3 було повідомлено про смерть ОСОБА_1

09.08.2010 року близько 14 години до будинку, де проживав ОСОБА_3, і який розташований за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрівське, вул. Петровського, 155, за грошовою винагородою у розмірі 1500 грн., які відповідно до попереднього усного договору повинен був заплатити ОСОБА_3 за вчинення умисного вбивства на замовлення ОСОБА_1, зайшла ОСОБА_4 ОСОБА_3, будучи переконаним у вчиненні умисного вбивства своєї доньки ОСОБА_1, скоєного на його замовлення, та впевненим, що в результаті вчинення даного злочину він отримає значні матеріальні блага, тобто отримає у власність частину особистого майна ОСОБА_1, а саме: право на частину квартири № 21 по вулиці 50-річчя Жовтня в м. Києві, право на частину земельної ділянки, загальною площею 0,19 га., розташованої за адресою: Київська область, Києво- Святошинський район, с. Петрівське, вул. Петровського, 155, право на частину жилого будинку загальною площею 70,5 кв. м., розташованого за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрівське, вулиця Петровського, 155, заплатив ОСОБА_4, відповідно до їхньої попередньої домовленості, грошові кошти у розмірі 1500 грн., які після залишення ОСОБА_4 будинку, де проживав ОСОБА_3, були вилучені працівниками міліції.

  Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3  свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. п. 6, 11 ч. 2 ст. 115 КК України не визнав та суду пояснив, що в 1996 році він подарував жилий будинок № 155 у с. Петрівсьокму по вул. Петровського Києво-Святошинського району Київської області своїй доньці ОСОБА_1. В подальшому між ними виникли спори, які вирішувались у суді. Зазначив, що ОСОБА_4 він майже не знає, знайомий з нею з кінця 2008 року –початку 2009 року, як з дружиною ОСОБА_5 –його колишнього зятя, який деякий час проживав з його дочкою ОСОБА_1 в цивільному шлюбі. З ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про доньку ОСОБА_1 ніколи не говорив, у їх присутності ніколи не висловлював будь-яких погроз на адресу своєї доньки. В кінці весни, на початку літа 2010 року йому на мобільний телефон зателефонував невідомий чоловік, який запитав, чи не потрібна йому юридична допомога з приводу судових спорів щодо права власності на земельну ділянку, на що він погодився, після чого невідомий пояснив, що ОСОБА_3 повинен буде зустрітися на наступний ранок поряд із магазином «Технополіс», який розташований неподалік від Кільцевої дороги у м. Києві, із якоюсь особою, якій повинен буде передати копії основних юридичних документів, з приводу земельних спорів. Потім йому зателефонував ОСОБА_5 та сказав, щоб він підготував та передав необхідні документи ОСОБА_4, що він і зробив. Особисто від ОСОБА_4 він не очікував ніякої допомоги, оскільки вона повинна була лише передати документи. Через дві неділі після зустрічі із ОСОБА_4 йому на мобільний телефон знову зателефонував невідомий чоловік, який пояснив, що юридично він не зможе допомогти, та запропонував скоїти умисне вбивство своєї доньки, пояснивши, що це буде коштувати лише 1500 гривен, але він відповів відмовою. В той же  вечір йому зателефонував невідомий чоловік, який до цього пропонував юридичну допомогу, та запитав, чому він морочить йому голову та пояснив, що з людиною, яка приїхала аж із м. Харків, лише для того, щоб вирішити всі проблеми ОСОБА_3 та понесла фінансові затрати, він повинен розрахуватися і заплатити 1500 грн., на що ОСОБА_3 сказав, що у нього немає такої суми грошей, але у відповідь на його слова невідомий почав погрожувати йому фізичною розправою у тому випадку, якщо він не заплатить вказану суму грошей.

08.08.2010 року до нього на роботу на прохідку ТОВ «Дідісі», яке розташоване по вул. Героїв Севастополя, 10 в м. Києві, де він неофіційно підробляв охоронником, приїхала ОСОБА_4, яка запитала, чи є у нього 1500 грн., які він винен людям, на що ОСОБА_3 відповів, що у нього відсутня з собою зазначена вище сума грошей, після чого ОСОБА_4 десь пішла. Наступного дня ОСОБА_4 приїхала до нього додому і знову запитала, чи є в нього гроші. Так, як він не хотів мати проблем з невідомими особами, які пропонували йому вчинити умисне вбивство ОСОБА_1, а коли він відмовився, почали залякувати його, то віддав ОСОБА_4 гроші у сумі 1500 грн., після чого остання залишила його будинок. Приблизно через дві години по тому, як ОСОБА_4 залишила будинок ОСОБА_3В, то до нього додому зайшли працівники міліції, які пояснили, що йому потрібно проїхати разом із ними, щоб впізнати тіло померлої доньки, яка нібито отруїлася. Про вказаний факт він дізнався у той-же день по телефону від своєї знайомої на ім'я Раїса, яка проживає неподалік від ОСОБА_1 Коли ОСОБА_3 сів до службового автомобіля співробітників, то останні привезли його до Києво-Святошинського РВ ГУМВС України в Київській області, де почали розповідати йому про те, що він замовив вбивство своєї доньки.

Не зважаючи на невизнання підсудним вини у пред’явленому йому обвинуваченні, вина ОСОБА_3 у вчиненні злочину за ч. 3 ст. 15, п. п. 6, 11 ч. 2 ст. 115 КК України, повністю підтверджується доказами, дослідженими в ході судового слідства, а саме:

- показами потерпілої ОСОБА_1 , яка суду пояснила, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5 разом зі своєю малолітньою донькою ОСОБА_6. ОСОБА_3 її батько, який проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, який знаходиться у її власності. У 1982 році батько розлучився із матір’ю. У 2005 році мати померла, після чого ОСОБА_3 почав спільно проживати із співмешканкою у с. Петрівське Київо-Святошинського району. У 2006 році вона вийшла заміж, з приводу чого між нею та батьком розпочалися сварки, так як її чоловік йому не подобався. Починаючи з 2006 року вона почала судові тяжби зі своїм батьком з приводу встановлення права власності на її квартиру та земельну ділянку, яка розташована по вул. Петровського, 155 в селі Петрівське Києво-Святошинського району Київської області. Ініціатором судових спорів став батько, який намагався отримати право власності на ? частину квартири № 21 по вулиці 50-річчя Жовтня в м. Києві. Після цього, ОСОБА_3 на протязі 2009-2010 неодноразово їй погрожував фізичною розправою, але вона не придавала його погрозам особливої уваги. Близько 8 години 09.08.2010 року до неї додому приїхали співробітники міліції, які повідомили її про те, що ОСОБА_3 замовив її вбивство. На досудовому слідстві ОСОБА_1 звернулася із позовною заявою про відшкодування їй 50000 грн. моральної шкоди. В судовому засіданні потерпіла підтримала свій цивільний позов, моральну шкоду обґрунтувала душевними стражданнями, які були спричинені переживаннями того, що рідний батько з корисливих мотивів замовив її вбивство. З приводу визначення міри покарання потерпіла поклалася на розсуд суду;

- показами свідка ОСОБА_4 , яка суду пояснила, що вона є дружиною ОСОБА_5, який раніше проживав у цивільному шлюбі з ОСОБА_1 ОСОБА_3 вона знає з 2007 року. Із останнім її познайомив її чоловік ОСОБА_5 Коли вона була в гостях у ОСОБА_3 разом зі своїм чоловіком ОСОБА_5, ОСОБА_3 розказував, що у нього із його донькою ОСОБА_1 склалися неприязні відносини з приводу того, що остання хоче заволодіти всім його майном, а саме квартирою у м. Києві, будинком та земельною ділянкою, які розташовані в с. Петрівське Києво-Святошинського району. Також він розповів про те, що з радістю знайшов би якусь людину, яка за грошову винагороду скоїла б умисне вбивство його доньки. Але вона не давала словам ОСОБА_3 значення. Приблизно на початку квітня 2010 року їй зателефонував ОСОБА_3, який повідомив, що йому терміново потрібно з нею зустрітися та про щось поговорити, на що вона погодилася. Під час зустрічі ОСОБА_3 повідомив, що його відносини із донькою дійшли до крайньої межі, так як остання з допомогою численних судових засідань хоче заволодіти всім його майном. ОСОБА_3 також сказав, що тільки вона зможе допомогти йому у вирішенні такого питання. Зі слів ОСОБА_3 вона зрозуміла, що повинна була знайти людину, яка скоїть в якийсь спосіб умисне вбивство його доньки ОСОБА_1 за грошову винагороду. Також ОСОБА_1 дав зрозуміти, що смерть доньки повинна бути схожою на нещасний випадок. На таку пропозицію вона нічого не відповіла ОСОБА_3, але зрозуміла, що останній не мав наміру відмовляться від своїх злочинних планів. Після цього випадку ОСОБА_3 ще двічі чи тричі телефонував ОСОБА_4 додому із аналогічним проханням. У кінці липня 2010 року, їй в черговий раз зателефонував ОСОБА_3, який знову сказав, що їм терміново потрібно зустрітися. Під час зустрічі, ОСОБА_3 їй пояснив, що вона повинна йому допомогти знайти потрібну людину, щоб остання скоїла умисне вбивство ОСОБА_1, або особисто повинна скоїти умисне вбивство останньої. За вбивство доньки ОСОБА_3 запропонував гроші у сумі 1500 грн. Зрозумівши, що ОСОБА_3 збирається у любому випадку реалізовувати свої злочині плани, спрямовані на позбавлення життя його доньки - ОСОБА_1, а вона, ОСОБА_4, не збиралася вчиняти, чи бути причетною до вчинення умисного вбивства людини, маючи намір попередити вчиненню особливо тяжкому злочину, вказану інформацію вона повідомила співробітникам правоохоронних органів, які, в свою чергу, провели ряд заходів, спрямованих на запобігання вчиненню умисного вбивства ОСОБА_1 09.08.2010 року близько 12-13 години, вона на прохання працівників міліції приїхала додому до ОСОБА_3, де і повідомила останнього, що виконала його прохання, а саме вчинила умисне вбивство ОСОБА_1 На запитання ОСОБА_3, яким чином померла його донька, відповіла, що виконала все так, як він бажав, а саме, що його донька отруїлася. Після цього, ОСОБА_3 заплатив їй за вчинення умисного вбивства своєї дочки гроші в сумі 1500 грн., і вона залишивши його будинок та пішла на зустріч із працівниками міліції, які в присутності понятих вилучили гроші в сумі 1500 грн., які їй дав ОСОБА_3, нібито за вчинення умисного вбивства ОСОБА_1;

- показами свідка ОСОБА_7 , який суду пояснив, що 09.08.2010 року його запросили працівники міліції до одного з службових кабінетів Києво-Святошинського РВ ГУМВС України в Київській області, після чого, як у його присутності, так і в присутності іншого понятого у невідомої йому молодої жінки, як її прізвище на даний час не пам'ятає, із лівої кишені її джинсової спідниці, був вилучений паперовий конверт у якому знаходилися гроші у сумі 1500 грн., купюрами номіналом по 50, 100 та 200 гривень. Після цього, працівники міліції вилучили вказані грошові кошти, з приводу чого склали відповідний протокол, куди занесли кількість грошових купюр та їх серійні номера. Вказаний протокол підписали, як поняті, так і невідома йому молода жінка. З її пояснень йому стало відомо, що вказані гроші вона отримала від чоловіка похилого віку, прізвища останнього не пам'ятає, за вчинення умисного вбивства його рідної доньки;

- показами свідка ОСОБА_8 , який суду пояснив, що пів року тому, точної дати він не пам’ятає, його та ще одного понятого ОСОБА_7 було запрошено до Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в якості понятого. В службовому кабінеті їм показали поліетиленовий пакет з грошами в сумі 1500 грн., купюрами по 100, 200 та 50 грн., гроші перерахувалипоказала людину, яка принесла цей пакет –дівчину і чоловіка, який в залі суду перебуває на лаві підсудних. В подальшому пакет опечатала, він, як понятий, поставив свій підпис%

- показами свідка ОСОБА_9 , яка суду пояснила, що підсудний приходиться їй батьком, а потерпіла –рідна сестра. У 2006 році вона приїздила в с. Петрівське Києво-Святошинського району Київської області в гості до батька. В результаті сварки, яка виникла в її присутності, батько хапався за сокиру, погрожував їх з сестрою повбивати, щоб все майно після смерті матері перейшло у його власність. Відносини між ОСОБА_1 та батьком були вкрай погані, останній казав, що пустить газ, зробить так, що її не стане. Про смерть сестри їй повідомив батько у телефонній розмові, при цьому засмученим не був. Він сказав, що їй на роботі стало погано, забрали в лікарню, де вона померла;

- постановою про порушення кримінальної справи від 10.08.2010 року щодо ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, п. 11 ч. 2 ст. 115 КК України (том 1 а.с. 1-2);

- постановою про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. п. 6, 11 ч. 2 ст. 115 КК України (том 1 а.с. 5-6);

- рапортом старшого оперативного уповноваженого УКР ГУ МВС України в Київській області на ім’я начальника Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області з приводу отримання інформації про замовлення ОСОБА_3 вбивства ОСОБА_1 (том 1 а.с. 9);

- протоколом огляду та вилучення від 09.08.2010 року, під час якого оглянуто ОСОБА_4, з лівої кишені спідниці якої виявлено та вилучено конверт, в якому знаходяться 1500 гривень: 2 купюри номіналом по 200 гривен  серії АУ 8832128, АП 7754195, 6 купюр номіналом по 100 гривен  серії ВЩ 1182910, ВЖ 0471779, АД 4072456, ВЄ 7749843, ВЙ 1583621, ГК 7764269, 10 купюр номіналом по 50 гривен серії ВЖ 3258396, ИЛ 1045587, ЗК 6656014, ЕА 3409484, ДР 2143674, ВЖ 1736492, ГГ 4271576, ЕА 2056063, ГЄ 6656981, ВЖ 9132408 (том 1 а.с. 14-15);

- постановою про визнання та прилучення до справи речових доказів від 12.08.2010 року, якою гроші в сумі 1 500 гривень, вилучені 09.08.2010 року у ОСОБА_4 визнано та приєднано до матеріалів справи в якості речових доказів та залишено на зберіганні в СУ ГУ МВС України в Київській області (том 1 а.с. 16);

- протоколом огляду та вилучення від 09.08.2010 року, під час якого оглянуто ОСОБА_3, в правій кишені брюк якого виявлено та вилучено мобільний телефон марки a 2600»(ІМЕІ 357959009055340) сіро-чорного кольору з сім-карткою оператора «Київстар»з номером  8938003991691616056F (том 1 а.с. 17-18);

- постановою про визнання та прилучення до справи речових доказів від 12.08.2010 року, якою мобільний телефон марки 2600»(ІМЕІ 357959009055340) з сім-карткою, вилучені 09.08.2010 року у ОСОБА_3, визнано та приєднано до матеріалів справи в якості речового доказу  та залишено на зберіганні в СУ ГУ МВС України в Київській області (том 1 а.с. 19);

- копією рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08.12.2009 року, яким задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3: визнано недійсним державний акт № 101819 від 22.10.1997 року на право власності на земельну ділянку площею 0,19 га по вул. Петровського № 155 в с. Петрівське Києво-Святошинського району Київської області, визнано недійсним рішення Петрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 06.06.2006 року про відмову у передачі у власність ОСОБА_10 земельної ділянки площею 0,19 га по вул. Петровського № 155 в с. Петрівське Києво-Святошинського району Київської області, зобов’язано Петрівську сільську раду Києво-Святошинського району Київської області вчинити дії щодо безоплатної передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,19 га по вул. Петровського № 155 в с. Петрівське Києво-Святошинського району Київської області (том 1 а.с. 30-32);

- копією рішення Святошинського районного суду м. Києва від 06.10.2008 року, яким відмовлено у позові ОСОБА_3 до ОСОБА_10, Головного управління юстиції у м. Києві, треті особи: ЖБК «Космос», Дванадцята Київська державна нотаріальна контора про визнання частково недійним свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності на ? частину квартири (том 1 а.с. 33-36);

- копією договору від 06.11.1996 року, посвідченого державним нотаріусом Вишневої державної нотаріальної контори Київської області, відповідно до якого ОСОБА_3 подарував, а ОСОБА_1 прийняла в дар жилий будинок № 155, що знаходиться у с. Петрівське по вул. Петровського Києво-Святошинського району Київської області (том 1 а.с. 37-38);

- протоколом огляду предметів (носіїв інформації) від 21.09.2010 року, під час якого оглянуто CD-R диск №115/10т із записом розмови діалогу між чоловіком та жінкою; CD-R диск №114/10т із відеозаписом зустрічі ОСОБА_4 із ОСОБА_3 у приміщені охорони ТОВ «Дідісі», по вул. Героїв Севастополя у м. Києві; CD-R диск №119/10т із відеозаписом зустрічі ОСОБА_4 із ОСОБА_3 у будинку №155 по вул. Петровського в с. Петрівське Києво-Святошинського району Київської області (том 1 а.с. 46-50);

- постановою про визнання та прилучення до справи речових доказів від 21.09.2010 року, якою оптичні носії CD-R диск №115/10т, CD-R диск №114/10т, CD-R диск №119/10т визнано та приєднано до матеріалів справи, як речові докази та залишено при матеріалах справи (том 1 а.с. 51);

- протоколом очної ставки від 08.09.2010 року між обвинуваченим ОСОБА_3 та потерпілою ОСОБА_1, (том 1 а.с. 97-99);

- протоколом очної ставки від 24.09.2010 року між підсудним ОСОБА_3 та свідком ОСОБА_4,  (том 1 а.с. 100-102);

- актом амбулаторної судово-психіатричної експертизи №756 від 08.09.2010 року, відповідно до якої ОСОБА_3 на психічне захворювання не страждає та не страждав таким під час, коли були скоєні інкриміновані йому дії, у стані тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності у той час не знаходився, міг під час коли були скоєні інкриміновані йому дії та керувати ними, за своїм психічним станом примусових заходів медичного характеру не потребує, на хронічний алкоголізм та наркоманію не страждає (том 1 а.с. 113-114);

- протоколом перегляду відеозапису від 22.09.2010 року, під час якого було проведено перегляд двох компакт-дисків CD-R №114/10т та CD-R №119/10т для потерпілої ОСОБА_1П.(том 1 а.с. 130);

- протоколи перегляду відеозаписів від 24.09.2010 року, під час яких було проведено перегляд відеозаписів зустрічей ОСОБА_4 з ОСОБА_3 для ОСОБА_1 за участю захисника ОСОБА_2, після перегляду яких ОСОБА_3 заявив, що відеозаписи не відповідають дійсності та проведені незаконно (том 1 а.с. 131, 132);

- постановою про уточнення даних від 15.09.2010 року (том 1 а.с. 133);

- постановою про уточнення анкетних даних від 23.09.2010 року, відповідно до якої всі матеріали кримінальної справи у яких зазначено, що прізвище свідка являється ОСОБА_11, слід рахувати я прізвище свідка –ОСОБА_4 (том 1 а.с. 134);

- постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 25.09.2010 року відносно ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого п. 11 ч. 2 ст. 115 КК України (том 1 а.с. 147-149).

 Суд визнає, що потерпіла ОСОБА_1, свідки ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8 ОСОБА_9 давали суду правдиві покази, що повністю відповідають встановленим судом обставинам справи, підтверджуються сукупністю письмових доказів, які були досліджені в ході судового слідства.

 Оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд визнає покази підсудного неправдивими, такими, що направлені на уникнення від кримінальної відповідальності, та вважає їх лінією його захисту, оскільки вони спростовуються показами потерпілої ОСОБА_1, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, а також письмовими доказами, дослідженими в судовому засіданні доказами.

 Суд визнає, що вина підсудного у вчиненні інкримінованого йому діяння доведена повністю, дії ОСОБА_3 кваліфікуються судом за ч. 2 ст. 15, п. п. 6, 11 ч. 2 ст. 115 КК України, як закінчений замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті, яке не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, вчинене з корисливих мотивів, на замовлення.

 При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу підсудного.

Призначаючи покарання підсудному, суд враховує, що він вчинив закінчений замах на особливо тяжкий злочин, за місцем проживання характеризується позитивно (том 1 а.с. 157), раніше не судимий (том 1 а.с. 159), на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (том 1 а.с. 160, 161), обставин, що пом’якшують або обтяжують покарання, відповідно до ст. ст. 66, 67 КК України, суд не вбачає, та приходить до висновку про доцільність призначити покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції, передбаченої п. п. 6, 11 ч. 2 ст. 115 КК України з врахуванням положень ст. 68 КК України.

 Суд визнає, що злочинними діями підсудного ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду. Вирішуючи питання про заявлений у справі цивільний позов, суд, виходячи з засад розумності та справедливості, вважає такими, що підлягають задоволення позовні вимоги про стягнення 10000 моральної шкоди.   

 Долю речових доказів суд вирішує згідно зі ст. ст. 81, 330 КПК України.

 Судові витрати, відповідо до ст. ст. 91, 331 КПК України, підлягають стягненню з підсудного.

           На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323-324, 328 КПК України, -

  засудив:

 ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 п. п. 6, 11 ч. 2 ст. 115 КК України та призначити йому покарання у вигляді 10 (десяти) років позбавлення волі.

 Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_3 рахувати з моменту затримання –з  10 серпня 2010 року.

 Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити тримання в Київському СІЗО ДДУ з ПВП в м. Києві та Київській області.

 Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 10000  десять тисяч) гривень моральної шкоди.

 Стягнути з ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області 557,28 грн. витрат за проведення у справі експертизи (том 1 а.с. 120).

 Речові докази у справі:

-          копію договору дарування жилого будинку (серія ААА № 346981), копію рішення Святошинського районного суду м. Києва від 06.10.2008 року, копію свідоцтва про розірвання шлюбу (серія 1-ОК № 001048), копію свідоцтва про розірвання шлюбу (серія 1-ОК № 044613), копію рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08.11.2009 року, копію ухвали Апеляційного суду Київської області від 07.07.2010 року (том 1 а.с. 41-44), оптичний носій CD-R № 115/10 т, загальною тривалістю 38 хв. розміром 329799680 байт, оптичний носій CD-R № 114/10 загальною тривалістю 38 хв. розміром 29755392 байт, оптичний носій CD-R № 119/10 т загальною вартістю 19 хв. (том 1 а.с. 46-51), долучені до матеріалів кримінальної справи, - залишити при матеріалах кримінальної справи;

-          гроші в сумі 1500 грн., вилучені 09.08.210 року у ОСОБА_4, які зберігаються в СУ ГУ МВС України в Київській області (том 1 а.с. 14-16) –конфіскувати в дохід держави;

-          мобільний телефон «Нокіа-2600», ІМЕІ 35795900/9005534/0, вилучений 09.08.2010 року у ОСОБА_3, який зберігається в СУ ГУ МВС України в Київській області (том 1 а.с. 17-19) –повернути ОСОБА_3

           Вирок може бути оскаржено протягом 15 діб з дня його проголошення до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області прокурором, захисником та потерпілою, а засудженим –в той же строк, з моменту вручення йому копії вироку.

 Головуюча суддя                                Омельченко М.М.

                     Суддя                                                  Коцюрба М.Р.

                     Народні засідателі                               Дідескуль А.Л.

                                                                       ОСОБА_6

                                                                       ОСОБА_12