Справа №  2-976/11  

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

14 грудня 2011 року                                                                               м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

          Головуючого –судді : Бельмеги М.В.

          Секретаря:  Сусак В.М.

           З участю представника позивача: ОСОБА_1

           Відповідача: ОСОБА_2

           представник третьої особи: ОСОБА_3

           розглянувши у відкритому, судовому засіданні в залі суду м. Косів справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа без заявлення самостійних вимог: Косівська міська рада про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,-

                                                             В С Т А Н О В И В :

          Позивач, ОСОБА_4 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2, третя особа без заявлення самостійних вимог: Косівська міська рада про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

 В судовому засіданні представник позивача, ОСОБА_1, позовні вимоги підтримав, суду пояснив, що рішенням Косівської міської ради від 20.11.2008 р. №1.20-27 позивачу, ОСОБА_4, передано в оренду земельну ділянку площею 0,0284 га по вул. С.Бандери в м. Косів для будівництва та обслуговування автомагазину та офісного приміщення. Дозвіл на будівництво було надано та погоджено зі всіма необхідними інстанціями та службами, відповідно до закону. На підставі цього рішення між ОСОБА_4 та Косівською міською радою укладено договір оренди землі від 12.02.2009 р. Однак ОСОБА_2, відповідач по справі, у 2009 році самовільно встановив на орендованій ОСОБА_4 земельній ділянці металевий гараж, і користується ним. Косівська міська рада не приймала жодних рішень про вилучення у ОСОБА_4 частини земельної ділянки та не передавала земельну ділянку в оренду відповідачу. Також Косівською міською радою не приймалось рішення про надання відповідачу дозволу на встановлення металевого гаражу біля будинку №2 по вул. С.Бандери в м. Косові. Встановлений самовільно гараж перешкоджає ОСОБА_4 використовувати надану йому в оренду земельну ділянку відповідно до її цільового призначення. Ч.2 ст. 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. У зв’язку із розташуванням на орендованій земельній ділянці самовільно встановленого відповідачем гаражу котлован був виритий із порушенням генплану із зміщенням вліво на 2,5 м. Постановою №186 від 31.03.2011 року інспекції державного архітектурно-будівельного  контролю в Івано-Франківській області на ОСОБА_4 накладено штраф в розмірі 510 грн., які позивач був змушений оплатити і тому просить стягнути їх із відповідача. Крім того, ОСОБА_4 змушений був внести зміни до генерального плану. Внаслідок незаконних дій ОСОБА_2 його довіритель також зазнав моральної шкоди яка виразилась в приниженні ділової репутації в очах близьких та партнерів, внаслідок чого він зазнав душевних страждань та переживань. Розмір завданої моральної шкоди позивач оцінює в п’ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, тобто 4800 грн. Просить позов задоволити.

В судовому засіданні відповідач, ОСОБА_2, позовні вимоги заперечив, суду пояснив, що  рішенням Косівської міської ради від 05.08.2003 року зазначено, що із земельної ділянки площею 484 м2, яка планувалась надати підприємцю ОСОБА_4 для будівництва магазину 200 м2 залишити як прибудинкову територію будинку №2 по вул. С.Бандери, а рішенням від 05.08.2003 р. Косівська міська рада надала підприємцю ОСОБА_4 для будівництва магазину. Згідно договору оренди від 12.02.2009 р. і додатку до нього(кадастровий план) земельна ділянка  підприємця ОСОБА_4 з гори межує з дорогою міської ради , а з трьох інших сторін –землі запасу міської ради,  тобто прибудинкова території будинку вищезгаданого рішення. Також у рішенні Косівського районного суду від 01.10.2010 року зазначено: землерийні роботи котловану були розпочаті 09.09.2010р. жильці будинку не суперечили, він відступив від межі бровки під’їзної дороги 9 метрів, залишивши прибудинкову територію за будинком №2, а гараж знаходиться на відстані 0,5 м. від бровки під’їзної дороги, тобто згідно рішення Косівської міської ради на прибудинковій території будинку №2 по вул. С.Бандери. Тому як підприємцю ОСОБА_4 в 2011р. почав заважати гараж, якщо у 2010п. позивач не звертався ні в суд, ні в міську раду хоча дане спірне питання розглядалося в суді і заперечень з боку позивача не було. Окрім того, у відповіді і постанові ДАБК в Івано-Франківській області  не вказано обставин за яких позивач порушив генплан міста і даної забудови, хоча згідно відповіді райархітектури надав викопіровку з генплану де зовсім інше розташування земельної ділянки та її конфігурація, ніж наданий позивачем генплан. Разом з тим, 01.10.2010 року в матеріали справи №2-2131 яка розглядалась за позовом ОСОБА_4 щодо усунення перешкод в будівництві уже надавався зазначений генплан з площею  ділянки 420 м2 тому, як в додатку до позовної заяви площа ділянки становить 284 м2. В зв’язку із вищенаведеним просить не брати до уваги під час розгляду справи зазначений документ. В Косівській міській раді знаходиться на виконанні припис від 01.08.2011р. Косівського районного прокурора в зв’язку із чим  Косівська міська рада прийняла рішення від 10.06.2011р. відповідно до якого вирішила зобов’язати ОСОБА_4 відновити межові знаки земельної ділянки по вул. С.Бандери б/н згідно проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва автомагазину. Ні зі сторони мешканців будинку ні зі сторони Косівської міської ради до нього претензій не було і немає щодо розташування гаража на належній прибудинковій території. Вважає, що гараж спорудив на прибудинковій території, якою мають право користуватися всі жильці будинку та просить в задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи без заявлення самостійних вимог, спеціаліст-землевпорядник Косівської міської ради ОСОБА_3, в судовому засіданні пояснив, що на вказаній посаді працює з 2004 року і він не пригадує, щоб за цей час ОСОБА_2 звертався до Косівської міської ради із заявою про надання дозволу на побудову споруди малої архітектурної форми чи встановлення збірно-розбірного гаража і відповідно ніяких рішень про надання дозволу на спорудження ОСОБА_2 Косівською міською радою не приймалось. Побудований ОСОБА_2 гараж розміщується на земельній ділянці, яка рішенням Косівської міської ради надана в оренду ОСОБА_4 згідно проекту землеустрою. Встановлення гаража здійснюється на підставі рішення міської ради, а оскільки такого рішення не приймалось то гараж ОСОБА_2 є самовільно спорудженим. Питання про задоволення позову залишає на розсуд суду.   

Представник третьої особи, без заявлення самостійних вимог, юрисконсульт Косівської міської ради, ОСОБА_5  в судовому засіданні пояснила суду, що рішенням Косівської міської ради спірна земельна ділянка дійсно передана в оренду ОСОБА_4. Про самовільно збудований ОСОБА_2 гараж їй нічого невідомо. Рішення сесії міської сесії, відповідно до ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», може бути змінено чи скасоване наступним рішенням сесії.

Вислухавши сторони та вивчивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги підставні та такими, що підлягають до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Косівської міської ради 1.20-27 від 20.11.2008 р., (а.с.6) після розгляду заяви ОСОБА_4, було вирішено - передати ОСОБА_4 земельну ділянку по вул. С.Бандери б/н площею 0,0284 кв.м. для будівництва та обслуговування автомагазину офісного приміщення в оренду; поновити ОСОБА_4 термін дії договору оренди земельної ділянки по вул. С.Бандери б/н для будівництва та обслуговування автомагазину і офісного приміщення строком на п’ять років; зобов’язати ОСОБА_4 укласти з міською радою договір оренди землі та провести його державну реєстрацію.

На підставі вищевказаного рішення між Косівською міською радою та ОСОБА_4 12 лютого 2009 року був укладений договір оренди земельної ділянки(а.с.7-8), який був зареєстрований у Косівському районному відділі Івано-Франківської філії центру ДЗК при Держкомземі України, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 06 квітня 2009 року за № 040930600007. За умовами даного договору оренди, орендодавець, в особі Косівської міської ради на підставі рішення Косівської міської ради від 20.11.2008р. надає , а орендар, ОСОБА_4, приймає  в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення –землі житлової та громадської прибудови, яка знаходиться в м. Косові вул. С.Бандери б/н. Відповідно до п.п.3-6 вказаного договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0284 га, на земельній ділянці немає об’єктів нерухомого майна та інших об’єктів інфраструктури і недоліків, які б могли перешкоджати ефективному використанню земельної ділянки за цільовим призначенням не виявлено. Умовами договору також передбаченні умови використання земельної ділянки, а саме: заборона самовільної забудови земельної ділянки, а цільове призначення даної земельної ділянки визначено як землі роздрібної торгівлі та комерційних послуг.

Факт передачі земельної ділянки позивачу підтверджується актом  прийому-передачі земельної ділянки від 06.04.2009 року. –а.с.10.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач правомірно набув право користування спірною земельною ділянкою, оскільки за приписами статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного Кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю,  навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Згідно ст. 27 Закону України «Про оренду землі», орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та організаціями.

Статтею 18 ЗУ «Про основи містобудування»передбачено, що будівництво об'єктів містобудування незалежно від форм власності здійснюється з дозволу відповідних рад.

Відповідно до ст.24 ЗУ "Про планування і забудову територій" фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.

У відповідності до ст.9 ЗУ «Про архітектурну діяльність»будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів у порядку, визначеному статтею 24 Закону України «Про планування і забудову територій».

Відповідно до статті 152 3К України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно вимог частини 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

За приписами частини 4 ст. 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Із змісту ст. 1 ЗУ «Про державний контроль за використанням та охороною земель»вбачається, що самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочинну щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як вбачається із повідомлення державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області, споруджений ОСОБА_2 гараж розміщений не на стаціонарному фундаменті, а тому являється тимчасовою спорудою побутового призначення –малою архітектурною формою. Розміщення таких споруд проводиться відповідно до ЗУ «Про благоустрій населених пунктів»не відноситься до компетенції державного архітектурно-будівельного контролю.

В судовому засіданні представники третьої особи без заявлення самостійних вимог –Косівської міської ради ствердили, що відповідач не звертався до Косівської міської ради із заявою про надання дозволу на встановлення гаражу і міською радою рішення про надання дозволу ОСОБА_2 на встановлення гаражу не приймалось і що гараж частково розміщений на земельній ділянці, яка передана в оренду ОСОБА_4 При цьому відповідач в судовому засіданні визнав той факт, що ніякого дозволу на спорудження гаража він  не отримував.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Зі змісту частини 1  ст. 11 ЦПК України вбачається, що суд розглядає цивільні справи лише в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, проте не має права самостійно збирати докази та виходити за межі позовних вимог.

Відповідач не зміг надати документів на підтвердження правомірності будівництва гаража і не надав жодного належного, змістовного та достовірного доказу на підтвердження правомірності та обґрунтованості своїх заперечень.

Посилання відповідача на те, що позивач сам порушив план генплан забудови земельної ділянки та що рішенням Косівської міської ради зобов’язано ОСОБА_4 відновити межові знаки земельної ділянки по вул. С.Бандери б/н згідно проекту землеустрою  щодо відведення земельної ділянки для будівництва магазину, суд не може визнати доказами правомірності дій відповідача, оскільки як встановлено в судовому засіданні саме через самовільне спорудження відповідачем гаража, позивачем було допущено вказані порушення за що на нього було накладено адміністративне стягнення  і це навпаки підтверджує факт вчинення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Таким чином, в результаті порушення діючого земельного та цивільного законодавства України з боку відповідача порушуються права позивача, оскільки останній не може у повному обсязі скористатися правом користування земельною ділянкою через те, що на ній знаходиться самовільна будівля, яка належить відповідачу.

Оскільки судом встановлено,  що позивач є правомірним користувачем земельної ділянки на підставі договору оренди,  а відповідач  на земельній ділянці,  переданій позивачу в оренду,  використовує тимчасову споруду побутового призначення –малу архітектурну форму,  яка була споруджена без отримання відповідного дозволу,  тому відповідно до  ст. 37 6 ЦК України,  вважається самочинним будівництвом і порушує права позивача, а тому підлягає знесенню.   

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

           Відповідно до ст. 1166 ЦПК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

           Враховуючи те, що в судовому засіданні було доведено, що порушення ОСОБА_4 вимог ст. 96 КУпАП, за що на нього було накладено адміністративне стягнення, було вчинено внаслідок самовільного розміщення ОСОБА_2 гаражу на орендованій ОСОБА_4 земельній ділянці то суд приходить до висновку, що із відповідача слід стягнути оплачений позивачем адміністративний  штраф в розмірі 510 грн.

           Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до положень ст. 23 цього ж кодексу особа має права на відшкодування моральної шкоди, внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибинни фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначення розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

       Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: … моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я,   у порушенні нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Відповідно до вимог вказаної постанови суд,  зокрема,  повинен з'ясувати,  чим   підтверджується   факт   заподіяння   позивачеві моральних  чи  фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні,  в якій  грошовій  сумі  чи  в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при  цьому  виходить,  а  також інші  обставини,  що  мають  значення для вирішення спору. Розмір  відшкодування  моральної  (немайнової)  шкоди  суд визначає  залежно  від  характеру  та  обсягу страждань (фізичних, душевних,  психічних  тощо),  яких зазнав   позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.  Зокрема,  враховуються стан  здоров'я потерпілого,  тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках,  ступінь зниження престижу,  ділової репутації,  час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.  При цьому  суд  має  виходити  із  засад  розумності,  виваженості  та справедливості.

Враховуючи всі обставини справи, вимоги розумності і справедливості суд вважає достатньою та обґрунтованою суму моральної шкоди в розмірі 2 000 грн.

Із вищенаведених підстав суд вважає підставними, доведеними в судовому засіданні та такими, що підлягають до часткового задоволення позовні вимоги ОСОБА_4.

          На підставі ст.95, 152 ЗК України, ст.ст.22,23 ЦК України, та керуючись ст.ст. 213 - 215 ЦПК України, суд, -

                                                           В И Р І Ш И В :

Позов задоволити частково.

Зобов’язати ОСОБА_2 знести самовільно встановлений ним гараж на орендованій ОСОБА_4 земельній ділянці площею 0,0284 га біля будинку №2 по вул. С.Бандери в м. Косові Івано-Франківської області.

Стягнути із ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 жителя ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 жителя ІНФОРМАЦІЯ_4 510 грн. (п’ятсот десять гривень) завданих збитків та 2000 грн. (дві тисячі гривень) моральної шкоди.  

        Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

        Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського Апеляційного суду через Косівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення –протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Суддя:                                                                                          Бельмега М.В.