ГОСПОДАРСЬКИЙ |
| ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ |
П О С Т А Н О В А
Іменем України
12.10.06 Справа № 13/458н-ад.
За позовом Головної державної інспекції на автомобільному транспорті м. Київ.
До Державної виконавчої служби Слов’яносербського району Луганської області, смт. Слов’яносербськ Луганської області
про скасування постанови
Суддя | Яресько Б.В. |
За участю: | Секретар Герасименко Р.В. |
Від позивача | Чередниченко Н.Л. дов. № 41/2-8-1639п від 29.09.2006 р. |
Від відповідача | Мухін М.М. дов. б/н від 10.10.9.06 |
ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Позивач звернувся з адміністративним позовом. в якому просить суд скасувати постанову Державної виконавчої служби Слов’яносербського району Луганської області про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу) про стягнення фінансових санкцій з Романюка О.Д. (смт. Слов’яносербськ, вул. Леніна 22а) ВП № 2328247 від 11.08.2006 р.
Позивач позов підтримав.
Відповідач проти задоволення позову заперечує, з підстав зазначених у відзиві.
Сторони не досягли примирення.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,
ВСТАНОВИВ, що постановою Державної виконавчої служби Слов’яносербського району Луганської області про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу) про стягнення фінансових санкцій з Романюка О.Д. (смт. Слов’яносербськ, вул. Леніна 22а) ВП № 2328247 від 11.08.2006 р., територіальному управлінню Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Луганської області було відмовлено у відкритті виконавчого провадження оскільки як зазначено в спірних постановах, згідно ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження” постанова Головної державної інспекції на автомобільному транспорті не є виконавчим документом.
Позивач звернувся до господарського суду Луганської області з адміністративним позовом в якому просить суд скасувати зазначену постанову, обґрунтовуючи своїх вимоги тим, що відповідно до положень ст. 3, 18-1 Закону України «Про виконавче провадження»позивачем було направлено до виконання постанови про застосування фінансових санкцій, але керуючись ст. 21, 23, 26 Закону України «Про виконавче провадження»державною виконавчою службою ленінського району було відмовлено у відкритті виконавчого провадження у зв’язку з тим, що згідно внесених змін до ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»від 07.04.2006р. даний документ не підлягає передачі на виконання ДВС». Проте, дане твердження не відповідає дійсності з наступних підстав: остання частина ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»відсильна, встановлює, що порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті та порядок оскарження і опротестування постанови про правопорушення визначає Кабінету міністрів України; у п. 28 діючої Постанови Кабінету міністрів України №143 від 29.01.2003р. вказано, що друга копія постанови надсилається для виконання органу державної виконавчої служби за місцезнаходженням перевізника. Таким чином вказаними Законом та постановою Кабінету міністрів України передбачено обов’язковість виконання постанов органами державної виконавчої служби.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що Згідно ст. 9 Закону України "Про виконавче провадження" державні виконавці приймають на виконання рішення інших органів державної влади у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на державну виконавчу службу. Постанова Кабінету міністрів України від 29.01.2003р. №143 прийнята у відповідності ідо ст. 16 Закону України «Про автомобільний транспорт»в редакції 11.05.2005р., яка на даний час не є чинною, тому постанова діє в частині, що не суперечить Закону України «Про автомобільний транспорт»із змінами від 07.04.2006р.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», в редакції Закону України від 23 лютого 2006 року N 3492-IV, який набрав чинності 07.04.2006р., порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження і опротестування постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.
Постановою Кабінету міністрів України від 29.01.2003р. №143 визначено, що друга копія постанови надсилається для виконання органу державної виконавчої служби за місцезнаходженням суб'єкта, яким порушено законодавство про автомобільний транспорт.
Дана Постанова Кабінету міністрів України є чинною на даний час, не була ним скасована та переглянута після викладення Закону України «Про автомобільний транспорт»в новій редакції. Внесеними змінами до даного Закону наведене у ст. 60 питання знов віднесено до повноважень Кабінету міністрів України. Так, доки Кабінет міністрів України, як уповноважений з вирішення вказаного питання не перегляне вже чинний порядок він буде діяти.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження»постанови органів Головної державної інспекції на автомобільному транспорті є виконавчими документами, що підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою України.
Таким чином, оскаржувані постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження прийняті необґрунтовано та підлягають скасуванню.
Під час провадження у даній справі судом перевірялося та встановлювалося, чи прийнято оскаржувані рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За результатами такого дослідження судом, зокрема встановлено, що оскаржувані рішення (постанови) прийнято: необґрунтовано, тобто не враховано усі обставини, що мають значення для прийняття рішення; нерозсудливо; непропорційно, зокрема без дотримання належного необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані рішення.
На підставі вищевикладених підстав, позов підлягає задоволенню, а оскаржувані постанови відповідача - скасуванню.
Згідно ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Відповідно до частини другої даної статті якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Жодна із сторін (зокрема відповідач) не наполягали на застосування як підстави відмови у позові пропущення позивачем строку на звернення до суду.
Судові витрати зі сплаченого позивачем судового збору з відповідача не стягуються, оскільки це не передбачено ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 136, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Скасувати постанову Державної виконавчої служби Слов’яносербського району Луганської області про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу) про стягнення фінансових санкцій з Романюка О.Д. (смт. Слов’яносербськ, вул. Леніна 22а) ВП № 2328247 від 11.08.2006 р.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 17.10.2006р.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Б.В. Яресько
Помічник судді Н.П.Хомченко