12.12.2011

№ 2-а-12622/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          12.12.2011 року суддя Ленінського районного суду м. Вінниці Борисюк І. Е. розглянувши у скороченому провадженні в м. Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці про визнання дій незаконними, зобов’язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

В суд звернувся ОСОБА_1 з позовом до управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці, предметом якого є визнання дій управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці незаконними щодо відмови у проведенні перерахунку з врахуванням середнього заробітку по Україні за 2009 рік; зобов’язання УПФУ у Ленінському районі м. Вінниці здійснити перерахунок і виплату пенсії з 31.05.2011 р. із застосуванням показника середнього заробітку по Україні за 2009 рік та сплачувати її в подальшому.

Ухвалою суду від 15.11.2011 року позовні вимоги заявлені поза межами шестимісячного строку звернення до суду залишені без розгляду

Відповідачем у десятиденний строк з дня одержання ухвали суду від 15.11.2011 року та копій документів не було надано заперечення проти позову та необхідні документи або заяву про визнання позову, відповідно до ч.3 ст.183-2 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, суд прийшов до висновку про відмову в задоволення вимог позову виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці з 27.05.2008 року та отримує пенсію. 01.01.2011 року позивачеві був проведений перерахунок пенсії. Розпорядження про перерахунок пенсії позивач не оскаржив. При цьому, правові наслідки для позивача створює саме розпорядження про перерахунок пенсії, а не дії відповідача, внаслідок чого має місце неправильно визначений предмет спору. Саме розпорядження у межах спірних відносин є способом реалізації відповідачем владних управлінських функцій як суб’єктом владних повноважень.

Крім того, перерахунок пенсій у зв’язку із збільшенням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України та страхового стажу регулюється статтею 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», частина 4 якої передбачає, що у разі, якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через 2 роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсій. Перерахунок пенсій здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону.

Така редакція зазначеного положення Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»існує після визнання Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 неконституційними змін, внесених підпунктом «б»підпункту 10 пункту 35 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року.

Визнані неконституційними зміни надавали можливість перераховувати пенсію із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.

Аналіз відновленої (діючої) норми абзацу 3 частини 4 статті 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»доводить, що перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.

Тобто правила частини першої статті 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»при перерахунку пенсії, застосовуються виключно з метою визначення періоду страхового стажу, за який може бути обчислена заробітна плата (дохід).

Частина перша статті 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»передбачає, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення. Такими законами є Закон України «Про пенсійне забезпечення»від 5 листопада 1991 року та Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року.

З огляду на зазначене та керуючись положеннями принципу законності, закріпленого в ст. 9 КАС України, приписи постанови № 530 від 28 травня 2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»не можуть застосовуватись до спірних відносин, а відтак правові підстави для перерахунку пенсії позивача із застосуванням як показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, так і середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за відповідний рік відсутні. Останній із наведених показників застосовується виключно для призначення пенсії, застосування його для перерахунку пенсії є безпідставним, на що також звертав увагу Вищий адміністративний суду України при розгляді аналогічних справ.

Згідно зі ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.

При вирішенні даної конкретної справи, суд також керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ст. 94 КАС України, судові витрати залишити за позивачем.

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 19, 92, 124 Конституції України, ст.ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про пенсійне забезпечення», ст.ст. 4, 6-12, 71, 94, 159-163, 183-2 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

          В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці про визнання дій незаконними, зобов’язання до вчинення дій - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем

Постанова суду набуває законної сили, якщо протягом десяти днів з дня її отримання не було подано апеляційної скарги.

Суддя: