Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22а-15244/11 Головуючий у суді І-ї інстанції Вдовіченко М.М.
99 Доповідач Головань А. М.
ПОСТАНОВА
Іменем України
09.12.2011
року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючої судді - Кривохижі В.І.,
суддів - Черниш Т.В.,
Голованя А.М.,
розглянула в порядку письмового провадження в м. Кіровограді адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Маловисківському районі Кіровоградської області на постанову Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 11 лютого 2010 року за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного Фонду України про визнання бездіяльності відповідача протиправною, стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, -
ВСТАНОВИЛА :
4 січня 2010 року позивач звернувся в суд з адміністративним позовом про визнання бездіяльності відповідача протиправною, стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги.
Зазначав, що має статус дитини війни та відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що таке підвищення до пенсії їй не нараховувалося та не виплачувалося, просив визнати такі дії управління Пенсійного фонду України в Маловисківському районі Кіровоградської області протиправними та зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплату підвищення до пенсії з 01.01.2006 року по 01.12.2009 року.
Постановою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 11 лютого 2010 року позов задоволено частково. Суд поновив позивачу пропущений строк звернення в суд, визнав протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування позивачу підвищення до пенсії та зобов’язав відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу, передбачену ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 11 лютого 2010 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має статус дитини війни. Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Отже відповідно до положень вказаного закону пенсія позивачу повинна виплачуватись із збільшенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Посилання в апеляційній скарзі щодо відсутності норми закону, яка б встановлювала мінімальний розмір пенсії за віком є безпідставними, оскільки на час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність. Частиною 1 ст. 2 Закону України “Про прожитковий мінімум” передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Нормами чинного процесуального законодавства, зокрема п. 4 ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішення адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, а п. 7 ст. 9 КАС України передбачено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).
Доводи апеляційної скарги щодо відмови в позові з підстав відсутності бюджетних асигнувань на виплату соціальної надбавки дітям війни не можуть бути прийняті, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Разом з тим обґрунтованими є доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, встановленого ч.1 ст.99 КАС України (в редакції на час розгляду справи судом). Відповідно до ст.100 КАС України (в редакції на час розгляду справи судом) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідач просив застосувати строк звернення до адміністративного суду.
Суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність поновлення позивачу строку звернення до адміністративного суду, проте не зазначив в мотивувальній частині рішення суду, які ж саме поважні причини перешкодили позивачу своєчасно звернутися за захистом порушеного права. Порушення прав позивача відбувалося періодично – кожного місяця, починаючи з 09.07.2007 року, а тому у нього було достатньо можливостей для своєчасного звернення до суду. Доводи позивача щодо необізнаності не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Наведене свідчить, що підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду відсутні.
Позивач звернулася до суду 4 січня 2010 року, а тому, враховуючи річний строк звернення до суду, її права підлягають захисту з 4 січня 2009 року і задоволенню підлягають позовні вимоги щодо перерахунку та виплати пенсії в межах річного строку звернення до суду та в межах заявлених позовних вимог, тобто за період з 4 січня 2009 року по 1 грудня 2009 року.
Суд помилково задовольнив позовні вимоги щодо перерахунку та виплати підвищення пенсії відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 3 січня 2009 року.
За таких обставин постанову суду не можна визнати законною і обґрунтованою, тому вона підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови.
На підставі викладеного, керуючись ст.195, ст.197, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст.202, ст.207 КАС України, колегія суддів, -
п о с т а н о в и л а :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Маловисківському районі Кіровоградської області задовольнити частково.
Постанову Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 11 лютого 2010 року – скасувати.
Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.
Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Маловисківському районі Кіровоградської області щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_3 підвищення до пенсії, відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”за період з 4 січня 2009 року по 1 грудня 2009 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком –протиправною.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Маловисківському районі Кіровоградської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_3 підвищення пенсії згідно статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”та частини 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”за період з 4 січня 2009 року по 1 грудня 2009 року з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.
В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуюча:
Судді: