Справа № 2-8385/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"14" липня 2011 р.

Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого -     судді  Гуменюк А.І.

при секретарі                  Фурсай М.О.,   

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк»про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі –Позивач) 20 квітня 2011 року звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк»(далі - Відповідач) про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 18 лютого 2011 року вона була прийнята на посаду юрисконсульта відділу претензійної роботи юридичного управління Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк»з випробувальним строком на три місяці, а 15 квітня 2011 року її було звільнено на підставі статті 28 Кодексу законів про працю України, як таку, що не пройшла випробувальний строк, у зв’язку з невідповідністю займаній посаді. Зауважує, що факт її невідповідності займаній посаді належним чином Відповідачем не доведено, оскільки пояснювальні записки з приводу невиконання чи неналежного нею виконання посадових обов’язків у Відповідача відсутні. Крім того, зауважує, що покладені на неї функціональні обов’язки вона виконувала сумлінно та вчасно, на підтвердження чого подала відповідні докази. Також вважає, що службові записки не є достатнім доказом її невідповідності займаній посаді, оскільки ґрунтуються на суб’єктивному відношенні до неї з боку начальника юридичного відділу ОСОБА_2 Тому вважає, що її звільнення є незаконним і свідчить лише про упереджене ставлення до неї з боку зазначеного керівника. Крім того, зауважує, що незаконним звільненням їй завдано моральної шкоди, оскільки вона змушена була приймати додаткові заходи для організації власного життя, був значно порушений її звичний режим життя, у зв’язку з чим вона переживала, нервувала, що призвело до погіршення стану її здоров’я. Просить суд ухвалити судове рішення, яким визнати незаконним та скасувати наказ про її звільнення згідно статті 28 Кодексу законів про працю України з посади юрисконсульта відділу претензійної роботи юридичного управління Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк», поновити її на посаді юрисконсульта відділу претензійної роботи юридичного управління Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк», стягнути на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 3 000 грн.      

В ході судового розгляду справи Позивачем були уточнені позовні вимоги в частині щодо часу, з якого вона просила поновити її на посаді, а саме - з 15 квітня 2011 року. Крім того, просила стягнути із Відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 11 244 грн. 22 коп., та збільшила розмір моральної шкоди до 10 000 грн.

У судовому засіданні Позивач позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд позовні вимоги задоволити.

Представник Відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, мотивуючи тим, що звільнення Позивача, на його думку, є правомірним, оскільки за час роботи Позивач зарекомендувала себе, як працівник, що не відповідає посаді, яку вона обіймала. Зауважив, що  доказом цього є численні усні зауваження по роботі з боку як безпосереднього керівника Позивача, так і начальника юридичного управління, і які стосувалися неналежних знань Позивачем діючого законодавства та дві службові записки начальника відділу по претензійній роботі, в яких, на думку представника Відповідача, відображена інформація щодо недостатньої кваліфікації Позивача. Зауважив, що Позивач в недостатній мірі володіє знаннями діючого законодавства і, що вони часто поверхові. Зауважив, що при складанні службових записок щодо сплати судового збору, Позивач часто допускала помилки, оскільки в одній і тій же службовій записці могла зазначити різне ім’я фізичних осіб. Крім того, зауважив, що при підготовці позову до ОСОБА_3 Позивач об’єднала в одне провадження позовні вимоги, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинств і, що незважаючи на те, що Позивачеві було надано пряму вказівку її безпосереднім керівником щодо вказаного позову, Позивач все рівно подала його до Дарницького районного суду м. Києва, де відповідачем було зазначено ТОВ «Августин». Звернув увагу також на те, що навантаження Позивача не відповідало середній завантаженості інших юрисконсультів відділу по претензійній роботі юридичного управління, зауваживши, що інші працівники відділу супроводжують по 20-25 судових справ в місяць, в той час, як Позивач змогла підготувати до суду тільки шість позовів та прийняла участь тільки в чотирьох судових справах протягом майже двох місяців роботи, мотивуючи тим, що Позивач не справлялася із наданою їй роботою. Крім того, вказує, що доказом недостатньої кваліфікації Позивача є те, що вона продовжувала подавати позови до Шевченківського районного суду м. Києва за принципом договірної підсудності, в той час, як її було попереджено про пред’явлення позовів виключно за місцем проживання Відповідача в порядку частини 1 статті 109 Цивільного процесуального кодексу України, наслідком чого стали повернення судами цих позовних заяв. За таких обставин керівництво Відповідача дійшло висновку, що Позивач не володіє достатньою кваліфікацією, практичними навичками та працездатністю для зайняття посади юрисконсульта відділу по претензійній роботі юридичного управління, у зв’язку з чим вона була звільнена в порядку статті 28 Кодексу законів про працю України, тому вважає позов безпідставним та необґрунтованим, просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення Позивача, представника Відповідача, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд знаходить позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Голови правління Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк»                  № 26-к від 18 лютого 2011 року, Позивач прийнята на посаду юрисконсульта відділу претензійної роботи юридичного управління, з окладом згідно штатного розпису, із випробувальним терміном в три місяці у відповідності до статті 26 Кодексу законів про працю України, на підставі її заяви від 18 лютого 2011 року (а.с. 37).

Згідно наказу Голови правління Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк»№ 55-к від 14 квітня 2011 року, Позивача, юрисконсульта відділу претензійної роботи юридичного управління, звільнено із займаної посади з 15 квітня 2011 року як таку, що не витримала випробування, згідно статті 28 Кодексу законів про працю України.

Підставою даного наказу стала службова записка начальника юридичного управління ОСОБА_4 від 14 квітня 2011 року (а.с.75).

За змістом пункту 2 Посадової інструкції юрисконсульта відділу претензійної роботи юридичного управління Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк»(далі –Інструкція), затвердженої Головою правління Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк»18 лютого 2011 року, звільнення з посади юрисконсульта відділу претензійної роботи юридичного управління здійснюється наказом Голови Правління Банку за поданням начальника юридичного управління Банку, з дотриманням вимог Кодексу законів про працю України та інших нормативно-правових актів про працю (а.с. 126; а.с. 125-128).   

Судом встановлено, що в порушення вказаного пункту Інструкції, Позивач була звільнена на підставі службової записки начальника юридичного управління ОСОБА_4 від 14 квітня 2011 року, у якій останній довів до відома Голову правління Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк»про те, що юрисконсульт відділу претензійної роботи юридичного управління ОСОБА_1 за своїми професійними знаннями, діловими та виконавчими якостями не відповідає займаній посаді, яку вона обіймає. Крім того, неодноразово допускала порушення трудової дисципліни та правил внутрішнього розпорядку Банку, що полягало у зайнятті протягом робочого часу особистими справами (підготування, друкування із використанням банківської оргтехніки та витратних матеріалів заяв приватного характеру), а також регулярних запізненнях на роботу. На зауваження та критику реагує з обуренням та зустрічними обвинуваченнями. У зв’язку з чим пропонував надати розпорядження підшукувати на вказану посаду іншого працівника (а.с. 91).

Відповідно до частини 1 статті 26 Кодексу законів про працю України, при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена  в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу.

В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.

За змістом частини 2 статті 28 Кодексу законів про працю України, якщо протягом строку випробування встановлено невідповідність працівника роботі, на яку його прийнято, власник або уповноважений ним орган протягом цього строку вправі розірвати трудовий договір.

Судом встановлено, що умова про випробування була застережена у наказі про прийняття Позивача на посаду.  

Крім того, 18 лютого 2011 року між сторонами був укладений Трудовий договір з працівником (далі –Договір), пунктом 1.2. якого передбачено, що працівнику встановлюється строк випробування три місяці (а.с. 69-72).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що при вирішенні питання про прийняття Позивача на роботу, Відповідачем були дотримані норми діючого законодавства в частині щодо обумовлення випробування так і його строку.

Разом з тим, суд не приймає позицію Відповідача в частині щодо його висновку про причину звільнення Позивача, як такої, що не витримала випробування, згідно статті 28 Кодексу законів про працю України, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що фактично Позивач пропрацювала у Відповідача 31 день, в той час, як строк випробування, обумовлений сторонами, складає три місяці. Крім того, як вбачається із матеріалів справи, згідно службової записки начальника юридичного управління від 28 березня 2011 року, у зв’язку із хворобою Позивача, він просив продовжити Позивачеві строк випробування при прийманні на роботу на відповідну кількість днів її відсутності на роботі, що становить 10 календарних днів.

Згідно резолюції Голови Правління Банку від 30 березня 2011 року, вказаний строк було продовжено. (а.с. 94).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України при вирішенні вказаної категорії справ, суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов’язків.

Відповідно до розділу ІІ Інструкції, юрисконсульт відділу претензійної роботи юридичного управління:  організовує та забезпечує правильне виконання нормативно-правових актів, надає начальнику юридичного управління Банку пропозиції щодо вирішення правових питань виробничої, економічної та соціальної діяльності Банку; забезпечує захист майнових прав та законних інтересів Банку; здійснює контроль за відповідністю законодавству наказів, інструкцій, положень та інших актів правового характеру, які видаються у Банку, а також у разі потреби, бере участь у підготовці цих документів; вживає заходів щодо зміни або скасування правових актів, виданих з порушенням чинного законодавства; готує висновки з правових питань, які виникають у діяльності Банку; забезпечує надання правової допомоги його філіям, відділенням та іншим структурним підрозділам Банку; бере участь у роботі з повернення боржниками Банку проблемної заборгованості, з цією метою аналізує договори та інші документи Банку, що мають відношення до проблемної заборгованості; організовує роботу з метою досудового врегулювання спорів; дає правову оцінку претензіям, що пред’явлені Банку; застосовує заходи правового випливу у разі нанесення Банку матеріальної та /або моральної шкоди; готує і подає позовні заяви, апеляційні та касаційні скарги; представляє інтереси Банку в судах усіх інстанцій; аналізує результати судових справ, причини та наслідки виникнення правових спорів з метою уникнення фінансових втрат та/або зниження ділової репутації Банку; представляє інтереси Банку в органах виконавчої служби, правоохоронних, податкових органах; надає пропозиції щодо удосконалення правового забезпечення діяльності Банку; здійснює своєчасне вжиття заходів за протестами та поданнями прокурорів, окремими  ухвалами судів, відповідними документами інших правоохоронних і контролюючих органів; приймає участь у підготовці матеріалів про розкриття, розтрати, нестачі, інші правопорушення для передачі їх правоохоронним і судовим органам, вживає заходів щодо відшкодування збитків, заподіяних Банку; готує юридичні висновки щодо пропозицій про притягнення працівників Банку до дисциплінарної/матеріальної відповідальності; надає консультації з правових питань, що пов’язані з діяльністю Банку, працівникам, клієнтам Банку, робить висновки з правових питань, які виникають в процесі діяльності Банку; забезпечує моніторинг змін чинного законодавства, а також організацію роботи з ознайомлення працівників Банку з нормативними актами, які стосуються їх діяльності; дотримується правил внутрішнього трудового розпорядку Банку, трудової дисципліни, протипожежної безпеки, тощо.; вносить пропозиції керівництву Банку щодо вдосконалення власної роботи; у разі необхідності відбуває у відрядження; готує відповіді, запити, заяви при взаємодії з правоохоронними органами влади, зокрема, з питань накладення арешту, проведення оперативно-слідчих дій (обшуку, виїмки, тощо), розкриття банківської таємниці тощо; за дорученням керівництва Банку вирішує питання поточної діяльності Банку.

Судом встановлено, що підставою звільнення Позивача стала службова записка начальника юридичного управління, у якій, крім її назви «Щодо невідповідності працівника займаній посаді», зазначено, що юрисконсульт відділу претензійної роботи юридичного управління ОСОБА_1 за своїми професійними знаннями, діловими та виконавчими якостями не відповідає займаній посаді, яку вона обіймає. При цьому  жодним чином у службовій записці, яка б мала бути поданням, не відображено взагалі, при виконанні яких завдань та обов’язків, покладених на Позивача згідно Інструкції (всього 25 пунктів), Позивач не витримала випробування. В іншій частині службова записка стосується інформації про порушення Позивачем трудової дисципліни та правил внутрішнього трудового розпорядку.

За таких обставин суд критично оцінює викладені у службовій записці обставини, і не вважає їх такими, які можуть бути підставою звільнення Позивача із займаної посади, як таку, що не витримала випробування, згідно статті 28 Кодексу законів про працю України, оскільки, відповідно до пункту 1.1. Договору, предметом цього Договору є трудові відносини між банком та Працівником, відповідно до яких Працівник зобов’язується особисто виконувати роботу, передбачену Посадовою інструкцією, а також дотримуватись правил внутрішнього трудового розпорядку, затверджених Банку, а Банк зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи. Пунктом 5.2. Договору передбачено, що за порушення трудової дисципліни до Працівника може бути застосовано один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Крім того, Працівник може бути позбавлений премій та надбавок.

Оскільки в період випробування на працівників поширюється законодавство про працю, у разі порушення трудової дисципліни чи правил внутрішнього трудового розпорядку, Позивач підлягала притягненню до дисциплінарної відповідальності, аж до звільнення або могла бути позбавлена премії чи надбавки, як це передбачено Договором. Разом з цим,  порушення трудової дисципліни та правил внутрішнього трудового розпорядку на результати випробування не впливають і не є взаємопов’язаними, тому суд вважає службову записку від 14 квітня 2011 року необґрунтованою.

Крім того, за Договором, укладеним між сторонами, випробувальний термін становить три місяці. Як встановлено судом, фактично, Позивач відпрацювала лише 31 день. І хоча згідно положень статті 28 Кодексу законів про працю України, передбачено право власника або уповноваженого ним органу розірвати трудовий договір протягом всього строку випробування, виходячи із фактичних обставин, встановлених судом, суд знаходить, що розірвання трудового договору із Позивачем у такий скорочений термін свідчить про упередженість з боку Відповідача до Позивача. На підтвердження чого, на думку суду, в матеріалах справи містяться дві службові записки начальника відділу по претензійній роботі юридичного управління  ОСОБА_6, відповідно від 01 квітня 2011 року та від 13 квітня 2011 року (а.с. 76-77). Крім того, звертає на себе увагу і той факт, що 13 квітня 2011 року у своїй службовій записці на ім’я начальника юридичного управління ОСОБА_6 зауважив, що він дійшов попереднього висновку, що Позивач не володіє достатньою кваліфікацією, практичними навичками та працездатністю для зайняття посади юрисконсульта відділу по претензійній роботі юридичного управління, а вже 14 квітня 2011 року начальник юридичного управління подав службову записку на ім’я Голови правління Банку, яка і стала підставою у подальшому для звільнення Позивача із займаної посади.

Відповідно до частини 1 статті 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Із наданих Відповідачем доказів, останній не довів суду достатніх підстав, які б свідчили про невідповідність Позивача займаній посаді.

Відповідно до частини 1 Статті 23 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття.

Виходячи із фактичних обставин справи, суд вважає, що своїми діями Відповідач порушив право Позивача на працю та справедливі і сприятливі умови праці, наслідком яких стало незаконне звільнення Позивача із займаної посади.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що Позивач була звільнена без законних підстав, у зв’язку з чим наказ Голови правління Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк»                  № 55-к від 14 квітня 2011 року про звільнення Позивача із займаної посади підлягає скасуванню.

За змістом статті 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення  на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядає спір, підлягає негайному виконанню.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що Позивач підлягає поновленню на посаді юрисконсульта відділу претензійної роботи юридичного управління Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк»з 15 квітня 2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно довідки, наданої Відповідачем, заробітна плата Позивача перед звільненням складала, відповідно, у березні місяці 2011 року 2 545 грн. 45  коп., у лютому місяці 2011 року –1 200 грн., у квітні місяці 2011 року -  2 162 грн. 68 коп. Таким чином, загальний розмір заробітної плати за фактично відпрацьований час складає 5 908 грн. 13 коп. Всього кількість відпрацьованих фактично робочих днів складає 31 день. За таких обставин, одноденний заробіток Позивача складає 190 грн. 58 коп. (5 908,13 : 31 день = 190, 58 грн.).

 Станом на 14 липня 2011 року вимушений прогул Позивача склав 59 робочих днів. Виходячи із вимог постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, якою затверджений Порядок обчислення середньої заробітної плати, середній заробіток Позивача за час вимушеного прогулу складає 11 244 грн. 22 коп. (190,58 х 59 днів = 11 244,22 грн.), які підлягають стягненню із Відповідача на її користь, з індексацією відповідно до діючого законодавства та з відрахуванням податку з доходів та інших обов’язкових платежів.

Крім того, Позивач, просить суд постановити рішення, яким стягнути з Відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 10 000 грн., мотивуючи тим, що  через незаконне звільнення вона змушена була приймати додаткові заходи для організації власного життя, був значно порушений її звичний режим життя, у зв’язку з чим вона переживала, нервувала, що призвело до погіршення стану її здоров’я. Крім того, зауважує, що запис, зроблений Відповідачем у її трудовій книжці перешкоджає її працевлаштуванню та підриває її ділову репутацію, оскільки її вважають професійно непридатною. Крім того, також зауважила, що фактично вона стала безробітною, внаслідок чого вона позбавлена можливості оплачувати орендовану квартиру, та не змогла оплатити похорони власного батька.

Відповідно до статті 237-1 Кодексу законів про працю України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов в цій частині підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Судом приймається до уваги, що через звільнення без законних підстав, Позивач змушена була вживати додаткові заходи для організації власного життя, судом також приймається до уваги, що вказаною обставиною був значно порушений її звичний режим життя. Крім того, суд також приймає до уваги щодо зробленого запису у її трудовій книжці і погоджується, що він  підриває її ділову репутацію. Тому суд, зважаючи на характер та обсяги душевних страждань, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у  життєвих стосунках Позивача, враховуючи вимоги розумності та справедливості, визначає  відшкодування моральної шкоди  у розмірі 2 000 грн.

Крім того, відповідно до статті 88 Цивільного процесуального кодексу України з Відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 129 грн. 44 коп. та  витрати на інформаційно –технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень.

При ухваленні рішення суд, відповідно до вимог статті 367 Цивільного процесуального кодексу України, допускає негайне виконання рішення в частині щодо поновлення Позивача на посаді юрисконсульта відділу претензійної роботи юридичного управління Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк»з 15 квітня 2011 року та присудження Позивачеві заборгованості по заробітній платі за один місяць.

На підставі Статті 23 Загальної декларації прав людини, статтей  26, 28, 235, 237-1 Кодексу законів про працю України, Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати” від 8 лютого 1995 року № 100, керуючись статтями 10, 11, 13, 57, 60, 61, 88, 209, 212-215, 367 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк»про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди –                                      з а д о в о л ь н и т и  частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Голови правління Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк»№ 55-к від 14 квітня 2011 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади юрисконсульта відділу претензійної роботи юридичного управління.

Поновити ОСОБА_1 на посаді юрисконсульта відділу претензійної роботи юридичного управління Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк»з 15 квітня 2011 року.

Стягнути із Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк»на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 11 244 грн. 22 коп. (сума зазначена без утримання податку з доходів та інших обов’язкових платежів), з індексацією, та моральну шкоду у розмірі 2 000 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог –в і д м о в и т и .

Стягнути із Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» на користь держави судовий збір у розмірі 129 грн. 44 коп.

Стягнути із Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк»витрати на інформаційно –технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді юрисконсульта відділу претензійної роботи юридичного управління Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк»з 15 квітня 2011 року та в частині щодо присудження виплати заробітної плати  у межах платежу за один місяць.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Шевченківський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а у разі, якщо рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти  днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Апеляційним судом м. Києва, якщо воно не буде скасоване.

СУДДЯ :