ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"19" грудня 2011 р.Справа № 1-7/158-09-3124

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді М.В.Сидоренко

суддів В.І. Жекова, О.Ю Аленіна.  

при секретарі судового засідання  Чеголя Є.О.

за участю представників сторін:

від ТОВ „Гранит К” –Майорова Н.М.

від Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків – не з’явився

від Товариства з обмеженою відповідальністю „Південь Ін Буд” - не з’явився

від Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк” - не з’явився

від Публічного акціонерного товариства „Комерційний Банк „Інвестбанк” - не з’явився

від арбітражного керуючого –не з’явився

від фізичних осіб:  ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,          ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранит К"

на ухвалу  господарського суду Одеської  області від 26.10.2011 р.

по справі № 1-7/158-09-3124

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Південь Ін Буд”

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Гранит К”

за участю арбітражного керуючого Симоненко  О.П.

про визнання  банкрутом

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.10.2011 р. (суддя            Найфлейш В.Д.) провадження по справі про визнання банкрутом товариства з обмеженою відповідальністю „Гранит К” (далі –ТОВ „Гранит К”, Боржник, Скаржник) зупинено, матеріали справи направлені до слідчих органів прокуратури Одеської області. Виносячи вказану ухвалу господарський суд дійшов висновку про неможливість подальшого розгляду справи до надання слідчими органами результатів перевірки наявності в діях посадових осіб  ТОВ „Гранит К” складів злочинів, передбачених ст. ст. 190, 191, 192, 218, 219, 220, 221, 222, 366, 367 Кримінального кодексу України.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою ТОВ „Гранит  К” подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до господарського суду Одеської області для подальшого розгляду. Свої вимоги Скаржник обґрунтовує тим, що  місцевим господарським судом під час розгляду справи вже надсилалось повідомлення до прокуратури про здійснення перевірки щодо встановлення в діях посадових осіб ТОВ „Граник К” складів злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України. Згідно вказаного повідомлення прокуратурою Овідіопольського району Одеської області було доручено податковій інспекції Овідіопольського району Одеської області (далі –ДПІ Овідіопольського району) провести відповідну перевірку; ДПІ Овідіопольського району листом № 13593/10/26-016 від 07.10.2011 р. повідомило, що в порушені кримінальної справи у відношенні посадових осіб ТОВ „Гранит К” відмовлено. Крім цього Скаржник звертає увагу на відсутність в оскаржуваній ухвалі обґрунтування щодо неможливості її розгляду до проведення слідчими органами прокуратури перевірки.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судова колегія, приходить до наступного.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв’язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Відповідно вимог ст. 41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі –Закон про банкрутство).

Згідно положень ст. ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.   

З матеріалів справи вбачається.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28 травня 2009 р. порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ „Гранит К” у зв’язку із неспроможністю останнього погасити заборгованість в сумі 241 948,31 грн.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, активи боржника звільнені від податкової застави, накладений арешт на все належне боржнику майно, введена процедура розпорядження майном боржника та розпорядником призначено арбітражного керуючого Симоненка О.П. (ліцензія серії   НОМЕР_1 від 31.08.2006 р.).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.06.2009 р. були визнані грошові вимоги ТОВ „Південь Ін Буд” в сумі 241 948,31 грн. та кредитора зобов’язано подати до офіційного друкованого органу оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ „Гранит К” з метою виявлення всіх кредиторів та можливих санаторів.

26.06.2009 р. в газеті „Голос України”  № 117 (4617) опубліковано оголошення про порушення господарським судом Одеської області справи № 7/158-09-3124 про банкрутство ТОВ „Гранит К”. Протягом 30 днів з моменту опублікування оголошення до господарського суду із заявами про визнання кредитором звернулись: Виконавча дирекція Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в сумі 60,72 грн.; АКІБ „УкрСиббанк” в сумі 6 543 105,89 грн. (яка була уточнена заявою від 17.08.2009 р. до суми 860 795,82 доларів США та 50 грн.); ТОВ „Південбуд” в сумі 6 266 540,06 грн.; ОСОБА_15 в сумі 4 351 265,89 грн.; ОСОБА_16 в сумі 1 698 759,50 грн.; ОСОБА_19 в сумі 3 602 403,01 грн.; ОСОБА_17 в сумі 1 529 585,83 грн.; ОСОБА_18 в сумі 431 550,42 грн.; ПАТ „Інвестбанк” в сумі 2 326 906,83 грн. та 331 655,28 доларів США.

Також до господарського суду із заявами про визнання кредиторами звернулись  громадяни - пайовики, які уклали договори з боржником про дольову участь у будівництві житлового будинку. Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.12.2009 р. затверджений реєстр вимог кредиторів ТОВ „Гранит К”.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.10.2010 р. ухвалу господарського суду Одеської області від 22.12.2009 р. скасовано в частині часткового визнання вимог АКІБ „УкрСиббанк” та в частині визнання кредиторських вимог ОСОБА_20; ОСОБА_21; ОСОБА_22; ОСОБА_23; ОСОБА_24; ОСОБА_25; ОСОБА_26; ОСОБА_27; ОСОБА_28; ОСОБА_29; ОСОБА_30; ОСОБА_31; ОСОБА_32; ОСОБА_33; ОСОБА_34; ОСОБА_35; ОСОБА_36; ОСОБА_37; ОСОБА_93;  ОСОБА_79; ОСОБА_1; ОСОБА_82; ОСОБА_84; ОСОБА_87; ОСОБА_88; ОСОБА_89; ОСОБА_90; ОСОБА_80; ОСОБА_81; ОСОБА_83; ОСОБА_85; ОСОБА_86 та ОСОБА_92; ОСОБА_91; ОСОБА_78; ОСОБА_77; ОСОБА_76; ОСОБА_75; ОСОБА_74; ОСОБА_73; ОСОБА_72; ОСОБА_70; ОСОБА_71; ОСОБА_68; ОСОБА_67; ОСОБА_66; ОСОБА_65; ОСОБА_64; ОСОБА_63; ОСОБА_62; ОСОБА_69; ОСОБА_7; ОСОБА_56; ОСОБА_57; ОСОБА_58; ОСОБА_59; ОСОБА_60; ОСОБА_61; ОСОБА_55; ОСОБА_54; ОСОБА_53; ОСОБА_52; ОСОБА_51; ОСОБА_50; ОСОБА_49; ОСОБА_48;  ОСОБА_47; ОСОБА_46; ОСОБА_45; ОСОБА_44; ОСОБА_43; ОСОБА_42; ОСОБА_41; ОСОБА_40 ОСОБА_39; ОСОБА_38, справу у вказаних частинах передано на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті ухвала від 22.12.2009 р. залишена без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.12.2010 р постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.10.2010 р. скасовано, а справу передано до Одеського апеляційного господарського суду на новий розгляд.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.02.2011 р. апеляційну скаргу АКБ „УкрСиббанк” задоволено частково, ухвалу господарського суду Одеської області від 22.12.2009 р. змінено. Пункт перший реєстру вимог кредиторів ТОВ „Гранит К” викладено у наступній редакції: Кредитор АКІБ „УкрСиббанк” - заявлені вимоги 860 795,82 доларів США та 50,00 грн., визнані вимоги –860 795,82 доларів США та 50,00 грн., а також 397,50 грн. держмита та ІТЗ судового процесу, перша черга. В решті ухвала господарського суду Одеської області від 22.12.2009 р. залишена без змін.

Зупиняючи провадження у даній справі оскаржуваною ухвалою місцевий господарський суд дійшов висновку про неможливість подальшого її розгляду до надання слідчими органами результатів перевірки наявності в діях посадових осіб  ТОВ „Гранит К” складів злочинів, передбачених ст. ст. 190, 191, 192, 218, 219, 220, 221, 222, 366, 367 Кримінального кодексу України. Апеляційна інстанція вважає наведений вище висновок суду першої інстанції помилковим, а оскаржувану ухвалу такою, що винесена з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Відтак, згідно приписів ч. 1 ст. 104 ГПК України, пункт 1 висновків ухвали від 26.10.2001 р. підлягає скасуванню, а пункт 2 слід викласти в зміненій редакції, зазначивши його як пункт 1, з огляду на наступне.

Згідно положень ст. 18 Кримінального кодексу України, суб’єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наставати кримінальна відповідальність; спеціальним суб’єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність, злочин, суб'єктом якого може бути лише певна особа; службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом. Відтак, чинне кримінальне законодавство визначає суб’єктом будь-якого злочину лише фізичну особу, в той час як Боржником в даній справі являється юридична особа –ТОВ „Гранит К”.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку, що при вирішенні питання про застосування до Боржника –юридичної особи такого заходу, як банкрутство, факт порушення кримінальної справи відносно керівника (керівників) - посадових осіб цього Боржника не є перешкодою для проведення такої процедури. Кримінальна справа може бути порушена проти фізичної особи, яка є або була посадовою особою Боржника по факту вчинення правопорушення. При цьому, незалежно від того, буде існувати юридична особа надалі чи ні, якщо кримінальна справа порушена проти посадової особи цієї юридичної особи, така посадова особа буде притягнута до кримінальної відповідальності за ті протиправні дії (бездіяльність), які вона вчинила, поки перебувала посадовою особою даної юридичної особи.

Господарський суд, виносячи оскаржувану ухвалу, не звернув уваги на те, що необхідно відрізняти відповідальність юридичної особи та відповідальність посадових осіб юридичної особи. Як вже зазначалось вище, кримінальна справа порушується відносно фізичної особи, в тому числі керівників та інших посадових осіб юридичної особи, і відповідальність вони несуть особисто. Відповідальність же за борговими зобов’язаннями юридичної особи, що виникли під час її господарської діяльності, несе сама юридична особа, навіть якщо борг виник в результаті протиправних дій її посадових осіб. Отже, обов’язок сплати вказаного боргу покладається саме на Боржника як юридичну особу, а не на його посадових осіб як фізичних осіб.

Помилкове розуміння місцевим господарським судом приписів п. 2 ч. 2 ст. 79 ГПК України з врахуванням наведених вище положень та специфіки провадження у справах про банкрутство, визначеної Законом про банкрутство, призвело до його неправильного висновку щодо необхідності зупинення провадження у даній справі, що, на думку апеляційної інстанції, є підставою для скасування пункту 1 висновків оскаржуваної ухвали.

Редакцію пункту 2 вказаної ухвали судова колегія вважає за необхідне змінити, зазначивши про направлення до прокуратури Одеської області для організації слідчої перевірки не всіх матеріалів справи про банкрутство Боржника, а лише копій необхідних матеріалів.

З огляду на викладене вище, апеляційна інстанція приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 99, 101-106 ГПК України, судова колегія, –

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково, скасувавши п. 1 висновків ухвали господарського суду Одеської області від 26.10.2011 р.

Пункт 2 висновків ухвали від 26.10.2011 р. викласти в наступній редакції, зазначивши його як пункт 1:

"Копії необхідних матеріалів справи № 1-7/158-09-3124 направити до прокуратури Одеської області для організації слідчої перевірки".

Справу передати на розгляд господарського суду Одеської області.

                Головуючий суддя                                                Сидоренко М.В.          

                Суддя                                                                     Жеков В.І.

                Суддя                                                                    Аленін О.Ю.

Постанова підписана 20.12.2011 р.