ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
справа № |
|
За позовом Державного підприємства "Харківський метрополітен", м. Харків
До Харківської обласної державної адміністрації, м. Харків
Третя особа Міністерство транспорту та зв’язку України, м. Київ
Про спонукання до укладання договору
Суддя Качан Н.І.
Представники:
Від позивача Баранов Ю.С. –пред. по довір.
Від відповідача Забіяка І.В. - пред. по довір.
Від третьої особи Коваленко О.О. - пред. по довір.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся з позовом про спонукання до укладення договору про організацію надання транспортних послуг, посилаючись на ухилення відповідача, як замовника, від укладення вказаного договору.
Заявлені позовні вимоги позивач мотивував тим, що позивач є державним підприємством, яке входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв‘язку України, та створено з метою якісного задоволення потреб населення у безпечних перевезеннях лініями метрополітену на території міста Харкова.
Нормами чинного законодавства України передбачено, що надання транспортних послуг здійснюється на договірних засадах між перевізником та замовником. Замовником транспортних послуг, який укладає договір про організацію надання транспортних послуг з перевезення пасажирів метрополітеном на території міста Харкова є відповідач.
Протягом 2005-2007 рр. позивач неодноразово звертався до відповідача з пропозиціями щодо укладання договору на перевезення, проте станом на сьогоднішній день Відповідач безпідставно ухиляється від укладання такого договору.
З огляду на ці обставини , позивач не має змоги у повній мірі отримувати компенсацію за перевезення певних категорій пасажирів, що становить реальну загрозу порушення сталої роботи позивача.
Тому позивач просить суд зобов‘язати відповідача укласти з ним договір про організацію надання транспортних послуг з перевезення пасажирів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2008р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 20.02.2008р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2008р. розгляд справи було відкладено на 31.03.2008р., у зв’язку з неявкою представника позивача та задоволенням його клопотання про відкладення.
20.03.2008р. до суду надійшло клопотання про вступ Міністерства транспорту та зв’язку України у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
В судовому засіданні представник Міністерства транспорту та зв’язку України підтримав заявлене клопотання.
Представник позивача підтримав вказане клопотання.
Представник відповідача заперечив проти задоволення даного клопотання.
Суд визнав клопотання обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню і оголосив ухвалу про залучення Міністерства транспорту та зв’язку України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Відповідач проти позову заперечував та у порядку ст. 59 ГПК України надав до суду відзив на позовну заяву. У відзиві на позовну заяву відхилив позовні вимоги позивача у повному обсязі, вважаючи їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. На думку відповідача чинним законодавством України не передбачено виконання обласною державною адміністрацію функцій замовника послуг з перевезення пасажирів метрополітеном, оскільки це відноситься до повноважень органів місцевого самоврядування міст. Крім того, відповідач вважає, що деякі положення проекту договору про надання транспортних послуг, у редакції, запропонованій позивачем, не відповідають нормам чинного законодавства, а отримання компенсації позивачем за пільговий проїзд окремих категорій громадян не пов‘язано з наявністю договору про організацію надання транспортних послуг. У зв‘язку з цим, Відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити.
Представник третьої особи позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити, належних письмових пояснень на день прийняття рішення від Ш-ої особи не поступило.
Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та третьої особи, Господарський суд міста Києва, -
В С Т А Н О В И В :
Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку підприємств, установ та організацій, що передаються до сфери управління Мінтрансзв‘язку»від 28.09.2004 р. №684-р Державне підприємство «Харківський метрополітен» було передано до сфери управління Міністерства транспорту та зв‘язку України.
23 березня 2005 року Позивач звернувся до Відповідача з листом №01-471 (копія є у матеріалах справи), у якому просив Відповідача вирішити питання щодо компенсації втрат доходів від пільгових перевезень, а також розглянути питання підвищення тарифу на проїзд у метрополітені.
18 червня 2007 року Позивачем було направлено Відповідачу лист №01-2468 (копія є у матеріалах справи), яким Відповідач просив Позивача як найшвидше вирішити питання, пов‘язані з наданням пільгового проїзду студентам та наголошував на тому, що відсутність договору про надання транспортних послуг та механізму компенсації втрат доходів від перевезення студентів не дає Позивачу законних підстав для врегулювання цього питання. Також у той самий день листом №01-2471 Позивачем було направлено на адресу Відповідача проект Договору про організацію надання транспортних послуг з перевезення пасажирів на 2007 рік.
6 липня 2007 року листом №01-2741 Позивач в черговий раз звернувся до Відповідача з вимогою розглянути запропонований проект договору про організацію надання транспортних послуг з перевезення пасажирів на 2007 рік та підписати його у строк до 06.07.2007 р.
20 липня 2007 року Відповідачем було направлено на адресу Позивача лист №01-36/4289, у якому Відповідач повідомив про те, що питання укладання договору про надання транспортних послуг метрополітеном не належить до компетенції Відповідача, а відноситься до компетенції виконавчих органів місцевого самоврядування.
6 листопада 2007 року листом №01-4268 (копія є у матеріалах справи) Позивач направив Відповідачу проект Договору про організацію надання транспортних послуг з перевезення пасажирів на 2008 рік.
6 грудня 2007 року Третьою особою було направлено на адресу Відповідача лист №8395/12/10-07 (копія є у матеріалах справи), у якому Третя особа просила Відповідача укласти з Позивачем договір про організацію надання транспортних послуг на 2008-2010 роки у строк не пізніше ніж за квартал до початку його дії.
Станом на момент розгляду справи Відповідач від укладання договору про надання транспортних послуг ухилявся, запропоновані Позивачем проекти договорів не підписав та не повернув Позивачу, відповідне звернення Позивача з цього приводу залишив без відповіді.
Проаналізувавши матеріали справи, надані сторонами та третьою особою докази, пояснення представників Позивача, Відповідача та Третьої особи, які брали участь у судовому засіданні, суд дійшов висновку про наступне.
На сьогодні основним нормативно-правовим документом, який регулює порядок надання послуг з перевезення пасажирів метрополітеном на території України є Закон України «Про міський електричний транспорт»(надалі – «Закон про електротранспорт»).
Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону про електротранспорт під міським електричним транспортом розуміється складова частина єдиної транспортної системи, призначена для перевезення громадян трамваями, тролейбусами, поїздами метрополітену на маршрутах (лініях) відповідно до вимог життєзабезпечення населених пунктів.
Частиною 3 ст. 8 Закону про електротранспорт визначено, що місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування забезпечують реалізацію державної політики у сфері міського електричного транспорту, встановлюють тарифи на проїзд, організовують перевезення пасажирів та здійснюють контроль за ним, встановлюють порядок справляння плати за проїзд, створюють належні дорожні умови для здійснення перевезень, реалізують заходи з розвитку, вдосконалення та облаштування маршрутної мережі, виконують інші функції щодо створення безпечних умов діяльності у сфері міського електричного транспорту згідно із законодавством.
Частиною 1 статі 118 Конституції України передбачено, що виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»виконавчу владу в областях здійснюють обласні державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.
З огляду на це, місцевим органом виконавчої влади у Харківській області саме є Відповідач (Харківська обласна державна адміністрація).
Відповідно до п. 5 ст. 13 та п. 2 ст. 20 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»до відання місцевих державних адміністрацій належить вирішення у межах та у формах, визначених Конституцією та законами України питань транспорту та забезпечення організації транспортного обслуговування населення.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону про електротранспорт транспортні послуги надаються на договірних засадах між перевізником та замовником.
Частиною 1 статті 1 Закону про електротранспорт замовниками транспортних послуг визнаються місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та/або уповноважені ними юридичні особи, які замовляють транспортні послуги.
Відповідно до ч. 2 ст. 4, ст. 8, ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 12 Закону про електротранспорт замовник транспортних послуг зобов‘язаний укладати договір з перевізником про організацію надання транспортних послуг та контролювати його виконання.
Згідно з вищенаведеним, Закон про електротранспорт є спеціальним нормативно-правовим актом, яким регулюється порядок надання транспортних послуг з перевезення пасажирів метрополітеном на території України.
За загальним правилом, якщо певні правовідносини регулюються загальними та спеціальними нормами права, то спеціальні норми права мають пріоритет перед загальними нормами, і уразі наявності конкуренції між загальними та спеціальними нормами застосуванню підлягають спеціальні правові норми.
Таким чином, норми Закону про електротранспорт як спеціальні правові норми мають пріоритет у застосуванні порівняно з іншими нормативно-правовими актами.
З огляду на це, відповідно до норм ст. 12 Закону про електротранспорт Відповідач (обласна державна адміністрація) як особа, яка встановлює тарифи на перевезення пасажирів метрополітеном згідно ст. 20 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», є замовником транспортних послуг з перевезення пасажирів метрополітеном, а тому до повноважень Відповідача належить укладення договору на організацію надання транспортних послуг з перевезення пасажирів метрополітеном з організацією-перевізником (Позивачем).
Така позиція поділяється також Міністерством юстиції України (лист від 12.07.2007 р. №19-26-2595, копія якого знаходиться у матеріалах справи) та Міністерство транспорту та зв‘язку України (лист вх. №6988/4 від 03.07.2007 р., копія якого додається). Тому твердження Відповідача з приводу того, що нормами чинного законодавства України не передбачається виконання місцевою державною адміністрацією функцій замовника транспортних послуг відхиляється судом та не приймається ним до уваги.
Частиною 1 ст. 12 Закону про електротранспорт укладення договору з перевізником та контроль за виконанням такого договору визначено як обов‘язок замовника транспортних послуг.
Частиною 3 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що укладення господарського договору є обов‘язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов‘язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Таким чином, укладення договору на організацію надання транспортних послуг є обов‘язком, а не правом замовника.
Щодо тверджень Відповідача про те, що умови проекту договору про організацію надання транспортних послуг з перевезень пасажирів на 2008 рік (надалі –«Проект договору»), запропонованого Позивачем, не відповідають нормам чинного законодавства України, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Твердження Відповідача про невідповідність п. 3.1. Проекту договору статті 20 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»не приймається судом, оскільки Позивачем в порушення норм ст. 33 ГПК України не доведено, у чому саме полягає така невідповідність.
Твердження Відповідача про невідповідність пп. 3.1.1., пунктів 4.1.-4.2. Проекту договору нормам Правил надання послуг міським електротранспортом, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2004 р. №1735, не приймається судом до уваги, з огляду на наступне.
Відповідно до вищенаведеного спеціальним нормативно-правовим актом, яким регулюється порядок надання транспортних послуг з перевезення пасажирів метрополітеном на території України є Закон про електротранспорт.
Згідно з ч. 3 ст. 8 Закону про електротранспорт організація перевезення пасажирів, забезпечення реалізації державної політики у сфері міського електричного транспорту, встановлення тарифів за проїзд та порядку справляння плати за проїзд відноситься до повноважень місцевих органів виконавчої влади.
Правилами надання послуг міським електротранспортом, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2004 р. №1735 прямо не передбачено затвердження форм відповідних документів, зазначених у п. 3.1.1. Проекту договору, саме виконавчими органами місцевого самоврядування.
У абзаці 2 п. 4.1. та п. 4.2. Проекту договору Позивач пропонує зазначити, що оплата замовником фактично виконаних обсягів пасажиро перевезень здійснюється в межах відповідних бюджетних призначень. Сума коштів, що належить перерахуванню перевізнику (Позивачу) визначається як добуток розрахункового тарифу на транспортні послуги на обсяг виконаної транспортної роботи, який зменшується на суму виручки від справляння плати за проїзд пасажирами, плати за рекламу, оренду тощо. Вартісна величина розрахункового тарифу на транспортні послуги визначається додатком до Проекту договору.
Проаналізувавши зміст абзацу 2 п. 4.1. та п. 4.2. Проекту договору та зміст п. 35 Правил надання послуг міським електротранспортом суд не вбачає наявність невідповідності змісту вказаних пунктів нормам п. 35 Правил надання послуг міським електротранспортом, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2004 р. №1735.
Крім того, Правила надання послуг міським електротранспортом є підзаконним актом, прийнятим на підставі Закону про електротранспорт, а тому, за загальним правилом, норми ч. 3 ст. 8 Закону про електротранспорт мають вищу нормативну силу перед нормами вищевказаних Правил надання послуг міським електротранспортом.
Будь-яких доказів невідповідності або суперечності п. 3.1.1. Проекту договору нормам Правил надання послуг міським електротранспортом Відповідачем до суду не надано, і у матеріалах справи такі докази відсутні.
З огляду на зазначене , твердження Відповідача не приймається судом до уваги та відхиляється .
Твердження Відповідача про суперечність пунктів 4.4. та 4.9. Проекту договору нормам частини 1 ст. 23 Бюджетного кодексу України не приймається судом до уваги, з огляду на наступне.
Частиною 1 ст. 23 Бюджетного кодексу України передбачено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення.
Пунктом 4.4. та пунктом 4.9. Проекту договору Відповідач пропонує визначити порядок розрахунків Відповідача з Позивачем за виконану роботу, та передбачити, що розрахунки з Позивачем (перевізником) за виконану роботу здійснюються Відповідачем (замовником) у межах затвердженого бюджетного фінансування. У разі встановлення рівня тарифу, який не покриває витрат, пов‘язаних з перевезенням пасажирів, втрати перевізника компенсуються Відповідачем (замовником). При недофінансуванні за виконану Позивачем (перевізником) транспортну роботу в повному обсязі міського замовлення погашення утвореної заборгованості здійснюється у порядку, узгодженому сторонами.
Таким чином, відповідно до змісту вказаних вище норм Проекту договору Відповідачем пропонується здійснювати розрахунки за виконані ним роботи з перевезення пасажирів у межах затвердженого бюджетного фінансування. Зазначена норма стосується компенсації Позивачем витрат Відповідача, пов‘язаних з перевезенням поїздами метрополітену окремих груп населення, які за законом мають право на пільговий або безкоштовний проїзд.
Проаналізувавши зміст пропонованої Відповідачем редакції п. 4.4. та 4.9. Проекту договору, суд не вбачає невідповідності та суперечності зазначених пунктів Проекту договору нормам ч. 1 ст. 23 Бюджетного кодексу України, оскільки зазначеними нормами Проекту договору, так само, як і нормами ч. 1 ст. 23 Бюджетного кодексу України передбачається здійснення розрахунків Позивача з Відповідачем у межах затвердженого бюджетного фінансування, а все решта стосується правовідносин між Позивачем та Відповідачем з приводу порядку та механізмів здійснення такої компенсації у окремих конкретних випадках. Доказів зворотного Відповідачем не наведено, а тому твердження Відповідача з приводу суперечності вказаних вище пунктів Проекту договору нормам ст. 23 Бюджетного кодексу України суд не приймає до уваги та відхиляє як такі, що є безпідставними та недоведеними.
Інші норми пропонованого Позивачем Проекту договору також не суперечать нормам діючого законодавства України, і сторонами у спорі не надано до суду доказів зворотного.
З огляду на це, оскільки укладення договору на організацію надання транспортних послуг є обов‘язком, а не правом Відповідача, то ухилення Відповідача від укладення з Позивачем договору про організацію надання транспортних послуг є протиправним та таким, що порушує норми чинного законодавства України та безумовно впливає на здійснення та організацію господарської діяльності суб’єкту .
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі. Аналогічні способи захисту порушеного права містяться і у ст. 20 Господарського кодексу України.
Частиною 1 ст. 187 Господарського кодексу України встановлено, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що з боку Відповідача має місце порушення прав та охоронюваних законом інтересів Позивача на укладання договору на організацію надання транспортних послуг, обов‘язковість якого визначена нормами частини 1 ст. 12 Закону про електротранспорт та ст. 179 Господарського кодексу України, а тому порушене право Позивача підлягає захисту шляхом зобов‘язання Відповідача укласти договір на організацію надання транспортних послуг на 2008 рік у редакції, запропонованій Позивачем.
При цьому, суд зазначає, що Позивачем у строк майже за 2 місяці до початку 2008 року було направлено на адресу Відповідача належним чином оформлені та підписані й скріплені круглою печаткою Позивача примірники договору на організацію надання транспортних послуг на 2008 рік (докази направлення є у матеріалах справи), що свідчить про намір Позивача дійсно укласти такий договір відповідно до норм ст. 181 Господарського кодексу України, а не укладення такого договору у передбачені законом строки є наслідком виключно неправомірних дій Відповідача щодо безпідставного ухилення від укладення такого договору.
У зв’язку з цим, суд визнає позовні вимоги Позивача такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі як законні та обґрунтовані, та зобов‘язує Відповідача укласти договір на організацію надання транспортних послуг на 2008 рік у редакції, запропонованій Позивачем.
Оскільки позов задоволено, то, згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на Відповідача у повному обсязі.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 118 Конституції України, ст. 16 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 179, 181, 187 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 8, 11-12 Закону України «Про міський електричний транспорт», ст.ст. 1, 13, 20 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», ст.ст. ст.ст. 2, 5, 32, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Зобов‘язати Харківську обласну державну адміністрацію (61022, м. Харків, вул. Сумська, 64, код ЄДРПОУ 23912956) укласти з Державним підприємством «Харківський метрополітен»(61052, м. Харків, вул. Енгельса, 29; код за ЄДРПОУ 04805918) договір про організацію надання транспортних послуг з перевезення пасажирів на 2008 рік у редакції, запропонованій Державним підприємством «Харківський метрополітен»(61052, м. Харків, вул. Енгельса, 29; код за ЄДРПОУ 04805918, супровідний лист від 06.11.2007 р. № 01-4268).
3. Стягнути з Харківської обласної державної адміністрації (61022, м. Харків, вул. Сумська, 64, код ЄДРПОУ 23912956) на користь Державного підприємства «Харківський метрополітен»(61052, м. Харків, вул. Енгельса, 29; код за ЄДРПОУ 04805918) 85, 00 (вісімдесят п‘ять) гривень державного мита та 118, 00 (сто вісімнадцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.
Суддя Н. І. Качан