Справа № 2-6177/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ          УКРАЇНИ

          18 листопада 2011 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі: головуючого-судді- Лозинської М.І.,

при секретарі-                Продан М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КийБуд»до ОСОБА_1, ОСОБА_2  про визнання договору про відступлення права вимоги недійсним,-

                                                  ВСТАНОВИВ:

          Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів в яких просить визнати недійсним договір № 2 від 16 .11.2010 року про відступлення права вимоги за Договором доручення № 49л/5б/61 від 11.02.2005 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, згідно з яким ОСОБА_2 відступає ОСОБА_1, а ОСОБА_1 в свою чергу набуває право вимоги ( стягнення в судовому порядку заборгованості з ТОВ «КийБуд»за недобудовані квадратні метри), належне ОСОБА_2 у відповідності до Договору доручення № 49л/5б/61 від 11 лютого  2005 року, укладеного між ним та ТОВ «КийБуд». В обгрунтування своїх позовних вимог послались на те,  що даний договір про відступлення права вимоги був укладений без згоди та відома ТОВ «КийБуд»та порушує їх права та законні інтереси, у зв`язку з чим повинен бути визнаний недійсним.

          В судовому засіданні директор ТОВ «КийБуд»ОСОБА_3 представники ТОВ «Кийбуд»позовні вимоги підтримали та просили їх задоволення.

          Відповідачі, будучи належним чином повідомленими про день, місце та час судового розгляду, в судове засідання нез`явились, у зв`язку з чим судом ухвалено про розгляд справи, за їх відсутності.

          Вислухавши пояснення директора ТОВ «КийБуд»ОСОБА_3, представників позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню , виходячи із наступного.

          Судом встановлено, що 11 лютого 2005 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «КийБуд»укладений Договір-доручення від № 49л/5б/61 ( а.с.7-10) відповідно до умов якого ОСОБА_2, який виступив «Довірителем» по даному Договору, доручили ТОВ «КийБуд», який є «Повіреним»від свого імені та за свій рахунок профінансувати об`єкт нерухомості, а саме: квартиру АДРЕСА_1.

          Відповідно до пунктів 1.2 та 1.4 договору загальна площа квартири становить 90,6 кв.м., вартістю 355 796грн.00копійок.

          Крім того, судом також встановлено , що 16.11.2010 року між відповідачем ОСОБА_2, з однієї сторони, надалі «Цедент»та відповідачем ОСОБА_1, надалі «Цесіонарій», укладений Договір № 2 про відступлення права вимоги ( цесії) відповідно до умов якого «Цедент» відступає Цесіонарієві , а Цесіонарій набуває право вимоги (стягнення в судовому порядку заборгованості з ТОВ «КийБуд»за недобудовані квадратні метри ), належне Цеденту у відповідності до вищеназваного Договору доручення, укладеного між товариством та відповідачем.( а.с.17-18).

          Як встановлено, в ході судового розгляду справи, про укладення зазначеного Договору, керівництву ТОВ «КийБуд»в особі директора ОСОБА_3 стало відомо лише в травні 2011 року, що підтвердилось в ході судового розгляду заяви про перегляд рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 06 січня 2011 року за нововиявленими обставинами, згідно з яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_1до ТОВ «Кийбуд»та стягнуто з ТОВ «КийБуд»суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції в сумі 18 965грн.25 копійок,три відсотки річних у розмірі 1565,92 копійок, пеню за прострочку платежу в сумі 1138,85 копійок, моральну шкоду в розмірі 3000тис. грн.. та судові витрати в сумі 366грн.61 копійок, а всього на загальну суму 25027,63копійок та за результатами перегляду якого, зазначене рішення скасоване (а.с.30-34, 57-58).

          Згідно з Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 08 листопада 2011 року зазначені вище позовні вимоги залишені без розгляду .

          Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у  зобов'язанні  здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Відповідно до пункту 2.2.4 Договору доручення № 49л/5б/61 від 11 лютого 2005 року, який був підставою для укладення Договору про відступлення права вимоги, передбачено, що Довіритель, яким є відповідач ОСОБА_2 мають право переуступати право вимоги за Договором на користь третіх осіб, лише за згодою Повіреного, яким є  ТОВ «Кий Буд»

          Згідно з ст. 509 ЦК України зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник) зобов'язана   вчинити на   користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.  Зобов'язання виникають з підстав,  встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання  має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

          Згідно з ст.203,628 ЦК України зміст  правочину  не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам  цивільного  законодавства,  а  також  інтересам  держави  і суспільства, його моральним засадам. Зміст  договору  становлять  умови (пункти),  визначені на розсуд сторін і погоджені ними,  та  умови,  які  є  обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

          Як вбачається з матеріалів справи, повідомлення про укладення Договору про відступлення права вимоги, який є предметом спору, отриманий представником ТОВ «КийБуд»ОСОБА_4.17.11.2011 року ( а.с.19).

          При цьому, як встановлено в ході судового розгляду, ОСОБА_4, який здійснював представництво ТОВ «КийБуд»при розгляді справи за позовом ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором дорученням та стягнення моральної шкоди, був звільнений з посади юрисконсульта товариства з 03.12.2010 року відповідно до наказу від 03 грудня 2010 року та не повідомив керівництво товариства про наявність укладеного договору.

          Згідно з ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є  недодержання  в  момент вчинення  правочину  стороною  (сторонами) вимог,  які встановлені частинами першою - третьою,  п'ятою та  шостою  статті  203  цього Кодексу.  Недійсним є правочин,  якщо його  недійсність  встановлена законом   (нікчемний  правочин).  У  цьому  разі  визнання  такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках,  встановлених  цим  Кодексом,  нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.  Якщо  недійсність  правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована  особа  заперечує  його дійсність на підставах,  встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, враховуючи ,що даний Договір укладений без повідомлення товариства, всупереч вимогам встановлених законом для його укладення, є таким, що порушує права товариства та його охоронювані законом інтереси, оцінюючи докази у їх сукупності , суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, а Договір про відступлення права вимоги підлягає визнанню недійсним.

          Керуючись ст. ст. 11, 60, 203, 215, 509, 516, 628 ЦК України, ст..ст.11,60,209,212-215,294 ЦПК України, суд,-

                                                  ВИРІШИВ:

          Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КийБуд»до ОСОБА_1, ОСОБА_2  про визнання договору про відступлення права вимоги недійсним задовольнити.

          Визнати недійсним Договір №2 про відступлення права вимоги ( цесії) укладений 16 листопада 2010 року  між ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

          Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом десяти днів з моменту його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення рішення, мають право на його оскарження на протязі десяти днів з моменту отримання його копії.

          Суддя: