Справа № 22-ц-3391/11 Головуючий у 1 інстанції: Мартинишин Я.М.
Доповідач в 2-й інстанції: Богонюк М. Я.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2011 року Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого: Богонюка М.Я.
Суддів: Федоришина А.В., Приколоти Т.І.
При секретарі: Кубішин І.В.
розглянувши в судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 13 квітня 2011 року
по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Акціонерного страхового товариства „Вексель” про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 13 квітня 2011 року позов ОСОБА_3 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 матеріальні збитки в розмірі 7442 грн. 57 коп. моральної шкоди в розмірі 1000 грн. та судові витрати в розмірі 254 грн.44 коп., а всього 8697 грн. 01 коп.
ОСОБА_2 в своїй апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції змінити та стягнути в нього в користь позивача 510 грн. матеріальної шкоди (франшиза), а в решті позову відмовити за безпідставністю.
Апелянт вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з’ясованих обставинах справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Стверджує, що суд безпідставно стягнув з нього матеріальну шкоду, так як на час ДТП його цивільно-правова відповідальність була застрахована. Страховиком являється ЗАТ „АСК” „Вексель” і ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб згідно полісу становить 25000 грн., при цьому франшиза визначена в сумі 510 грн.
А відтак відшкодування матеріальної шкоди позивачеві повинна проводити страхова компанія, за винятком суми франшизи.
Крім того вважає, що позивач не представив суду належних доказів заподіяння йому матеріальної та моральної шкоди.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення на підтримання та заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи справи, колегія суддів вважає, що така підлягає до задоволення.
Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У відповідності до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Статтею 3 Закону України „Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальника.
Згідно ст.22 Закону „Про обов’язкове страхування...” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'я, майну третьої особи.
У відповідності до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 11 травня 2009 року на 6-му кілометрі автодороги Західний обхід ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_1, порушив ПДУ України та здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3 В результаті чого автомобілі отримали технічні пошкодження.
За вчинене правопорушення ОСОБА_2 в судовому порядку було притягнено до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП України.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_2 суми вартості заподіяної шкоди (пошкодження автомобіля) та відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки з вини відповідача майну позивача спричинено майнову шкоду (вартість якої визначена калькуляцією проведеною СПД ФО ОСОБА_4 і становить 7442 грн. 57 коп.), а також заподіяно моральну шкоду, то відповідач, як особа винна у заподіянні такої, повинна її відшкодувати.
Однак з такими висновками суду в повній мірі погодитись не можна.
Так, судом було достовірно встановлено, що відповідачем ОСОБА_2 на момент вчинення ДТП його цивільно-правова відповідальність була забезпечена полісом обов’язкового страхування, власників наземних транспортних засобів № ВС 3046049, де страховиком є ЗАТ „АСК Вексель”. Ліміт відповідальності за заподіяну майнову шкоду становить 25000 грн. Франшиза визначена в сумі 510 грн.
А відтак, враховуючи те, що винна у ДТП особа (ОСОБА_2.) застрахувала свою цивільно-правову відповідальність перед третіми особами, то відшкодовувати заподіяну матеріальну шкоду третім особам (ОСОБА_3.) в межах ліміту (за винятком франшизи) повинна страхова компанія.
Оскільки ж позивач заявив свій позов до ОСОБА_2, з якого просить стягнути суму всієї заподіяної шкоди, не бажаючи стягувати таку з страхової компанії, то позов підлягає частковому задоволенню ( в частині) стягнення суми франшизи 510 грн.
Покликання суду на неспроможність звернення позивача з вимогами до страховика, через вибуття останнього з місця своєї реєстрації є безпідставними і такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.
Крім того, позивачем не доведено та не надано належних доказів заподіяння йому відповідачем моральної шкоди. Саме ж покликання позивача на доведення ним своєї правоти в судовому порядку як заподіяння моральної шкоди не заслуговує на увагу, оскільки позов заявлений ним до неналежного відповідача.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не є законним та обґрунтованим і таке підлягає зміні, та стягненні з відповідача в користь позивача 510 грн. суми заподіяння шкоди. В решті позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 303, 307ч.1, 309, 314 ч.2, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 –задовольнити.
Рішення Личаківського районного суду м.Львова від 13 квітня 2011 року в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди змінити, стягнувши з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 –510 (п'ятсот десять) грн. заподіяної шкоди.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.
Головуючий:
Судді: