ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "22" грудня 2011 р.                                                                                    Справа № 6/64  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіМогила С.К.,

суддіВовка І.В.,

суддіКондратової І.Д.,

за участю представників сторін

від позивачане з'явився;

від відповідача ОСОБА_1- пред. за дов.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні  

касаційну скаргу            Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк"

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2011р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2011р.

у справі№ 6/64 Господарського суду міста Києва

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранс Ко, ЛТД"

доПублічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк"

простягнення 5923215,06 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтертранс Ко, ЛТД" (надалі –ТОВ "Інтертранс Ко, ЛТД") до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (надалі – ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк") про стягнення 6402451,67 грн. податку на додану вартість.

До прийняття рішення у справі позивач уточнив позовні вимоги, зменшивши розмір позовних вимог до 5923215,06 грн. та змінивши підстави позову. Позивач відзначив, що дана сума є різницею між вартістю предмета іпотеки з урахуванням податку на додатну вартість (38764159,33 грн.) та загальним розміром вимог, які ним були забезпечені (32840944,27 грн.) на день прийняття рішення суду про визнання права власності на предмет іпотеки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2011р. (суддя Ковтун С.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя  Алданова С.О., судді Дикунська С.Я. та Кошіль В.В.), позов задоволено частково, стягнуто з ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" на користь ТОВ "Інтертраст Ко, ЛТД" 5869818,74 грн. боргу, 25274,40 державного мита та 233,88 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Київський апеляційний суд, залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, виходив з того, що вартість придбаного відповідачем предмета іпотеки станом на 30.04.2011 р. становить 38414709,98 грн., заборгованість позичальника за кредитним договором станом на 30.04.2010 р. (момент реєстрації) права власності відповідача на предмет іпотеки становить 4106144,57 дол. США., що за курсом НБУ (7,9259 грн.) дорівнює 32544891,24 грн., а тому різниця 5869818,74 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального (ст. 35 Господарського процесуального кодексу (надалі –ГПК) України) та матеріального права (ч. 2 ст. 589 Цивільного кодексу (надалі –ЦК) України та ст.ст. 7, 33, 37 Закону України "Про іпотеку"), просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2011р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2011 р., в позові відмовити повністю.

До початку судового засіданні до Вищого господарського суду України від ТОВ "Інтертранс Ко, ЛТД" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю представника прийняти участь у судовому засіданні та для надання часу для підготовки відзиву на касаційну скаргу.

Враховуючи те, що про дату, час та місце проведення судового засідання сторін було попереджено заздалегідь, позивач мав достатньо часу для того, щоб належним чином підготуватися до судового засідання та визначитись щодо особи, яка представлятиме його інтереси у судовому засіданні, а також враховуючи те, що представництво сторони в судовому засіданні господарського суду не обмежене певним колом осіб, а обставини, викладені в клопотанні, щодо неможливості представника прийняти участь у судовому засіданні не підтверджені документально, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду скарги.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника відповідача, перевіривши згідно ч. 2 ст. 1115, ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що 25.02.2008 р. між ТОВ "Інтертраст Ко, ЛТД" (позичальник) та ВАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (кредитодавець), правонаступником якого є ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", був укладений кредитний договір № 1/К-2008, згідно умов якого кредитодавець надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти –кредит, на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, що складають невід’ємну частину договору.

З метою забезпечення зобов’язання за кредитним договором, 25.02.2008р. між ВАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (іпотекодержатель), та ТОВ "Інтертраст Ко, ЛТД" (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки, згідно якого іпотекодавець, з метою забезпечення виконання основного зобов’язання, що випливає з кредитного договору, передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає в іпотеку нежитлову будівлю, літ. "Б-2" загальною площею 3093,0 кв.м., яка знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Харків, пров. Мар’яненка, буд. 4.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.02.2010 р. по справі № 33/665-59/25-10, що залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.04.2010 р. та постановою Вищого господарського суду України від 03.08.2010 р., звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 25.02.2008 р. шляхом набуття права власності ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" на предмет іпотеки, а саме: нежитлову будівлю, літ. "Б-2", площею 3.093,00м2, що знаходиться за адресою: Харківська область, м. Харків, пров. Мар’яненка, буд. 4.

Суди попередніх інстанцій, встановивши, що іпотекодержатель набув предмет іпотеки у власність за вартістю, що визначена на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності, та становить 4846731,60 дол. США (станом на 30.04.2010 р. за курсом НБУ (7,9259 грн.) 38414709,98 грн.), а заборгованість позичальника згідно рішення Господарського суду Харківської області від 22.02.2010 р. по справі № 33/665-59/25-10 становить 4106144,57 дол. США. (станом на 30.04.2010 р. за курсом НБУ (7,9259 грн.) 32544891,24 грн.), дійшли висновку, що різниця, що становить 5869818,74 грн., підлягає стягненню на користь позивача.

Колегія суддів Вищого господарського суду не може погодитись з такими передчасними висновками судів обох інстанцій, зроблених за результатом розгляду позову у даній справі, з огляду на наступне.

Згідно зі ст.ст. 42, 43, 47 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.  Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 84 ГПК України у мотивувальній частині вказуються обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; зміст письмової угоди сторін, якщо її досягнуто; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін, їх пропозиції щодо умов договору або угоди сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення; обґрунтування відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Згідно з частиною другою статті 105 названого Кодексу у постанові апеляційної інстанції мають бути зазначені, зокрема, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Зі змісту наведених процесуальних норм випливає, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом та судом.

В порушення вищенаведених норм процесуального законодавства, судом першої інстанції при прийнятті рішення надано оцінку лише поданим позивачем доказам та його поясненням щодо розміру заборгованості за кредитним договором, натомість, доводи відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву (а.с. 74, т. 1) та поясненнях (а.с. 110, т. 1), зокрема, щодо того, що заборгованість має визначатись не згідно рішення Господарського суду Харківської області по справі № 33/665-59/25-10 від 22.02.2010 р., оскільки згідно даного рішення заборгованість за кредитним договором в розмірі 4106144,57 грн. визначена станом на 12.09.2009 р., а має визначатись станом на момент фактичного задоволення вимог іпотекодержателя, тобто, станом на 30.04.2011р. (на дату реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем заборгованість позичальника за кредитним договором), залишились поза увагою господарського суду першої інстанції, підстави відхилення вказаних доводів у рішенні не наведені, оцінка їм не надана, перевірку правильності  визначення відповідачем дійсної  суми  боргу  за кредитним договором місцевий господарський суд не здійснив.

На вказані порушення суд апеляційної інстанції не звернув уваги. В постанові апеляційної інстанції також відсутні доводи, за якими апеляційна інстанція відхилила  вказані заперечення та докази відповідача.

З‘ясування вказаних обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору, оскільки у відповідності до ч. 2 ст. 589 ЦК України за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. Аналогічні положення закріплені у ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку", який є спеціальним законом  визначено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Не здійснивши оцінки відповідних доказів та заперечень відповідача та не встановивши пов'язаних з ними фактичних обставин, що входять до предмета доказування в даній справі, господарські суди допустили порушення процесуальних норм, що є правовою підставою для їх скасування.

Відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України суд касаційної інстанції не має права, зокрема, встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права виправити помилки, допущені господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що рішення та постанова судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а справа - направленню до суду першої інстанції на новий розгляд в іншому складі суду.

При новому розгляді господарському суду необхідно врахувати викладене у даній постанові, повно, всебічно та об'єктивно дослідити обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, об'єктивно оцінити подані докази, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, навівши обґрунтування та мотиви відхилення заперечень та доказів відповідача, зокрема, щодо дійсного розміру заборгованості за кредитним договором, вичерпно встановити права і обов'язки сторін, і виходячи з цього, - визначитись із застосуванням усіх норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, здійснити належну правову кваліфікацію відносин сторін та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 частини 1 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2011р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2011р. у справі № 6/64 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя       Могил С.К.

Суддя          Вовк І.В.

СуддяКондратова І.Д.