2-1876/11  

                                                                   РІШЕННЯ                            Справа № 2-1876/11

                                                                 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

          15 липня 2011 року Ворошиловський районний суд м. Донецька  в складі:

головуючого –судді Орєхова О.І.,

при секретарі – Лисенко Л.В.,

за участю представника позивача –ОСОБА_1,

представника відповідача ФССНВ –ОСОБА_2,

представника відповідача ДП «Донецька вугільна енергетична команія»- ОСОБА_3

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні в залі суду в  м. Донецьку  цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в Петровському районі м. Донецька, державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»про стягнення моральної шкоди, -

          ВСТАНОВИВ:

         Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовною заявою до відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в Петровському районі м. Донецька, державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»про стягнення моральної шкоди, посилаючись на наступні обставини.

         Він, ОСОБА_4, працюючи на підприємствах вугільної промисловості України, при виконанні трудових обов'язків одержав професійне захворювання - «Пневмокониоз:  Антрако-силикотоз, интерстиционалъная форма 1/1, s, поздноразвивающаяся. Емфізема легенів. Легенева недостатність втор-третього ступеня. Хронічна вертеброгенная попереково-крижова радикулопатия з м'язово-тонічним, корінцевим синдромом, легким парезом разгибателей лівої стопи».

         Професійне захворювання - попереково-крижовий радикулопатия підтверджене Актом розслідування професійного захворювання від 04.10.1990 року. Висновком МСЭК в 1990 йому встановлена 3 група інвалідності, що підтверджувалася щорічно висновками МСЭК до 2003 року включно.

          Професійне захворювання - антрако-силикотоз підтверджене Актом розслідування професійного захворювання від 06.11.2003 року.

          Висновком МСЭК від 19.11.2003 року йому встановлена стійка втрата професійної працездатності 60% і 3 група інвалідності безстроково, у результаті зазначених профзахворювань.

         Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві й професійних захворюваннях України визначив йому відшкодування матеріальної шкоди, але питання про відшкодування моральної шкоди не дозволив.

         Однак у зв'язку із втратою працездатності йому заподіяний моральна шкода, оскільки в результаті професійного захворювання він при незначному фізичному навантаженні випробовує задишку й кашель, почуває біль у грудній клітці, періодично паралізуючого болю в області спини, запаморочення, приступи у. У зв'язку із зазначеними порушеннями здоров'я він не в змозі робити навіть неважку роботу з будинку, змушений припинити заняття фізичними вправами й риболовлею. Його дуже дратує, що він повинен звертатися до сторонніх людей за допомогою, а його рідні повинні кидати свої справи й робити роботу, що раніше була його обов'язком. У зв'язку із цим у його родині виникають конфлікти й скандали, що позначається на його моральному стані, відчутті фізичної неповноцінності.

         У зв'язку із хвилюваннями через свою безпорадність у нього виникло безсоння, з'явилася більша утома.

        Необхідність довічного лікування викликає порушення звичного способу життя, оскільки це відбирає значний час і тягне значні матеріальні витрати. Усвідомлення того, що й час, і гроші він повинен був би витрачати на інші, більше приємні для нього й його родини, речі діє на нього угнетающе. Всі ці обставини постійно заподіюють йому моральні страждання.

         Ушкодженням здоров'я, у результаті отриманої травми, йому нанесена моральна шкода, оскільки значно погіршився стан його здоров'я, що привело до моральних і психічних переживань, порушенню його нормальних життєвих зв'язків, неможливості продовження активного особистого життя, і вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.

         Зазначені обставини є підставою для відшкодування йому моральної шкоди Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві й професійних захворюваннях України у відповідності зі ст. ст. 21, 28, 34, 35 Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві й професійному захворюванні, які спричинили втрату працездатності" (у редакції від 23 вересня в 1999 р.).

        Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004р. у справі № 1-9/2004 установлено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві й професійних захворюваннях України зобов'язаний відшкодовувати моральну шкоду, заподіяна умовами виробництва, всім потерпілим, у тому числі у випадку встановлення тимчасовий, стійкою часткової або повної втрати професійної працездатності.

         Законом "Про внесення змін у ОСОБА_5 України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві й професійному захворюванні, які спричинили втрату працездатності" від 23 лютого в 2007 р. підпункт «е», пункту 1, частини 1, ст. 21, частина 3 ст. 28, частина 3 ст. 34 Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві й професійному захворюванні, які спричинили втрату працездатності" виключені, але право на відшкодування моральної шкоди в нього виникло в 2003 році, до внесення змін у законодавчий акт, що є підставою для задоволення моральної шкоди.

        У відповідності зі ст. 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли після вступу їх у силу. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії в часі, крім випадків, коли він зм'якшує або скасовує громадянську відповідальність особи.

         Зазначені обставини так само є підставою для відшкодування йому моральної шкоди ГП «Донецька вугільна енергетична компанія»по наступних підставах:

        Відповідно до ч. 2 в. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або вповноважений їм орган.

       Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим їм органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди здійснюється тоді, коли порушення його законних прав привели до моральних страждань, втраті нормальних життєвих зв'язків і жадають від його додаткових зусиль для організації свого життя.

        Відповідно до роз'ясненням, даними в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику по справах про відшкодування морального (немайнової) шкоди"(зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року), у відповідності зі ст. 237-1 Кзпп України  при  наявності  порушення  прав  працівника в  сфері  трудових  відносин,  зокрема виконання робіт у небезпечні для життя й здоров'я умовах, що привело до його моральним стражданням, втраті нормальних життєвих зв'язків або жадає від його додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок відшкодування морального (немайнової) шкоди покладається на власника або вповноважений їм орган незалежно від форми власності, виду діяльності або галузевої приналежності.

       У своєму рішенні від 08.10.2008 року в справі № 1-32/2008 Конституційний Суд України вказав, що у відповідності зі статтею 1167 Цивільного кодексу України й статтею 237-1 Кодексу законів про працю України працівникові дане право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого їм органа (роботодавця).

      Згідно ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяного в результаті порушення його прав, що полягає у фізичному болі й стражданнях, і який фізична особа випробувала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

        Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України по вимогах про відшкодування шкоди здоров'ю й вимоги про стягнення моральної шкоди строки позовної давності не поширюються.

       ОСОБА_5 в законодавстві України нормативно не встановлена методика розрахунку моральної шкоди, то він виходить з положень содержащихся в пунктах 9 і 13 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику по справах про відшкодування морального (немайнової) шкоди" і частини 3 ст. 23 Цивільного кодексу України. У зв'язку із причиною, характером, і глибиною моральних страждань, які він випробував і випробовую в цей час, а так само на основі принципів розумності й справедливості, і оскільки йому встановлена стійка втрата професійної працездатності 60%, то він оцінює заподіяну йому моральну шкоду в сумі 60 000 гривень.

        Просив суд стягнути з Фонду соціального страхування від нещасних случав на виробництві й професійних захворюваннях України Петровського району міста Донецька й ГП Донецька вугільна енергетична компанія»солідарно 60 000 грн. у порядку відшкодування моральної шкоди, нанесеного ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, а так само судовий збір 8 грн. 50 коп. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи 15 грн. 00 коп.

         В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги позивача, надав поясчнення аналогічні викладеним в позовній заяві та просив суд задовольнити позовні вимоги ОСОБА_4 в повному обсязі.

         Представник відповідача відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в Петровському районі м. Донецька ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог позивача заперечувала, просила суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог до ФССНВ.

         Представник відповідача ДП «Донецька вугільна енергетична компанія»ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог позивача ОСОБА_4 та просила суд відмовити позивачу в задоволені вимог до ДП «Донецька вугільна енергетична компанія».

         Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_4 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

      Згідно ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяного в результаті порушення його прав, що полягає у фізичному болі й стражданнях, і який фізична особа випробувала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

        Судом встановлені наступні обставини.

        ОСОБА_4, працюючи на підприємствах вугільної промисловості України, при виконанні трудових обов'язків одержав професійне захворювання - «Пневмокониоз: Антрако-силикотоз, интерстиционалъная форма 1/1, s, поздноразвивающаяся. Емфізема легенів. Легенева недостатність втор-третього ступеня. Хронічна вертеброгенная попереково-крижова радикулопатия з м'язово-тонічним, корінцевим синдромом, легким парезом разгибателей лівої стопи».

         Професійне захворювання - попереково-крижовий радикулопатия підтверджене Актом розслідування професійного захворювання від 04.10.1990 року.

         Висновком МСЭК в 1990 році позивачу встановлена 3 група інвалідності, що підтверджувалася щорічно висновками МСЭК до 2003 року включно.

          Професійне захворювання - антрако-силикотоз підтверджене Актом розслідування професійного захворювання від 06.11.2003 року.

          Висновком МСЭК від 19.11.2003 року позивачу встановлена стійка втрата професійної працездатності 60% і 3 група інвалідності безстроково, у результаті зазначених профзахворювань.

          У відповідності зі ст. 58 Конституції України закони не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони зм'якшують або скасовують відповідальність. Ніхто не може відповідати за дії, які під час їхнього здійснення не визнавалися законом як правопорушення.

ОСОБА_5 законодавчий акт «Про стягнення моральної шкоди»вступив у дію з 24.11.1992р., то наслідки його прийняття не можуть поширюватися на правовідносини, що виникли до 24.11.1992р.

Пленум Верховного Суду України в п.5 постанови № 4 від 31.03.95р. «Про судову практику по справах про відшкодування морального (немайнового) шкоди» роз'яснив: «ОСОБА_5 питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, уведеними в дію в різний термін, суду необхідно по кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, коли вступив в дія законодавчий акт, який визначає умови й порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, і коли були зроблені дії, якими заподіяний цей збиток».

Відповідно до п. 15 постанови № 4 «на правовідносини, які виникли до вступу в дію законодавчого акту про відшкодування моральної шкоди, обов'язок по його відшкодуванню не поширюється, у тому числі й у тих випадках, коли позивач після вступу в дію цього акту продовжує перетерплювати моральні або фізичні страждання від раніше зроблених неправомірних дій».

Страховий випадок з позивачем згідно ст. 13 Закону № 1105 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві й професійному захворюванні, повлекших втрату працездатності»від 23 вересня 1999 року наступив з дати первинного проходження МСЭК і із цієї дати виникло право вимоги страхової виплати моральної шкоди.

Позивач спочатку пройшов МСЭК в 1990р., де була встановлена йому 3 група інвалідності -професійне захворювання - попереково-крижова радикулопатия, на той період часу чинне законодавство не передбачало відшкодування моральноъ шкоди.

19.11.2003 р. позивачем ОСОБА_4 було повторно пройдене МСЭК, де встановлена стійка втрата працездатності 60% і 3 група інвалідності безстроково по сукупності: 40% п/к радикулопатия й 20% первинно - професійне захворювання антрако-силикатоз.

З 1992р. стаття 173 КЗпП України покладала обов'язок безпосередньо на власника або уповноважений їм орган відшкодовувати працівникові шкода, заподіяна йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.

Порядок відшкодування такої шкоди визначався Правилами відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим їм органом шкоди, заподіяного працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням їм трудових обов'язків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 1993 року № 472.

Ця постанова визнана втратившей силу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про визнання втратившими силу деяких актів Кабінету Міністрів України»від 11 липня 2001 року № 807.

Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві й професійному захворюванні, повлекших втрату працездатності»від 23 вересня 1999 року № 1105-Х1В особи, які працюють на умовах трудового договору на підприємствах, незалежно від форм власності й господарювання, а також у фізичних осіб, подлежат обов'язковому страхуванню від нещасних випадків Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві й професійних захворюваннях за рахунок роботодавця.

Закон України № 1105 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві й професійному захворюванні, повлекших втрату працездатності»від 23 вересня 1999 року придбав силу з 1 квітня 2001 року.

У випадку настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку вчасно й у повному обсязі відшкодувати шкода, заподіяна працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я. А у випадку настання смерті працівника збиток відшкодовується членам його родини.

Відповідно до п. 2 Розділу XI Закону України № 1105 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві й професійному захворюванні, повлекших втрату працездатності» до приведення законодавства України у відповідність із дійсним Законом законодавчі й інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить справжньому Закону.

Статті 1, 21 (п. 1 ч. 1), 28 (ч. 3) і 34 (ч. 3) Закону № 1105 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві й професійному захворюванні, повлекших втрату працездатності»передбачали обов'язок страховика Фонду виплачувати застрахованій особі страхову виплату моральної шкоди при наявності факту нанесення цієї шкоди постраждалим страховим випадком.

ОСОБА_5 № 1105 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві й професійному захворюванні, повлекших втрату працездатності»вступив у дію з 01.04.01р., то із цієї дати ст. 2371 КЗоТ України перестала застосовуватися, як суперечному Закону № 1105, у частині компенсації моральної шкоди застрахованим особам при настанні страхового случая.

Встановлено, що позивач не вправі звертатися з позовом про компенсації моральної шкоди до шахти, оскільки на даний період часу коли стався страховий випадок, а саме  19.11.2003р. чинним законодавством не передбачалося відшкодування моральної шкоди роботодавцем.

Згідно ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», фонд відшкодовує моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва, що не привів до втрати працездатності і відшкодовує його лише за висновком медичних органів.

Відповідно до п.п. «є»п. 1 ст. 21 Закону, Фонд виплачує грошову суму за моральну шкоду при наявності факту заподіяння такої шкоди потерпілим.

Пунктом 3 Постанови ВСУ № 4 від 31.03.1995р., визначено, що моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань.

Тобто для встановлення факту заподіяння моральної шкоди, необхідно:

а)          встановлення факту наявності втрати немайнового характеру ;

б)          встановлення факту наявності моральних чи фізичних страждань;

в)          встановлення причинного зв'язку між стражданнями і втратою.

          Встановлено, що в зв'язку із втратою працездатності позивачу заподіяна моральна шкода, оскільки в результаті професійного захворювання позивач при незначному фізичному навантаженні випробовує задишку й кашель, почуває біль у грудній клітці, періодично паралізуючого болю в області спини, запаморочення, приступи у. У зв'язку із зазначеними порушеннями здоров'я він не в змозі робити навіть неважку роботу з будинку, змушений припинити заняття фізичними вправами й риболовлею. Його дуже дратує, що він повинен звертатися до сторонніх людей за допомогою, а його рідні повинні кидати свої справи й робити роботу, що раніше була його обов'язком. У зв'язку із цим у його родині виникають конфлікти й скандали, що позначається на його моральному стані, відчутті фізичної неповноцінності. У зв'язку із хвилюваннями через свою безпорадність у нього виникло безсоння, з'явилася більша утома. Необхідність довічного лікування викликає порушення звичного способу життя, оскільки це відбирає значний час і тягне значні матеріальні витрати. Усвідомлення того, що й час, і гроші він повинен був би витрачати на інші, більше приємні для нього й його родини, речі діє на нього угнетающе. Всі ці обставини постійно заподіюють йому моральні страждання. Ушкодженням здоров'я, у результаті отриманої травми, йому нанесена моральна шкода, оскільки значно погіршився стан його здоров'я, що привело до моральних і психічних переживань, порушенню його нормальних життєвих зв'язків, неможливості продовження активного особистого життя, і вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.

          Відповідно до статті 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом. Вимога про відшкодування моральної шкоди випливає із порушення особистих немайнових прав. Тому до правовідносин, що виникли між сторонами, застосовуються будь-які строки звернення у суд.

         Відповідно до ст. 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров»я, може бути відшкодовано одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

         Що стосується розміру відшкодування, то суд виходить з принципу розумності,  враховуючи конкретні обставини справи, позивачем у зв»язку з нещасним випадком 19.11.2003 р. було повторно пройдене МСЭК, де встановлена стійка втрата працездатності 60% і 3 група інвалідності безстроково по сукупності: 40% п/к радикулопатия й 20% первинно - професійне захворювання антрако-силикатоз.

Тобто у 2003 році позивачу встановлено 20% первинно - професійне захворювання антрако-силикатоз, де на час встановлення стійкої втрати працездатності чинном законодавством передбачалося відшкодування моральної шкоди саме Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, тому саме з відповідача відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в Петровському районі м. Донецька, суд вважає стягнути моральну шкоду на користь позивача ОСОБА_4 у сумі 6000 гривень, згідно практики Верховного Суду України при відшкодуванні моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров»я, на кожні 10% втрати працездатності сплачується не більш 3000 гривень.

         Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_4 до відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в Петровському районі м. Донецька, державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» про стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню та підлягає стягненню з відповідача відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в Петровському районі м. Донецька на користь позивача моральну шкоду у сумі 6000 гривень.

Згідно ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені витрати на інформаційне-технічне забезпечення при подачі позовної заяви у сумі 15 гривень, а також на користь держави державне мито у сумі 4,25 гривень.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 58 Конституції України, ст. 23, 268, 1168 ЦК України, ст.ст. 3, 5, 10, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України,  Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві й професійному захворюванні, повлекших втрату працездатності», Пленум Верховного Суду України в п.5 постанови № 4 від 31.03.95р. «Про судову практику по справах про відшкодування морального (немайнового) шкоди», суд, -

          ВИРИШИВ:

          Позовні вимоги ОСОБА_4 до відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в Петровському районі м. Донецька, державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»про стягнення моральної шкоди, - задовольнити частково.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в Петровському районі м. Донецька на користь ОСОБА_4 моральну шкоду  у сумі 6 000 гривень та витрати на інформаційне-технічне забезпечення у сумі 15 гривень, а всього 6015 гривень ( шість тисяч п»ятнадцять гривень ).

Стягнути з держави на користь позивача ОСОБА_4 державне мито у сумі 4,25 гривень ( чотири гривні двадцять п»ять копійок ).

У задоволені вимог до державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», - відмовити.

          Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Донецької області через даний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя                                                                                                                                    О.І. Орєхов