Справа № 22-585-2008 р.                            Головуючий у 1 інстанції -  Бутенко О.Ф.

 Категорія -  50,51                                       Доповідач - Суровицька Л.В.

УХ В А Л А                                                                  

                                                ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„8” квітня 2008 року

        Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :

     Головуючої судді - Авраменко Т.М.

     суддів -                      Гайсюка О.В., Суровицької Л.В.

     п ри секретарі :        Слюсаренко  Н.Л.

за участю позивача та його представника, розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Голованівське лісове господарство» на рішення  Голованівського районного суду  Кіровоградської області від 28 грудня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Голованівське лісове господарство» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

       Заслухавши доповідача,  пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

       У жовтні  2007 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Державного підприємства «Голованівське лісове господарство» про  поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

       Зазначав, що з 13 червня 1994 року він працював маркеровщиком деревини в Голочанському лісництві Голованівського держлісгоспу, а з  1998 року переведений лісничим Ємилівського лісництва.

       25 квітня 2007 року  наказом № 67 він був звільнений з  займаної посади  за п.3 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором.

       Рішенням Голованівського райсуду від 5 вересня 2007 року він був поновлений на роботі, однак відповідач не допустив його до роботи, а наказом від 27 вересня 2007 року звільнив з займаної посади по п.5 ст.40 КЗпП України - нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності.

       Вважає звільнення незаконним і просив суд поновити його на посаді лісничого Ємилівського лісництва, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

       Рішенням  Голованівського районного суду від 28 грудня 2007 року  позов задоволено.

       В апеляційній скарзі ДП «Голованівське лісове господарство»  просить рішення суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального і процесуального права і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. 

       В судове засідання апеляційної інстанції представник відповідача не з'явився, його неявка не перешкоджає розгляду справи, оскільки він був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

       Позивач та його представник заперечили проти доводів апеляційної скарги і просили залишити рішення суду першої інстанції без змін.

       Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає  відхиленню із наступних підстав.

       Згідно з п.5 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посади) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

       Судом першої інстанції встановлено, що у 2006  та 2007 роках позивач неодноразово перебував на лікарняному,  в тому числі з 13 червня 2006 року по  10 листопада 2006 року - 4 місяці 27 днів, після чого працював 13 та 14 листопада 2006 року. В період з 15 листопада 2006 року по день його звільнення на підставі п.3 ст.40 КЗпП України  , тобто 27 квітня 2007 року, також періодично перебував на лікарняних, однак перерва між ними складала 2-3 дні.

       З підстав, передбачених п.5 ст.40 КЗпП позивач був звільнений 27 вересня 2007 року.

       Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що позивач був звільнений незаконно, однак колегія суддів не може погодитись з висновком суду про те, що це звільнення є незаконним з підстав порушення відповідачем строку та порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності.

       Тимчасова непрацездатність не є проступком, який тягне за собою застосування дисциплінарного стягнення.

       З матеріалів справи вбачається, що позивач після 10 листопада 2006 року приступив до роботи і працював.

       За таких обставин звільнення позивача є незаконним з тих підстав, що розірвання з ним трудового договору було здійснено не під час відсутності у зв'язку з його тимчасовою непрацездатністю понад строк, передбачений п.5 ст.40 КЗпП, а коли після закінчення лікування позивач з'явився на роботу, в зв'язку з чим відпали підстави для розірвання трудового договору.

       Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду щодо незаконності звільнення позивача та наявності підстав для його поновлення на попередній роботі.

       Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає трудовий  спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

       Судом правильно, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 визначено розмір середньомісячної заробітної плати позивача, що підлягає до стягнення з відповідача за час вимушеного прогулу.

       Доводи апеляційної скарги про те, що суд невірно визначив розмір середньомісячної заробітної плати, спростовуються матеріалами справи.

       Оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

       Керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, ст..ст.313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

       Апеляційну скаргу Державного підприємства «Голованівське лісове господарство» відхилити.

       Рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 28 грудня 2007 року залишити без змін.

       Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

       Головуюча суддя:

       Судді: