2-175/11

   Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

07 червня 2011 р. Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області                 

у складі:

головуючого судді:                   - ОСОБА_1,

при секретарі:                            - ОСОБА_2,   

за участю:

позивача                                 - ОСОБА_3

представника відповідача:          - ОСОБА_4                                   

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного Акціонерного Товариства  ОСОБА_5 «ПриватБанк» про виключення суми боргу по кредитному договору,

ВСТАНОВИВ:

          Позивач ОСОБА_3 звернулась до Магдалинівського районного суду з позовом до Публічного Акціонерного Товариства ОСОБА_5 «ПриватБанк»про виключення суми боргу по кредитному договору в сумі 17 489,24 грн. обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з метою придбання будинку 27.03.2008 року між нею та відповідачем був укладений кредитний договір № DNM0GА0000005467 та договір іпотеки. Відповідно до умов договору кредит надавався на 15 років у сумі 70928,55 грн., із них 60000 грн - на придбання будинку, а решта - на проведення платежів по страхуванню, сплати винагороди за видачу кредиту та ін.

Пунктом 8.1. кредитного договору був встановлений графік проведення платежів - з 21 по 28 число кожного місяця, та сума щомісячного платежу - 914,49 грн., що включає суму кредиту, та відсотки за користування кредитом.

З січня 2009 року відповідач без будь якого погодження та письмового попередження в односторонньому порядку збільшив відсоткову ставку по даному кредиту, піднявши суму щомісячних платежів з 914,49 грн. до 1560 грн. Свої дії відповідач мотивував підвищення курсу іноземної валюти по відношенню до гривні та облікової ставки НБУ.

Станом на 03.11.2010 року відповідач безпідставно нарахував відсотки у розмірі 15 956,42 грн. та про основному кредиту 1532,82 грн, про що надав довідку.

Позивач вважає, що дії відповідача в зв’язку з односторонньою зміною процентної ставки по кредитному договору є незаконними і порушують діюче законодавство.

Відповідно до п. 1.1 договору кредитний договір укладено у національній валюті, і на нього не може впливати коливання курсу іноземної валюти.

Згідно ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається тільки з взаємною згодою сторін.

12.12.2008 року Верховною Радою України прийняті зміни до цивільного Кодексу та Закону «Про банки і банківську діяльність». Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений в односторонньому порядку. Відповідно до ст. 1061 ЦК умова договору щодо права банку збільшувати розмір в односторонньому порядку є нікчемною.

В зв’язку з прийняттям 12.12.2008 року Верховною Радою України вказаних змін укладений кредитний договір з відповідачем може бути застосований в частині, що не суперечить прийнятим законам.

На відносини щодо отримання кредиту розповсюджується дія Закону України «Про захист прав споживачів». Згідно ст. 1 п.23 цього Закону) споживчий кредит —кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції;

Ст.11 ч.5 вищевказаного Закону передбачено, що до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими ... 4) встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.

Стаття 21 Закону «Про захист прав споживачів»визнає в будь якому разі як порушення прав споживачів, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

27.03.2008 року вона підписала з відповідачем договір, де були конкретно визначені істотні умови договору - сума кредиту, розмір процентної ставки, порядок та строки погашення кредиту. Всі ці умови виконуються нею своєчасно і повністю. Відповідач, незважаючи на виконання нею умов кредитного договору, наполягає на сплаті незаконно нарахованих процентів та основного боргу, в зв’язку з чим виникла необхідність звернення до суду, на підставі викладеного просила виключити борг в загальній сумі 17 489,24 грн. нарахований ПАТ КБ «ПриватБанк»в особі Дніпропетровського регіонального управління по кредитному договору № DNM0GА0000005467 від 27.03.2008 року, та стягнути з відповідача судові витрати по справі.

В судовому засіданні позивач, представник позивача заявлений позов підтримали в повному обсязі просили його задовольнити посилаючись на обставини зазначені у позові.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала, надала письмові заперечення (а.с. 40-44) на які посилалась в судовому засіданні, обґрунтовуючи ти, що вищезазначені позовні вимоги ОСОБА_5 не визнає, вважає вимогу позивача про виключення боргу, нарахованого після підвищення відсоткової ставки, безпідставною, так як 27 березня 2008 року між банком та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір                      № DNM0GA0000005467, відповідно до якого позивач отримала грошові кошти у розмірі 60000,00 грн. на придбання житлового будинку, який знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., Магдалинівський район, с Жданівка, вул. Жовтнева буд. 49 на строк до 27.03.2023 року зі сплатою відсотків у розмірі 16,08% на рік.

Пункт 2.3.1 Договору передбачає право Банку в односторонньому порядку збільшувати розмір відсоткової ставки за користування кредитом у разі зміни кон’юктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме, зміни курсу долара США до гривні більше, ніж на 10% в порівнянні з курсом долару США до гривні, встановленого НБУ на момент укладання цього Договору, зміни облікової ставки НБУ, зміни розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд, зміни середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ).

При укладанні Договору сторони досягли згоди по всім його умовам, в тому числі відносно вищезазначеного пункту.

Згідно з п.3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування   та   сукупну   вартість   кредиту,   затверджених   Постановою   Прав Національного банку України від 10.05.2007 р. № 168 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.05.2007 р. № 541/13808, банки мають право змінювати проценти за кредитом лише у разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має  безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Однією з таких підстав є підвищення облікової ставки НБУ та нестабільність курсової політики.

Так, зміна кон'юктури ринку грошових ресурсів в 2008-2009 роках загальновідома, не потребує доказів, є наслідком економічної кризи в Україні, що підтверджується законодавчими актами, прийнятими Верховною Радою України у жовтні-грудні 2008 р. (Закони за №№ 639-VI від 31.10.2008 р. "Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", 694-VI від 18.12.2008 р. "Про внесення змін до деяких законів України щодо мінімізації впливу фінансової кризи на розвиток вітчизняної промисловості", 799-VI від 25.12.2008 р. "Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення та інші.)

Крім того, змінилася середньозважена ставка по кредитах банків України. Згідно статистиці НБУ середньозважена ставка по кредитах банків у гривні на дату укладання договору, тобто на 27.03.2008 р., складала 15,1%, на дату прийняття рішення банком про підвищення відсоткової ставки, тобто на 05.01.2009 р. - 29%, при цьому різниця складає 13,9%. А фактично ставка підвищена з 16,08% річних до 29,52% річних, тобто відсоткова ставка підвищилася на 13,44%, що є меншим, ніж середньозважена ставка по кредитах банків у гривні у розмірі 13,9%.

Позивач в своєму позові посилається на Закон України від 12.12.2008 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку", яким були внесені зміни до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (стосовно заборони одностороннього підвищення відсоткової ставки по вже укладеним договорам), та доповнено Цивільний кодекс України статтею 1056-1 (щодо визнання нікчемними умов про таке підвищення по ще неукладеним договорам). Цей закон набрав чинності 10.01.2009 р.

Однак, відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного Законодавства України регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності, акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

05.01.2009 р. ОСОБА_5 прийняв рішення про підвищення відсоткової ставки за вищезазначеним Договором з 16,08% на рік до 29,52% на рік, після чого, відповідно до пункту 2.3.1 Договору, 08.01.2009 р. Позичальнику був направлений письмовий лист-повідомлення (реєстр № 188-ір) про підвищення відсоткової ставки. У повідомленні ОСОБА_5 пропонував Позичальнику, у випадку незгоди із збільшенням відсоткової ставки за кредитом, Звернутись у відділення Банку, що обслуговує кредит, письмово повідомній ОСОБА_5 про свою незгоду із зміненими умовами кредитування та погасити заборгованість за договором у повному обсязі. При цьому було вказано, що з 01.02.2009 р. фактично будуть встановлені вищезазначені зміни.

Таким чином, односторонній правочин по підвищенню відсоткової ставки за кредитним договором (прийняття рішення про підвищення відсоткової ставки за кредитним договором та здійснення всіх необхідних дій для цього, а саме: направлення Позичальнику листа-повідомлення) був здійснений Банком ще тоді, коли це було дозволено чинним на той час законодавством, до набрання чинності Законом України Пpo внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку", відповідно до якого умова договору щодо права банку змінювати розмір відсотків в односторонньому порядку є нікчемною. Отже і обов'язок Позичальника платити починаючи з певної дати по відсотковій ставці у збільшеному розмірі виник до того, як стала чинною заборона банкам підвищувати відсоткову ставку.

Це підтверджується відбитком датованого штемпелю на реєстрі № 188-ір відправлених Банком рекомендованих листів, який є в матеріалах справи. За доставку Позичальнику листа-повідомлення про зміну розміру відсоткової ставки за кредитом відповідальна установа зв'язку, оскільки обробка поштових відправлень і їх доставка адресату знаходиться поза межами контролю Банку, в зв’язку з вищенаведеним представник відповідача просила відмовити в задоволенні позову.

Вислухавши сторону у справі, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, 27 березня 2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк»та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № DNM0GA0000005467, відповідно до якого позивач отримала грошові кошти у розмірі 60000,00 грн. на придбання житлового будинку, який знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., Магдалинівський район, с Жданівка, вул. Жовтнева буд. 49 на строк до 27.03.2023 року зі сплатою відсотків у розмірі 16,08% на рік (а.с. 63-67).

При укладанні Договору сторони досягли згоди по всім його умовам, що підтверджується підписанням вищезазначеного кредитного договору сторонам та проведенню сплати за користування кредитом позивачем (а.с 19-24).

Пункт 2.3.1 вищезазначеного договору передбачає право Банку в односторонньому порядку збільшувати розмір відсоткової ставки за користування кредитом у разі зміни кон’юктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме, зміни курсу долара США до гривні більше, ніж на 10% в порівнянні з курсом долару США до гривні, встановленого НБУ на момент укладання цього Договору, зміни облікової ставки НБУ, зміни розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд, зміни середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ).

В судовому засіданні встановлено, що змінилася середньозважена ставка по кредитах банків України. Згідно статистиці НБУ середньозважена ставка по кредитах банків у гривні на дату укладання договору, тобто на 27.03.2008 р., складала 15,1%, на дату прийняття рішення банком про підвищення відсоткової ставки, тобто на 05.01.2009 р. - 29%, при цьому різниця складає 13,9%. А фактично ставка підвищена з 16,08% річних до 29,52% річних, тобто відсоткова ставка підвищилася на 13,44%, що є меншим, ніж середньозважена ставка по кредитах банків у гривні у розмірі 13,9%.

Також, відповідачем було неодноразово направлено листи відповідно до яких позивач попереджалась про підвищення процентної ставки, на які позивач ОСОБА_3 направляла відповіді, що підтверджує той факт, що позивач була належним чином повідомлена про майбутнє підвищення його розмір та порядок (а.с.13,14,16,17)     

05.01.2009 р. відповідачем прийнято рішення про підвищення відсоткової ставки за вищезазначеним Договором з 16,08% на рік до 29,52% на рік, після чого, відповідно до пункту 2.3.1 Договору, 08.01.2009 р. Позичальнику був направлений письмовий лист-повідомлення (реєстр № 188-ір) про підвищення відсоткової ставки. У повідомленні ОСОБА_5 пропонував Позичальнику, у випадку незгоди із збільшенням відсоткової ставки за кредитом, Звернутись у відділення Банку, що обслуговує кредит, письмово повідомній ОСОБА_5 про свою незгоду із зміненими умовами кредитування та погасити заборгованість за договором у повному обсязі. При цьому було вказано, що з 01.02.2009 р. фактично будуть встановлені вищезазначені зміни. (а.с. 60-62, 68-69)

Відповідно до ч.1 ст. 58 Конституції України закон та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи тому, усі рішення банку у будь-якій формі (постанова, рішення, інформаційний лист) щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку після 10 січня 2009 р. є неправомірними ( Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 р. № 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), як вбачається з матеріалів справи рішення банку про підвищення процентної ставки прийнято 05.01.2009 року, про що належним чином повідомлявся позивач, крім того якщо боржник сплачує проценти за попередньою ставкою та не вчиняв інших дій щодо прийняття пропозиції, то це свідчить про відсутність домовленості й у такому випадку слід виходити з умов договору ( відповідно спору п. 2.3.1), та не може бути застосоване положення ст. 1056-1 ЦК України.   

Згідно з ч. 3 ст. 653 ЦК у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо сторони досягли домовленості згідно з положеннями статей 207, 640 ЦК та уклали кредитний договір, в якому передбачили умови підвищення процентної ставки, то вони мають виконуватись, а момент досягнення домовленості вважається таким, що настав. Тобто спочатку відбувається зміна процентної ставки, а потім надсилається повідомлення про це.

Отже, в судовому засіданні встановлено що кредитний договір був укладений                   27 березня 2008 року, тобто до 10 січня 2009 р. (цей факт є встановленим оскільки сторони його не оспорюють), і в ньому сторони досягли домовленості про те, що банк має право в односторонньому порядку змінити проценту ставку, то б то це є домовленістю сторін. Якщо банком прийнято таке рішення до 10 січня 2009 р. (судом встановлено що рішення прийнято 05 січня 2009 року),  а позичальник отримав повідомлення після цієї дати, то це є лише механізмом виконання цієї домовленості, крім того відповідно до п. 2.3.1 кредитного договору при зміні процентної ставки банк про зміни процентної ставки письмово повідомляє позичальника, крім того відповідно до цього ж  пункту банк також має право при зміни підстав які послугували підвищенням процентної ставки зменшити її, як встановлено в судовому засіданні позивач з такою пропозицією не зверталась.

Крім того, зважаючи на положення ст. 652 ЦК України та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту (затверджено постановою Національного банку України від 10 травня 2007 р. № 168; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 р. за № 541/13808) про те, що банки мають право ініціювати зміну процентної ставки за кредитом лише в разі настання події, незалежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку, та банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв'язку з волевиявленням однієї зі сторін. Тобто зміна процентної ставки, виходячи з цього, можлива лише у разі істотної зміни обставин, що представником відповідача в судовому засіданні доведено, та в даному випадку дії банка не є зловживанням права.

Крім того, посилання позивача про застосування Закону від 12 травня 1991 р. № 1023-XII «Про захист прав споживачів»при вирішенні зазначеного спору, не може бути оскільки  у ст. 1 цього Закону визначено, що послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб, у п. 23 ст. 1 цього ж Закону зазначено, що споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції. Відповідно до ст. 11 Закону № 1023-XII договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

У цьому ж Законі чітко прописана процедура укладання договору, в якій йдеться й про питання щодо надання інформації кредитодавцеві та споживачеві один про одного та щодо умов кредитування: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений, форми його забезпечення, тип процентної ставки, сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту, строк, на який кредит може бути одержаний, та варіанти його повернення.

Договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один із оригіналів якого передається споживачеві. Споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені в договорі.

У зв'язку з цим застосування Закону № 1023-XII до спорів, які виникають з кредитних правовідносин, можливе в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи процентної ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору зазначений Закон не може застосовуватись, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство, що регулює кредитні правовідносини.

Беручи до уваги вищезазначене, суд вража, що відповідач при підвищенні процентної ставки діяв відповідно до чинного законодавства, використовуючи своє права передбачене         п. 2.3.1 кредитного договору укладеного 27 березня 2008 року  між позивачем ОСОБА_3 та відповідачем ПАТ КБ «ПриватБанк».

Таким чином суд вважає що позов ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.       

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 88, 212 - 215 ЦПК України, ст.ст. 207,653, 640, 1056-1 ЦК України, ч.1 ст. 58 Конституції України, Закону України № 1023-XII «Про захист прав споживачів»суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Публічного Акціонерного Товариства  ОСОБА_5 «ПриватБанк» про виключення суми боргу по кредитному договору –відмовити.

                 Апеляційна скарга на рішення суду подається сторонами протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Дніпропетровської  області через Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області.

Головуючий                                                                                                   А.М. Живоглядов