Справа № 2-1/11

                    І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И                              

                                                                     Р І Ш Е Н Н Я                              

17 жовтня 2011 року Софіївський районний суд Дніпропетровської області в складі:                                                                       судді                                        Джерелейко О.Є.                    

                                        при секретарі                     Палій Л.Г.

особи, які беруть участь у справі :

позивач                               ОСОБА_1

                                           представник позивача            ОСОБА_2                                                                                                            відповідач                               ОСОБА_3                                                                                                       

          розглянувши  у відкритому  судовому засіданні сел. Софіївка цивільну справу за позовом  ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання 1/2 частки у спільному сумісному майні подружжя та визнання права власності на 1/2 частку будинку та господарських будівель і споруд,-

У С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, в обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що  даний будинок, який на час укладення шлюбу був недобудованим, істотно збільшився у своїй вартості внаслідок спільних трудових та грошових затрат подружжя, тому просить суд визнати за позивачем ОСОБА_4 1/2 частку у спільному сумісному майні подружжя –будинку з господарськими будівлями і спорудами №59 по вул.Южній в смт Софіївка Дніпропетровської області; визнати за ОСОБА_4  право власності на 1/2 частку будинку з господарськими будівлями і спорудами №59 по вул.Южній в смт Софіївка Дніпропетровської області.

Під час розгляду справи позивач  ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали позовні  вимоги, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та пояснили, що позивач ОСОБА_1 за час перебування у шлюбі  з відповідачем ОСОБА_3  в період із 17 травня 1997 року по 11 вересня 2007 року в будинку, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, смт Софіївка, вул.Южна,59, провели наступні роботи:  штукатурка стін (глина, полова, тирса);  валькування горища (глина, солома); влаштування підлоги (ДВП); оклеювання шпалерами будинку (шпалери були придбані за рахунок матері позивача); заміна всіх дерев'яних вікон на пластикові (ПВХ); влаштування електропроводки; розведення по будинку каналізації; розведення по будинку води; будівництво водоводу (до будинку); зроблено опалення в будинку (труби придбав за свій рахунок батько позивача, котел –за рахунок батька відповідача); вхідні двері центрального входу (придбав батько позивача за свій рахунок); ринви на будинок (придбав батько позивача за свій рахунок). Додатково були проведені такі роботи:  улаштування дворового покриття (щебінь, асфальт) –щебінь придбав за свій рахунок батько відповідача, а асфальт –батько позивача, збудували господарські будівлі –гараж, сарай, погріб (3/4 шлакоблоку на їх будівництво придбав батько позивача за свій рахунок); збудували –туалет, літній душ, басейн, септик –(цеглу на будівництво літнього душу та туалету, бетонну трубу на басейн та бетонні кільця на септик –придбав за свій рахунок батько позивача),  зроблено огорожу подвір'я (з вулиці –за рахунок батька відповідача, зі сторони городу –за рахунок батька позивача). 17 жовтня 2011 року позивач, будучи увідомленою про місце та час розгляду справи, в судове засідання не з»явилась, для участі по справі направила свого представника. Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що за час перебування у шлюбі  ціна будинку збільшилась за рахунок грошових та трудових затрат подружжя, окрім того, з позивачем проживає дитина, підтримав заяву позивача про те, що вона виражає свою згоду на отримання грошової компенсації.

          Відповідач ОСОБА_3 із позовними вимогами не згоден у повному обсязі. В судовому засіданні пояснив, що до укладення шлюбу із ОСОБА_1 відбулося закладення фундаменту під будинок, будівництво цоколю, стін із шлакоблоку, обкладеного білою цеглою, внутрішніх перегородок з цегли, перекриття горища з бетонних плит, встановлення даху та його покрівля шифером, наслання підлоги з дерев»яних лаг, стяжки із глини та ДВП, проведення електропостачання, опалення, водопостачання, каналізації, газифікації, штукатурка стін, частково зроблено огорожу, побудовано повністю сарай та  погріб. Будівництво будинку було завершено у 1996 році.

Даний будинок був подарований його батьками на весілля. Сім»я відповідача почала проживати у будинку  з 1999 року, так як не всі внутрішні роботи були зроблені - не поклеєні шпалери , не пофарбовано, не було води.  В період шлюбу було замінено вікна в будинку дерев»яні на металопластикові (2006 рік), на що взято було у банку кредит,  поставлено вхідні дерев’яні двері, зроблено утеплення горища глиною, пофарбовано в будинку, поклеєні шпалери, заасфальтовано двір та побудовано літній душ та літній туалет, батьком позивача придбано ринви на будинок. Після розірвання шлюбу були замінені двері з другого входу до будинку на металеві, та проведено ремонт у 2008 році під час перебування у шлюбі з другою дружиною. Будинок у органах БТІ не зареєстровано, так як відсутні були кошти. Питання про поділ майна під час розірвання шлюбу не вирішували, оскільки позивач не мала претензій.

          В судовому засіданні допитано свідків із сторони позивача та відповідача.

          Свідок  ОСОБА_5 пояснила, що на весіллі батьки ОСОБА_3 подарували  недобудований будинок. Валькували стелю в будинку, коли ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі, це було влітку 1998 або 1999 року, точно рік не пам»ятає.  На цей час в будинку не було настелено підлогу, на стінах не було штукатурки, ні води, ні каналізації не було, а також  не було підсобних будівель, а були лише стіни, накритий дах, перестінки. Мати позивача  ОСОБА_1 придбавала  для будинку шпалери, ДВП, труби.

          Свідок ОСОБА_6  в судовому засіданні пояснила, що на весілля батьки ОСОБА_3 подарували  недобудований будинок, в якому були стіни та дах. Після весілля вона разом із позивачем  були в цьому будинку, тому вона особисто бачила, в якому стані знаходився будинок. Під час спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 добудували будинок, поклеїли шпалери, валькували стелю, також будували гараж, сарай, літній душ, погріб. Підлогу робили  у 1998  році. В цьому допомагав ОСОБА_7. На стінах не було штукатурки. Батьки позивача допомагали у будівництві будинку. Щодо речей, які забрала позивач, то знає, що позивач забрала меблі, які подарували їй батьки.

          Свідок ОСОБА_8  в судовому засіданні пояснив, що є рідним братом позивача, на весілля батьки відповідача подарували недобудований будинок, який він допомагав  добудовувати. На  час вступу у шлюб  сторін  в будинку були лише стіни і дах. Стіни  з цегли  та шлакоблоку, не поштукатурені.  В період шлюбу  робили підлогу - заливали глиною з  соломою та  піском, зверху клали ДВП, стіни мазали глиною,  валькували стелю, асфальтували подвір»я, будували господарські будівлі –гараж, сарай, туалет, а погріб вже був.  Також в період шлюбу проводили газопостачання, електропроводку. В період шлюбу гараж добудовував ОСОБА_9 Він (ОСОБА_8В.) особисто приймав участь у будівництві, а також  особисту участь приймав відповідач ОСОБА_3 Допомогу у будівництві надавали обидві сторони .

          Свідок ОСОБА_10  в судовому засіданні пояснив, що він приймав участь у будівництві спірного будинку  в 1995-1996 роках. До 1996 року будинок був збудований, були в ньому двері, вікна, стіни, які були поштукатурені, підлога, дах з шиферу,  опалення та електропроводка у 1996 році функціонували, труби для води були розведені, але самої води не було.  Шифером вкривали дах у 1996 році, в чому він приймав особисту участь. До укладення шлюбу також був побудований погріб, гараж був недобудований. Після укладення шлюбу між сторонами у будинку  не був, участі у будівництві не приймав.

          Свідок ОСОБА_11, який є батьком відповідача, в судовому засідання пояснив, що після отримання відповідачем рішення про виділення йому земельної ділянки під будівництво будинку у 1991 році почав завозити будматеріали- камінь, шлак, цеглу, плити. До шлюбу був збудований будинок із шлакоблоку, обкладено  цеглою, перекрито плитами. До шлюбу було придбано котел, ванну, колонку, труби, камінь на фундамент, шлак. До укладення шлюбу між сторонами  стіни будинку були поштукатурені глиною, зробили розводку води, каналізацію, опалення, настеляли підлогу із лаг, які заливали глиною, будинок був повністю збудований до укладення шлюбу, тільки не поклеєні шпалери. В період шлюбу добудовували сторони сарай  та баню. Погріб був збудований до шлюбу. Також в період шлюбу асфальтували двір, а основу під асфальт робили ще до шлюбу.

          Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що будівництво будинку розпочалось з 1992 року, батьки відповідача купували будматеріали на будинок. До укладення шлюбу між сторонами будинок був повністю збудований, була  наслана підлога та вкрита плитою, поштукатурено стіни, робили каналізацію. Після шлюбу сторони добудовували гараж, літню баню, клеїли в будинку шпалери, фарбували, утепляли стелю, доробляли господарські будівлі. Оскільки вона (свідок) працювала у ОСОБА_13 селищній раді Софіївського району Дніпропетровської області, то знає, що відбувалась перенумерація будинків по вул.Южній, однак рішення відповідне не приймалось.

          Свідок Ґава К.В.  в судовому засіданні пояснила, що на час шлюбу будинок був збудований. Все робили батьки відповідача  з матеріалу, який вони ж і купували. Була в будинку у 1996-1997 роках, то він був збудований, також до шлюбу були збудовані гараж і погріб.  Особисту участь приймала, коли розвантажували цеглу і шлакоблок.

          Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснила, що будинок будували батьки ОСОБА_3, який подарували йому на весілля.  На час укладення шлюбу підлогу не було наслано , стіни були поштукатурені до весілля. До весілля був збудований гараж. Після весілля в будинку вона не була.

          Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснив, що в будинку він не був, а бачив, що збудований на подвір»ї туалет, гараж, який побудовано під одним дахом із будинком.

          Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснив, що влітку 1997 року  батько позивача ОСОБА_17 придбав у нього 100 м труб за 300 гривень, за які він сплатив кошти, труби забирав відповідач ОСОБА_3 і говорив, що це на опалення у будинку. Гроші за труби віддавав ОСОБА_17 Про те, що вказана подія була саме у 1997 році, може підтвердити, так як пов»язує її  із трагічною подією у його житті.

          Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснив, що є батьком позивача ОСОБА_1, до весілля , що було у 1997 році їх сім»я ні матеріально, ні фізично не допомагала у будівництві будинку. До укладення шлюбу сторонами в будинку були лише стіни з цегли, дах із шиферу, перекриття даху не було поштукатурено , підлога не наслана була, не було ніяких комунікацій , надвірних будівель не було, у дворі було відсутнє асфальтне покриття, не було огороджено , воріт не було. Після укладення  шлюбу подружжя будувало сарай та гараж, баню з туалетом, басейн для води, їм допомагав у будівництві   ОСОБА_8  Матеріально батьки позивача допомагали  також : давали кошти на ринви 100 доларів  США, він (свідок) шлакоблок на сарай з гаражем частково привозив (близько 3/4 частини), за який платив кошти,  трубу для басейна давав і встановлював за власні кошти, давав цеглу на баню та туалет, за яку розраховувався із пайщиками, також давав огорожу із сітки, асфальт привозив для влаштування двору і розраховувався за нього, мати позивача ОСОБА_18 купувала шпалери і клеїла, допомагали валькувати стелю. Також  давав  кільця на каналізацію та кришки,  їх оплачував і встановлював. Труби на опалення купували у ОСОБА_16 та розраховувались за них. Також дарував вхідні дерев»яні двері. Щодо майна , яке забрала позивач, пояснив, що його донька забрала піаніно, яке він їй купляв, а також спальний гарнітур та дитячі меблі, які були подаровані позивачу . В період шлюбу подружжя  в будинку проводило електропроводку, яку допомагав зробити брат відповідача ОСОБА_1,  водопостачання, опалення; штукатурили стіни,  наймали незнайомих людей , платили їм   кошти , настилали підлогу , у сараї  до шлюбу була лише одна стіна від сусідів - бокова, а три стіни було викладено із шлакоблоку, що він їм надав, в період шлюбу, сарай добудовував ОСОБА_9

          Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні пояснила, що працює  в ОКП «ОСОБА_13  БТІ», будинок, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, смт Софіївка, вул.Южна,59, за відповідачем  в БТІ не зареєстровано.

Розглянувши в  судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, представника позивача, свідків, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено наступні факти і відповідні їм правовідносини .

Відповідно до ч.1 ст.22,ч.1 ст.24, ст..25, ч.1 ст.28  Кодексу про шлюб та сім»ю України, що була чинною  на час виникнення спірних правовідносин, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку спадкування, є власністю кожного з них. Якщо майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого подружжя або їх обох, воно може бути визнане судом спільною сумісною власністю подружжя. В разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. Аналогічні  положення передбачено ст.ст.60,63 СК України. Відповідно  до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»за загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч.1 ст.58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 року. До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов»язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права й обов»язки визначаються на підставах, передбачених  СК України.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в період з 17 травня 1997 року по 28 грудня 2006 року перебували у шлюбі, що підтверджують свідоцтво про укладення шлюбу ( а.с.7 том 1) та рішення суду про розірвання шлюбу (а.с.4,том2).

До реєстрації шлюбу відповідачу ОСОБА_3 відповідно до рішення  6 сесії селищної ОСОБА_13 народних депутатів ХХІ скликання від 06 липня 1991 року  виділено земельну ділянку по вул..Южній,58, в смт Софіївка Дніпропетровської області для будівництва житлового будинку (а.с.6, том 1). Між   відповідачем ОСОБА_3 та виконкомом ОСОБА_13 народних депутатів 06 липня 1991 року укладено договір  про надання в безстрокове користування земельною ділянкою для будівництва індивідуального житлового будинку, відповідно до якого відповідач мав побудувати одноповерховий житловий будинок та  приміщення для утримання худоби та птиці, приміщення для зберігання твердого палива та госпінвентаря, літню кухню, погріб, гараж, дворову  уборну із сміттєзвалищем (а.с.72-73, том 1).  Відповідно до схематичного плану (а.с.74, том 1)  забудова включає наступні будівлі: житловий будинок, літня кухня, гараж, сарай, а також насадження –город та сад. Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_13 селищної ради №74 від 27 вересня 2000 року визнано право власності на житловий будинок в смт Софіївка, вул..Южна,59 за ОСОБА_3 (а.с.83, том 1).

Акт прийому до експлуатації житлового будинку по вул.Южній,59 в смт Софіївка Дніпропетровської області затверджений 27 вересня 2000 року, відповідно до цього акту прийнято до експлуатації одноповерховий житловий будинок з надвірними будівлями (літня кухня, гараж, сарай, погріб) громадянина ОСОБА_3 в смт Софіївка, вул.Южна,59.(а.с.84, том 1)

Підтверджень зміни адреси з №58 по вул..Южній в смт Софіївка в Дніпропетровській області , за якою виділялась земельна ділянка,  на №59 по вул.Южній в смт Софіївка Дніпропетровській області, за якою знаходиться будинок, суду не надано, про що свідчать довідки ОСОБА_13 селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області (а.с.80,148, том 1) та  відповідь архівного відділу (а.с.193, том 1). В судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснювала, що адреса змінювалась, але відповідне рішення не приймалось.

На підставі рішення виконавчого комітету ОСОБА_13 селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області від 27.09.2000 року №74 на ім»я ОСОБА_3 видано свідоцтво про право власності на зазначений житловий будинок (а.с.88, том 1).

В ОКП «ОСОБА_13 БТІ»даний житловий будинок не зареєстровано, що підтверджує  відповідь начальника ОКП «ОСОБА_13 БТІ»про відсутність державної реєстрації даного житлового будинку як 17 жовтня 2000 року, так і в інший період (а.с.230, том 1). Аналогічна інформація викладена у довідці  ОКП «ОСОБА_13 БТІ», відповідно до якої будинок, розташований за адресою смт Софіївка, вул..Южна,59 в ОКП «ОСОБА_13 БТІ»не зареєстрований (а.с.14, том 1). В реєстраційному написі  на правовстановлюючому документі відсутній запис про реєстровий номер та про те, що дані внесено до реєстрової книги, відсутнє прізвище та ініціали особи, яка вчинила реєстраційний напис (а.с.88 зворот, том 1), в судовому засіданні свідок ОСОБА_19- працівник ОКП «ОСОБА_13 БТІ»пояснила, що даний будинок не зареєстровано в органах БТІ. Також в судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 пояснював, що будинок по вул.Южній,59 в смт Софіївка за ним в БТІ не зареєстровано, оскільки він не має змоги оплатити вартість послуг по реєстрації права власності, з цих же причин він не має на будинок технічного паспорту.  Довідки на а.с.81 та 82, том 1 ОКП «ОСОБА_13 БТІ»про те, що будинок по вул..Южній,59 в смт Софіївка, зареєстровано на праві власності  за ОСОБА_3 не відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам, а саме: довідці на а.с.14, том 1, реєстраційному напису на а.с.88 зворот, том 1, показанням свідка ОСОБА_19, уточнюючій довідці на а.с.230, том 1, та не відповідають нормативним актам –чинним станом на 2000 рік, а саме: Інструкції про порядок  проведення реєстрації житлового фонду з типовими формами облікової документації , затвердженої наказом Центрального статистичного управління СРСР від 15 липня 1985 року №380, відповідно до якої  п.1.2. реєстрація будинків здійснюється в БТІ, дані про право власності на житлові будинки заносяться бюро технічної інвентаризації в реєстрові книги даного населеного пункту  та в інвентаризаційні карточки (п.5.1), реєстрова книга є документом обліку власників житлових будинків(п.5.3.), оскільки суду не надано даних щодо реєстрової книги та реєстрового номеру ( на а.с.88 зворот, том 1, де міститься реєстраційний напис, такі дані відсутні),  також не відповідає Інструкції по складанню технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду, затвердженої наказом Центрального статистичного управління СРСР від 15 липня 1985 року №380, відповідно до якої на кожен житловий будинок має бути складено технічний паспорт (п.1.1.). в якому зазначається характеристика об»єктів та їх вартість , адреса, інвентарний номер, реєстровий номер та інші дані, оскільки  до суду технічний паспорт ні учасниками процесу, ні БТІ не надано. На запит суду  (а.с.47, том 1) також не надано матеріалів інвентаризаційної справи на спірний житловий будинок, яка відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об»єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України від 24.05.2001 №127 , має складатись за результатами технічної інвентаризації (п.1.4.), відповідно до п.3.1. зазначеної Інструкції    роботи з інвентаризації повинні здійснюватись за обов»язковою участю власника будинку, у присутності якого проводиться обстеження, що фіксується в абрисі чи ескізі, з обов»язковим підписанням цих документів власником, однак суду не надано ні абрису , ні ескізу із обстеженнями будівлі. Інвентаризаційна справа обов»язково має зберігатись в бюро технічної інвентаризації з матеріалами первинної інвентаризації, правовстановлюючими документами, що передбачено Положенням про порядок зберігання матеріалів технічної інвентаризації, затвердженого наказом Держбуду України від 30.01.2002 року №18. Однак на запит суду ( а.с.47, том 1) щодо надання матеріалів інвентаризаційної справи на будинок надано лише рішення про визнання права власності (а.с.83, том 1), та акт прийому в експлуатацію (а.с.84, том 1), матеріалів проведеної технічної інвентаризації суду не надано у зв»язку із їх відсутністю (а.с.230, том 1). Окрім того, в наданих довідках на а.с.81 та а.с.82, том 1, про реєстрацію будинку в органах БТІ за ОСОБА_3, не вказано дати реєстрації та реєстраційного номеру. Тому суд приходить до висновку про відсутність державної реєстрації будинку по вул.Южній,59 в смт Софіївка Дніпропетровської області за ОСОБА_3 в ОКП «ОСОБА_13 БТІ». З причин відсутності  матеріалів технічної інвентаризації  на місці було оглянуто спірний будинок, про що складено протокол на а.с.125-127, том 1, відповідно до якого проведено опис будинку та надвірних споруд ззовні, оскільки відповідачем не надано згоди на проведення внутрішнього огляду будинку і господарських споруд та їх обміру, також проведено фотографування (а.с.130-137, том 1) та складено схематичний план земельної ділянки по вул.Южній, 59 в смт Софіївка Дніпропетровської області (а.с.129, том 1). На проведення замірів будинку для складення технічної документації на будинок та його реєстрацію в органах БТІ відповідач не погодився, про що свідчить протокол вчинення окремої процесуальної дії (а.с.126 зворот, том 1).

За відсутності державної реєстрації  права власності на будинок в органах БТІ до часу винесення рішення по справі право власності на будинок по вул.Южній,59 в смт Софіївка Дніпропетровської області  у ОСОБА_3 не виникає в силу ст.331 ЦК, яка передбачає  виникнення права власності на нерухоме майно з моменту державної реєстрації.

Таким чином, за вказаних обставин не може виникати право власності на частку у вказаному будинку у  позивача  ОСОБА_1

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року №7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок»п.4 «Відповідно до ст.12 Закону «Про власність»(чинний на час виділення земельної ділянки) у приватній власності громадян можуть перебувати жилі будинки, збудовані на відведеній у встановленому порядку земельній ділянці .  Оскільки згідно зі ст. 17 ЗК і ст.14 Закону «Про власність», що був чинний на час існування спірних правовідносин, земельна ділянка для будівництва жилого будинку і господарських будівель надається громадянину в приватну власність, участь інших осіб у будівництві не створює для них права приватної власності на жилий будинок, крім випадків, коли це передбачено законом. Згідно зі статтями 16 і 17 Закону «Про власність»таке право, зокрема,  виникає коли будівництво велось подружжям у період шлюбу- жилий будинок у зв»язку з цим є їх спільною сумісною  власністю, або велось за рахунок спільної праці членів сім»ї –жилий будинок стає їх спільною сумісною власністю, якщо інше не було встановлено письмовою угодою між ними. Інші особи, що брали участь у будівництві жилого будинку не на підставі угоди про створення спільної власності, яка відповідає законодавству, вправі вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування своїх затрат на будівництво, якщо допомогу забудовнику вони надавали не безоплатно. Таке ж право за цих умов належить членам сім»ї  власника жилого будинку, якщо вони брали участь лише у будівництві підсобних будівель (літньої кухні, сараю тощо) і підсобних приміщень або коли їх затрати на ремонт жилого будинку перевищували покладений на них ст.156 ЖК обов»язок».

В судовому засіданні встановлено, що до укладення шлюбу між сторонами було  проведено особисто відповідачем ОСОБА_3 наступні роботи: закладено фундамент (рельси, камінь, бетон) під будинок по вул.Южній,59 в смт Софіївка Дніпропетровської області, виведено цоколь та стіни  із шлакоблоку, який обкладено цеглою, внутрішні перегородки збудовано із цегли, перекриття горища здійснено залізобетонними плитами, вкрито дах шифером, побудовано погріб, частково сарай, а саме задню стіну, частково зроблено огорожу садиби зі сторони вулиці Южна, що визнали в судовому засіданні сторони –позивач та відповідач, тому відповідно до ст. 61 ч.1 ЦПК України  обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Відповідачем , окрім визнання вказаних обставин, надано  суду копії квитанцій на купівлю шлакоблоку, дров, цегли  (а.с.5-7, 9, том 2).

Також сторони в судовому засіданні визнали, що в період шлюбу було замінено вікна дерев»яні на металопластикові у 2006 році, поставлено вхідні дерев»яні двері центрального входу та ринви на будинок, які надав батько позивача, також було утеплено горище (валькування)  ,  здійснено фарбування, облицювання ванної кімнати кахлем, який надав батько відповідача, поклеєні  шпалери,  які купила мати позивача, улаштування дворового покриття асфальтом, частково  встановлено огорожу, яку надав батько позивача, зі сторони городу, збудовано літній душ та туалет, частково добудовувався сарай, а саме: три стіни , що також відповідно до ст.61 ч.1 ЦПК України   не підлягає доказуванню. Обставини, що визнаються сторонами, встановлювались в судовому засіданні, що відображено у журналі судового засідання на а.с.111 зворот, том 1. Також  проведення  цих робіт підтвердив відповідач під час огляду будинку, що зазначено в протоколі вчинення окремої процесуальної дії , зауважень до якого учасники процесу не мали (а.с.125-127, том 1).  Відповідачем ОСОБА_3 надано суду  копії кредитних договорів від 10.03.2006 року та 19.07.2007 року (а.с.10-13, том 2). В судовому засіданні відповідач пояснив, що  кредит на купівлю вікон він отримував відповідно до кредитного договору від 10.03.2006 року, по якому заборгованість погашена  за рахунок коштів, які він отримав також у кредит згідно із кредитним договором від 19.07.2007 року. Так як у нього існує за останнім кредитним договором заборгованість, яку він сплачує після розірвання шлюбу, просив суд врахувати вказану обставину. У зв»язку з тим, що кредит, отриманий в період шлюбу на заміну вікон,  погашений відповідачем, а  після набрання рішенням суду про розірвання шлюбу між сторонами законної сили –28 грудня 2006 року (а.с.4, том 2), що свідчить про припинення шлюбу згідно із ч.2 ст.114 СК України , відповідачем отримано 19.07.2007 року новий кредит, по якому відповідач сплачує заборгованість, тому суд приходить до висновку про те, що відповідачем не доведено тієї обставини , що кредитний договір  від  19.07.2007 року  укладався ним в інтересах сім»ї (ч.4 ст.65 СК), а тому заперечення відповідача в цій частині судом не приймаються.

В судовому засіданні встановлено, що підлога з дерев»яних лаг, стяжки з глини, та ДВП була зроблена в період шлюбу, що підтвердили в судовому засіданні  свідки як зі сторони позивача - ОСОБА_6, ОСОБА_8,  так і зі сторони відповідача- Люльченко Є.П., яка пояснювала, що до укладення шлюбу підлоги в будинку  не було.

Двері  залізні в будинку зі сторони двору були поставлені після розірвання шлюбу у 2007 році, що визнали в судовому засіданні сторони та про що зазначено в протоколі вчинення окремої процесуальної дії (а.с.125-127, том 1).

Опалення було проведено в період шлюбу , оскільки в судовому  засіданні свідок ОСОБА_16 підтвердив, що батько позивача купував у нього влітку 1997 року труби для проведення опалення у спірному будинку, також цю обставину підтвердив свідок ОСОБА_17, пояснення якого не протирічать поясненням свідка ОСОБА_16 Суд приймає до уваги показання свідка ОСОБА_16,  оскільки час купівлі труб він пов»язує із трагічною подією, що сталась у його родині. У зв»язку із цим суд не приймає до уваги показання свідків ОСОБА_11, ОСОБА_10, які пояснювали, що опалення було проведено до укладення шлюбу між сторонами. Окрім того, свідок ОСОБА_10 пояснював, що у 1996 році опалення функціонувало, що не відповідає довідці  ОСОБА_13 виробничого управління газового господарства на а.с.98, том 1, відповідно до якої  підключення до мережі газопостачання  відбулось у грудні 1999 році, у зв»язку із чим суд оцінює показання цього свідка критично.

Котел для опалення, водонагрівач, плита були придбані в 1991-1992 роках, тобто  до шлюбу, що визнали в судовому засіданні сторони.

Штукатурка стін була проведена в період шлюбу, що підтвердили свідки  ОСОБА_8, який пояснив, що стіни в період шлюбу мазали глиною, свідок ОСОБА_20, який пояснив, що до шлюбу не було поштукатурено стіни. Аналогічні показання дали в судовому засіданні свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6 Суд приймає до уваги показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, які після укладення сторонами шлюбу були в будинку та особисто бачили  стан його готовності. Пояснення свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_20 в цій частині відповідають показанням  свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 Суд не приймає до уваги показання свідків  Ґава К.В. , ОСОБА_14, ОСОБА_10 про те, що стіни було поштукатурено до укладення шлюбу, оскільки  вони пояснювали, що допомагали в будівництві і були в будинку до укладення шлюбу –1997 року, а свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6 були в будинку після укладення шлюбу та детально пояснювали, хто приймав участь  у роботах по будівництву, а саме: ОСОБА_5- по валькуванню горища, в якому вона приймала участь особисто, а ОСОБА_6 –вказувала на осіб, які проводили роботи по настиланню підлоги, у зв»язку із чим суд вважає їх показання правдивими. Показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які є родичами відповідача,  в частині того, що штукатурка стін була здійснена до укладення шлюбу суд оцінює критично, оскільки вони не відповідають показанням  свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, які суд взяв до уваги.

Електропроводка  в будинку була проведена також в період  шлюбу, що підтвердили в судовому засіданні свідки  ОСОБА_8, ОСОБА_17, показання яких суд приймає до уваги, оскільки вони  відповідають матеріалам справи, зокрема, довідці  Софіївського району електричних мереж , відповідно до якої  перша оплата за спожиту електроенергію була здійснена абонентом ОСОБА_3 в грудні 1999 року  (а.с.48, том 1). Показання свідків ОСОБА_11 , який стверджував, що будинок був повністю збудований до шлюбу сторін,  та ОСОБА_10 про те, що електропроводка була проведена до шлюбу та функціонувала, суд не приймає до уваги, оскільки вони не відповідають матеріалам справи.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснювала, що на час валькування горища, яке відбувалось після укладення шлюбу між сторонами, водопостачання та  каналізації в будинку не було. Аналогічні показання давав в судовому засіданні свідок ОСОБА_20, який пояснював, що на час укладення шлюбу комунікацій в будинку не було. Свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які є родичами відповідача,  в судовому засіданні пояснювали, що водопостачання та каналізацію проводили до укладення шлюбу. Суд приймає до уваги показання свідка ОСОБА_5, оскільки вона не є родичем учасників процесу, показання яких містять  протиріччя.

Басейн для води та  септик  споруджено в період шлюбу, що підтверджував  у судовому засіданні свідок ОСОБА_20, який  пояснював, що трубу для басейну надавав він, яку придбав за свої кошти,  кришки та кільця для каналізації  також надавав він, за які проводив оплату особисто. На спростування   вказаних показань свідка інших доказів учасниками процесу не надано.

В судовому засіданні  відповідач посилався на те, що  на час одруження із позивачем  спірний будинок був  збудований (а.с.18, том 1),  чому підтвердженням є лист Софіївського  району електричних мереж та відеокасета з весілля. Суд не може прийняти до уваги  лист на а.с.19, том 1, як доказ того, що спірний будинок був збудований до 1996 року, оскільки в ньому не вказано про ступінь готовності будинку та господарських споруд. В судовому засіданні також переглядався відеозапис весілля  позивача та відповідача (а.с.16,том2) , де батьки відповідача сказали, що дарують будинок. Допитані в судовому засіданні свідки також  пояснювали, що  на весіллі  батьки відповідача дарували будинок, однак  суду не надано належного доказу - нотаріально посвідченої угоди на підтвердження дарування будинку батьками відповідача.  Окрім того,  з переглянутого відеозапису не вбачається, у якому стані був будинок на час укладення  шлюбу між сторонами.  У зв»язку із зазначеним суд не може взяти до уваги заперечення відповідача в цій частині.

Також в судовому засіданні відповідач посилався на те, що позивач під час розгляду справи про розірвання шлюбу вказувала на те, що спору про поділ майна не має, а після розірвання шлюбу нею було забрано з будинку речі, які вона забажала забрати, а відповідачу залишився будинок. Відповідачу було роз»яснено у попередньому судовому засіданні та під час розгляду справи, що у разі наявності спору щодо поділу іншого майна, він має право пред»явити позов (журнал судового засідання  на а.с.102, том 1), однак відповідний позов відповідачем не пред»являвся, тому розгляд справи проводився у межах позовних вимог. Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснили, що позивач забрала речі, які були  їй подаровані.  Про те, що між сторонами відбулось добровільне вирішення питання щодо поділу майна, на що посилався відповідач, не підтверджується матеріалами справи. Тому позивач відповідно до ст.3 ЦПК України    не позбавлена була можливості звернутися до суду за вирішенням питання щодо поділу майна.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи №2717/2718-10 від 29.06.2011 року, наданого експертом Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз,  ринкова вартість домоволодіння , що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., смт Софіївка, вул..Южна,59, в цінах червня 2011 року складає 332891 грн. , вартість робіт та витрачених будматеріалів на штукатурку стін складає 16731,73грн. або по відношенню до вартості всього будинку –5,03 % , на валькування (утеплення) горища  складає 5603,75грн., що по відношенню до вартості всього будинку складає 1,68%, на влаштування підлоги ДВП –23340,98грн. , що відповідає 7,01% , на оклеювання шпалерами та кахлем стін і полістирольними плитками стель –13345,26 грн., що відповідає 4,01%,  на заміну вікон у будинку з дерев»яних на металопластикові –11421,8грн., що відповідає 3,43%, на проведення електропроводки –2126,85грн., що відповідає 0,64%,  на розведення по будинку каналізації -9620,46грн., що відповідає 2,89%, на підведення води та розведення води по будинку, устаткування ванної з газовим водонагрівачем –8031,34грн, що відповідає 2,41%, на влаштування опалення та газопостачання -6122,11 грн. , що відповідає 1,84грн., на влаштування вхідних дверей з лісоматеріалів –822,91грн., що відповідає 0,25%, на влаштування ринв –2400,58грн., що відповідає 0,72%,  на улаштування асфальтового покриття без щебеню - 13300,79 грн., що відповідає 4%, на будівництво господарських будівель –55699,99грн., що відповідає 16,73%,  на зведення басейну –1407,25грн., що відповідає 0,42%, на зведення септику –2814,50грн., що відповідає 0,85%, на зведення огорожі  літ.№1 та літ.№2- 6209,02грн., що відповідає 1,87%, на зведення огорожі під №3 складає  6827,07грн., що відповідає 2,05%,

за показаннями позивача ОСОБА_1 витрати , понесені нею на будівництво будинку в період шлюбу, в цінах червня 2011 року, складають 93435грн.71коп., що є 1/2 долею, що по відношенню до вартості всього будинку (домоволодіння) відповідає 28,07% або 28/100 частки, а за показаннями відповідача  складає  57125,58грн.. що по відношенню до вартості всього будинку (домоволодіння) відповідає 17,69% або 18/100 частки (а.с.196-215, том 1).

Висновок експерта  не спростовано учасниками процесу іншими доказами, тому суд приймає його до уваги.  

Заперечення відповідача в судовому засіданні про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження понесених нею грошових коштів на будівництво, спростовується тим, що  в судовому засіданні встановлено, що в період шлюбу за рахунок грошових та трудових затрат обох із подружжя вартість домоволодіння збільшилась.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявила клопотання, відповідно до якого вона надає згоду на отримання від відповідача грошової компенсації вартості своєї частки та просить встановити відсоток обсягу витрат, понесених позивачем на будівництво спірного будинку за середнім показником (28,07%+ 17,69%)/2=22,88% від загальної вартості всього будинку, що в грошовому вигляді становитиме (332891грн. х 22,88%)= 76165,46грн. (а.с.234-235, том 1).  

Оскільки показання позивача в судовому засіданні щодо обсягу виконаних будівельних робіт та наданих будматеріалів  в період шлюбу підтверджені показаннями свідків, матеріалами справи, тому суд вважає, з урахуванням зазначених обставин та висновку експертизи, за можливе встановити відсоток обсягу витрат, понесених позивачем на будівництво спірного будинку за середнім показником (28,07%+ 17,69%)/2=22,88% від загальної вартості всього будинку, що в грошовому вигляді становить (332891грн. х 22,88%)= 76165,46грн. , оскільки позивач виражає свою згоду  на встановлення обсягу витрат на будівництво  саме в такій сумі, що є меншою, ніж за висновком експерта за її показаннями(19 питання) (а.с.214, 234-235, том 1), що є її правом відповідно до ч.2 ст.11 ЦПК України.  За таких обставин враховано заперечення відповідача щодо  оздоблення стін полістирольними плитками після розірвання шлюбу із позивачем, затрати на які згідно висновку експерта склали 1944,29грн. (а.с.208,том1).

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що відповідачу ОСОБА_3 земельна ділянка для будівництва житлового будинку та господарських будівель і споруд виділялась до укладення шлюбу, частково будинок  та господарські будівлі і споруди були відповідачем збудовані до укладення шлюбу із позивачем, затрати на будівництво відповідача ОСОБА_3 , понесені ним до укладення шлюбу та під час шлюбу, значно перевищують затрати позивача, які становлять лише 22,88%,  що були проведені в період шлюбу, проживання  з позивачем дитини не є підставою для збільшення цієї частки затрат, тому  позивач, яка в період шлюбу брала участь у будівництві підсобних приміщень та  затрати якої на добудову жилого будинку перевищували покладений на неї ст.156 ЖК обов»язок має право на відшкодування затрат на будівництво, а не визнання права власності на частку у спірному домоволодінні , про що зазначено у п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року №7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок». У зв»язку із викладеним, та враховуючи, що відсутня державна реєстрація спірного нерухомого майна, суд приходить до висновку, що спірне домоволодіння не є об»єктом  спільної сумісної власності подружжя, а тому у задоволенні позовних вимог у повному обсязі має бути відмовлено .

Позивачем вимоги до суду щодо відшкодування затрат на будівництво в судовому засіданні не заявлялись.  Судом  з»ясовувалось питання щодо  меж позовних вимог, однак позивач та її представник в судовому засіданні зазначили, що позовних вимог вони не змінюють, а надають заяву  про згоду на отримання компенсації вартості частки позивача у спільній сумісній власності, яка не є зміною позовних вимог, про що відображено у журналі судового засідання від 05 жовтня 2011 року (а.с.236, том 1). Відповідач  в добровільному порядку вирішити питання щодо відшкодування компенсації відмовився. Оскільки позивачем позовні вимоги щодо відшкодування затрат на будівництво в судовому засіданні не заявлялись, тому суд позбавлений можливості стягнути понесені позивачем витрати на будівництво, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства – ст.11 ЦПК  України, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі  доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Окрім того, позивач під час розгляду справи не скористалась своїм правом на зміну предмету чи підстави позову.

Щодо заяви позивача та її представника про згоду на отримання грошової компенсації вартості частки позивача у спірному домоволодінні, то  оскільки у задоволенні позовних вимог щодо визнання за позивачем  1/2 частки у спільному сумісному майні подружжя- будинку з господарськими будівлями і спорудами №59 по вул. Южній в смт Софіївка Дніпропетровської області та визнання права власності на 1/2 частку будинку з  господарськими  будівлями  і спорудами №59  по вул. Южній в смт Софіївка Дніпропетровської області за позивачем із зазначених  вище підстав слід відмовити, тому частка позивача у спірному домоволодінні не визначена, у зв»язку із чим суд позбавлений можливості вирішувати  питання сплати грошової компенсації  вартості частки позивача.

Також суд не може взяти до уваги посилання представника позивача на те, що суд вправі провести поділ незакінченого будівництвом будинку і присудити позивачу грошову компенсацію, що передбачено п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року №7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», оскільки даний будинок є збудованим і прийнятим  до експлуатації.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.  

          Оскільки в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити, тому судові витрати з відповідача на користь позивача не стягуються.

          Виходячи з вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10,11,60,212-215 ЦПК України, суд,-                

В И Р І Ш И В:

          1. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання 1/2 частки у спільному сумісному майні подружжя- будинку з господарськими будівлями і спорудами №59 по вул. Южній в смт Софіївка Дніпропетровської області та визнання права власності на 1/2 частку будинку з  господарськими  будівлями  і спорудами №59  по вул. Южній в смт Софіївка Дніпропетровської області,  стягнення судових витрат відмовити як необґрунтованих.

          2. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Софіївський районний суд Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний термін з дня проголошення рішення.

Суддя:                                                                                          О.Є.Джерелейко