ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" грудня 2011 р.Справа № 7/17-3109-2011
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді М.В. Сидоренко
суддів Л.О.Будішевської, М.А. Мишкіної
при секретарі судового засідання Войт К.В.
за участю представників сторін
від боржника –не з’явився
від кредиторів:
ДПІ у Приморському р-ну м. Одеси –Даниленко І.Д.
ТОВ „Торговий дім „Українські макарони - Львів” - не з’явився
ТОВ „Хлібна Нива” - не з’явився
ТОВ „Він Агро” - не з’явився
від ліквідатора - не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси
на ухвалу: господарського суду Одеської області від 24.11.2011
у справі 7/17-3109-2011
за заявою товариства з обмеженою відповідальністю „Вінзавод ”Південні Вікна”
про визнання банкрутом
В С Т А Н О В И В :
Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.11.2011 р. (суддя Лепеха Г.А.) припинено юридичну особу товариства з обмеженою відповідальністю „Винзавод „Південні Вікна” (далі –ТОВ „Винзавод „Південні Вікна”, Боржник), його кредиторську заборгованість, як банкрута, списано як безнадійну, провадження по справі припинено. Вказана ухвала була прийнята місцевим господарським судом на підставі його висновку про відсутність у Боржника майна, його активів та пасивів згідно ліквідаційного балансу.
Не погоджуючись з зазначеною ухвалою Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси (далі –ДПІ у Приморському районі м. Одеси, Скаржник) подала апеляційну скаргу, в якій Скаржник просить скасувати ухвалу місцевого господарського суду як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, провадження по справі поновити. Свої вимоги Скаржник, зокрема, обґрунтовує тим, що Боржника незаконно визнано банкрутом за спрощеною процедурою на підставі ст. 51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, що унеможливило встановлення податковим органом зобов’язань Боржника по сплаті податків, відповідно до податкових повідомлень-рішень, прийнятих після введення ліквідаційної процедури.
20.12.2011 р. до апеляційної інстанції надійшло клопотання представника ТОВ „Винзавод „Південні Вікна” про відкладення судового засідання у зв’язку з ненаправленням Скаржником апеляційної скарги і доданих до неї матеріалів Боржнику та участю представника Боржника у судовому засіданні в окружному адміністративному суді м. Києва.
Колегія суддів зазначене клопотання відхиляє як необґрунтоване, оскільки посилання представника Боржника повністю спростовуються наявними в матеріалах апеляційної скарги доказами, а саме, квитанцією № 147800 від 25.11.2011 р. про поштову відправку Скаржником на адресу ТОВ „Винзавод „Південні Вікна” копії апеляційної скарги та доданих до неї документів. Крім того, представник Боржника був присутній 13 грудня 2011 р. в судовому засідання апеляційної інстанції, а отже мав усі можливості для ознайомлення з матеріалами справи, в тому числі і з апеляційною скаргою; будь-які докази участі представника Боржника в інших судових засіданнях, всупереч приписів ст. 33 ГПК України, до клопотання не надано; при цьому, судова колегія приймає до уваги, що Боржником являється юридична особа, яка має можливість направити в дане судове засідання іншого представника.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Скаржника, судова колегія, приходить до наступного.
Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв’язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.
Оскаржуваною ухвалою місцевого господарського суду припинено юридичну особу Боржника та провадження у справі про банкрутство з мотивів, викладених в описовій частині даної постанови.
Судова колегія вважає, що вказана ухвала прийнята з порушенням вимог чинного законодавства, місцевим господарським судом визнані встановленими обставини справи, що мають значення для вирішення спору, які матеріалами справи взагалі не доводяться. Відтак, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.
Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі - Закону про банкрутство), якщо вартості майна боржника –юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. Лише у разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов’язані звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.
За приписами ч. 4 ст. 105 ЦК України, комісія з припинення юридичної особи розміщує в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення такої юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.
Частиною 1 ст. 110 ЦК України встановлено, що юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку з закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.
Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому Законом України банкрутство (частина 3 статті 110 ЦК України).
В ч. 1 ст. 111 ЦК України законодавець встановив, що ліквідаційна комісія, після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами, складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.
За змістом ч. 5 ст. 60 ГК України, яка регулює загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання, вбачається, що ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку.
Отже, враховуючи вищезазначені вимоги чинного законодавства, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 51 Закону банкрутство є: оцінка вартості наявного майна боржника; публікація оголошення згідно з вимогами статті 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості; повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства та складання проміжного ліквідаційного балансу. Крім того, звернення до суду з такою заявою можливе лише після закінчення наведеного вище строку, передбаченого статтею 105 ЦК України.
Відповідної правової позиції дотримується і Верховний Суд України, що відображено в його постанові від 10.06.2008 р. у справі № 15/682-6.
Враховуючи наведені вище вимоги чинного законодавства та судової практики, судова колегія приходить до висновку, що вказані вище докази повинні бути надані заявником господарському суду саме на момент порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою, можливість витребування судом вказаних документів після порушення провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, спеціальним Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не передбачена.
Між тим, як вбачається з матеріалів справи, із заявою про визнання банкрутом, що була подана до суду головою ліквідаційної комісії Боржника ОСОБА_2, вказані вище докази можливості ліквідації ТОВ за спрощеною процедурою на підставі ст. 51 Закону про банкрутство, взагалі надані не були. Більш того, з додатку К 1/1 (а. с. 101-103) до декларації з податку на прибуток Боржника за 3 квартали 2011 р. вбачається, що балансова вартість запасів на кінець звітного періоду становить 1236206 грн., з яких малоцінні та швидкозношувані предмети на складах –960 грн., на оптових складах (місцях зберігання) –1235246 грн. Однак, господарський суд першої інстанції, не надав належної оцінки вказаним вище обставинам і, всупереч наведеним вище вимогам чинного законодавства прийняв заяву про банкрутство Боржника.
Враховуючи зазначене вище, а також відсутність в матеріалах справи вказаних доказів, апеляційна інстанція приходить до висновку про безпідставність порушення місцевим господарським судом справи про банкрутство ТОВ „Винзавод „Південні Вікна” та припинення Боржника як юридичної особи. Наслідками вказаних обставин, зокрема, стало порушення прав Скаржника на проведення перевірки Боржника відповідно до пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.
Зважаючи на вищенаведене колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги ДПІ у Приморському районі м. Одеси та скасування оскаржуваної ухвали господарського суду у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, судова колегія, –
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу задовольнити.
Ухвалу господарського суду Одеського області від 24.11.2011 р. скасувати.
Копію даної постанови направити державному реєстратору для відома та виконання.
Головуючий суддя Сидоренко М.В.
Суддя Будішевська Л.О.
Суддя Мишкіна М.А.
Постанова підписана 20.12.2011 р.