ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" грудня 2011 р. Справа № 5002-19/6045-2010
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:Запорощенка М.Д.- доповідач
суддів:Акулової Н.В.
Владимиренко С.В.
розглянув
касаційну скаргу Заступника прокурора Автономної Республіки Крим, м.Сімферополь
на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 25.05.2011р.
у справі№5002-19/6045-2010 господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовомСакського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим, м.Сімферополь
до1. Сакської районної державної адміністрації , м.Саки
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріф-Сервіс", м.Сімферополь
за участю третьої особи Ліснівської сільської ради, с.Ліснівка, Сакського району, Автономної Республіки Крим
проВизнання недійсним розпорядження та договору оренди земельної ділянки, спонукання до повернення земельної ділянки
за участю представників сторін:
від позивача:не з'явився
від відповідача 1:
від відповідача 2:не з'явився
ОСОБА_4, довіреність від 18.11.11р.
від третьої особи:не з'явився
від прокуратури:Ходаківський М.П.
ВСТАНОВИВ:
Сакський міжрайонний прокурор звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим з позовом до Сакської районної державної адміністрації та товариства з обмеженою відповідальністю “Ріф-Сервіс” про визнання недійсними Розпорядження Сакської райдержадміністрації № 1 136-р від 27.06.2009 р. , № 533-р від 24.03.2010 р. , про визнання недійсним договір оренди земельної ділянки від 07.04.2010 р., укладений між Сакською районною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю “Ріф-Сервіс”, та зобов'язання товариство з обмеженою відповідальністю “Ріф-Сервіс” повернути земельну ділянку площею 1,1972 га, розташовану на відстані 100 метрів південно-західніше пансіонату “Прибережний”, між існуючим майданчиком для надання послуг відпочиваючим ТОВ “Ріф-Сервіс” та пішохідною доріжкою, що веде до пляжу пансіонату “Прибережний”на відстані 170 метрів від урізу води Чорного моря на території Ліснівської сільської ради, .
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Мокрушин В.І.) від 28 лютого 2011 року у справі №5002-19/6045-2010 позов задоволений у повному обсязі. Визнано недійсним Розпорядження Сакської райдержадміністрації №1136-р від 27.06.2009 року “Про надання дозволу на складання проекту землеустрою по відводу земельної ділянки в довгострокову оренду ТОВ “Ріф-Сервіс” для рекреаційного призначення під будівництво майданчику для організації послуг відпочиваючим та автотуристам для обслуговування жителів територіальної громади Сакського району на території Ліснівської сільської ради Сакського району ”. Визнано недійсним Розпорядження Сакської райдержадміністрації № 533-р від 24.03.2010 “Про передачу земельної ділянки ТОВ “Ріф-Сервіс”в довгострокову оренду для рекреаційного призначення під будівництво майданчику для організації послуг відпочиваючим та автотуристам для обслуговування жителів територіальної громади Сакського району на території Ліснівської сільської ради Сакського району”. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 07.04.2010 року, укладений між Сакською районною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю “Ріф-Сервіс”. Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю “Ріф-Сервіс” повернути Сакській районній державній адміністрації земельну ділянку площею 1,1972 га вартість якої відповідно до нормативно-грошовій оцінки становить 258259,00 грн., розташовану на відстані 100 метрів південно-західніше пансіонату “Прибережний”, між існуючим майданчиком для надання послуг відпочиваючим ТОВ “Ріф-Сервіс” та пішохідною доріжкою, що веде до пляжу пансіонату “Прибережний” на відстані 170 метрів від урізу води Чорного моря на території Ліснівської сільської ради.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.05.2011р. апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ріф-Сервіс" задоволено. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 28 лютого 2011 року у справі № 5002-19/6045-2010 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.
Не погодившись з прийнятою у справі постановою суду апеляційної інстанції, Заступник прокурора Автономної Республіки Крим, м.Сімферополь звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.05.2011р. у справі № 5002-19/6045-2010 та залишити в силі рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.02.2011 року.
В обґрунтування заявлених вимог , скаржник посилається на те , що Севастопольський апеляційний господарський суд всупереч ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо об'єктивного, повного та всебічного розгляду справи та належної оцінки доказів залишено поза увагою той факт, що право власності ТОВ "Ріф-сервіс" на спірний об'єкт нерухомості набуто всупереч встановленого законом порядку, що підтверджено постановою Вищого господарського суду України від 13.07.10р. При цьому , вважає , що доводи суду апеляційної інстанції щодо існування на час прийняття спірних розпоряджень права власності на спірний об'єкт нерухомості не ґрунтуються на приписах ст. 35 Господарського процесуального кодексу України. Також, зауважує на тому , що судом апеляційної інстанції всупереч приписам ст. 43 ГПК України , не взято до уваги те, що надання ТОВ "Ріф-Сервіс" в оренду земельної ділянки рекреаційного призначення під будівництво майданчика для організації послуг відпочиваючим та автотуристам Сакською районною державною адміністрацією перевищено свої повноваження, які передбачені ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України та не враховано, що питання щодо надання даної земельної ділянки під комерційне використання, відповідно до ч. 6 ст.122 Земельного кодексу України, віднесено до повноважень Ради міністрів АР Крим.
Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріф-Сервіс", м.Сімферополь, у відзиві на касаційну скаргу проти вимог та доводів прокуратури заперечує , вважає їх необґрунтованими та безпідставними.
В нинішнє судове засідання представник позивача, Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим, м.Сімферополь, відповідача, Сакської районної державної адміністрації , м.Саки , та третьої особи не з'явилися, поважних причин нез'явлення суду не повідомлено. Про час та місце розгляду касаційної скарги сторони були сповіщені належним чином.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Розпорядженням Сакської райдержадміністрації №1136-р від 27.06.2009 “Про надання дозволу на складання проекту землеустрою по відводу земельної ділянки в довгострокову оренду ТОВ “Ріф-Сервіс” для рекреаційного призначення під будівництво майданчику для організації послуг відпочиваючим та автотуристам для обслуговування жителів територіальної громади Сакського району на території Ліснівської сільської ради Сакського району” надано дозвіл на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки в довгострокову оренду ТОВ “Ріф-Сервіс” для рекреаційного призначення під будівництво майданчику для організації послуг відпочиваючим та автотуристам для обслуговування жителів територіальної громади Сакського району на території Ліснівської сільської ради Сакського району, пов'язаним з обслуговуванням нежитлової споруди, власником якої є ТОВ “Ріф - Сервіс”, відповідно до рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.05.2009 р. (справа № 2-29/2630-2009) та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданому Кримським Республіканським підприємством “Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м.Євпаторії” від 25.06.2009 р. за № 23133008, номер запису 1182 у книзі 3 (а.с.10).
Розпорядженням Сакської райдержадміністрації №533-р від 24.03.2010 “Про передачу земельної ділянки ТОВ “Ріф-Сервіс” у довгострокову оренду для рекреаційного призначення під будівництво майданчику для організації послуг відпочиваючим та автотуристам для обслуговування жителів територіальної громади Сакського району на території Ліснівської сільської ради Сакського району” затверджений проект землеустрою по відведенню земельної ділянки площею 1,1972 га в довгострокову оренду строком на 49 років ТОВ “Ріф-Сервіс” для рекреаційного призначення під будівництво площадки для організації послуг відпочиваючим автотуристам для обслуговування мешканців територіальної громади Сакського району, розташованого на відстані 100 метрів південно-західного пансіонату “Прибрежний” між існуючою площадкою для надання послуг відпочиваючим та пішохідною доріжкою до пляжу пансіонату “Прибрежний”, 170 метрів від урізу води чорного моря, з земель запасу за межами населених пунктів на території Ліснівської сільської ради Сакського району Автономної Республіки Крим. Передано ТОВ “Ріф-Сервіс” спірну земельну ділянку у довгострокову оренду строком на 49 років (а.с.11-12).
На виконання вказаного розпорядження між Сакською районною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю “Ріф-Сервіс” був укладений договір оренди земельної ділянки від 07.04.2010 р. (а.с. 13-15).
Задовольняючи позов Сакського міжрайонного прокурора, суд першої інстанції виходив з того, що рішення господарського суду АР Крим від 28.05.09р. у справі № 2-29/2630-2009, яке слугувало правовою підставою для прийняття спірних розпоряджень та , як слід, укладення спірного договору оренди, було скасовано Постановою Вищого господарського суду України від 13.07.10р. та справу направлено на новий розгляд до господарського суду АР Крим. З урахуванням наведеного , суд першої інстанції дійшов до висновку , що станом на день розгляду справи у відповідача ТОВ "Ріф-Сервіс" право власності на об'єкт нерухомості-нежитлові споруди для обслуговування аквапарку, що розташовані на земельній ділянці площею 1,1972га за адресою:АРК, Сакський район, ст.Прибережна, вул.Каламітська, 14е –відсутнє, та як наслідок, наявні підстави для задоволення позову, оскільки Сакською райдержадміністрацією не виконані приписи ст. 126 Земельного кодексу України при прийнятті спірних розпоряджень. На підставі встановлених невідповідностей прийнятих розпоряджень вимогам чинного законодавства, суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання договору оренди від 07.04.10р. недійсним.
Скасовуючи вищеозначене рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд виходив з наявності у відповідача на момент прийняття спірних розпоряджень права власності на об'єкт нерухомості - нежитлові споруди для обслуговування аквапарку. Також , з посиланням на приписи діючого законодавства , суд апеляційної інстанції встановив, що право розпорядження землями територіальних громад міст, селищ, належить до компетенції відповідних рад, та дійшов до висновку, що Розпорядження Сакської райдержадміністрації прийнято в межах компетенції з дотриманням вимог земельного законодавства, а відтак відсутні підстави для визнання його недійсним. Крім того, апеляційним судом встановлено, що Прокурором з посиланням на норми матеріального права не доведено, що Республіканський комітет по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим має право оскаржувати рішення органів місцевого самоврядування і втручатися в господарську діяльність обумовлену договором оренди землі, стороною якого він не виступає.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з оглядом на наступне.
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документі, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогами чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Таким чином , предметом доказування в даній справі є відповідність вищевказаних розпоряджень законодавству та наявність порушеного права Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим.
При цьому, слід зазначити , що судом апеляційної інстанції вірно встановлено наявність на момент прийняття спірних розпоряджень права власності відповідача на об'єкт нерухомості - нежитлові споруди для обслуговування аквапарку.
Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування унормований ст.123 Земельного кодексу України.
Так, з врахуванням приписів діючого законодавства та з врахуванням встановлених апеляційною інстанцією фактів , судова колегія погоджується з висновком апеляційного господарського суду , що спірні розпорядження прийняті в межах компетенції , встановленої приписами ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" , в порядку передбаченому нормами Земельного кодексу України та відповідають нормам діючого законодавства . При цьому , слід зауважити , що судовою колегією не вбачається порушень при прийнятті оскаржених розпоряджень приписів ст.ст. 123, 124 Земельного кодексу України.
Окрім вищенаведеного , судова колегія вважає необхідним зазначити наступне.
За приписом частини 1 статті 1 Господарського кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 361 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 N 3-рп/99 у справі N 1-1/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) .
Згідно з ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За приписами ч. 2 ст. 34 вказаного Кодексу обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Проте, як це вірно було встановлено судом апеляційної інстанції з посиланням на приписи Положення про відділ Держкомзему та Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", до системи контролю за використанням та охороною земель не відноситься повноваження щодо проведення перевірок правомірності надання в оренду земельних ділянок органами місцевого самоврядування, у зв’язку з чим, судова колегія погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що прийняття спірних розпоряджень, жодним чином не впливає на виникнення, зміну чи припинення прав та обов’язків позивача.
Крім того, прокурором жодних з належних та допустимих доказів не було доведено , як під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції, порушення , в зв'язку з прийняттям оскаржених розпоряджень та укладенням спірного договору оренди, інтересів держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим, м.Сімферополь.
У відповідності до ст.1117 Господарського процесуального кодексу України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що прийнята у даній справі постанова апеляційного господарського суду, якою скасовано рішення місцевого господарського суду, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Заступника прокурора Автономної Республіки Крим, м.Сімферополь залишити без задоволення, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.05.2011р. у справі №5002-19/6045-2010 –без змін.
Головуючий суддя: М.Д. Запорощенко
Судді: Н.В. Акулова
С.В. Владимиренко