Справа № 11-564/2011
Категорія ст.368 ч.2 КК України
Головуючий у 1 інстанції Медьник І.І.
Суддя-доповідач Гандзюк В.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Гандзюка В.П.,
суддів Дячука В.М., Кривобокової Н.М.,
секретаря Іванюк Л.Є.,
з участю: прокурора Рибки Я.В.,
захисника ОСОБА_2,
засудженого ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Галицького районного суду від 05 серпня 2011 року, -
в с т а н о в и л а:
Цим вироком
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Перерісль Надвірнянського району проживає АДРЕСА_1 зареєстрований у м. АДРЕСА_2 освіта - вища, одружений, в даний час не працює, раніше не судимий, громадянин України,-
засуджений: за ч.1 ст. 365 КК України на три роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати атестовані посади у правоохоронних органах, пов'язані з виконанням функцій представника влади строком на два роки; за ч.2 ст.368 КК України на п'ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати атестовані посади у правоохоронних органах, пов'язані з виконанням функцій представника влади строком на три роки без конфіскації майна.
Згідно ст.70 КК України ОСОБА_3 визначено покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим і остаточно призначено йому покарання - п'ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати атестовані посади у правоохоронних органах, пов'язані з виконанням функцій представника влади строком на три роки без конфіскації майна.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 від відбування призначеного основного покарання звільнено з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки і на підставі ст.76 КК України покладено обов'язок не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання або роботи та періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Заставу в сумі 17000 грн., як запобіжний захід щодо ОСОБА_3, після набрання вироком законної сили постановлено повернути ОСОБА_4
Присуджено стягнути з ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Івано-Франківській області 1 159 грн. 92 коп. витрат за проведення судово-хімічних експертиз.
Вирішено долю речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_3, будучи службовою особою, вчинив умисні дії, які явно виходять за межі наданих йому прав і повноважень, що заподіяло істотної шкоди охоронюваним законом правам і інтересам окремих громадян, а також вимагав і одержав хабар за виконання дії в інтересах того, хто дав хабар, з використанням свого службового становища.
Встановлено, що злочин було вчинено при наступних обставинах.
Наказом начальника УМВС України в Івано-Франківській області від 18.10.2010 року ОСОБА_3, маючи спеціальне звання полковника міліції, був призначений на посаду начальника Рогатинського РВ УМВС. Під час виконання своїх функціональних обов'язків йому стало відомо, що в м. Рогатині функціонує молодіжно-розважальний заклад «Світ розваг», у якому підприємці ОСОБА_5 та ОСОБА_6 надають послуги прокату спортивного інвентаря та доступу до мережі Інтернет. Довідавшись, що вказаний заклад єдиний в м. Рогатині, який працює і в нічний час, ОСОБА_3, проводячи інструктажі працівникам патрульно-постової служби, дав останнім вказівку здійснювати перевірки графіку роботи цього закладу у вечірній та нічний час, про що доповідати рапортами після завершення несення служби.
На підставі отриманих рапортів працівників патрульно-постової служби 17 та 19 листопада 2010 року ОСОБА_3 звернувся до Рогатинської міської ради з письмовими клопотаннями про зміну раніше встановленого графіку роботи молодіжно-розважального закладу «Світ розваг» або про припинення його роботи взагалі. Про такі наміри начальника Рогатинського райвідділу міліції стало відомо ОСОБА_7, який по дорученню представляв інтереси приватного підприємця ОСОБА_5 Він вирішив особисто звернутися до ОСОБА_3, щоб з'ясувати обставини, які послужили внесенню таких клопотань.
У розмові, яка відбулася 28.12.2010 року в службовому кабінеті начальника Рогатинського РВ УМВС, ОСОБА_3 став вимагати у ОСОБА_7 переведення на вказаний ним (ОСОБА_3) приватний банківський рахунок грошових коштів за сприяння у вирішенні питання про можливість залишення попереднього графіку роботи у нічний час закладу «Світ розваг» у вигляді ніби-то спонсорської допомоги райвідділу міліції.
Про розмову з начальником райвідділу міліції ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_6, яка погодилась у вигляді спонсорської допомоги дати 300 грн., які готівкою передала ОСОБА_7 29.12.2010 року останній здійснив переказ цих грошей, про що повідомив ОСОБА_3, який сказав, що перерахована сума є недостатньою, оскільки мова йшла про 500 грн. Тоді ОСОБА_7 30.12.2010 року на той же банківський рахунок перерахував ще 200 грн. від імені підприємця ОСОБА_5, маючи від останнього доручення.
11.01.2001 року ОСОБА_3 знову викликав до себе в службовий кабінет ОСОБА_7 і при зустрічі з ним став вимагати придбання комп'ютерного системного блоку вартістю близько 500 доларів США, що ОСОБА_7 зробити відмовився, зіславшись на важке фінансове становище.
Через кілька днів ОСОБА_7 стало відомо, що для вирішення питання про затвердження Рогатинською міською радою режиму роботи молодіжно-розважального закладу «Світ розваг» у нічний час необхідно погодити заяву, яка була подана ОСОБА_6 начальнику райвідділу міліції, і у зв'язку з чим, у цей же день близько 13 год. ОСОБА_7 зустрівся з ОСОБА_3 у службовому кабінеті останнього. У розмові ОСОБА_3 став вимагати у ОСОБА_7 за погодження заяви грошові кошти, однак конкретної суми не вказав. Залишивши заяву ОСОБА_6 для погодження, ОСОБА_7 пообіцяв принести гроші наступного разу.
Під час зустрічі, яка відбулася 18.01.2011 року в службовому кабінеті начальника Рогатинського РВ УМВС ОСОБА_3 знову став вимагати у ОСОБА_7 хабар за погодження роботи закладу «Світ розваг», назвавши за погодження заяви суму в 2000 грн. При цьому ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_7, що заяву той зможе забрати, коли принесе вказану суму грошей, і призначив зустріч на 20.01.2011 року. За таких обставин, з метою запобігти шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів, ОСОБА_7 вимушений був дати хабар ОСОБА_3
ОСОБА_7 19.01.2011 звернувся в УСБУ в Івано-Франківській області із заявою про вимагання в нього хабара ОСОБА_3, а 20.01.2011 року у службовому кабінеті передав, а ОСОБА_3 прийняв від нього хабар у розмірі 2000 грн. Після прийняття хабара ОСОБА_8 був затриманий співробітниками УСБУ в Івано-Франківській області і гроші в сумі 2000 грн., які йому передав ОСОБА_7, були вилучені, як предмет хабара.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, вважає вирок суду незаконним через неправильне застосування кримінального закону, тобто через незастосування кримінального закону, який підлягав застосуванню, та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого. Посилається на те, що, призначаючи покарання ОСОБА_3, суд порушив вимоги ст.372 КПК України та ст.65 КК України. Просить вирок скасувати через м'якість призначеного судом покарання, призначивши йому більш суворе покарання в межах санкцій вказаних статей та на підставі ст.54 КК України позбавити ОСОБА_3 спеціального звання «полковник міліції». В процесі апеляційного перегляду справи прокурор змінив апеляцію та вважав за правильне постановити новий вирок, посиливши покарання шляхом застосування ст.54 КК України, а також стягнення витрат на проведення експертиз.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав змінену апеляцію, провівши судове слідство, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені в апеляціях доводи, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, кваліфікація протиправних діянь не оскаржується і апеляційному перегляду не підлягає.
Що стосується покликань апелянта на м’якість призначеного покарання внаслідок незастосування ст.54 КК України, то вони є необґрунтованими.
Так, мотивуючи доводи апеляції, прокурор вказав на необхідність позбавити винного спеціального звання «полковника міліції», оскільки останній вчинив тяжкий злочин.
Разом з тим, вказаних мотивів є недостатньо для прийняття такого рішення.
Суд першої інстанції в достатній мірі дослідив питання доцільності позбавлення спеціального звання ОСОБА_3 і, виходячи із того, що застосування ст.54 КК України є правом, а не обов’язком для суду, належним чином обґрунтував своє рішення.
При цьому, судом було враховано, що ОСОБА_3 понад 30 років попрацював в органах внутрішніх справ, з них більшу частину оперативним працівником у кримінальному розшуку. Пройшовши всі ступені службової кар’єри, ОСОБА_3 відзначався як сумлінний працівник, в заслугах якого нараховуються десятки розкритих резонансних особливо тяжких злочинів (а.с.42-56 т.1). Крім цього, на момент постановлення вироку ОСОБА_3 звільнений з роботи за віком. За таких обставин, позбавлення спеціального звання, яке було здобуто внаслідок тривалої та успішної праці, на думку колегії суддів, було би надто суворим покаранням та несправедливим у конкретному випадку.
Апеляція прокурора в частині стягнення із засудженого судових витрат в сумі 361 грн. 20 коп. за проведення судової - хімічної експертизи ґрунтується на положеннях ст.91 КПК України, підтверджується розрахунком (а.с.133 т.2) і підлягає до задоволення.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.365, 366, 367-370 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляцію прокурора задовольнити частково.
Вирок Галицького районного суду від 05 серпня 2011 року відносно ОСОБА_3 змінити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Івано-Франківській області 361 грн.20 коп. судових витрат на проведення судово-хімічної експертизи.
В решті вирок суду залишити без змін.
Головуючий В.П. Гандзюк
Судді В.М. Дячук
Н.М. Кривобокова
Згідно з оригіналом
Суддя В.П. Гандзюк