САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД   м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

                                                                                                                        Справа №2-47/11            

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

18.11.2011 року Самарський районній суд м. Дніпропетровська у складі:

          головуючого судді                                                            Румянцева О.П.

          при секретарі                                                            Бакум І.М.

          за участю прокурора                                                  Бєлік В.О.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Бабушкінського

відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції,

Дніпропетровського міського управління юстиції та ОСОБА_2 Управління державного казначейства України в Дніпропетровській області про стягнення матеріальної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

09 січня 2008 року позивач ОСОБА_3 звернулася до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до  Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 30.05.2005 року вона звернулася до Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції з виконавчим листом № 2-116 від 30.05.2005 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ГКПП «Дніпроводоканал»про стягнення боргу. Відповідно до рішення суду по вищезазначеній справі з відповідача ГКПП «Дніпроводоканал»на користь ОСОБА_3 було стягнуто суму у розмірі 410 грн. 34 коп. 07.06.2005 року державний виконавець Костіль О.І. запропонував представнику позивача ОСОБА_1 зателефонувати через 2 тижні, щодо виконання даного листа. 07.06.2005 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Позивачу ще неодноразово державним виконавцем  потім було запропоновано передзвонювати щодо рішення питання про стягнення коштів. Щодо вищезазначених обставин позивачем було подано скаргу до суду на бездіяльність державного виконавця. 30.08.2005 року рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська скаргу позивача було задоволено та дії державного виконавця Костиль О.І. було визнано незаконними та його було зобов’язано провести стягнення та виплату до 10 жовтня 2005 року. У вказаний строк рішення суду також не було виконано. Позивач посилається на ті обставини, що невиконання рішення суду потягло за собою спричинення матеріальної шкоди, що виявилися у неможливості використовувати гроші, збитках, та яка становить 50 грн. 89 коп., а також моральної шкоди, яку позивач оцінює в 61550 грн. 89 коп. Позивач просив стягнути з відповідача суму у розмірі 61550 грн. 89 коп., стягнути з відповідача дану суму зі сплатою до податкової інспекції з розміром податку з прибутку фізичних осіб у розмірі 15 відсотків, що становить 9236 грн. 63 коп., стягнути з відповідача на користь позивача розмір неустойки за прострочку виконання рішення суду після одного місячного строку відведеного на виконання рішення суду, після вступу в законну силу рішення суду, за кожен день прострочки по ставці рефінансування НБУ на момент прострочки.

08 січня 2010 року позивач ОСОБА_3 померла.

Ухвалою суду від 22.01.2010 року провадження у цивільній справі було зупинено для залучення до участі у справі правонаступника позивача, який вибув з процесу у зв’язку зі смертю.

12.09.2010 року ухвалою суду провадження по справі було відновлено у зв’язку із вступом до участі у справі правонаступника позивача ОСОБА_1

Після неодноразових уточнень позивач просив зобов’язати Державне Казначейство України стягнути на користь позивача компенсацію матеріальної шкоди у розмірі 120 грн. 05 коп., здійснюючи стягнення з єдиного рахунку Державного бюджету України, зобов’язати державне казначейство України стягнути на користь ОСОБА_1 розмір неустойки з прострочку виконання рішення суду після трьох місячного строку відведеного на виконання рішення суду, після вступу в законну силу рішення суду, за кожен день прострочки по ставці рефінансування НБУ плюс три відсотки до моменту виплати; зобов’язати Державне казначейство України стягнути на користь ОСОБА_1 оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн., здійснюючи стягнення з Єдиного казначейства рахунку Державного бюджету України.  

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі на підставі обставин, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_2 Управління державного казначейства України в Дніпропетровській області в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог з наступних підстав. УДК в Індустріальному районі м. Дніпропетровська звернулось до Управління Державного казначейства в Бабушкінському районі, т.я. між УДК в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська та Бабушкінським відділом ДВС Дніпропетровського МУЮ укладено договір на розрахунково-касове обслуговування депозитного рахунку. УДК в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська надало відповідь та копію платіжного доручення від 18.10.2005 року. Т.ч. можна побачити, що платіжне доручення було оплачено Бабушкінським УДК в той самий день коли Бабушкінський відділ ДВС Дніпропетровського управління юстиції його надав. Крім того, представник відповідача зауважила, що Державне казначейство не є органом, який виконує функції стягувача, Єдиний казначейський рахунок відкритий на балансі Державного казначейства України, а не в Державному бюджеті України , т.я. рахунок відкривається юридичній особі, а Державний бюджет України не має ознак юридичної особи. Єдиний казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів, коштів інших клієнтів обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством. Крім того, рішення суду державним виконавцем було виконане відповідно до положень ч.2 ст. 25 ЗУ «Про виконавче провадження».

Представники відповідачів - Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції та Дніпропетровського міського управління юстиції в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та заперечували проти їх задоволення в повному обсязі.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову.

Суд приймаючи до уваги пояснення позивача, представників відповідачів та прокурора, дослідивши матеріали справи докази, вважає, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з наступних підстав.

       В судовому засіданні встановлено, що рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30.05.2005 року стягнуто з ГКПП «Дніпроводоканал»на користь ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 410 грн. 34 коп.

07.06.2005 року державним виконавцем Костиль О.І. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

04.08.2005 року позивач звернувся до зі скаргою на бездіяльність державного виконавця ВДВС Бабушкінського РУЮ м. Дніпропетровська.

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30.08.2005 року скаргу було задоволено. Визнано незаконною бездіяльність державного виконавця Костиль О.І. та зобов’язано здійснити стягнення та виплату коштів ОСОБА_3 у розмірі 410 грн. 34 коп. до 10.10.2005 року. Вказане рішення набрало чинності 03.10.2005 року (а.с. 134).

З інформації, наданої Управлінням державного казначейства у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська вбачається, що грошові кошти від боржника МКВП «Дніпроводоканал»у сумі 410,34 грн. на виконання рішення суду  від 09.02.2005 року надійшли на депозитний рахунок Бабушкінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ 21.09.2005 року.  

18.10.2005 року грошові кошти у сумі 410,34 грн. було перераховано з депозитного рахунку Бабушкінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ на рахунок ОСОБА_3 Таким чином рішення суду від 09.02.2005 року було виконано держаним виконавцем 18.10.2005 року.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, суд виходить з того, що діючим законодавством України не передбачено порядку відшкодування стороні у виконавчому провадженні матеріальних збитків, що виникли внаслідок несвоєчасного здійснення виконавчих дій на виконання рішення суду.

Враховуючи вищевикладені обставини суд вважає за необхідне відмовити позивачу ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 57-61, 212-215, 218 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 –відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя                                                                                                    О.П.Румянцев