Справа № 1-1048/11           

В И Р О К

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

          м.Луцьк                                                                                          06 грудня 2011 року                     Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням:

судді          -                                                  Борнос А.В.,

за участю секретаря -                              Ющак О.А.,

прокурора -                                                  Ващук І.В.,

потерпілої -                                                   ОСОБА_1,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, має на утриманні одну малолітню дитину, непрацюючого, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

-          за ст.ст. 185 ч.1, 185 ч.2, 190 ч.2 КК України,

В С Т А Н О В И  В:

          Підсудний ОСОБА_2 10.05.2011 року близько 07.00 год., перебуваючи в квартирі №97, що по вул. Гордіюк, 31 м. Луцька, таємно викрав золотий браслет вагою 8 г, вартістю 3000 грн., дві золотих обручки вагою, відповідно, 6 г та 3 г, загальною вартістю 3000 грн., пару золотих сережок вагою 6 г, вартістю 2000 грн., золоту печатку вагою 8 г, вартістю 3000 грн., спричинивши потерпілій ОСОБА_3 матеріальних збитків на загальну суму 11000 грн.

Він же, повторно, 26.06.2011 року близько 12.30 год., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись в квартирі №54, що по пр. Соборності, 30/а м. Луцька, таємно викрав у потерпілої ОСОБА_1 золотий браслет вагою 13 г, вартістю 5000 грн., спричинивши останній матеріальних збитків на вказану суму.

Він же, повторно, 11.09.2011 року близько 17.00 год., перебуваючи в квартирі №44, що по вул. Степана Бандери, 14 м. Луцька, шляхом зловживання довірою гр.ОСОБА_4, що виразилось у повідомленні неправдивої інформації щодо дійсних намірів, заволодів належним останній мобільним телефоном марки "LG GS290" вартістю 899 грн. з сім-карткою оператора мобільного зв’язку "МТС", залишком грошових коштів на рахунку в сумі 1 грн. та флеш-картою пам'яті об'ємом 2Гб вартістю 100 грн., спричинивши потерпілій матеріальних збитків на загальну суму 1000 грн.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованих злочинів фактично визнав повністю, заперечивши лише фактичні обставини щодо викрадення браслету потерпілої ОСОБА_1, цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди визнав та дав показання, що 10.05.2011 року близько 07.00 год., перебуваючи в квартирі №97, що по вул. Гордіюк, 31 м. Луцька, таємно викрав золотий браслет, дві золотих обручки, пару золотих сережок та золоту печатку, що належали ОСОБА_3, в подальшому продав їх незнайомому чоловіку поблизу супермаркету "Наш Край", а гроші витратив на власні потреби.

26.06.2011 року близько 12.30 год., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись в квартирі №54, що по проспекту Соборності, 30/а м. Луцька, скориставшись тим, що потерпіла ОСОБА_1 та інші особи, що були присутніми у квартирі - спали, викрав золотий браслет потерпілої ОСОБА_1, який знаходився у кухні на підлозі, в подальшому - продав незнайомому чоловіку поблизу Завокзального ринку м. Луцька, а гроші витратив на власні потреби.

11.09.2011 року близько 17.00 год., перебуваючи в квартирі №44, що по вул. Степана Бандери, 14 м. Луцька, зловживаючи довірою потерпілої ОСОБА_4, в якої тимчасово проживав та добре її знав, повідомивши неправдиву інформацію про повернення, заволодів її мобільним телефоном марки "LG GS290", з сім-карткою оператора мобільного зв’язку "МТС", залишком грошових коштів на рахунку в сумі 1 грн. та флеш-картою пам'яті об'ємом 2Гб, який здав в ломбард, а гроші витратив на власні потреби.

При цьому ствердив, що він достовірно знав про неправдивість повідомлених відомостей потерпілій ОСОБА_4, вчинив так, з метою заволодіння мобільним телефоном останньої.

Збитки потерпілим, кожному зокрема, не відшкодовані в зв’язку зі скрутним матеріальним становищем. У вчиненому розкаявся та просив суворо його не карати.

Крім фактично повного визнання своєї вини самим підсудним, його винність у вчиненні інкримінованих злочинів також підтверджується зібраними на досудовому слідстві та дослідженими в судовому засіданні доказами.

З оголошених в судовому засіданні показань потерпілої ОСОБА_3 вбачається, що близько останніх п’яти років з ними в квартирі, що по вул. Гордіюк, 31/97 м. Луцька, проживав громадянський чоловік її дочки – ОСОБА_2 12.05.2011 року вона /ОСОБА_3Г./ виявила, що зникли золоті вироби /браслет, дві обручки, сережки та печатка/. Їй стало відомо, що ОСОБА_2 таємно забрав вказані цінності та здав їх у ломбард, однак він запевнив, що найближчим часом все поверне. Дозволу на те, щоб він брав золоті речі він не запитував, зробив це непомітно для всіх. Після цього ОСОБА_2 не з'являвся у них, не відповідав на  телефонні дзвінки, тому вона звернулась до правоохоронних органів з відповідною заявою. Претензій до підсудного не має. (а.с.15-16).

Аналогічні показання дала і допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5

Вказане також стверджується протоколом очної ставки між підсудним ОСОБА_2 та потерпілою ОСОБА_3, під час якого остання вказала на підсудного та розповіла про обставини вчинення ОСОБА_2 відносно неї злочину (а.с.35).

З протоколу відтворення обстановки та обставин події від 22.09.2011 року вбачається, що підсудний вказав на місце вчинення ним злочину, детально розповівши про його обставини (а.с.37).

Потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні дала показання, що 26.06.2011 року, вона разом з ОСОБА_2 була на святкуванні дня народження, яке відбувалось в квартирі №54, що по пр. Соборності, 30а м. Луцька. Близько 13.00 год. наступного дня, прокинувшись, виявила, що з її руки зник золотий браслет. При цьому ствердила, що він знаходився на її руці, а вона спала, обпершись на руку, біля неї був лише ОСОБА_2  Коли вона звернулась до підсудного з проханням повернути їй браслет, останній не відреагував та відповів, що браслета він не брав, в зв’язку з чим вона звернула в міліцію.

Збитки їй не відшкодовано, просить задовольнити поданий нею цивільний позов та стягнути з підсудного завдану матеріальну та моральну шкоду. Щодо покарання, то вважає, що підсудного слід покарати суворо.

З протоколу пред’явлення особи до впізнання вбачається, що потерпіла ОСОБА_1  вказала на підсудного ОСОБА_2, як на особу, яка перебувала з нею на квартирі АДРЕСА_1 та таємно викрала належний їй золотий браслет. (а.с.55-56).

Вказане також стверджується протоколом очної ставки між підсудним ОСОБА_2 та потерпілою ОСОБА_1, під час якого остання вказала на підсудного та розповіла про обставини вчинення ОСОБА_2 відносно неї злочину, а останній не заперечував будь-яких фактичних обставин справи, погоджуючись з тим, що золотий браслет він викрав саме з руки потерпілої (а.с.65).

З оголошених в судовому засіданні показань  свідка ОСОБА_6 вбачається, що 26.06.2011 року вона святкувала з друзями свій день народження в квартирі №54, що по пр. Соборності, 30а м. Луцька, де також були присутні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 На наступний день, в обідню пору, ОСОБА_1 повідомила, що поки вона спала, в неї з руки викрали золотий браслет. Однак усі вони зазначили про те, що до зникнення браслету вони не причетні. Після цього, ОСОБА_1 зателефонувала до своєї матері, яка приїхала з працівником міліції і вони поїхали в Луцький МВ для дачі відповідних пояснень по даному факту. Через кілька днів їй /ОСОБА_6В./ від ОСОБА_2 стало відомо, що саме він викрав браслет у потерпілої ОСОБА_1 (а.с.55).

Зважаючи, що потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні ствердила про те, що браслет знаходився у неї на руці, його вона не губила, у явці з повинною підсудний зазначав про те, що знімав браслет з руки потерпілої, при тому, як вона спала, аналогічні пояснення містяться і у протоколі очної ставки між потерпілою та підсудним, тобто, такі фактичні обставини викрадення майна потерпілої ОСОБА_1, стверджуються усіма матеріалами справи, тому саме такі показання беруться судом до уваги.   

З оголошених в судовому засіданні показань потерпілої ОСОБА_4 вбачається, що протягом тривалого часу вона проживає в ІНФОРМАЦІЯ_5. На початку вересня 2011 року, з її дозволу, в квартирі тимчасово поселились підсудний ОСОБА_2 зі своєю знайомою ОСОБА_6  ОСОБА_2 неодноразово просив у неї /ОСОБА_4В./ мобільний телефон для здійснення дзвінків. 11.09.2011 року близько 17.00 год. ОСОБА_2 знову попросив її телефон з метою зателефонувати, вийшовши з квартири. Оскільки вона йому довіряла, тому добровільно дала свій телефон. Однак після цього, підсудний до неї більше не приходив, телефон не повернув, при цьому неодноразово обіцяв це зробити, в зв’язку з чим, вона звернулась до правоохоронних органів з відповідною заявою.(а.с.76).

Вказане також стверджується протоколом очної ставки між підсудним ОСОБА_2 та потерпілою ОСОБА_4, під час якого остання вказала на підсудного та розповіла про обставини вчинення ОСОБА_2 відносно неї шахрайських дій (а.с.81).

З протоколу виїмки від 21.09.2011 року вбачається, що у підсудного ОСОБА_2 вилучено оригінал договору фінансового кредиту №2649231 від 11.09.2011 року, укладений між ПТ "Ломбард Скарбниця" та ОСОБА_6 (а.с.73), вказаний договір оглянутий, приєднаний до матеріалів кримінальної справи та визнаний речовим доказом у справі (а.с.101-103).

          З Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності»від 06.11.2009 року №10 вбачається, що крадіжка –це таємне викрадення чужого майна, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілого чи інших осіб. Підсудний ОСОБА_2 діяв виключно з метою таємного викрадення майна, оскільки вчиняв злочини, зокрема 10.05., 26.06.2011 року непомітно для інших, користуючись тим, що потерпілі не бачили його дій, при цьому такі дії вчиняв з корисливою метою, продаючи викрадене майно, отримані кошти витрачав для задоволення своїх власних побутових потреб, тому його дії, як таємне викрадення чужого майна, органом досудового слідства кваліфіковані вірно.

З Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6.11.2009 року №10 вбачається, що у разі вчинення декількох посягань на власність перший злочин за відсутності інших кваліфікуючих ознак належить кваліфікувати за частиною першою відповідної статті, а інші як вчинені повторно –за іншими частинами відповідних статей Кримінального кодексу.

Шахрайство полягає у заволодінні чужим майном, шляхом обману чи зловживання довірою. Зловживання довірою полягає у недобросовісному використанні винним довірливих відносин, заснованих на родинних, службових відносинах, знайомстві, інших цивільно-правових відносинах.

Зважаючи на те, що підсудний ОСОБА_2 був знайомий з потерпілою ОСОБА_4 та перебував з нею у довірительних відносинах, певний проміжок часу проживав у неї на квартирі, спілкувався з нею, тому органом досудовим слідством вірно кваліфіковано дії підсудного.   

          Відповідно до п.1 примітки до ст.185 КК України повторним у ст.ст.185, 186, 189-191  КК України визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 КК.

Таким чином, підсудний ОСОБА_2 своїми умисними діями, спрямованими на таємне викрадення чужого майна, скоїв злочин, передбачений ст. 185 ч.1 КК України. Своїми умисними діями, спрямованими на таємне викрадення чужого майна, вчиненими повторно, скоїв злочин, передбачений ст. 185 ч.2 КК України. Своїми умисними діями, спрямованими на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, вчиненими повторно, скоїв злочин, передбачений ст. 190 ч.2 КК України.

При обранні покарання суд враховує характер та ступінь тяжкості вчинених підсудним злочинів, всі обставини справи та дані про особу винного.

До обставин, що пом’якшують покарання, суд відносить щире каяття.

До обставин, що обтяжують покарання, суд відносить вчинення злочину –по епізоду вчинення злочину 26.06.2011 року -  в стані алкогольного сп’яніння.

ОСОБА_2 не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, вину визнав, заперечуючи лише фактичні обставини викрадення браслета потерпілої ОСОБА_1, розкаявся у вчиненому, по місцю проживання характеризується задовільно, збитки потерпілим, кожному зокрема, не відшкодовані, однак потерпіла ОСОБА_3 претензій до підсудного не має, що стверджується заявою (а.с.16), на його утриманні знаходиться малолітня дитина –ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, тому суд вважає, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства та призначає покарання у межах санкцій ст.ст. 185 ч.1, 185 ч.2, 190 ч.2 КК України у виді позбавлення волі, з врахуванням думки потерпілої ОСОБА_1 про суворе покарання, та застосовує ст.75 КК України, призначаючи іспитовий строк ближче до максимальної межі.

На думку суду, обране покарання є необхідним та достатнім для виправлення підсудного та попередження вчинення ним нових злочинів.

На підставі ст.ст. 28, 328 КК України, ст.ст. 1166, 1167 ЦК України цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 про відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково, стягнути з підсудного ОСОБА_2:

-          в користь потерпілої ОСОБА_1 5000 (п’ять тисяч) грн. завданої матеріальної шкоди та 500 (п»ятсот) грн. спричиненої моральної шкоди.

У решті позовних вимог - відмовити.

Матеріальна шкода судом стягується з врахуванням матеріалів справи, розміру шкоди, яка заподіяна злочином та в межах обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Визначаючи розмір моральної шкоди суд виходив з засад розумності, виваженості, справедливості та вважає, що визначена сума моральної шкоди відповідає обсягу та характеру спричинених страждань потерпілій та характеру вимушених змін у її життєвих стосунках.

Речові докази по справі (а.с.103,113), згідно ст. 81 КПК України, відповідно залишити при матеріалах справи та повернути законному володільцеві.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. 185 ч.1, 185 ч.2, 190 ч.2 КК України, призначивши покарання:

-          за ст. 185 ч.1 КК України – 240 (двісті сорок) годин громадських робіт;

-          за ст. 185 ч.2 КК України –2 (два) роки позбавлення волі;

-          за ст. 190 ч.2 КК України –1 (один) рік позбавлення волі.

На підставі ст. 70, 72 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно визначити до відбуття ОСОБА_2 2 (два) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити засудженого ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки:

-          не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально –виконавчої інспекції;

-          повідомляти органи кримінально –виконавчої інспекції про зміну місця проживання;

-          періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально –виконавчої інспекції.

             Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 змінити з взяття під варту на підписку про невиїзд, звільнивши з-під варти з залу суду негайно.

В строк відбуття покарання зарахувати термін перебування під вартою з 21.09.2011 року по 06.12.2011 року.

Стягнути з засудженого ОСОБА_2 в користь потерпілої ОСОБА_1 5000 (п’ять тисяч) грн. завданих матеріальних збитків та 500 (п»ятсот) грн. спричиненої моральної шкоди.

Речові докази:

–          договір фінансового кредиту під заставне майно, укладений між гр. ОСОБА_6 та ПТ "Ломбард Скарбниця" №072-11034034 від 11.09.2011 року –залишити при матеріалах справи;

–          сім-картку мобільного оператора "МТС" №0502610306, що передана на зберігання в камеру схову речових доказів Луцького МВ УМВС України у Волинській області –повернути законному володільцеві –ОСОБА_4

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Волинської області протягом 15 діб з моменту його проголошення.

ГОЛОВУЮЧИЙ: