Справа № 22-ц-3550/11 Головуючий у 1 інстанції: Зима І.Є.
Категорія 41 Доповідач в 2-й інстанції: Бакус В. Я.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2011 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого: судді Бакуса В.Я.,
суддів: Зубарєвої К.П., Монастирецького Д.І.,
секретарі:
з участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5, ОСОБА_6 та його представника ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 12 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи - ОСОБА_6, Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради, про усунення перешкод у користуванні власністю, зобов’язання до вчинення дій, встановлення порядку користування квартирою, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, третя особа Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради, про встановлення порядку користування житлом, усунення перешкод у користуванні житлом, виселення особи та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4, СГІРФО Шевченківського району м. Львова , треті особи –ОСОБА_2, ОСОБА_3, про зобов’язання до вчинення дій, -
встановила:
рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 12 квітня 2011 року вищевказаний позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволено. Зобов’язано ОСОБА_4 не чинити перешкод позивачам у користуванні приміщеннями житлової кімнати площею 16,5 кв.м. під літ.4 та балкону площею 2,1 кв. м. під літ.10 у квартирі АДРЕСА_1 та зобов’язано ОСОБА_4 надати ОСОБА_2, ОСОБА_3 ключі від вхідних дверей зазначеної кімнати. Встановлено порядок користування квартирою АДРЕСА_1 –виділено в користування ОСОБА_2, ОСОБА_3 дві житлові кімнати площами, відповідно, 11,0 та 16,5 кв.м., лоджію під літ. 8 площею 1,1 кв.м. Виділено в користування ОСОБА_4 житлову кімнату площею 9,8 кв. м. під літ.5. Приміщення кухні, площею 7,4 кв.м., коридору площею 12,1 кв.м., ванної кімнати площею 2,5 кв.м., вбиральню площею 1,3 кв.м., комірку площею 1,2 кв.м., приміщення балкону площею 2,1 кв.м. залишено у спільному користуванні співвласників.
В задоволені позову ОСОБА_4 відмовлено.
Позов ОСОБА_6 задоволено. Зобов’язано СГІРФО Шевченківського району м. Львова провести реєстрацію ОСОБА_6 по місцю його фактичного проживання – АДРЕСА_1.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_4, просить його в частині задоволення позову ОСОБА_6 щодо реєстрації позивача за адресою його фактичного проживання скасувати й ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити та в частині відмови у задоволенні його (апелянта) вимоги щодо виселення ОСОБА_6 із спірної квартири скасувати й ухвалити в цій частині нове рішення, яким в цій частині позов задовольнити. Апелянт посилається на те, що в цій частині рішення не відповідає вимогам закону, оскільки ОСОБА_6 проживав у спірній квартирі у відсутності його письмової згоди на вселення як наймача, а згодом як і співвласника квартири.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу - ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5 на підтримання апеляційної скарги, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 та його представника ОСОБА_7 на заперечення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги в оскаржуваній частині рішення, колегія суддів вважає, що її слід задовольнити частково з наступних підстав.
Конституцією (ст.41) та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.97 відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.97 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднанні з позбавленням володіння.
У силу положень ст.ст.21, 24, 41 Конституції України, ст.ст.319, 358 ЦК всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.
Виходячи з цих положень, правовий режим спільної часткової власності визначається з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування і розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.
Відповідно до вимог ст.321 ЦК право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ст.319 ЦК).
Право на судовий захист та його спосіб передбачено ст.16 ЦК і, зокрема, ст.391 цього ж кодексу, відповідно до яких власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Встановлено, що спірна квартира АДРЕСА_1 складається з трьох кімнат, площами 16,5; 9,8 та 11,0 кв. м., кухні, коридору, ванної кімнати, вбиральні, комірки, балкону та лоджії. Загальна площа квартири –65,0, житлова –37,3 кв.м.
На даний час квартира належить на праві часткової власності –ОСОБА_2 –2/5, ОСОБА_3 –2/5 та ОСОБА_4 –1/5 (а.с.9-14).
ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є сестрою та братом, ОСОБА_6 чоловіком ОСОБА_2, а останні –батьками ОСОБА_3
Встановлено, що ОСОБА_6 одружився з ОСОБА_2 в 1983 р. (а.с.36) і з цих пір став проживати у спірній квартирі, зберігаючи за собою право постійного користування житловим приміщенням як член сім’ї за адресою: АДРЕСА_2. Знявся ОСОБА_6 з реєстрації за адресою зазначеного будинку 23.12.2010 року, тобто після пред’явлення позову ОСОБА_4 (а.с.39).
При цьому встановлено, що установлений порядок при вселені ОСОБА_6 у сіпну кватиру не був дотриманий, зокрема не було письмової згоди на це всіх повнолітніх членів сім'ї наймача, такі не висловлювали згоду на його реєстрацію за адресою спірної квартири.
На той час наймачами спірної квартири були ОСОБА_8, ОСОБА_9 (батьки ОСОБА_2), ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які здійснили приватизацію квартири 28.05.1999 року (а.с.8).
Зобов’язуючи СГІРФО Шевченківського району м. Львова провести реєстрацію ОСОБА_6 по місцю його фактичного проживання –АДРЕСА_1, суд не звернув уваги, що на це немає згоди всіх співвласників квартири.
За таких обставин, з урахуванням викладеного, ОСОБА_6 не набув з наймачем прав і обов’язків за договором найму та в нього не виникло право користування спірною квартирою, оскільки за обставин справи безспірно встановлено, що не всі повнолітні члени сім’ї висловлювали на згоду.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення районного суду в частині задоволення позову ОСОБА_6 про його реєстрацію у спірній квартирі та у відмові у позові ОСОБА_4 в частині виселення ОСОБА_6 із спірної квартири підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені цих вимог ОСОБА_6, а вимоги ОСОБА_4 про виселення із спірної квартири ОСОБА_6 –до задоволення.
Постановляючи рішення у решті частині суд всебічно дослідив обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним по справі доказам.
Керуючись ст.ст.303, 305, п.2 ч.1 ст.307, п.п.1, 4 ст.309, ч.2 ст.314, ст.ст.313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 12 квітня 2011 року в частині відмови у задоволені позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, третя особа - Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради, про виселення особи та в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_6 до ОСОБА_4, СГІРФО Шевченківського району м. Львова , треті особи –ОСОБА_2, ОСОБА_3, про зобов’язання до вчинення дій скасувати й ухвати в цих частинах нове рішення, яким: позов ОСОБА_4 задовольнити частково –висилити ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_1; у задоволені позову ОСОБА_6 про зобов’язання СГІРФО Шевченківського району м. Львова провести реєстрацію ОСОБА_6 по місцю його проживання –АДРЕСА_1, відмовити.
В решті рішення залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.
Головуючий : Бакус В.Я.
Судді: Зубарєва К.П.
Монастирецький Д.І.