Справа  № 2-2219/11

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

12 грудня 2011 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді –          Ільєва Т.  Г. ,

при секретарі –                    Хлуд А. Ю.,

за участю

представника позивача:                Присяжнюка А.Ю., Золоткової Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на нерухоме майно  у рахунок погашення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

 У  квітні 2011 року позивач ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5  про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: нерухоме майно – квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_4, ОСОБА_5, для задоволення вимог позивача за кредитним договором №014/4038/74/64963 від 27.11.2007 року в розмірі 4 627 854,04 грн. шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 27 листопада 2007року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (назва змінена на ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»)  та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір №№014/4038/74/64963, відповідно до умов якого Банк надав ОСОБА_4 кредит у вигляді невідновлювальної   кредитної лінії з лімітом 4 100 000,00 грн. зі сплатою 12,20% річних строком до 27 листопада 2027 року. Зазначив, що відповідачі не виконують своїх зобов’язань за зазначеним договором щодо погашення кредитної заборгованості та нарахованих по ньому відсотків. Також, для забезпечення вимог виконання зобов’язань, що витікають з кредитного договору, 27 листопада 2007 року між позивачем та відповідачами був укладений договір іпотеки, відповідно до умов якого ОСОБА_4 зобов’язався перед Іпотекодержателем  до 27 листопада 2027 року повернути кредит в розмірі 4 173 704,60 грн., сплатити проценти за його користування, комісійну нагороду, неустойку (пеню, штраф)  у розмірі, строки та у порядку, передбачених Договором, а також виконати інші умови кредитного договору та відшкодувати Іпотекодержателю всі можливі збитки, понесені ним внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов кредитного договору. З метою врегулювання заборгованості 16  березня 2009 року між ОСОБА_4 та Банком було укладено Додаткову угоду №1 до Кредитного договору, згідно умов якої було проведено реструктуризацію кредиту, а саме: тимчасово зменшено розмір щомісячного платежу та встановлені кредитні канікули. Проте, позичальник не дотримується умов кредитного договору щодо погашення суми кредиту та загальна сума заборгованості станом на 09.02.2011 року становить 4 627 854,04 грн. 18.02.2011 року позивачем відповідачам було направлено претензію – повідомлення (вимогу) №С11-114-1-3/235 про дострокове виконання грошових зобов’язань за кредитним договором  №014/4038/74/64963 від 27.11.2007 року, якою запропоновано у 30-денний строк повернути достроково у повному обсязі кредитні кошти, сплатити проценти та пеню, проте до цього часу зазначена вимога не виконана. Відповідно до вищезазначеного Договору іпотеки Іпотекодержатель має право у випадку невиконання іпотекодавцем своїх зобов’язань за кредитним договором отримати задоволення за рахунок заставленого майна.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позов з викладених в ньому підстав, просила його задовольнити.

В судове засідання відповідачі не з’явилися, про місце та час розгляду справи повідомлялися належним чином.

Відповідачі направляли на адресу суду неодноразово клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні, зазначаючи різні причини (хвороба, відрядження) При цьому, зазначені клопотання направлялися за день до судових засідань. Також, відповідно до копій листків непрацездатності, лікарняні відкривався напередодні судових засідань. Крім того, в матеріалах справи містяться доручення представника відповідачів, який декілька разів знайомився з матеріалами справи, про що свідчать відповідні заяви, але жодного разу представник відповідачів не з’явився в судові засідання. Суд критично відноситься до зазначених обставин та розцінює таку поведінку відповідачів, як навмисне затягування розгляду справи.   

Так, як відповідачі в судове засідання не з’явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, у зв’язку з чим відповідно до ст.ст.169, 224 ЦПК України судом здійснюється заочний розгляд справи, проти чого не заперечує представник позивача.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 27 листопада 2007року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (назва змінена на ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»)  та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір №№014/4038/74/64963, відповідно до умов якого Банк надав ОСОБА_4 кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 4 100 000,00 грн. зі сплатою 12,20% річних строком до 27 листопада 2027 року.

Факт надання коштів підтверджується заявою про видачу готівки №К13/1 від 27.11.2007 року.

Згідно зі ст.525,526,530 ЦК України зобов’язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з ростроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини поозики, що залишилася.

В судовому засіданні встановлено, що зобов’язання   за кредитним договором про надання споживчого кредиту у встановлені у договорі строки не виконуються відповідачем, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 09.02.2011 року становить 4 627 854,04 грн., з яких: 4 172 857,93 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 56 621,87 грн. -  прострочена заборгованість за кредитом; 427 181,70 грн. – заборгованість за відсотками; 392 312,61 грн. – прострочена заборгованість за відсотками; 4 597,40 грн. – пеня по тілу кредиту; 23 217,01 грн. – пеня за прострочення відсотків.

Відповідно до п.2.1 договору про надання кредиту встановлено, що забезпеченням зобов’язань  позичальника є двокімнатна квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.    

Також, судом встановлено, що між сторонами 27 листопада 2007 року було укладено Договір іпотеки, який було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 (26-33).    

Пунктами 6.1.,6.2. зазначеного Договору Іпотеки встановлено, що у разі порушення боргового зобов’язання, умов Кредитного договору або умов цього Договору Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцям письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов’язань, вимога про виконання порушенного зобов’язання  у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити всю суму зобов’язання  на момент звернення стягнення, у тому числі суму заборгованості за кредитом та відсотками, штрафними санкціями, комісійною винагородою незалежно від настання строку виконання Боргового зобов’язання, який зазначено у Кредитному договорі, у наступних випадках: якщо у момент настання строку виконання зобов’язань за кредитним договором вони не будуть виконані, а саме:  при повному або частковому неповерненні у встановлений кредитним договором строк суми кредиту; або при несплаті або частковій несплаті у встановлені Кредитним договором строки сум процентів, комісійної винагороди, якщо така передбачена кредитним договором, сумм неустоцки (пені, штрафних санкцій).

16 березня 2009 року між сторонами був укладений Договір про внесення  змін та доповнень до договору іпотеки №014/4038/74/64963 від 27 листопада 2007 року, яким було внесено зміни до Договору іпотеки, а саме п.1.1. було викладено в новій редакції, за яким: «1.1. Цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що виникають з кредитного договору №014/4038/74/64963 від 27.11.2007 року (надалі – «Кредитний договір»), укладеного між Іпотекодержателем та боржником, а також додаткових угод до нього, що можуть бути укладені в подальшому, за умовами якого боржник зобов’язується перед Іпотекодержателем повернути до 27 листопада 2027 року кредит в розмірі 4 173 704 (чотири мільйони сто сімдесят три тисячі сімсот чотири) грн. 60 коп., сплатити проценти за його користування , комісійну винагороду, якщо така нагорода передбачена договором, а також виконати інші умови Кредитного договору та відшкодувати Іпотекодержателю всі можливі збитки, понесені ним внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов Кредитного договору (а.с.24-25).

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.11 Закону України «Про іпотеку майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання  боржником основного зобов’язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов’язанням.

З матеріалів справи вбачається (а.с.44), що на адресу відповідачів позивачем 18.02.2011 року було направлено вимогу у відповідності зі ст.35 Закону України «Про іпотеку» до якої відповідачу було запропоновано протягом 30 днів з моменту отримання вимоги усунути порушення умов кредитного договору та попереджено, що у разі невиконання позивач буде вживати заходів шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 2 статті 35 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що положення стосовно обов’язку іпотекодержателя надіслати іпотекодавцю та боржнику вимоги у разі порушення основного зобов’язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутися у будь – який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому порядку, тому суд вважає, що отримання відповідачем вимоги не впливає на реалізацію позивачем права звернутися до суду за захистом порушеного права, у тому числі з вимогою щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст.589 ЦК України у разі невиконання зобов’язань, забезпеченого заставою, іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення,  включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, необхідних витрат на утримання заставленного майна, а також витрат, понесених у зв’язку  із пред’явленням вимог, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням  шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ст.39 Закону України «Про іпотеку»  у разі  задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається:

- загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

-  опис неруховмого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

-  заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

-  спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону;

-  пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості   предмета іпотеки;

-    початкова ціна предмета іпотеки.

Згідно п.3.1.4 Договору іпотеки заставна вартість предмета іпотеки визначена сторонами у розмірі 3 997 000 (три мільойни дев’ятсот дев’яносто сім тисяч) грн. 00 коп.  

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана  довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимогі заперечень.

Враховуючи викладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх наданими позивачем доказами, суд приходить до висновку, що вимоги позивача  обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до положень ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне  стягнути з відповідачів в рівних долях на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати в розмірі 1 820 грн. 00 коп., які складаються з судового збору у сумі 1 700 грн. 00 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 590, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», ст. ст. 10, 60, 88, 174, 169, 214, 215, 233 ЦПК України, суд -   

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на нерухоме майно у рахунок погашення заборгованості – задовольнити.

Звернути стягнення заборгованості по кредитному договору №014/4038/74/64963 від 27.11.2007 року, укладеному між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є  Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4, ОСОБА_5 на предмет іпотеки: квартиру, яка складається з двох жилих кімнат, загальною площею - 93,30 кв. м, жилою площею – 36,30 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі договору купівлі – продажу, посвідченому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим №3386 від 27 листопада 2007 року, зареєстрованому в Державному реєстрі правочинів 27 листопада 2007 року за №2522186.

Встановити спосіб реалізації предмета іпотеки – квартири АДРЕСА_1 в м. Києві, шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною 3 997 000 (три мільйони дев’ятсот дев’яносто  сім тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в рівних долях з кожного по 850 (вісімсот п’ятдесят) грн.00 коп. – витрат з оплати судового збору та по 60 (шістдесят) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Заочне рішення суду може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Згідно загального  порядку оскарження, дане рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України, згідно якого рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законої сили після розгляду справи апеляційним судом.    

Суддя                                                                                          Т. Г. Ільєва