Справа №  2-2354/11

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

13 грудня 2011 р.                                                                                      м.Шахтарськ

          Шахтарський міськрайонний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді……………………Кобаль М.І.

при ОСОБА_1,

за участю представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Шахтарська цивільну справу за позовом  ОСОБА_3 до Державного підприємства «Шахтарськантрацит» в особі відокремлено підрозділу «Шахтоуправління ім.. 17 Партз’їзду» про стягнення моральної шкоди,-

Встановив:

       Позивач  звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Шахтарськантрацит» в особі відокремлено підрозділу «Шахтоуправління ім.. 17 Партз’їзду». Свої вимоги обґрунтовує тим, що 29.03.2011 р.  Донецькою обласною МСЕК йому вперше була встановлена втрата професійної працездатності 40 %, у зв’язку з професійним захворюванням: пневмокониз: антрако-силікатоз, вузлова форма ( 1/1; р/t). ОСЛ  Емфізема легенів, легенева неостаточність першого-другого ступеню     , гіпертонічна хвороба першої стадії, перший ступінь СН один, І ФК, хронічний криптогенний гепатит без порушення білірубінового обміну, хронічний панкреатит ремісія. Він з 1987 року по 09.12.2008 року працював у відповідача на роботах під землею. Умови праці були важкими. Завдана шкода його здоров’ю є непоправною, він став інвалідом і його стан здоров’я не поновиться, протягом тривалого часу він вимушений неодноразово звертатися у медичні установи, його нормальна життєдіяльність порушена, він не може виконувати роботу по господарству, не може вести повноцінний образ життя, вимушений відмовитися від своїх звичок та занять. Йому дуже важко виконувати домашню роботу. Просить  стягнути з Державного підприємства «Шахтарськантрацит» в особі відокремлено підрозділу «Шахтоуправління ім.. 17 Партз’їзду» у відшкодування завданої йому моральної шкоди 40 000 грн.

          До судового засідання позивач не з’явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином. До початку розгляду справи по суті надав заяву в якій просив справу розглядати за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

          Відповідач в судовому засіданні заявлені вимоги не визнав та в їх задоволенні просив відмовити.

          Судом під час розгляду справи встановлено наступні факти та відповідні до них правовідносини: згідно з трудовою книжкою позивача на  Державне підприємство «Шахтарськантрацит» в особі відокремлено підрозділу «Шахтоуправління ім.. 17 Партз’їзду» він був прийнятий 17.07.1987 року та працював по 09.12.2008 р.  на посадах пов’язаних з роботою під землею.

                 Згідно висновку лікарсько-експертної комісії від № 418 позивач з 22 лютого 2011 року по 11 березня 2011 був обстежений  в Обласній клінічній лікарні професійних захворювань. Діагноз заключний –  пневмокониз: антрако-силікатоз, вузлова форма ( 1/1; р/t). ОСЛ  Емфізема легенів, легенева неостаточність першого-другого ступеню      

                    Згідно з актом розслідування хронічного професійного захворювання від 18.03.2011 року комісією, професійне захворювання виникло в результаті недосконалості технологічних процесів видобутку вугілля,  неефективності засобів колективного та індивідуального захисту органів дихання, був підвержений дії вугільно-породній пилюці в концентраціях, які перевищують допустимі норми.

                     Згідно виписки з акту огляду МСЕК  про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках  та  виписки до довідки до  акту огляду МСЭК позивачу встановлена ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 40% з 29.03.2011 р. у зв’язку з професійним захворюванням; встановлена 3 група інвалідності у зв’язку з професійним захворюванням, вказано, що мається потреба у медикаментозному та санаторно-курортному лікуванні.

                     Відповідно до ст.1,3,21,43ч.4, 46ч.1 Конституції України, Україна як соціальна держава, зміст і спрямованість діяльності якої визначають права і свободи людини та їх гарантії, проголосила право громадян на належні, безпечні і здорові умови праці, соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності.

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про охорону праці» від 14.10.1992 року охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я і працездатності людини у процесі трудової діяльності. Відповідно до ст.13 цього закону роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

      Відповідно до ч.3 ст.153 КЗпП України умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин механізмів, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Статтею 158 КЗпП України передбачено, що власник зобов’язаний вживати заходів щодо полегшення і оздоровлення умов праці працівників шляхом впровадження прогресивних технологій, засобів механізації  та автоматизації виробництв, позитивного досвіду з охорони праці.

               Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

               Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах по відшкодуванню моральної ( немайнової) шкоди від 31.03.1995 р. № 4 (із змінами) під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних або фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або без діями інших осіб.

              Судом встановлено, що позивач працював на роботах з повним робочим днем під землею на Державне підприємство «Шахтарськантрацит» в особі відокремлено підрозділу «Шахтоуправління ім.. 17 Партз’їзду». За період роботи у шкідливих і небезпечних умовах праці у позивача виникло професійне захворювання. В результаті огляду на МСЕК йому 29.03.2011 року встановлено  ступінь втрати професійної працездатності уперше 40 % та третю групу інвалідності у зв’язку з професійним захворювання.

                В результаті професійного захворювання позивач страждає, у нього порушені нормальні життєві зв'язки, він не може продовжити активне життя (виконання домашньої фізичної роботи, зайняття спортом, активний спосіб відпочинку на вихідних та відпустці разом з сім’єю та друзями), у зв’язку з цим порушена його психіка, він страждає,  переживає. Для організації свого життя й життя своєї родини позивачу доводиться докладати додаткові зусилля, порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

               Враховуючи викладене, а також сукупність досліджених у судовому засіданні доказів, що погоджуються між собою, суд дійшов висновку, що порушено право позивача на належні, безпечні і здорові умови праці , через що він отримав професійне захворювання. У зв'язку з чим позивачу заподіяно моральну шкоду, що полягає: у фізичних стражданнях, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я й необхідністю постійного лікування, у зв’язку з встановленням йому 40% втрати професійної працездатності, це викликає у нього почуття неповноцінності, спричиняє йому страждання; у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного життя, неможливість працювати не тільки за отриманою професією, а найти будь-яку роботу, виконувати домашню роботу; у моральних стражданнях у зв'язку неможливістю продовження реалізації своїх звичок та захоплювань. Для організації свого життя й життя своєї родини позивачу доводиться докладати додаткові зусилля. Тому суд вважає, що   у позивача є право вимагати відшкодування моральної шкоди, що порушення законних прав позивача призвело його до моральних страждань, його вимоги про відшкодування моральної шкоди ґрунтуються на матеріальному законі і знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.

        Судом встановлено, що право позивача на відшкодування шкоди виникло з дня встановлення вперше стійкої втрати працездатності від професійного захворювання у розмірі 40% - висновком МСЕК від 29.03.2011 року, у термін, коли набрав чинності ЗУ №717-У від 23.02.2007р., яким виключені статті ЗУ«Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві й професійного захворювання, яке спричинило втрату працездатності», що регламентували порядок відшкодування потерпілим на виробництві моральної шкоди, передбачали відшкодування моральної шкоди ВВД ФСС.

         Конституційний Суд зазначив, що право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст.1167 ЦК України та ст.237-1 КЗпП України їм надано право відшкодувати моральну шкоду за рахунок власника (роботодавця). Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана особі неправомірними діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини. Трудове каліцтво у позивача виникло у зв’язку з порушенням ЗУ «Про охорону праці»і не застосуванням роботодавцем заходів захисту робітників.

       За таких обставин необхідно застосувати ст.237-1 КЗпП України, ст.1167, ч.1 ст.1168 ЦК України, які передбачають відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику, підстави відповідальності за завдану шкоду та порядок відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я.

       Визначаючи розмір суми , що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд вважає необхідним врахувати конкретні обставини по справі: обставини хвороби позивача у зв’язку з професійним захворюванням, перенесені при цьому страждання; тяжкість діагнозу захворювань; встановлення йому МСЕК 40% втрати професійної працездатності та 3 групи каліцтва; обмеження у праці та необхідність подальшого лікування; відсутність роботи у теперішній час. Позивач не має можливості повноцінно займатися фізичною працею. Необхідно врахувати велике значення негативних змін, які відбулися у нього в житті та його сім’ї. Моральна шкода, яка заподіяна позивачу порушила основні особисті права позивача: право на життя, право на охорону здоров’я, тощо. Необхідно врахувати, що позивачу приходиться докладати значних зусиль по організації свого життя та сім’ї, що його моральні страждання носять тривалий та значний характер.

                   Суд вважає, що позивачеві заподіяні істотні моральні страждання, які підлягають відшкодуванню, однак, позов в частині стягнення 40 000 грн.  завищений і підлягає частковому задоволенню у сумі 8 000 грн., з урахуванням вказаних конкретних обставин справи.

          Таким чином, стягненню з Державне підприємство «Шахтарськантрацит» в особі відокремлено підрозділу «Шахтоуправління ім.. 17 Партз’їзду» на користь позивача підлягає моральна шкода в розмірі 8 000 грн. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

          Відповідно до ст.88 ЦПК України з Державне підприємство «Шахтарськантрацит» в особі відокремлено підрозділу «Шахтоуправління ім.. 17 Партз’їзду» підлягає стягненню у дохід держави судовий збір у сумі 188 грн. 20 коп.

Керуючись ст.ст.1, 3, 21, 43ч.4, 46ч.1 Конституції України, ст.ст.1, 13 ЗУ «Про охорону праці», ст.ст.1,153,237-1 КЗпП України, ст.1167, ч.1ст.1168 ЦК України, ЗУ №717-У від 23.02.2007р., ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві й професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Постановою Пленуму Верховоного Суду України «Про судову практику в справах по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995р. №4, ст.ст.3,10,11,15,60,79,81,88,154,197,209,212,214,215,223   ЦПК  України, суд,

                                                            Вирішив:

      Позов ОСОБА_3 до Державного підприємства «Шахтарськантрацит» в особі відокремлено підрозділу «Шахтоуправління ім.. 17 Партз’їзду» про стягнення моральної шкоди – задовольнити.

      Стягнути з Державного підприємства «Шахтарськантрацит» в особі відокремлено підрозділу «Шахтоуправління ім.. 17 Партз’їзду»  на користь ОСОБА_3  на відшкодування моральної шкоди – 8 000 ( вісім тисяч ) гривень.

Стягнути з Державного підприємства «Шахтарськантрацит» в особі відокремлено підрозділу «Шахтоуправління ім.. 17 Партз’їзду» судовий збір в розмірі 188 грн. 20 коп. на користь держави.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Шахтарський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя:                                                                      М.І. Кобаль