2-а-602/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

12 вересня 2011 р.  Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді                                        Новік Д.І.

при секретарі                                                  Дровозюк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом                ОСОБА_1 до інспектора ДПС Дніпропетровського РБДПС Пилипчук Романа Валентиновича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС Дніпропетровського РБДПС Пилипчук Романа Валентиновича про скасування постанови                     по справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позову посилався на те, що постановою серії АЕ1 № 153860 по справі               про адміністративне правопорушення від 18 серпня 2011 року відповідачем на нього було накладено адміністративний штраф у розмірі 255 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Позивач вважає вказану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню з таких підстав.

Позивач зазначає, що у вказаній постанові на думку відповідача, позивач своїми діями порушив Правила дорожнього руху України. Вказано, що позивач 18.08.2011 року о 12.10 керував автомобілем в с. Андріївка, рухався зі швидкістю 84 км/год., чим перевищив встановлену швидкість в населеному пункті на 24 км/год.

Позивач наголошує на тому, що дійсні обставини події не відповідають обставинам,                     які викладені у постанові. Позивач вказує, що він їдучи по автомобільній дорозі в сторону                    м. Дніпропетровська, побачивши дорожній знак «Початок населеного пункту»знизив швидкість руху автомобіля до 70 км/год. При в’їзді в населений пункт автомобіль позивача обігнав інший автомобіль. Через приблизно 300 м від початку населеного пункту позивача зупинив працівник ДАІ, який пояснив, що позивач порушив правила дорожнього руху, а саме перевищив встановлену швидкість руху. Відповідач після цього продемонстрував прилад вимірювання швидкості,                    на якому були показники «84», однак позивач не погодився з порушенням, оскільки                              не перевищував швидкості, дані показники могли належати автомобілю, який раніше його обігнав, про що пояснив інспектору.   Позивач зазначає, що інспектор його пояснення ігнорував, після чого склав протокол, в якому позивач вказав, що не погоджується з порушенням.

Таким чином, позивач вважає, що дії відповідача були незаконними і просить скасувати оскаржувану постанову.

Позивач в судове засідання не з’явився, зазначивши у позовній заяві про розгляд справи               за його відсутності, у порядку письмового провадження.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, вважає, що позов обґрунтований                  та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АІ1 № 153860                    від 18.08.2011 року, позивач 18.08.2011 року о 12-10 годині керуючи автомобілем Джилі д/н НОМЕР_1 у с. Андріївка, рухався зі швидкістю 84 км/год., чим перевищив встановлену швидкість в населеному пункті на 24 км/год. Швидкість вимірювалася приладом «Сокіл»0309308, чим порушив вимоги п. 12.4 ПДР (а. с. 4).

Із пояснень позивача викладених у вказаному протоколі вбачається, що він не погодився                       із правопорушенням (а. с. 4).

В день складення протоколу відповідачем винесено постанову серії АЕ1 № 153860, якою                    на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 255 грн. (а. с. 5).

Суд вважає, що постанова винесена з порушенням норм матеріального                                    та процесуального права а отже підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Кодекс України про адміністративні правопорушення поєднує в собі норми                                      як матеріального так і процесуального права.

Зокрема, ст. 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах                           про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Під всебічним, повним та об’єктивним з’ясуванням всіх обставин справи необхідно розуміти максимально повне дослідження події, яка відбулась, шляхом відібрання пояснень у особи,                     яка притягається до адміністративної відповідальності, залучення свідків та вчинення інших необхідних процесуальних дій.

В даному випадку, відповідачем не було заслухано пояснення позивача, щодо події,                         яка відбулася, тому це потягло за собою помилкове винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.

Ст. 280 КУпАП встановлено, що посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язана з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення,                      чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності,                          чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду,                        чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, однак як вбачається з оскаржуваної постанови, відповідачем при розгляді справи не було виконано вимог ст. 280 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте                  по справі рішення, а згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. № 14 «Про практику застосування судами України  законодавства у справах про деякі злочини  проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»зміст постанови повинен відповідати вимогам статей 283,                   284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази на яких ґрунтується висновок  про вчинення особою адміністративного правопорушення та вказати  мотиви відхилення інших доказів                      на які посилається правопорушник чи виражених ним доводів, однак, в оскаржуваній постанові відсутні будь-які висновки, мається лише констатація факту і все.

Крім того, в постанові відсутня вказівка хто саме проводив фіксацію правопорушення приладом «Сокіл»0309308 в той час, як це повинно бути зафіксовано, оскільки відповідно                     до п. 13.2 Інструкцію з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції МВС України, до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише ті співробітники, які вивчили інструкції з їх експлуатації та склали заліки з використання цих приладів. Перевірка знань правил експлуатації спеціальних технічних засобів здійснюється щокварталу. Працівники, які не склали заліків, до роботи з такими приладами не допускаються, а тому при оцінці як законності, так і достовірності фіксації порушень правил дорожнього руху необхідно мати відомості про цього співробітника.

Відповідачем не надано жодних доказів правомірності своїх дій, в той час                                      як  ч. 2 ст. 71 КАС України встановлює обов’язок суб’єкта владних повноважень довести правомірність своїх дій, якщо він заперечує проти позову.

Таким чином, суд приходить до висновку, що притягнення позивача  до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого                                    ч. 1 ст. 122 КУпАП являється безпідставним, а отже постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 293 КУпАП орган при розгляді скарги або протесту на постанову                    по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість  винесеної постанови і може прийняти рішення про скасування постанови і закриття провадження у справі.

Оскільки згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися                           на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, то суд вважає за можливе, скасувавши оскаржувану постанову, закрити провадження у справі                             про адміністративне правопорушення відносно позивача в зв'язку з відсутністю складу правопорушення.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 4-9, 13, 14, 159, 160, 161, 162, 163 КАС України, ст. ст. 247, 292, 293 КУпАП, Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 р.,  -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 –задовольнити.

Постанову серії АЕ1 № 153860 від 18 серпня 2011 року винесену інспектором ДПС                  Дніпропетровського РБДПС Пилипчук Романом Валентиновичем - скасувати.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відносно                                      ОСОБА_1, на підставі пункту 1 статті 247 Кодексу України                                     про адміністративні правопорушення.

Постанова Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області є остаточною                         і оскарженню не підлягає.

Суддя                                                                      Д.І.Новік