15.09.2011

                                                                                                 Справа №2-1290/2011р.

                                                  Р І Ш Е Н Н Я

                                        І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

          1 вересня 2011 року Єнакіївський міський суд Донецької області

у складі: головуючого судді  -  Шульженко Л.Б.

              при секретарі            -  Харибіної Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м.Єнакієве справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розділ сумісного майна подружжя

                                                 В С Т А Н О В И В :

                    ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 і просила визнати за нею право власності на 1/2частину квартири АДРЕСА_1.

                    Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 23 грудня 2006 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, мають сина ОСОБА_3 –ІНФОРМАЦІЯ_1.

                    8 жовтня 2009 року шлюб розірвано, вимоги про розділ сумісного майна вона не заявляла, сподіваючись на розділ у добровільному порядку. Сумісно нажитим майном є квартира АДРЕСА_2, яка належить відповідачу на праві власності на підставі свідоцтва на право власності №945 від 6 червня 2007 року, виданого відділом приватизації житла Єнакіївської міської ради та зареєстрованого 18 червня 2007 року у Єнакіївському міжміському бюро технічної інвентаризації.

                    Вищевказана квартира була подарована їм батьками відповідача на весіллі. На той час квартира не була приватизована і хто був наймачем їй невідомо, однак відповідач був зареєстрований на даній житловій площі, яку вони відремонтували після вселення.

                    Оскільки сім»я розпалась і шлюб було розірвано, вона з сином стали проживати окремо, своєї житлової площі не мають, а відповідач відмовився вирішити спір у добровільному порядку.

                    Вважає, що вона має право на 1/2 частини вказаної квартири, оскільки відповідач приватизував її в період зареєстрованого шлюбу.

                    Відповідач позов не визнав та стверджував, що на час весілля спірна квартира знаходилась у комунальній власності територіальної громади і батьки не мали права її дарувати. Крім того, на момент приватизації позивачка не була членом основного наймача квартири - його батька ОСОБА_4, не була зареєстрована на даній житловій площі. Отже вважає, що спірна квартира не є сумісним майном подружжя і позивачка ніяких відносин до цієї квартири не має.

                    Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, приходить до слідуючого висновку.

                    Як вбачається з матеріалів справи сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 23 грудня 2006 року.

                    Згідно свідоцтва №945 від 6 червня 2007 року про право власності  квартира АДРЕСА_3 приватизована і належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (а.с.40,41,42). На момент приватизації позивачка не була зареєстрована  у спірній квартирі.

                    Відповідно до ст..60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

                    В судовому засіданні встановлено, що приватизація спірної квартири проведена відповідачем  безплатно. Отже подружжя свої кошти у придбання квартири не вкладали , а той факт, що позивачка перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі на час приватизації не є підставою для визнання квартири сумісною власністю.

                    При цьому суд не може взяти до уваги доповнення до ч.5 ст.61 Сімейного Кодексу України в тій частині, що об’єктом права спільної власності подружжя є житло, набуте одним з подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного фонду, оскільки цей новий акт цивільного законодавства, відповідно до ч.3 ст.5 ЦК України, застосовується до прав та обов’язків, що виникли з моменту набрання ним чинності 8 лютого 2011 року і на дані правовідносини не розповсюджується.

                    За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивачки не ґрунтуються на законі і  задоволенню не підлягають.

                    На підставі наведеного та керуючись ст..10,11,60,212-215 ЦПК України, ст..60,61,68,69,70,71,72 Сімейного Кодексу України, суд

                                                       В И Р І Ш И В :

                    У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розділ сумісного майна подружжя –відмовити.

                    Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Єнакіївський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

                    Суддя: