Справа № 22-ц-6253/11 Головуючий у 1 інстанції: Головатий В. Я.
Доповідач в 2-й інстанції: Зверхановська Л. Д.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2011 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Зверхановської Л.Д.
суддів: Бойко С.М., Петричка П.Ф.
при секретарі: Колодка М.І.
з участю: представника позивачів –ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3 –ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивачів ОСОБА_5, ОСОБА_6 - ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 03 жовтня 2011 року,
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 03 жовтня 2011 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Рішення суду оскаржив представник позивачів - ОСОБА_2.
В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду є необґрунтованим, районним судом не надано належної оцінки всім обставинам і доказам по справі. Вказує, що після укладення між сторонами договору купівлі-продажу, за усною домовленістю з відповідачем, позивачами у відчуженому будинку було тимчасово залишено майно (меблі, будівельний інвентар та будматеріали). 06.08.2008 року позивачі забрали частину майна, яке знаходилось на цокольному поверсі будинку, решту майна забрати не могли, оскільки відповідач відмовився його повернути.
Вважає, що факт знаходження майна в проданому будинку підтверджується відмовними матеріалами Феодосійського МВ ГУ МВС України в АР Крим, поясненнями відібраними у відповідача.
Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задоволити позов в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.
Районним судом встановлено, що 16.04.2007 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1.
11.08.2008 року ОСОБА_6 звернувся у Феодосійський МВ ГУ МВС України в АР Крим із заявою про те, що відповідач не повертає належне їм з дружиною на праві спільної сумісної власності майно, котре вони залишили за даною адресою за усною домовленістю з ОСОБА_3 Проведеною перевіркою правоохоронних органів не встановлено місце знаходження спірного майна, у зв’язку з чим 26.08.2008 року Феодосійським ГУ МВС України АР Крим винесено постанову про відмову у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3
Відмовляючи у задоволенні позову, районний суд виходив з того, що в матеріалах справи та матеріалах перевірки, проведеної працівниками правоохоронних органів, відсутні будь-які належні докази в підтвердження того, що спірне майно дійсно знаходилось за адресою: АДРЕСА_1, таке належить на праві спільної сумісної власності позивачам та після укладення 16.04.2007 року договору купівлі-продажу будинковолодіння між сторонами була усна домовленість про зберігання усього майна, яке перелічене у позові, а ОСОБА_3 без відповідної правової підстави заволодів ним.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Відповідно до положень ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.
Скориставшись своїм правом, позивачі звернулись в суд з позовом на підставі ст.1212 ЦК України.
Конституцією України (ст.41) та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно до закону №475/97-ВР від 17.07.97 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь –які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст.316, 317, 319, 321 ЦК України).
Згідно положень ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави(безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.
Відповідно до ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Однак, позивачами у порушення вимог ч.1 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України належними та допустимими доказами не доведено того, що відповідач незаконно, без відповідної правової підстави заволодів належним їм на праві приватної власності майном, оскільки ні при укладенні договору купівлі –продажу 16.04.2007 року, ні окремим договором між сторонами не було обумовлено, що відповідачу на певний час передано усе майно, зазначене у позовній заяві, а частину речей, належних позивачам, ОСОБА_6 безперешкодно забрав із цокольного приміщення проданого ним будинку 06.09.2008 року.
Колегія суддів вважає, що твердження апелянта про те, що суд не дав належної оцінки всім доказам, є безпідставним, так як оцінюючи зібрані по справі докази, суд дотримався встановленого ст.212 ЦПК України принципу оцінки доказів, відповідно до якого суд на підставі всебічного, повного й об’єктивного розгляду обставин справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв’язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін, та дав їм належну оцінку.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.
Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника позивачів ОСОБА_5, ОСОБА_6 - ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 03 жовтня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий :
Судді: