Справа № 2-1815-2011 р.

                                                              Р І Ш Е Н Н Я

                                                         ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

            30 вересня 2011 року  Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі головуючого судді          Токарєва А.Г.

при секретарі                    Ліпскіс О.О.

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Красноармійську цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ДП «Вугільна компанія «Красноліманська», ОСОБА_5 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань України в м. Красноармійську про відшкодування моральної шкоди внаслідок травми на виробництві,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Вугільна компанія «Красноліманська», ОСОБА_5 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань України в м. Красноармійську про відшкодування моральної шкоди внаслідок травми на виробництві .

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з відповідачем ДП «Вугільна компанія «Красноліманська» перебував у трудових відносинах з 28.12.1983 року по 02.10.1999 року, наказ про прийняття на роботу № 1/к від 02.01.1984 року. 30 квітня 1999 року о 19 годині 30 хвилин з ним стався нещасний випадок на виробництві –під час того, як він став змінювати різці ЗР-4, на нього обвалилось пачка вугляр 2х0.4х0.2м та вдарила ОСОБА_4 по спині та голові.

В зв’язку з травмою мені встановлений діагноз –ушиб головного мозку, ушиб грудного відділу хребта.  

За період з 01.05.1999 року по 10.09.2009 року він періодично знаходився на стаціонарному та амбулаторному лікуванні в Родинській місцевій лікарні.

В зв'язку з чим він був оглянутий Донецькою обласною профпатологічною МСЕК, де йому  17.09.1999 р. було встановлено 60 % втрати професійної працездатності та 3 група інвалідності. Після останнього проходження МСЕК 07.12.2006 року де йому встановлено 60 % втрати професійної працездатності та 3 група інвалідності безстроково, продовжує лікування.

В результаті виробничої травми відбулося ушкодження його здоров’я, у зв’язку з чим йому нанесений моральний збиток, який виражається в наступному: перебуваючи на лікуванні, він не міг вести повноцінний спосіб життя, протягом тривалого часу відчував фізичні страждання, обумовлені важкістю травми, психологічний дискомфорт і значне порушення спокою яке він випробує до теперішнього часу. В зв’язку з одержанням інвалідності і втрати працездатності у нього змінились умови життя, що тягне за собою зниження життєвої активності, систематичні недуги та послаблення організму, переживання з приводу погіршення відносин з оточуючими. Спостерігає критичне відношення до себе, як до неповноцінного, в трудовому відношенні громадянина.     

          Заподіяну йому моральну шкоду позивач оцінює в 60000 грн., яку просить стягнути з кожного з відповідачів по справі.

          Позивач в судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності,  підтримує заявлені позовні вимоги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

          В судовому засіданні представника позивача ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх в повному обсязі.

          Представник відповідача – ТОВ «Красноліманська» позовні вимоги не визнала в повному обсязі.

          Представник відповідача ОСОБА_5 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань України в м. Красноармійську позовні вимоги також не визнав та просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав:

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_6 з відповідачем по справі  з 31.07.2006 року по 04.02.2011 року перебував в трудових відносинах (а.с. 16).

Під час виконання трудових обов'язків, в результаті нещасного випадку на виробництві він отримав ушкодження здоров’я - діагноз –контузія, вивих хрусталика в передню камеру, гифему, гемофтальмом лівого ока, ушиблена рана коньюктиви лівого ока. (а.с. 9-12,17).  

В зв'язку з чим він був оглянутий Донецькою обласною профпатологічною МСЕК, де йому  30.12.2010 р. було встановлено 45% втрати професійної працездатності та 3 група інвалідності. (а.с. 18).

Згідно виписки з історії хвороби позивачу рекомендовано періодичний прийом препаратів один раз на тиждень (а.с. 17).   

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв”язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Законом України “Про охорону праці”, а саме, ч. 1 ст. 9, було визначено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження здоров”я або у випадку смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Відповідно до змін, внесених до Закону України “Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності” від 23.02.2007 року були виключені положення щодо відшкодування моральної шкоди з Фонду соціального страхування.

Проте, право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Встановлений законодавцем розподіл обов”язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.

Відповідно до роз”яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)” спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються лише у випадках, передбачених законодавством.

Судом встановлено, що в зв”язку з нещасним випадком на виробництві позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, був здоровою працездатною людиною, втратив 60% працездатності, визнаний інвалідом 3 групи. Після одержання інвалідності і втрати працездатності у нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму, переживання з приводу погіршення відносин з оточуючими. Спостерігається критичне відношення до себе, як до неповноцінного, в трудовому відношенні, громадянина.

Суд вважає, що саме діями відповідача позивачеві спричинені моральні страждання, пов`язані із професійним захворюванням, які є прямим наслідком шкідливих та небезпечних умов праці на підприємстві відповідача.

Відповідно до ст.1 Гірничого Закону України до особливо небезпечних підземних умов відносяться саме умови в шахтах, пов’язані з дією важкопрогнозованих проявів гірничогеологічних і газодинамічних факторів, що створюють небезпеку для життя та здоров’я їх працівників (виділення та вибухи газу та пилу, раптові викиди тощо).

Вищезазначене законодавство, а також роз”яснення Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року із змінами від 25.05.2001  року “Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”пов”язують факт заподіяння моральної шкоди не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв”язків потерпілого,  зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Виходячи із наведених вище обставин, довідки МСЕК, суд вважає, що позивачу ОСОБА_6 заподіяно моральну шкоду, і згідно ст. 237-1 КЗпП України, роз”ясненням Пленуму Верховного Суду України, позивач має право на його відшкодування.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань, а саме значне погіршення стану здоров”я позивача, те, що професійна працездатність в зв”язку з нещасним випадком на виробництві втрачена на 45%, позивач визнаний інвалідом 3 групи.

Виходячи із викладенного, суд вважає можливим стягнути з відповідача ОСОБА_7 з Обмеженою Відповідальністю  «Красноліманська» на користь позивача в рахунок  відшкодування моральної шкоди 40000 грн.

Згідно до ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров”я.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_7 з Обмеженою Відповідальністю  «Красноліманська» на користь держави підлягають стягненню судові витрати: по сплаті судового збору –в розмірі 8,50 грн., по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи –в розмірі 15,00 грн.

           На підставі викладеного, керуючись ст. 23, 268 ЦК України, ст. 4, 7, 14, 60, 88, 208-210, 215 294 ЦПК України, ст. 232, 233, 237-1 КЗпП України, суд

                                                              В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково.

          Стягнути з ДП «Вугільна компанія «Красноліманська»на користь ОСОБА_4  грошову компенсацію у розмірі  20 000 (двадцять тисяч) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

          Стягнути з ДП «Вугільна компанія «Красноліманська»на користь держави судовий збір в розмірі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 15,00 грн.          

В задоволенні позовних вимог до ОСОБА_5 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань України в м. Красноармійську -ОСОБА_4, відмовити.

          Це рішення набирає законної сили, якщо його не буде оскаржено в строк, передбачений для оскарження останнього.

          На рішення протягом десяти днів з його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд.

                                                                                                                                                                                                       Суддя                                                                                                 Токарєв А.Г