ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
07.12.2011 Справа № 5008/1689/2011
9/5008/1689/2011 13958/2011
за позовом Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Закарпатській області, м. Ужгород
до відповідача 1: Римо-католицької релігійної громади, смт. Ясіня Рахівського району
до відповідача 2: Ясінянської селищної ради, смт. Ясіня Рахівського району
про визнання права державної власності; витребування у Ясінянської селищної ради рішення виконавчого комітету № 188 від 07.02.2003 про оформлення права власності та визнання його недійсним; скасування свідоцтва про право власності від 18.04.2002.
Суддя Бобрик Г.Й.
Представники:
від позивача – ОСОБА_1., представник по довіреності № 3 від 10.01.2011 р.
від відповідача 1 - ОСОБА_2., представник по довіреністі
від відповідача 2 - не з"явився
СУТЬ СПОРУ : Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Закарпатській області, м. Ужгород звернулось до господарського суду з позовом до Римо-католицької релігійної громади, смт. Ясіня Рахівського району та Ясінянської селищної ради, смт. Ясіня Рахівського району, про визнання права державної власності на об"єкт соціально-побутового призначення - дитячий садок, розміщений в смт. Ясіня, вул.Лисенка, 24 Рахівського району за державою в особі РВ ФДМУ по Закарпатській області; витребування у Ясінянської селищної ради рішення виконавчого комітету № 188 від 07.02.2003 про оформлення права власності на дитячий садок, розміщений в смт. Ясіня, вул.Лисенка, 24 Рахівського району за Римо-католицькою релігійною громадою та визнання його недійсним; скасування свідоцтва про право власності від 18.04.2002.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що під час приватизації Ясінянського лісокомбінату до його статутного фонду не увійшов дитячий садок, розміщений в смт. Ясіня, вул. Лисенка, 24 Рахівського району, який являвся державною власністю.
Позивач стверджує, що відповідно до Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999р. №908/68, зареєстрованого Міністерством юстиції України 24.06.1999р. №414/3707), функції з управління об"єктами соціально-побутової сфери , які не увійшли до статутних фондів господарських товариств в процесі приватизації, здійснює Фонд державного майна України або його регіональне відділення .
Вказує на те, що спірний об’єкт обліковується у Реєстрі державного майна, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств під час приватизації, але знаходиться на їх балансі.
Так, як ЗАТ "Ясінянський лісокомбінат" ліквідовано, позивач - Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Закарпатській області, як орган управління, 07.02.2011 прийняв рішення про передачу до комунальної власності територіальної громади селища Ясіня вищезгаданий об"єкт.
Листом від 18.02.11 за № 05-14-00567 позивач звернувся з проханням включити в порядок денний чергової сесії Ясінянської селищної ради питання про надання згоди на передачу в комунальну власність спірне майно.
Однак, відповідач 2 - Ясінянська селищна рада - на вказаний лист повідомила РВ ФДМ України по Закарпатській області, що вказане майно належить релігійній громаді на підставі свідоцтва про право власності від 18.04.2002 р., виданого на підставі рішення виконавчого комітету Ясінянської селищної ради від 07.02.2003 № 188.
В зв’язку з наведеним, позивач просить суд визнати право державної власності на об’єкт соціально-побутового призначення - дитячий садок, розміщений в смт. Ясіня, вул. Лисенка, 24 Рахівського району за державою в особі РВ ФДМУ по Закарпатській області, витребувати у Ясінянської селищної ради рішення виконавчого комітету № 188 від 07.02.2003 про оформлення права власності на дитячий садок, розміщений в смт. Ясіня, вул. Лисенка, 24 Рахівського району за Римо-католицькою релігійною громадою та визнати його недійсним, скасувати свідоцтво про право власності від 18.04.2002.
Представник відповідача 1 - Римо-католицької релігійної громади смт. Ясіня - усно та поданими письмовими відзивами на позов від 29.11.11 проти позову повністю заперечує, вказуючи на те, що згідно договору купівлі продажу від 16.06.2000 року., АТ "Ясінянський лісокомбінат" продав, а відділ культури Рахівської РДА купив будівлю дитсадка за ціною 76 703 грн.. На момент виникнення даного правочину майно не перебувало під забороною, правочин ніким не оскаржувався, в силу чого відділ освіти Рахівської РДА набув статусу добросовісного набувача та власника майна.
Рішенням виконавчого комітету Ясінянської селищної ради Рахівського району від 08.05.2002 р. № 36 передано безоплатно у довічне користування римо-католицькій громаді будівлі бувшого дитсадка ЗАТ "Ясінянський лісокомбінат" без права на перепрофілювання для відкриття дитячого садка та початкової школи для навчання дітей угорської мови. Враховуючи те, що будівля бувшого дитсадка ЗАТ "Ясінянський ЛК" знаходиться у незадовільному стані просити релігійну громаду провести капітальний ремонт власними коштами.
Рішенням від 07 лютого 2003 р. № 188 Ясінянської селищної ради Рахівського району передано безоплатно у довічне користування римо-католицькій релігійній громаді бувшого дитсадка ЗАТ "Ясінянського ЛК" без права перепрофілювання для інших потреб з метою відкриття дитячого садка та початкової школи для навчання дітей угорської мови. В пункті 3 даного рішення селищна рада просить релігійну громаду римо-католицької церкви провести капітальний ремонт даної споруди за спонсорські та власні кошти (а.с. 37)
Окрім того, відповідач посилається на сплив позовної давності, вважає вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими та недоведеними в частині перебування спірного об’єкту у його власності, а тому просить суд відмовити у задоволенні позову без підтвердження ним поважності причин такого пропуску.
Що стосується посилання позивача на норми Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі (затвердженого наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999р. №908/68, зареєстрованого. Міністерством юстиції України 24.06.1999р. №414/3707), то стверджує, що на момент передачі майна відповідачем - 2 відповідачу - 1 та на момент прийняття позивачем наказу № 00043 від 07.02.2011 спірне майно не перебувало на балансі АТ "Ясінянський лісокомбінат", та являлось власністю відділу освіти Рахівської РДА.
Представник відповідача 2 - Ясінянської селищної ради - у відзиві на позов від 5.12.2011 та усними поясненнями позовні вимоги вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Посилається на недоведеність позивачем свого права власності та на те, що спірний об"єкт нерухомості був переданий рішенням Ясінянської селищної ради від 07 лютого 2003 р. № 188 безоплатно у довічне користування римо-католицькій релігійній громаді смт. Ясіня, а не у власність як зазначає позивач у позовній заяві.
В судовому засіданні 29.11.11 за згодою сторін відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до .07.12.11 11:00 год., для надання можливості позивачу ознайомитися з відзивом на позов та підготувати спростування а також для надання додаткових доказів на підтвердження позовних вимог.
Після перерви, представник позивача надала в судовому засіданні 07.12.2011 спростування на відзив відповідачів, якими стверджує, що під час приватизації Ясінянського лісокомбінату до його статутного фонду не увійшов об"єкт соціально-побутового призначення - дитячий садок, розташований в смт.Ясіня, Рахівського району по вул. Лисенка, 24 , який знаходиться на балансі АТ "Ясінянського лісокомбінату" але являється державною власністю. Просить задоволити позовні вимоги у повному обсязі і відхилити заперечення на позов відповідачів.
Представник відповідача 2 - Ясінянської селищної ради - після перерви не зявився, про причини неявки суд не повідомив.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав:
Відповідно до приписів статей 317, 319 Цивільного кодексу України право володіння, користування та розпорядження майном належить власникові майна. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Статтею 326 Цивільного кодексу України унормовано, що від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють органи державної влади. За приписами статті 329 Цивільного кодексу України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом. Відповідно до пункту 2 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 цього ж Кодексу унормовано, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Главою 24 Цивільного кодексу України встановлені способи набуття права власності, зокрема, відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Тобто, позов про право власності подається у випадках, коли належне певній особі або набуття цією особою права не визнається, оспорюється іншою особою або в разі відсутності в неї документів (у зв'язку з їх втратою), що засвідчують належність їй такого права.
Частиною 1 статті 386 Цивільного кодексу України унормовано, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Стаття 316 Цивільного кодексу України визначає, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно.
Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Доказами, що підтверджують право власності можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази щодо приналежності позивачеві спірного майна. Відповідно до приписів статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно з приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, долучив до позовної заяви копії Акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу організації орендарів Ясінянського лісокомбінату від 15.10.1993 р., відомості розрахунку вартості основних засобів по інфраструктурі на 1.10.1993 р., витягу з реєстру державного майна, яке не увійшло до статутного фонду акціонерного товариства та копії листів Ясінянської селищної ради.
Акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу організації орендарів Ясінянського лісокомбінату від 15.10.1993р. містить дані про оціночну вартість майна, а відомість розрахунку вартості основних засобів по інфраструктурі на 1.10.1993 р., що відображають балансову вартість дитячого садка станом на 1.10.1993 р..
Доданий позивачем витяг з реєстру державного майна, яке не увійшло до статутного фонду акціонерного товариства, не може вважатися належним доказом, що підтверджує право державної власності на спірний об"єкт. Даний документ згідно з чинним законодавством не є правовстановлюючим (первинним) документом, який би підтверджував виникнення права власності. Датою його формування зазначено 03.10.11.
Внесення до такого реєстру відповідних відомостей про державне майно, яке не увійшло до статутного фонду акціонерного товариства, може здійснюватися лише на підставі первинних документів приватизації. Натомість, позивач на день розгляду справи не надав жодних первинних документів приватизації Ясінянського лісокомбінату, які б свідчили про правомірність позовних вимог.
В той же час, з поданої відповідачем копії договору купівлі продажу від 16.06.2000 року, вбачається, що АТ "Ясінянський лісокомбінат" продав, а Рахівський відділ культури райдержадміністрації купив будівлю дитячого садка, що знаходиться в с.Ясіня, вул.Лисенка, 24 за ціною 76 703 грн..
Відповідно до змісту договору, на момент укладення договору, будівля дитячого садка належала АТ „Ясінянський лісокомбінат” на підставі свідоцтва про право власності, виданого Ясінянською селищною радою 18.06.1999 р. на підставі рішення № 48 від 08.06.1999 та зареєстрованого в Рахівському бюро технічної інвентаризації за № 193 кн.1.
Рішенням сесії районної ради від 30 квітня 2002 р. будівля дитячого садка була передана на баланс територіальної громади смт. Ясіня.
В подальшому рішенням сесії Ясінянської селищної ради від 07 лютого 2003 р. будівля дитячого садка була передана безоплатно у довічне користування римо-католицькій громаді смт. Ясіня.
Таким чином, позивач наявними матеріалами справи, не підтвердив право державної власності на спірний об"єкт, а додані документи не є правовстановлюючими (первинними документами), які б підтверджували визнання право власності. Внесення відповідних відомостей про державне майно, яке не увійшло до статутного фонду акціонерного товариства може здійснюватися лише на підставі первинних документів приватизації, які позивач суду не надав.
Отже, обставини на які посилається позивач як на підстави заявлених в даному позові вимог, не знайшли підтвердження та спростовуються наявними у справі доказами та суперечать чинному законодавству.
Відтак, позовні вимоги суд визнає необгрунтованими та безпідставними. У задоволенні позову належить відмовити повністю.
Керуючись ч. 2 ст. 15, ст.ст. 16, 317, 319, 326, 329, 386, 392 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ :
1.В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та підлягає оскарженню в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя Г.Й. Бобрик
Вступна та резолютивна частина рішення проголошені 07.12.2011 р.