Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22а-11756\11 Головуючий у суді І-ї інстанції Цоток В.В.
99 Доповідач Головань А. М.
ПОСТАНОВА
Іменем України
13.12.2011
року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючої судді - Кривохижі В.І.,
суддів - Черниш Т.В.,
Голованя А.М.,
розглянула в порядку письмового провадження в м. Кіровограді адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного Фонду України в Добровеличківському районі на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 14 вересня 2010 року за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного Фонду України в Добровеличківському районі про визнання бездіяльність відповідача протиправною, стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, -
ВСТАНОВИЛА :
31 серпня 2010 року позивач звернулася в суд з позовом про визнання бездіяльність відповідача протиправною, стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги.
Зазначала, що має статус дитини війни та відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що таке підвищення до пенсії їй не нараховувалося та не виплачувалося, просила визнати такі дії відповідача протиправними та зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплату підвищення до пенсії за 2007-2010 роки.
Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 14 вересня 2010 року позов задоволено частково. Суд визнав протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування позивачу підвищення до пенсії та зобов’язав відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу, передбачену ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 1 січня по 31 грудня 2009 року, з 1 січня 2010 року по 31 серпня 2010 року.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга на рішення суду подана 20. 09.2010 року в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до Закону України № 2748-У1 “Про внесення змін до розділу ХП “Прикінцеві положення”Закону України “Про судоустрій і статус суддів”щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами”, який набрав чинності з 30 грудня 2010 року, апеляційні скарги щодо спорів, які подані до апеляційних судів до набрання чинності цим Законом в порядку цивільного судочинства, підлягають розгляду цивільними палатами апеляційних судів.
Колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з наступних підстав.
18 лютого 2010 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 1691-У1 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо юрисдикції справ, пов’язаних із соціальними виплатами”, який набрав чинності з 10 березня 2010 року. Цим законом встановлено, що справи щодо спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням та інших виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них суди розглядають у порядку цивільного судочинства, а п.3 ч.1 ст.18 КАС України виключено.
Рішенням Конституційного Суду України № 19-рп/2010 від 09.09.2010 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами”визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 2 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами”від 18 лютого 2010 року № 1691-У1.
Відповідно до ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Отже, з 09.09.2010 року справи даної категорії повинні розглядатись в порядку адміністративного судочинства.
Суд першої інстанції не звернув уваги на зміни в діючому законодавстві, ухваливши рішення за нормами ЦПК після прийняття рішення Конституційним Судом України від 09.09.2010 року.
Вказана обставина є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що позивач відповідно до абз.1 ч.1 ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”має статус дитини війни і згідно статті 6 Закону має право на отримання підвищення до пенсії, у розмірах, які визначено Законом.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Отже відповідно до положень вказаного закону пенсія позивача повинна виплачуватись із збільшенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком.
При цьому розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" , оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першої цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Таким чином, суд дійшов правильного висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а бездіяльність відповідача щодо не нарахування вказаного підвищення є незаконною.
Оскільки позивач має право на отримання підвищення до пенсії, відтак він має право на звернення до суду за захистом порушеного такого права.
Однак, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду.
Відповідно до положень частини 2 статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
30 липня 2010 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України. В частину другу статті 99 КАС України внесено зміни, відповідно до яких для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.100 КАС України , в редакції з 30.07.2010 року, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
З матеріалів справи вбачається, що позов, в якому заявлені, в тому числі і вимоги про перерахунок та виплату підвищення до пенсії за 2007, 2008 , 2009 роки подано до суду 31.08.2010 року.
Однак, враховуючи, що право на звернення до адміністративного суду у позивача виникло до 30 липня 2010 року, тобто до набрання чинності змін до ст. 99 КАС України, виходячи з положень ст. 58 Конституції України, слід керуватись нормою ст. 99 КАСУ, що була чинною до 30 липня 2010 року, відповідно до якої для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, встановлюється річний строк.
Отже, з урахуванням вимог ст. 99 КАС України та враховуючи час звернення до суду позивача з позовом ( 31.08.2010 року), в межах заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням постанови про задоволення позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу пенсії, підвищеної на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 31 серпня 2009 року по 31 січня 2010 року. В решті позовні вимоги залишити без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.195, 197, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст.202, ст.205, ст.207 КАС України, колегія суддів,-
П О С Т А Н О В И Л А :
Рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 14 вересня 2010 року скасувати та прийняти нову постанову.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного Фонду України в Добровеличківському районі щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_3 пенсії, підвищеної на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та зобов’язати управління Пенсійного Фонду України в Добровеличківському районі здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_3 пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 31 серпня 2009 року по 31 січня 2010 року.
В решті позовні вимоги залишити без розгляду.
Постанова суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: