Р І Ш Е Н Н Я

                                          І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

Справа № 2-3705/11

09 листопада 2011 року                                                                                м. Павлоград

Павлоградський  міськрайонний  суд   Дніпропетровської  області  у  складі:

головуючого судді - Олефіренко Н.  А.,

секретаря - Шевченко  В.  В.,

за участю представника позивача –ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду  цивільну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"  

до ОСОБА_2, ОСОБА_3  

про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" через свого  представника  звернулося  з позовом до відповідачів  про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 24 червня 2005 року між ним та ОСОБА_2  укладено кредитний договір №402ДА183К про надання кредиту на придбання автомобіля у розмірі 37400 доларів США. Відповідно до умов вказаного договору позичальник зобов'язався належним чином прийняти, використовувати і повернути банку отримані кошти в строк до 23.06.2011 року, а також здійснювати плату за користування грошовими коштами (у вигляді процентів та комісії) у терміни, встановлені кредитним договором. В якості забезпечення по кредиту було укладено договір поруки №402ДА184П  від 24.06.2005 року між позивачем, позичальником та ОСОБА_3. Відповідно до договору поруки поручитель взяв на себе зобов'язання у разі невиконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором нести солідарну відповідальність.

У порушення умов договору відповідач зобов'язання належним чином не виконав, систематично порушувала графік щомісячних платежів. У результаті невиконання позичальником кредитних договорів станом на 14.07.2011 року відповідачі мають заборгованість у розмірі  42683,70 доларів США, що еквівалентно 340248,85 грн.  яка складається з : 218349,40 грн. – заборгованість за сумою кредиту, 121899 ,45 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом.  Позивач просить стягнути з відповідачів на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 340248,85  грн.  та судові витрати по справі у сумі 1820 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідач  ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що він не підписував кредитний договір. Автомобіль він придбав на кошти, які йому надав знайомий.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася , причини неявки суду не повідомила, хоча судом було вжито належні заходи  для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч. ч. 3, 4 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Так, в судовому засіданні встановлено, що між позивачем  та відповідачем ОСОБА_2  укладено кредитний договір №402ДА183К про надання кредиту на придбання автомобіля у розмірі 37400 доларів США. Відповідно до умов вказаного договору позичальник зобов'язався належним чином прийняти, використовувати і повернути банку отримані кошти в строк до 23.06.2011 року, а також здійснювати плату за користування грошовими коштами (у вигляді процентів та комісії) у терміни, встановлені кредитним договором. Факт отримання кредиту підтверджується видатковим  касовим ордером  про видачу готівки № 17195  від 25.06.2005 року на підставі пред’явлення  паспорту № АМ 714143, у розмірі 189 057,00 грн..  Даний факт в  судовому  засіданні  відповідачем  не спростований.

Доводи відповідача стосовно того, що він не підписував кредитний договір суд вважає необґрунтованими, оскільки відповідно  до ст.60 ЦПК  України  кожна  сторона  повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона  посилається  як  на  підстави  своїх  вимог і  заперечень.  Жодних доказів стосовно того, що зазначений кредитний договір ним не укладався відповідач не надав. З питанням про визнання  договору недійсним відповідач до суду не звертався.

Крім того, відповідач ОСОБА_2 не заперечував факт укладення договору застави транспортного засобу №402ДА183З від 25.06.2005 року, яким забезпечено виконання умов кредитного договору шляхом передачі банку як заставодержателю, автомобіля Toyota Camry , реєстраційний номер НОМЕР_1, який придбано ОСОБА_2 за кредитні грошові кошти.

Разом з тим, Відповідач, підписавши вищезгадані Кредитні договори, зобов'язувався належним чином виконувати умови передбачені Кредитними договорами, в т.ч. своєчасно погашати отримані кошти  та відсотки за користування кредитом.   

Згідно вимог ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких   відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.   

У відповідності до умов ч.1 ст.1049 ЦК України Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.   

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.  Відповідач неодноразово порушував взяті на себе зобов'язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за їх користування, як наслідок Позивач визнав строк повернення кредитних коштів отриманих за Кредитним договором  у повному обсязі   таким, що настав.   

З метою забезпечення виконання усіх грошових зобов'язань за Кредитним договором  між Банком та Позичальником було укладено Договір застави рухомого  майна № 402ДА184З від 24.06.2005 року.

Також в якості забезпечення по кредиту було укладено договір  поруки №402ДА184П  від 24.06.2005 року між позивачем, позичальником та ОСОБА_3. Відповідно до п.1.4 вказаного договору поручитель зобов’язався відповідати перед кредитором солідарно в поновному обсязі за виконання боржником його зобов’язань.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом. Тому у зв’язку з тим, що відповідач належним чином не виконав зобов'язання за кредитним договором, 24.05.2006 року за заявою банку приватним було вчинено виконавчий напис , який зареєстровано в реєстрі №1880, згідно якого звернуто стягнення на предмет застави – автомобіль Toyota Camry , реєстраційний номер НОМЕР_1, який є власністю  відповідача.   

У відповідності до вищезгаданого виконавчого напису загальна сума стягнення з відповідача складає 205 874 грн. 06 коп. та витрати Позивача за складення виконавчого напису, які складають 2 236,00 грн.   

07.07.2006 року державним виконавцем міськрайонного відділу ДВС Павлоградського МРУЮ на підставі виконавчого напису №1880 від 24052006 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження  де стягувач АКІБ «УкрСиббанк», боржник ОСОБА_2 При цьому не дії нотаріуса, не дії державної виконавчої служби відповідачем не оскаржувалися.   

19.10.2010 року відбулись прилюдні торги з реалізації майна, яке належить відповідачу. Згідно протоколу № 0-04040-З-2Т-8 від 19.10.2010 року майно Відповідача реалізовано за ціну 92 020,00 грн.  Кошти від реалізації майна перераховані Позивачу, на  виконання  листа №796 від 07.07.2006 року згідно розпорядження №796. Однак сума коштів отримана від реалізації заставного майна Відповідача недостатня для погашення суми боргу за виконавчим написом №1880 від 24.05.2006 року.

Відповідно до ч.4 ст.591 ЦК, якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває  вимоги заставодержателя,  він  має право отримати суму, якої не вистачає для задоволення вимог, він  має право одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна боржника, якщо не передбачене інше законом або договором (ст.24 Закону України «Про заставу»). Разом з тим сам по собі факт  реалізації предмета застави, в тому числі й на підставі виконавчого напису нотаріуса, не припиняє грошового зобов’язання  боржника в тому разі, коли сума, одержана від продажу  предмета застави не покриває вимоги заставодержателя.  

Після реалізації предмета застави залишок непогашеного боргу склав 113854,06 грн. Проте, відповідач не здійснював погашення зазначеної суми боргу. У результаті невиконання позичальником кредитного договору станом на 14.07.2011 року відповідачі мають заборгованість у розмірі  42683,70 доларів США, що еквівалентно 340248,85 грн.  яка складається з : 218349,40 грн. – заборгованість за сумою кредиту, 121899 ,45 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом. Сума заборгованості підтверджується розрахунком.

Доводи позивача щодо стягнення кредитної заборгованості з  ОСОБА_3 також є обґрунтованими, оскільки відповідно до ст.554 ЦК в разі порушення боржником  зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник  і поручитель  відповідають  перед кредитором як  солідарні боржники, якщо договором  поруки  встановлено додаткову відповідальність  поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, відсотків, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки, у разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Позивач звернувся з вимогою до поручителя шляхом звернення до суду з позовом, тому суд вважає, що кредитор вчасно звернувся з вимогою до поручителя і договір поруки не є припиненим. Тому доводи представника відповідача ОСОБА_3 є необґрунтованими, оскільки підстави припинення зобов’язання передбачені статтями 599-601,604-609 ЦК, зокрема ст.599 ЦК зобов’язання  припиняється виконанням, проведеним належним чином.

  Згідно ст.ст.526,527,530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Таким  чином, суд дійшов  висновку про те, що позовні вимог обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім того, у відповідності зі ст. 88 ЦПК України з відповідачів слід стягнути судові витрати понесені позивачем.

Керуючись ст.ст.526, 553,554, 625, 1050,1054 ЦК України ст. ст. 10, 60, 212  ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором  – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 у солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" ( р/р  32009100100  в Управлінні НБУ в Харківській області, МФО 351005, ОКПО 09807750)  заборгованість за кредитним договором у сумі  340 248 (триста сорок тисяч двісті сорок вісім) грн. 85 коп.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 у солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" ( р/р  32009100100  в Управлінні НБУ в Харківській області, МФО 351005, ОКПО 09807750)  судові витрати у сумі 1820 (одну тисячу вісімсот двадцять) грн.

Апеляційна скарга на  рішення  суду подається протягом десяти днів після його проголошення.

Особи,  які брали  участь  у справі,  але  не  були  присутні  у  судовому  засіданні  під  час проголошення судового рішення,  можуть  подати  апеляційну  скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:ОСОБА_4