Справа № 2-а-533/11

П О С Т А Н О В А

Іменем України

 07.09.2011 року                                                                                          м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого-судді:                                         Троян Н.А.

при секретарі:                                                   Смиковій Ю.В.

за участю позивача:                                         ОСОБА_1

представника позивача:                                  ОСОБА_2

відповідача:                                                      ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Нікополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС Нікопольського взводу ДПС ДАІ підпорядкованого УДАІ  ГУМВС України старшого сержанта міліції  ОСОБА_3, УДАІ ГУМВС України у Дніпропетровській області та Управління Державного казначейства у Дніпропетровській області про скасування  постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,  суд

                                                                 В С Т А Н О В И В :

          ОСОБА_1  звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора ДПС Нікопольського взводу ДПС ДАІ підпорядкованого УДАІ  ГУМВС України старшого сержанта міліції  ОСОБА_3, УДАІ ГУМВС України у Дніпропетровській області та Управління Державного казначейства у Дніпропетровській області про скасування  постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

         Свої вимоги мотивує тим, що 31.07.2010 року  він зі своїм представником ОСОБА_2 приїхали до м. Нікополя щоб написати скаргу на інспектора Заїка В.І. Перед цим він заїхав на шиномонтаж. Там зробили одне колесо, а друге залишили, сказавши, що зроблять пізніше. Вони рушили на вул. Нікітіна, де у нього спустило колесо. Він попросив знайомого зачекати поки він підкачає колесо щоб не „прожувати” і протягнути автомобіль далі, бо на місці , де він зупинився, стояти не можна. Але його знайомий відмовився чекати, пояснивши, що він запізнюється, відчепив трос і поїхав, а вони своїми силами не могли відкотити машину.

          Він включив аварійну сигналізацію, виставив знак аварійної зупинки і став качати колесо, але не зміг цього зробити. Вони сіли в автомобіль і стали чекати допомоги від керівника підрозділу ДПС ДАІ, але ні допомоги, ні керівника не було. Потім під”їхала патрульна машина із якої вийшов інспектор Заїка В.І. Він спочатку пішов у підрозділ, а потім повернувся  і склав протокол про порушення ним ПДР,  а саме що він здійснив зупинку ближче 10 метрів від виїзду з прилеглої території, а також в зоні дії дорожнього знаку 3.34 „зупинка заборонена”.

          Він  пояснював, що у нього вимушена зупинка, показував спущене колесо, але інспектор не звертав на це уваги та виніс постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення, передбачене ст.122 ч.1 КУпАП в вигляді штрафу в сумі 255 грн.

          Вважає, що інспектор не виконав свого обов”язку –не дочекавшись поки він напише пояснення щоб прийняти законне, обґрунтоване, з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення для прийняття рішення, не урахувавши його права на участь у процесі прийняття рішення, виніс постанову.

          Діями відповідача йому спричинена матеріальна шкода, оскільки на підставі усного договору представництва, яке він заключив   з ОСОБА_2, він сплатив своєму представнику ОСОБА_2 - 15 000 грн. за виконання його повноважень.

          Крім того, діями відповідача йому спричинена моральна шкода, оскільки він переніс моральний стрес з приводу порушення його Конституційних прав, що знайшло відображення у його усвідомленні, відчуттях, він відчував побоювання, хвилювався, що йому потрібно витрачати час, він усвідомлював свою неповноцінність, що він не може довести свою правоту, тобто переніс душевні страждання. Його здоров”ю нанесена шкода – це загальновідомий факт. У нього були енергетичні витрати, він вимушений був купувати вітаміни, овочі та фрукти. Понесення затрат викликало хвилювання, страждання. Стягнення з відповідача  15 000 грн. згладить його моральні страждання.

          Просить скасувати постанову  серії АЕ № 340999 від 31.07.2010 року, та стягнути з відповідача –суб”єкта владних повноважень на його користь на відшкодування матеріальної шкоди 15 000 грн., моральної  шкоди 15 000 грн.

          В судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги просив стягнути з інспектора Заїка В.І. та Державного казначейства матеріальну та моральну шкоду Крім того просив стягнути 550 грн. витрачених на бензин для поїздок до суду, в прокуратуру, в  УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області.

          Відповідач –інспектора  ДПС позовні вимоги не визнав і пояснив, що порушення ПДР мало місце. Позивач зупинив автомобіль в зоні дії знаку 3.34 „зупинка заборонена”. Колесо не було спущено, не була включена аварійна сигналізація, знаку аварійної зупинки не було. Все це позивач зробив потім, крім того пояснив, що знак аварійної зупинки він виставив за 50 метрів від автомобіля і його вкрали.  Розмовляв він  коректно.

          Представники  залучених судом до участі у справі у якості співвідповідачів –УДАІ ГУМВС України у Дніпропетровській області та Управління Державного казначейства у Дніпропетровській області у судове засідання не з”явилися, про час розгляду справи повідомлялися належним чином, заперечень проти позову не надали.

          Вислухавши представника позивача, відповідача, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

         Судом встановлено, що сторони знаходяться у публічно-правових відносинах, які врегульовані КАС України. Рішення відповідача – постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії (п. 3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 № 2).

         У судовому засіданні встановлено, що 31.07.2010 року відповідачем у відношенні позивача був складений протокол серії АЕ1 № 042650 за порушення вимог  ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.122 КУпАП (а.с.5).

         На підставі даного протоколу інспектором ДПС ВДАІ  старшим сержантом міліції ОСОБА_3 було винесено постанову серія АЕ № 340999 по справі про адміністративне правопорушення від 31.07.2010 року стосовно позивача про накладення адміністративного стягнення - штрафу на користь держави у розмірі 255 грн. за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП (а.с.6).

          Постановою командира взводу ДПС майора міліції ОСОБА_4 постанова серія АЕ № 340999 по справі про адміністративне правопорушення від 31.07.2010 року стосовно позивача про накладення адміністративного стягнення - штрафу на користь держави у розмірі 255 грн. за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, була скасована, оскільки, як зазначено в постанові інспектор належним чином не довів склад адміністративного правопорушення, не долучив до справи пояснення свідків вказаного правопорушення та провадження по справі закрито на підставі ст.ст. 247 п.1, 251 та 252 КУпАП.

          Таким чином позивач обрав інший спосіб захисту прав і його вимоги були задоволені –постанова скасована, провадження по справі закрито.

          Не можуть бути задоволені вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди з наступних підстав.  Позивач просить стягнути  матеріальну шкоди,  посилаючись на усний договір представництва  між ним та ОСОБА_2, укладений 31.07.2010 року, згідно якого позивач погодився на оплату представнику 15 000 грн., а представник погодився за цю плату представляти інтереси позивача, тому на думку суду ці витрати несуть сторони за договором.

          Не можуть бути задоволені і вимоги в частині стягнення  матеріальної шкоди в сумі 550 грн., витрачених на бензин для поїздок в прокуратуру, суд та інші інстанції. Позивачем в цій частині не надано жодних доказів про понесення таких витрат.

          Не можуть бути задоволені і вимоги в частині відшкодування моральної шкоди.

          Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

          Як вбачається з позову, підставою відшкодування моральної шкоди позивачем зазначено спричинення йому діями відповідача душевних та фізичних страждань у зв”язку з незаконним притягненням до адміністративної відповідальності. На підтвердження розладу фізичного здоров”я  позивача представник позивача пояснив, що це само собою розуміється.

          Судом прослуховувався запис, зроблений позивачем при розмові його та його представника ОСОБА_2 з інспектором ДАІ, згідно якого не вбачається, що працівник міліції він себе нетактовно, допускав грубощі чи підвищував голос, чи допустив інші дії, які могли спричинити душевні страждання.  Доказів тому, що дії інспектора призвели до погіршення або позбавлення можливостей реалізації позивачем своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру, позивачем суду не надано.

          Оскільки позивачем не надано суду доказів того, що вказаними ним діями відповідача йому спричинено моральну шкоду, то підстав для задоволення його позовних вимог про відшкодування матеріальної, моральної шкоди –немає.

          На підставі наведеного, керуючись ст.ст. керуючись  ст. ст. 2, 7, 17, 18, 69, 71, 104, 160, 162, 163, 171-2  КАС України,  суд  

П О С Т А Н О В И В:

         В задоволенні позову ОСОБА_1 до інспектора ДПС Нікопольського взводу ДПС ДАІ підпорядкованого УДАІ  ГУМВС України старшого сержанта міліції  ОСОБА_3, УДАІ ГУМВС України у Дніпропетровській області та Управління Державного казначейства у Дніпропетровській області про скасування  постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,   відмовити.

        Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає в частині скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

        В іншій частині постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції. Строк для подання апеляційної скарги стороною або  іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту тримання копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої подається протягом десяти днів з дня її проголошення, або протягом десяти днів з дня отримання копії постанови у випадках передбачених статтею 186 КАС України.

Суддя:ОСОБА_5