Справа №  2-а-2366/11

П ОС Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

19 грудня 2011 року Печерський районний суд міста Києва у складі:

головуючий –                    суддя Ільєва Т.  Г. ,

при секретарі –                    Хлуд А. Ю.,

трозглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу  за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС ДАІ полку ДПС ДАІ ГУ МВС України в м. Києві старшого сержанта міліції Царьова Юрія Анатолійовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ест

В С Т А Н О В И В:

 Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просить   скасувати постанову від 04 грудня 2011 року про накладення стягнення у вигляді 255 грн. за правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.

Позивач вважає, що постанова є незаконною та такою, що підлягають скасуванню, так як не відповідає вимогам ст. 251 КпАП України, а саме: до постанови не долучено жодних доказів, які б свідчили про вчинення ним правопорушення.  Позивач зазначає, що його заперечення інспектором не були прийнятті до уваги.

Оскільки, розгляд справи про адміністративне правопорушення щодо нього відбувався з грубим порушенням  чинного Законодавства України та його прав, що не дало змогу повно, всебічно та справедливо з’ясувати всі обставини справи і винести законне та обгрунтоване рішення, позивач вважає, що постанова про притягнення його до адміністративної  відповідальності за ч.1 ст.122 КпАП України підлягає скасуванню.

В судове засідання сторони не з’явилися, про місце та час розгляду справи повідомлялися належним чином.

Позивач надав суду заяву, в якій позов підтримав та просив розглядати справу у його відсутність.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про місце та час розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, до суду не надав заяв щодо поважності неявки в судове засідання.

Згідно ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача – суб’єкта владних повноважень, належних чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.   

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 04 грудня 2011 року на позивача інспектором ДПС ДАІ полку ДПС ДАІ ГУ МВС України в м. Києві старшим сержантом міліції Царьовим Ю.А. було накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 255 (двісті п’ятдесят п’ять) грн. за адміністративне правопорушення  передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, що підтверджується постановою від 04.12.1011 року ВС1№133544.

Як зазначено в постанові, 04.12.2011 року приблизно о 10 год. 04 хв. по вул. Борщагівська в м. Києві, керуючи автомобілем марки «Тойота», д/н НОМЕР_1  ОСОБА_1 перевищив встановлену швидкість руху на 27 км/год.

Згідно ст. 222 Кодексу України про адміністративне правопорушення розгляд справ про правопорушення, передбачені ч.1 ст.122 КпАП України, покладено на органи внутрішніх справ (міліцію).

Статтю 14-1 КУпАП, яка передбачала, що у разі фіксації правопорушення працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото – і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів, рішенням Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010, визнано такою, що не відповідає Конституції, так як безпосередньо не визначає складу правопорушення, а тому не може бути самостійною підставою для притягнення до такої відповідальності.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» - інформація, яка є власністю держави, або інформація з обмеженим доступом (до якої відноситься і інформація, отримана за допомогою приладу «Візир») повинна оброблятися в автоматизованій системі із застосуванням комплексної системи захисту інформації (КСЗІ) з підтвердженою відповідністю.

Вимірювач швидкості «Візир» фактично не є таким, який працює в автоматичному режимі. Його використання з метою фіксування правопорушень здійснюється безпосередньо працівником ДАІ, він працює від акумуляторної батареї, відповідно до технічних характеристик має можливості вибору спеціальних режимів роботи.

Цей прилад може за своїми технічними можливостями фіксувати швидкість іншого автомобіля, який рухається поруч, а не того, який зупинили працівники міліції. Відсутні будь-які підстави, підтверджені належними доказами, що швидкість належить саме автомобілю позивача.

Відповідно до ч.ч.1,2 чт. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги  та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь – які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч.1ст.251 КУпАП).

Таким чином, при складанні постанови про адміністративне правопорушення  інспектором ДПС ДАІ полку ДПС ДАІ ГУ МВС України в м. Києві старшим сержантом міліції Царьовим Ю.А. порушені вимоги наведеної норми, а також порушено положення ст.280 КУпАП.

Так, інспектором ДПС ДАІ полку ДПС ДАІ ГУ МВС України в м. Києві старшим сержантом міліції Царьовим Ю.А. достеменно не встановлено, чи був винен саме позивач у вчиненому правопорушенні, враховуючи, що будь-яких доказів вини в постанові по справі про адміністративне правопорушення не наведено.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення  на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченими статтями 283, 284 КПАП України. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких грунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб’єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні в нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

З боку відповідача суду не надано належних та допустимих доказів на спростування посилань позивача.

За вищевикладених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими, обставини викладені в позовній заяві знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, а тому постанова про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 122,251,258, 268,283,288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 2,4,7,17,94,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

    Позов ОСОБА_1  до інспектора ДПС ДАІ полку ДПС ДАІ ГУ МВС України в м. Києві старшого сержанта міліції Царьова Юрія Анатолійовича  про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Постанову у справі про адміністративне правопорушення ВС1 №133544 від 04 грудня 2011 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративне правопорушення і накладення адміністративного стягнення – скасувати.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя                                                                                                              Т. Г. Ільєва