|
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 |
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
28.02.2008 р. № 12/224
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого - судді Цвіркуна Ю.І., суддів -Келеберди В.І., Арсірія Р.О.,
при секретарі Рудик Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Міністра оборони України, треті особи - Пенсійний фонд України, Всеукраїнське громадське об'єднання «Комітет по захисту прав військовослужбовців та працівників МВС і СБ України «За справедливість», про визнання недійсним міністерського акта,
встановив:
Позивачі звернулись до адміністративного суду з позовом до Міністра оборони України, в якому просять визнати недійсним наказ Міністра оборони України «Про встановлення граничних розмірів премії військовослужбовцям Збройних Сил України»від 14.04.2007 року №175, посилаючись на те, що даний акт не пройшов державну реєстрацію в Міністерстві юстиції України та офіційно не оприлюднений в установленому законодавством України порядку.
Під час розгляду адміністративної справи позивачі в судові засідання не з'явилися, про час, дату та місце проведення судових засідань були повідомленні належним чином, у письмових заявах до суду вони просили їх позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві, та розглядати і вирішувати справу у їх відсутність.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, аргументуючи тим, що оскаржуваний наказ Міністра оборони України виданий на підставі, у межах компетенції та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Представники третіх осіб щодо позовних вимог заперечили, підтримали представника відповідача, також додали, що позов не може бути задоволений у зв'язку із тим, що даним наказом Міністра оборони України не було порушено права, свободи та інтереси позивачів у сфері публічно-правових відносин.
Суд, вислухавши пояснення учасників процесу та дослідивши письмові докази, встановив наступне.
Статтею 105 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»установлено, що умови оплати праці працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, а також умови грошового забезпечення військовослужбовців (осіб рядового і начальницького складу) затверджуються виключно Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 105 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та з метою підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу Кабінет Міністрів України 28.03.2007 року прийняв постанову N594 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у 2007 році», згідно із якою дозволено, зокрема, Міністерству оборони здійснювати у поточному році, починаючи з 1 квітня, преміювання військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу (насамперед осіб рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, осіб рядового, молодшого та середнього начальницького складу та осіб молодшого офіцерського складу) понад встановлений законодавством розмір у межах видатків, передбачених для грошового забезпечення у 2007 році.
Названа вище постанова втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу»від 7 листопада 2007 року N1294.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2007 року №594 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у 2007 році»Міністром оборони України прийнято наказ «Про встановлення граничних розмірів премії військовослужбовцям Збройних Сил України».
Даним наказом введено в дію з 01.04.2007 року граничні розміри премії, яка може бути виплачена у відсотках від грошового забезпечення військовослужбовцям.
Як з'ясовано судом під час розгляду та вирішення справи, постанова Кабінету Міністрів України від 28.03.2007 року №594 та наказ Міністра оборони України від 14.04.2007 року №175 втратили чинність.
При цьому, аналізуючи оскаржуваний наказ від 14.04.2007 року №175, суд приходить до висновку, що він виданий в межах компетенції Міністра оборони України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2007 року №594, має організаційно-розпорядчий характер, не містить нових правових норм, спрямований на виконання рішення Уряду.
Разом з тим, оскільки даний наказ не має ознак нормативно-правового акта, вбачається, що він не підлягає державній реєстрації та опублікуванню в офіційних спеціальних виданнях як такий акт.
З огляду на пункт 5 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. N731, оскаржуваний наказ Міністра оборони не підлягає державній реєстрації як нормативно-правовий акт.
Як зазначається у листі Міністерства юстиції України від 20.02.2008 року №24-22-532, даний наказ не подавався на державну реєстрацію до Мін'юсту і не підлягає такій реєстрації.
Згідно із Указом Президента України «Про опублікування актів законодавства України в інформаційному бюлетені "Офіційний вісник України" від 13 грудня 1996 року N1207/96 у інформаційному бюлетені публікуються державною мовою: закони України; укази і розпорядження Президента України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, що мають нормативний характер; акти Конституційного Суду України; нормативно-правові акти Національного банку України; міжнародні договори України, що набрали чинності; нормативні акти міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, зареєстровані Міністерством юстиції України.
Тож у інформаційному бюлетені "Офіційний вісник України" публікуються закони та інші нормативно-правові акти України, акти Конституційного Суду України.
Окрім того, у п.п.1 пункту 8 Порядку оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 4 січня 2002 р. N3, передбачено, що на веб-сайті міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади розміщується така інформація, зокрема, нормативно-правові акти з питань, що належать до компетенції органу.
Даний Порядок не передбачає розміщення на веб-сайті міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади усіх правових актів, виданих відповідним органом влади.
За таких обставин, підстав вважати, що оскаржуваний наказ повинен пройти державну реєстрацію у Міністерстві юстиції України та бути офіційно оприлюдинений немає.
Правила статті 171 КАС України поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів та розпоряджень Президента України, постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим, а також законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів владних повноважень, законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України.
В силу ч.8 ст.171 КАС України суд може визнати нормативно-правовий акт незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині.
Що ж стосується правових актів індивідуальної дії, то вони згідно із ст.162 КАС України можуть бути визнанні судом протиправними (чи окремі їх положення) і скасованими.
Оскільки оскаржуваний акт не відноситься до нормативно-правових актів, правила ст.171 КАС України не можуть поширюватися на розгляд цієї адміністративної справи.
Як видно, наказ Міністра оборони від 14.04.2007 року №175 має ознаки правового акта індивідуальної дії.
Отже, визнавати даний правовий акт недійсним з моменту прийняття з тих підстав, що він не пройшов державну реєстрацію у Міністерстві юстиції України і офіційно не оприлюднений як нормативно-правовий акт, не можна.
Позивачі не довели обґрунтованість своїх позовних вимог.
Таким чином, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю.
Беручи до уваги встановлені у суді обставини та положення КАС України, дана адміністративна справа повинна вирішуватися за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача, однак в силу ст.22 КАС України Окружний адміністративний суд міста Києва був позбавлений можливості передати її до іншого адміністративного суду.
На підставі встановленого, керуючись ст.ст.86, 159-163 КАС України, суд
постановив:
В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовити.
Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява і скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції у порядку, що передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Ю.І. Цвіркун
Судді: В.І. Келеберда
Р.О. Арсірій