Справа № 2-340/11

РІШЕННЯ

іменем України

05.12.2011

 Справа № 2-340/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

05 грудня 2011 року Московський районний суд м.Харкова в складі:

головуючого -   судді Довготько Т.М.

за участю секретаря – Скуратівській І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1  /Черноморд/ ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного нажитого майна та  зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 /Черноморд/ ОСОБА_2 про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 /Черноморд/  О.І. звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного нажитого майна, в якому просить винести рішення, яким розділити спільно нажите майно і визнати за нею право власності на1/2 частину автомобіля ВАЗ-21101, держ.номер АХ8878 АТ, передавши його ОСОБА_1, і стягнувши з нього на її користь грошову компенсацію в сумі 24000 гривень, стягнути з ОСОБА_1 на її користь понесені судові витрати в сумі 270 грн., а також вартість правової допомоги-250 грн., а всього - 520 грн. В обґрунтування позову зазначила, що 08 вересня 2007 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_1 03 лютого 2008 у них народився син ОСОБА_3. У зв'язку з погіршенням взаємин з квітня 2008 року вони з відповідачем стали мешкати окремо і вести роздільне господарство. Разом із нею проживає їх малолітній син. Під час спільного проживання ними за спільні кошти в жовтні 2007 року був придбаний автомобіль ВАЗ-21101, 2007року випуску, держ.номер АХ 8878 АТ, який зареєстрований на ім'я відповідача. При укладанні угоди купівлі-продажу вартість автомобіля становила 10000 доларів США, або 80000 гривень за курсом НБУ. Оскільки в даний час вона з відповідачем не проживає разом, матеріальної допомоги в достатній мірі ні їй, ні дитині відповідач не надає, а вона потребує такої допомоги, зокрема, для нормального розвитку та виховання дитини, бажає вирішити питання про розподіл придбаного ними автомобіля. В процесі експлуатації автомобіля його вартість зменшилася, і вона його оцінює в 48000 гривень або 6000 доларів США за станом на 13.08.2009року. Як дружина, вона має право на 1/2 частину спірного автомобіля. Оскільки зазначене майно не підлягає поділу в натурі, вона претендую на грошову компенсацію від відповідача в сумі 24000 гривень. При цьому автомобіль залишається в користуванні і володінні відповідача. Добровільно розділити зазначене майно вони не можуть, тому вона змушена була звернутися до суду з вказаним позовом.

Відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 /Черноморд/  О.І.  про поділ майна в якому після зміни позовних вимог просить визнати за ним право особистої приватної власності на автомобіль ВАЗ-21101, 2007року випуску, держ.номер АХ 8878 АТ. В обґрунтування позову зазначив, що 17.10.2007 р. (приблизно через місяць після укладення шлюбу) ним, для потреб сім'ї було придбано автомобіль ВАЗ-21101, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1 вартістю -10 000 дол. США. При цьому, 3.000 дол. США - гроші які були зароблені ним на Півночі Росії до вступу в шлюб, 3.000 дол. США - гроші які були подаровані під час святкування реєстрації шлюбу його батьками, а 4.000 дол. США були взяті в борг у ОСОБА_4, який мешкає: АДРЕСА_1 (сума боргу в розмірі екв. 4000 дол. США була повернута ОСОБА_4 його батьком - ОСОБА_5 в липні 2011 р.). Крім того, автомобіль було придбано приблизно через місяць після укладення шлюбу та враховуючи те що, він мав нестабільний та сезонний заробіток, а ОСОБА_6 працювала в школі на посаді вчителя та мала низьку зарплату, дане майно неможливо рахувати, як таке, що нажите спільно під час шлюбу. З моменту придбання автомобілю та на теперішній час він самостійно обслуговує та проводить поточний ремонт автомобіля. Таким чином, вважає, що автомобіль ВАЗ 21101, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1, є його особистою приватною власністю та не підлягає розподілу між подружжям.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_6  /Черноморд/ О.І. та її  представник ОСОБА_7 підтримали  позовні вимоги, з підстав зазначених у позові, проти зустрічного позову заперечували.

Відповідач ОСОБА_1 в  судовому засіданні зустрічний позов підтримав, просив його задовольнити, посилаючись на підстави викладені у позові. У задоволенні позову ОСОБА_1  /Черноморд/ О.І. просив відмовити.

Заслухавши пояснення позивача та її представника, відповідача, свідків, дослідивши письмові докази зібрані в справі, суд вважає необхідним частково задовольнити позов ОСОБА_1  /Черноморд/ О.І. , у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовити, виходячи з наступного.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 08.09.2007року, який 23.06.2010року був розірваний, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу /а.с.75/. Від даного шлюбу вони мають спільного сина ОСОБА_3, 03.02.2008року народження /а.с.9/.

В період шлюбу сторонами був придбаний автомобіль ВАЗ 21101, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1. Спірний автомобіль перебуває у володінні і користуванні відповідача ОСОБА_1, який згідно звіту про визначення ринкової вартості автомобіля був оцінений у 39815грн.61коп на період 22.03.2010року /а.с.40-63/. Сторонами не надано доказів іншої вартості зазначеного автомобіля, клопотань про призначення товарознавчої експертизи не заявляли.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.  Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.  Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Цивільним процесуальним Кодексом України.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.

Позивач  ОСОБА_1  /Черноморд/ О.І.  просить визнати за нею право власності на1/2 частину автомобіля ВАЗ-21101, держ.номер АХ8878 АТ і стягнути половину вартості автомобіля, що суперечить одне одному, тому з урахуванням позиції, висловленої у судовому засіданні де вона дала згоду на передачу автомобіля відповідачу, суд вважає необхідним обрати саме такий спосіб задоволення позову, як стягнення з відповідача ОСОБА_1 компенсації в сумі 19907грн. 80коп., відповідно до звіту (38815грн.61коп. : 2 = 19907грн. 80коп).

Крім того ОСОБА_1 просить суд визнати за ним право особистої приватної власності на вказаний автомобіль, оскільки 3.000 дол. США були зароблені ним на Півночі Росії до вступу в шлюб, 3.000 дол. США - гроші які були подаровані під час святкування реєстрації шлюбу його батьками, а 4.000 дол. США були взяті в борг у ОСОБА_4 /а.с.97/, (сума боргу в розмірі екв. 4000 дол. США була повернута ОСОБА_4 його батьком - ОСОБА_5 в липні 2011 р.).

При цьому суд вважає, що відповідач не довів суду, що спірний автомобіль був придбаний за грошові кошти, які належать йому на праві особистої власності. Так за клопотанням відповідача ОСОБА_1 були допитані свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які підтвердили факт дарування грошей, разом з тим, відповідно до ст.719 ЦК України договір дарування повинен бути укладеним у письмовій формі. Відповідно до ст.218  ЦК України не додержання письмової форми договору тягне  за собою наслідком неможливість посилань на показання свідків, тому їх показання є неналежним засобом доказування.

Надана відповідачем розписка від 10.10.2007року зазначених висновків суду про перебування спірного автомобіля у сумісній власності подружжя не спростовує. Оскільки грошові кошти взяті у борг за договором позики відповідно до ст.. 57 СК України не входить до складу майна, що є особистою приватною власністю дружини або чоловіка.

Відповідно до ст.ст. 60, 61, 63 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Об’єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно п.1 ст. 70 Сімейного кодексу України, у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбними договором.

Відповідно до ч.2 п.1  ст. 71 СК України якщо дружина та чоловік не домовились про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1)майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2)майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3)майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Відповідно до ч.2 ст.71 СК України неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Частиною 4 ст.71 СК України передбачено, що присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у справі спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою.

Щодо позовних вимог у частині витрат, які понесені позивачкою на правову допомогу, то суд вважає за можливе, стягнути з відповідача на користь позивачки у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу суму у розмірі 250 грн.

Оскільки позов задоволено частково, а тому відповідно до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1  /Черноморд/ О.І. підлягає стягненню сплачені нею судовий збір в сумі 199грн.20коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 79, 83, 84, 88, 169, 212 –215,  292, 294  ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1  /Черноморд/ ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного нажитого майна задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1  /Черноморд/ ОСОБА_2 вартість Ѕ частини автомобіля ВАЗ-21101, держ.номер АХ8878 АТ у сумі - 19907грн. 80коп. (дев’ятнадцять тисяч дев’ятсот сім грн. 80 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1  /Черноморд/ ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі - 250грн., судовий збір в сумі –199грн.20коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_1 /Черноморд/ ОСОБА_2 про визнання права власності відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд м.Харкова, шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна  скарга  на  рішення  суду  подається протягом десяти днів з дня його проголошення.  Особи,  які брали  участь  у справі,  але  не  були  присутні  у  судовому  засіданні  під  час проголошення судового рішення,  можуть  подати  апеляційну  скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                                                                       Довготько Т.М.