2-2208/11  

                                                           ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ                          Справа №2-2208/11

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          22 серпня 2011 року Ворошиловський районний суд м. Донецька  в складі:

головуючого –судді Орєхова О.І.,

при секретарі –Лисенко Л.В.,

за участю позивача –ОСОБА_1,

представника позивача –ОСОБА_2

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні в залі суду в  м. Донецьку  цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_3», приватний нотаріус ОСОБА_4, третя особа Головне управління юстиції в Донецькій області відділ державної виконавчої служби  Куйбишевського районного управління юстиції в м. Донецьку про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

          Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_3», приватний нотаріус ОСОБА_4, третя особа Головне управління юстиції в Донецькій області відділ державної виконавчої служби  Куйбишевського районного управління юстиції в м. Донецьку про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на наступні обставини.

15 жовтня 2010 року їй стало відомо, що приватним нотаріусом ОСОБА_4 міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис № 1205 від 09.09.2010р. за договором іпотеки № 6225783 від 28.03.2008 року про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме 2-кімнату квартиру, яка знаходиться за адресою:м. Донецьк, АДРЕСА_1 та яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «ПУМБ».

Банк пред'явив до виконання виконавчі написи до ВДВС Куйбишевського районного управління юстиції м. Донецьку, про що стало відомо мені на підставі письмового повідомлення, яке було невідомо ким вкладено до поштової скриньки (при цьому не було будь яких поштових печаток тощо).

Позивач вважає дії Відповідачів незаконними та необґрунтованими з наступних причин.

Згідно до ст. 47 Конституції України - ніхто не може примусово лишити житла лише тільки як на підставі закону та рішення суду.

Відносини щодо позасудового регулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, яким є нерухоме майно, регулюються ЗУ «Про іпотеку»№ 898-IV від 05.06.2003 року. Відповідно до положень Закон України «Про іпотеку»іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального - посвідчення.  Згідно положень ст. 4 вказаного Закону обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане іпотеку нерухоме майно. Згідно частини  1  ст. 7 Закону «Про іпотеку»за рахун предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором,  визначена на час  виконання цієї вимоги,  включаючи  сплату процентів,  неустойка основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї, суми, яке було прямо передбачен умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Крім того, ст. 11 того ж Закон №   898-IV   передбачено,   що   майновий   поручитель   несе   відповідальність   пере; іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межа вартості предмета іпотеки.  У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета   іпотеки   майновий   поручитель   набуває   права   кредитора   за   основним зобов'язанням.

З цього випливає, що суб'єктами відповідальності за кредитними договорами можуть бути в першу чергу боржник (одержувач кредитних коштів), а також поручитель (майновий поручитель), які згідно норм чинного законодавства несуть солідарні відповідальність перед кредитором (банком). Крім того, як це випливає із частини 2 наведеної ст. 11 Закону № 898-IV забезпечення виконання зобов'язання може здійснюватися за рахунок майна поручителя (майнового поручителя), що також має бути визначено окремим нотаріальним договором.

Все це міри позасудового врегулювання спору. Згідно до ст. 36 закону, після завершення позасудового врегулювання будь-які вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Вчиняючи виконавчі написи, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, чим порушив вимоги ч. 1 ст. 88 Закону "Про нотаріат" про безспірність заборгованості. Розрахунок розміру невиконаних зобов'язань за кредитним договором, суми боргу за тілом кредиту, відсотків за користування кредитом та пені у виконавчих написах зроблено банком одноособово без урахування думки та позиції позичальника ОСОБА_1 та не відповідає дійсній сумі заборгованості.

Позивач вважає, що сума невиконаних зобов'язань вказана у виконавчих написах не може складати 573 399,07 гривень, оскільки у зв'язку з частковим погашенням боргу перед банком є істотно меншою. Крім того, банк не мав змоги предоставити до нотаріуса документ,який би мав статус безспірної заборгованості. На сьогодні є рішення Куйбишевського суду м. Донецька по справі за № 2-3489/10 0531 від 30.06.2010 р. яке не набрало законної сили, оскільки воно оскарджується в апеляційному суді Донецької області. Остаточно сума боргу не встановлена а ні в суді, а ні сторонами.

Згідно наказу Мінюсту "Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" №20/5 від 03.03.2004 (далі - Інструкція) вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання боржником письмової вимоги про усунення порушень. Позивач жодних повідомлень про усунення порушення не отримував ні від будь-кого з відповідачів ні від будь-кого іншого.

Більш того, представники позивача вели щоденний діалог із представниками банку про спосыб погашення боргу. Виконавчий напис було зроблено таємно із порушенням вимог законодавства України. Відповідно до ст. 88 Закону України "Про нотаріат", виконавчий напис нотаріуса можливий за умови виникнення права вимоги, та вчиняється на підставі документів, які підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Пункти 283, 287 Інструкції визначають, що виконавчий напис має містити в тому числі перелік документів, на підставі яких вчинено виконавчий напис, але у тексті зазначених виконавчих написів приватним нотаріусом ОСОБА_4 не вказано жодного документа підтверджуючого суму безспірної заборгованості, документів підтверджуючих факт настання кінцевого терміну виконання зобов'язань чк факт прострочення виконання зобов'язання забезпеченого заставою (термін дії договорів іпотеки та кредитного договору ще не настав).

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 N 1172 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі   виконавчих   написів   нотаріусів.   Так,   згідно з  Переліком,   для   одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання. Тобто в порушення ст. ст. 87, 88 Закону "Про нотаріат", розділу 1 Постанови N 1172 від 29.06.99 р. нотаріус допустив вчинення виконавчих написів за наявності у боржника спору з кредитором стасовно суми боргу за тілом кредиту, відсотків за користування та пені, який виник на підставі кредитних договорів, при цьому нотаріус не взяв до уваги, що за умовами кредитних договорів строк виконання зобов'язань не настав, про що прямо прописано в договорі іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом, а оскільки іншого порядку звернення стягнення на предмет застави договором застави рухомого майна та додатками до нього між сторонами не було визначено, то стягнення на предмет застави може бути здійснено тільки за рішенням суду.

Також, оскільки предметом договору іпотеки є нерухоме майно, отже, на правовідносини застави нерухомого майна застосовуються вимоги Закону "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" від 18 листопада 2003 p. N 1255. Так, у частині 1 ст. 24 зазначеного Закону визначено, що овернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження може здійснюватись на підставі рішення суду та в лозасудовому порядку згідно із цим Законом. Статтзю 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, але серед зазначених зззособів відсутній такий спосіб, як вчинення виконавчого запису. Згідно закону «Про іпотеку»передбачена можливість вчинення виконавчого напису, изцо інше не встановлено законом. Але законом встановлено інше, а саме: ч. 1 ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначено, - звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на заставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згілно із цим законом.

Згідно Закону України «Про захист майнових прав громгдян в період виходу економіки України зі стану фінансової кризи»   встановлено заборону на примусове вилучення -    якщо це постійне місце проживання боржника.

Окрім того, частинами 1, 3 розділу IX «Прикінцеві та перехідні положення»Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", визначено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону, а оскільки Закон "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" прийнятий 18 листопада 2003 p., тобто набагато пізніше ЗУ «Про іпотеку»№ 898-IV від 05.06.2003 року, то відповідно положення Закону "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" підлягають переважному застосуванню.

Згідно зі ст. 50 Закону України «Про нотаріат»спір, оснований на вчиненій нотаріальній дії, розглядається судом у порядку позовного провадження. Спір про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково розглядається судом за позовом боржника до стягувача.

          Просила суд визнати виконавчий напис, зареєстрований у реєсгрі за № 1205 від 09.09.2010р., за договором договором іпотеки № 6225783 від 28.03.2008 року про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме 2-кімнату квартиру, яка знаходиться за адресою:м.Донецьк,вул. Словацька, б. 25, кв. 58 та яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «ПУМБ»таким, що не підлягає виконанню, витрати на сплату державного мита та ІТЗ покласти на відповідачів.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 кожний окремо підтримали позовні вимоги в повному обсязі, надали пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, просили вимоги задовольнити, проти ухваленя заочного рішення не заперечували.

Відповідач ПАТ «Перший Український ОСОБА_3»в судове засідання не з»явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи свідчить судова розписка.

Відповідач приватний нотаріус ОСОБА_4 в судове засідання не з»явився, про час та місце слухання справи повідомлений.

Третя особа ВДВС Куйбишевського РУЮ у м. Донецьку в судове засідання не з»явилося, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином, про що в матеріалах справи свідчить поштове повідомлення.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд, заслухавши позивача та її представника, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 не підлягають задоволенню за наступними обставинами.

Судом встановлені наступні обставини.

28 березня 2008 року між ЗАТ «Перший Український ОСОБА_3»та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № 6225783, де відповідно до п. 1.2.1.1. предметом іпотеки за цим Договором є наступне майно, а саме двокумнатна квартира, загальною площею 48,30 кв.м, житлова площа 29,70 кв.м, яка знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Словацька, б. 25, кв. 58.

Рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 30 червня 2010 року у справі за позовом ПАТ «Перший Український ОСОБА_3»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, позовні вимоги задоволенні та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Перший Український ОСОБА_3»заборгованість за кредитом у сумі 573 129,37 гривень, судові витрати у сумі 269,7 гривень, а всього 573 399,07 гривень.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 18 жовтня 2010 року, апеляційна скарга ОСОБА_1 відхилена, а рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 30 червня 2010 року залишено без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

09 вересня 2010 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4 було вчинено виконавчий напис.

01.10.2010 року постановою державного виконавця Куйбишевського районного управління юстиції у м. Донецьку було відкрите виконавче провадження.

15 жовтня 2010 року позивачці ОСОБА_1 стало відомо, що приватним нотаріусом ОСОБА_4 міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис № 1205 від 09.09.2010р. за договором іпотеки № 6225783 від 28.03.2008 року про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме 2-кімнату квартиру, яка знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Словацька, б. 25, кв. 58 та яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_3».

Банк пред'явив до виконання виконавчі написи до ВДВС Куйбишевського районного управління юстиції м. Донецьку, про що стало відомо позивачці на підставі письмового повідомлення, яке було невідомо вкладено до поштової скриньки.

Позивач ОСОБА_1 вважає дії відповідачів незаконними та необґрунтованими, оскільки відповідачами були порушені норми діючого законодавства, а виконавчий напис, який було вчинено приватним нотаріусом є такий, що не підлягає виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 589 ЦК України, у разі невиконання зобов»язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Згідно з частиною 1 ст. 590 Цивільного кодексу України визначено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 50 Закону України «Про нотаріат»нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржують ся до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат»,  стягнення грошових сум або витребування майна за виконавчим написом для стягнення грошових  сум  або  витребування  від  боржника майна  нотаріуси  вчиняють  виконавчі  написи  на  документах,  що встановлюють заборгованість.  Перелік  документів,  за  якими   стягнення    заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих  написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 цього Закону, нотаріус  вчиняє  виконавчі  написи,  якщо  подані  документи підтверджують    безспірність    заборгованості    або       іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що  з  дня виникнення  права  вимоги  минуло  не  більше  трьох  років,  а  у відносинах між підприємствами, установами та  організаціями  -  не більше одного року.          

Згідно із статтею 89 Закону України «Про нотаріат»у виконавчому написі повинні зазначатися: дата,  рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувана; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб);  строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, центи, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано.

Відповідно довідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 р. для одержання виконавчого напису подаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи,   що  підтверджують  безспірність  заборгованості   боржника  та  встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Пунктом 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України зазначено, вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень.

Пунктами 284, 286 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Мінюста України від 03.03.2004 року № 20/5, заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом міністрів України.

При вчинені виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у даному Переліку.

Відповідно до п. 287 наказу Мін'юсту «Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України»№20/5 від 03.03.2004 виконавчий напис має містити:

-          дату (рік, місяць, число) вчинення, нотаріальну контору (нотаріальний округ), прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчиняє виконавчий напис;

-          найменування та адресу стягувача;

-          найменування та адресу боржника, дату й місце його народження, місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків у банках, кредитних установах (для юридичних осіб);

-          строк, за який провадиться стягнення;

-          суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, у тому числі пеня, штраф, проценти, якщо такі належать до стягнення;

-          розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника;

-          зазначення статті Закону України "Про нотаріат" та пункту Переліку документів, на підставі яких вчинено виконавчий напис;

- номер,       під       яким       виконавчий       напис       зареєстровано       в       реєстрі       для реєстрації нотаріальних дій;

-          підпис нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, печатку.

Крім цього перелік вимог до змісту виконавчого напису міститься в статті 89 ЗУ «Про нотаріат».

У виконавчому написі повинні зазначатися: дата  (рік,  місяць,  число)  його вчинення,        посада,  прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис;

- найменування та адреса стягувача; - найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб);

-          строк, за який провадиться стягнення;

-          суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі проценти, якщо такі належать до стягнення;

розмір  плати,  сума  державного мита,  сплачуваного стягуване або мита, яке підлягає стягненню з боржника;

-          номер, за яким виконавчий напис зареєстровано.          

Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Вищевказаний виконавчий напис від 09.09.2010 за реєстровим номером 1205, вчинено приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4 містить зазначені вимоги та повністю відповідає діючому законодавству.

Встановлено, шо банком, у якості підстав для вчинення виконавчого напису надано первинні документи, зокрема:

1)          Розрахунок заборгованості.

2)          Меморіальні ордери.

3)  Письмова вимога позивачу з підписом позивача про отримання від 28.10.2008.

    Відповідно до ст. 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав законних інтересів, вчиняючи виконавчий напис на борговому документу в випадках та у порядку встановленому законом.

У зв»язку із заборгованістю позивачкою перед банком і не виконання своїх зобов»язань, банк вимушений був звернутися до нотаріальної контори для вчинення виконавчого напису на задоволення свої вимог з метою погашення заборгованості.

Положеннями ст. 1 Постанови KM України № 1172 "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" встановлено, що для одержання виконавчого напису подаються:

а)          оригінал нотаріально посвідченої угоди;

б)          документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та
встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Тим самим, відповідно до Постанови КМУ, з переліку документів чітко визначений тільки оригінал нотаріально посвідченої угоди. Однак, які саме необхідно надати нотаріусу інші документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання, Постановою КМУ не визначено.

З наведеного вбачається, що визначення питання про достатність наданих документів для встановлення безспірності заборгованості боржника віднесено до виключної компетенції нотаріуса.

Крім того, згідно до п. 4.1 договру іпотеки, потекодержатель вправі звернути стягнення на предмет іпотеки та одержати задоволення своїх вимог з вартості предмету іпотеки переважно перед іншими кредиторами ОСОБА_5.

Згідно п. 4.2 договору іпотеки, звереення стягнення на предмет іпотеки здійснюється одним з таких способів за вибором Іпотекодержателя: за рішенням суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, шляхом позасудового врегулювання відповідно до передбачених цим договором застережень про задоволення вимог Іпотекодержателя. Визначені цим договором способи звернення стягнення на предмет іпотеки не перешкоджають Іпотекодержателю застосувати інші способи звернення стягнення на предмет іпотеки, встановлені чинним законодавством.

Відповідно до п. 4.3 цього договору, реалізація предмету іпотеки, на який звернено стягнення за рішенням суду або на підставі виконавчого напису нотаріуса, здійснюються в порядку, передбаченому чиним зконодвством України.

Отже, посилання позивачки про порушення з боку відповідачів норм діючого законодавства не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Тому позовні вимоги ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_3», приватний нотаріус ОСОБА_4, третя особа Головне управління юстиції в Донецькій області відділ державної виконавчої служби  Куйбишевського районного управління юстиції в м. Донецьку про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню є необгрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволеню.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України не підлягають стягненню з відповідача понесені позивачем судових витрат при подачі позовної заяви.

На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 1 ст. 589, ч. 1 ст. 590 ЦК України, ст. ст. 5, 15, 30, 60, 61, 62,  202,  213-215, 218, 224 Цивільно-процесуального кодексу України, ст. ст. 50, 87, 88, 89 Закону України «Про нотаріат», суд, -

ВИРИШИВ:

          У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_3», приватний нотаріус ОСОБА_4, третя особа Головне управління юстиції в Донецькій області відділ державної виконавчої служби  Куйбишевського районного управління юстиції в м. Донецьку про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - відмовити.

          Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Донецької області через Ворошиловський районний суд міста Донецька шляхом подачі протягом 10 днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

            Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

          Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленному цим Кодексом.

Суддя                                                                                                                                    О.І. Орєхов