Справа № 2-а-9595/11

                                                                        П О С Т А Н О В А

                                                                     ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

09 грудня 2011 року

Рівненський міський суд Рівненської області

в особі судді  Доля В.А.

при секретарі Добридник І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області про  визнання діянь (бездіяльність й відмову в перерахунку) протиправними та зобов"язання суб"єкта владних повноважень нарахувати і виплатити недоплачену 30% надбавку до пенсії як дитині війни за останні шість місяців 2011р. та виплачувати її повністю в подальшому,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що має статус „дитини війни” і відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний  захист дітей війни”,  щомісячно має право на отримання соціальної грошової допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Але всупереч вимогам Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», відповідач перерахунок пенсії не зробив. Просить суд: зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з підвищенням її на розмір щомісячної соціальної державної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за останні шість місяців 2011р. та виплачувати її повністю в подальшому.

Позивач в судове засідання не з’явилася, подала суду заяву, в якій просила справу розглянути за її відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, про що свідчить розписка до судової повістки, про причину неявки суд не повідомив. Подав суду заперечення, в яких просив в задоволенні позову відмовити та вказав, що Законом України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансування виплат за цим Законом проводиться із державного бюджету України, а не із бюджету Пенсійного фонду України. Виплати дітям війни - це не пенсія, а соціальна надбавка. І виплачується вона не з бюджету Пенсійного фонду, а за рахунок коштів Державного бюджету. Пенсійний фонд просто здійснює виплату цієї надбавки, але в межах асигнувань з бюджету. Отже, фонд не може нести відповідальності власними коштами за соціальні зобов'язання Держбюджету. У 2010-2011 роках зазначеній категорії осіб підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи соціальної допомоги, виплачується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». Крім того, вказаним Законом не передбачена виплата щомісячної соціальної державної допомоги як дитині війни у розмірі 30 відсотків цій категорії громадян і за минулі роки. 19 червня 2011 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»від 14 червня 2011 року № 3491-VІ», яким установлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи" , статті 6 Закону України  "Про соціальний захист дітей війни" , статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Статей 95 Конституції України визначено, що будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, а також розмір і цільове спрямування цих видатків визначаються законом про Державний бюджет України. Норми, які вводяться цим законом діють протягом бюджетного року та є пріоритетними відносно інших законів.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.   

Згідно ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Позивач є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни", що не заперечується відповідачем, а відтак, на позивача повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни", в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.   

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими щодо застосування положення ст. 28 ч.3 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів у пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.   

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 року № 1261 та з урахуванням Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2 (з відповідними змінами), управління Пенсійного фонду в районах забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства, отже є належним відповідачем у справі та підстав для залучення Державного казначейства в зв’язку з цим немає.

Згідно ст. 8 КАС України суд, при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з питань захисту прав людини.  

Законом України № 3491-VI від 14 червня 2011 року „Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", що набрав законної чинності 19 червня 2011 року до  Закону України від 23 грудня 2010 року N 2857-VI  „Про державний бюджет України на 2011 рік” внесено зміни та доповнення, а саме прикінцеві положення вищевказаного закону доповнено пунктом 4, відповідно до якого у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”  ( 2195-15 ) застосовуються  у порядку  та  розмірах,  встановлених  Кабінетом  Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету  Пенсійного  фонду України на 2011 рік.

Із аналізу наведеної норми випливає, що визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.

Під час вирішення питання, яка з однопредметних законодавчих норм рівної ієрархії, що не визнані неконституційними в установленому порядку, підлягає застосуванню для розв’язання спорів зазначеної категорії, перевагу слід надавати тій з них, що прийнята пізніше. У розглядуваному випадку пізніше прийняті норми Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-VI “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”.

Водночас необхідно звернути увагу, що на момент набрання чинності зазначеним Законом, Кабінетом Міністрів України не встановлено нового порядку та розміру виплат окремим категоріям громадян.

З огляду на викладене, до набрання чинності  Постановою Кабінету Міністрів України №745 від 06.07.2011 року (діє з 23 липня 2011 року), прийнятого на виконання вимог пункту 4 Прикінцевих положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”, застосуванню підлягають положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.    

Управління ПФУ в місті Рівне як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, повинен був діяти відповідно до вимог Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і здійснити відповідне підвищення пенсії позивачу. Однак, відповідач, у порушення зазначених положень Закону, таких нарахувань не проводив.

Суд зазначає, що відсутність бюджетного фінансування не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України у  місті Рівне зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.    

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведена правомірність своїх дій щодо відмови позивачу у здійсненні нарахування та виплати підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 08 травня 2011 року по 22 липня 2011 року.

Однак за період з 23 липня 2011 року по 09 грудня 2011 року відповідач діяв відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №745 від 06.07.2011 року, що відповідає нормам Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-VI “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”, тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Крім того, позов у частині зобов’язання відповідача в подальшому –довічно нараховувати щомісячну соціальну державну допомогу, відповідально до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, при нарахуванні пенсії не підлягає до задоволення, оскільки позивачем на надано суду жодного доказу у підтвердження невизнання, оспорювання чи порушення його права відповідачем у майбутньому, а доказування наявності підстав для задоволення позову в цій частині не може ґрунтуватись на припущеннях.  

Керуючись ст. 160-163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області про  визнання діянь (бездіяльність й відмову в перерахунку) протиправними та зобов"язання суб"єкта владних повноважень нарахувати і виплатити недоплачену 30% надбавку до пенсії як дитині війни за останні шість місяців 2011р. та виплачувати її повністю в подальшому –задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне щодо нарахування та виплати не в повному розмірі з 08 травня 2011 року по 22 липня 2011 року ОСОБА_1 щомісячної соціальної державної допомоги у вигляді підвищення на 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком згідно ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне здійснити перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену щомісячну держану соціальну допомогу до пенсії як дитині війни із розрахунку 30 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”,  за періоди з 08 травня 2011 року по 22 липня 2011 року з відрахуванням уже виплаченої допомоги за вказаний період.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області про  визнання діянь (бездіяльність й відмову в перерахунку) протиправними та зобов"язання суб"єкта владних повноважень нарахувати і виплатити недоплачену 30% надбавку до пенсії як дитині війни за період з 23 липня 2011 року по 09 грудня 2011 року та виплачувати її повністю в подальшому   –відмовити.

Постанова суду підлягає негайному виконанню в межах суми стягнення за один місяць.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Рівненського

міського суду                                                                                                                     ОСОБА_2