донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
19.12.2011 р. справа №4/5009/5749/11
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддівДонця О.Є.,
Колядко Т.М., Ломовцевої Н.В.
при секретарі судового засідання Ісаковій А.В.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 –за довіреністю №2218/15 від 14.06.2011 р.
від відповідача:не з’явився
розглянувши у відкритому
судовому засіданні апеляційну скаргуВідкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», м. Запоріжжя
на рішення господарського судуЗапорізької області
від17.10.2011 р.
по справі№ 4/5009/5749/11 (суддя Зінченко Н.Г.)
за позовомПриватного акціонерного товариства «Артемівський машинобудівельний завод «Вістек», м. Артемівськ
до Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», м. Запоріжжя
простягнення 608 367,01 грн. основного боргу за договором поставки № 20/2011/1149 від 17.05.2011 р., 14 191,15 грн. пені та 2 744,46 грн. 3% річних
В С Т А Н О В И В:
Приватне акціонерне товариство «Артемівський машинобудівельний завод «Вістек», м. Артемівськ, звернулось до господарського суду Запорізької області із позовом до Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», м. Запоріжжя, про стягнення 608 367,01 грн. основного боргу за договором поставки № 20/2011/1149 від 17.05.2011 р., 14 191,15 грн. пені та 2 744,46 грн. 3% річних.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.10.2011 р. по справі № 4/5009/5749/11 (суддя Зінченко Н.Г.) позовні вимоги задоволені частково, внаслідок чого стягнуто з Відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”, на користь Приватного акціонерного товариства “Артемівськй машинобудівний завод “Вістек”, 608 367 грн. 01 коп. основного боргу, 14 179 грн. 72 коп. пені, 949 грн. 06 коп. річних відсотків, 6 234 грн. 96 коп. державного мита та 235 грн. 32 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернувся до Донецького апеляційного господарського суд із апеляційною скаргою, в якій просить апеляційний суд скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 17.10.2011 р. по справі № 4/5009/5749/11 та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
У якості підстав для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає те, що господарським судом Донецької області не в повному обсязі з’ясовані всі матеріали справи, порушені норми матеріального та процесуального права.
Також, скаржник вказує на те, що в матеріалах справи відсутні докази замовлення відповідачем продукції у травні 2011 року та підстави для оплати продукції, оскільки умовою для проведення розрахунків за договором є не лише факт поставки, а й факт прийомки продукції, який не доведений в судовому засіданні.
16 листопада 2011 року від представника позивача до Донецького апеляційного господарського суду надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а рішення господарського суду Запорізької області від 17.10.11 р. законним та обґрунтованим, у зв’язку із чим просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а зазначене рішення суду без змін.
Розпорядженням заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 19.12.11 р. змінено колегію суддів та сформовано її у наступному складі: Донець О.Є. –головуючий, Колядко Т.М., Ломовцева Н.В.
Представник позивача у судовому засіданні 19.12.11 р. проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
Відповідач у судове засідання 19.12.11 р. свого представника не направив, причин нез’явлення до судового засідання та невиконання вимог апеляційного суду не повідомив.
Неявка без поважних причин у судове засідання представника відповідача не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.
Фіксування судового засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленому ст.ст.4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.05.11 р. Приватним акціонерним товариством «Артемівський машинобудівельний завод «Вістек»(далі - Постачальник) та Відкритим акціонерним товариством «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»(далі - Покупець) було укладено договір поставки № 20/2011/1149 (далі - Договір).
Відповідно до п.1.1 Договору, Постачальник зобов’язався виготовити та поставити, а Покупець зобов’язався на умовах, передбачених Договором, прийняти та оплатити продукцію, найменування (асортимент), ціна та орієнтовна кількість якої визначені в специфікації, яка є невід’ємною частиною Договору.
Також, сторонами була підписана Специфікація № 1, якою вони визначили орієнтовну кількість, якість, ціну та загальну вартість продукції – електродів, що поставляється за умовами Договору.
Згідно із п. 3.1 Договору, орієнтовна сума Договору становить 836 512,94 грн. з урахуванням ПДВ. Кінцева сума Договору визначається шляхом складання вартості продукції, зазначеної в замовленнях Покупця.
Відповідно до п. 4.1 Договору, позивач відвантажує продукцію на адресу відповідача автотранспортом. Транспортні витрати сплачує позивач.
Пунктом 4.3 Договору сторони визначили перелік товаросупроводжувальних документів, на підставі яких здійснюється поставка продукції, а саме: накладна, сертифікат якості, рахунок, податкова накладна.
Відповідно до п. 5.1 Договору, розрахунки за фактично отриману продукцію здійснюються протягом 35-ти банківських днів з моменту поставки та приймання продукції відповідно до розділу 6 Договору на підставі наданих документів, передбачених п. 4.3 Договору. При відсутності зазначених документів строк розрахунків відраховується з моменту отримання повного пакету документів.
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу товар:
- № 2436/11 від 20.05.2011 р. на суму 221 410,80 грн. з ПДВ;
- № 2437/11 від 20.05.2011 р. на суму 108 461,38 грн. з ПДВ;
- № 2881/11 від 20.06.2011 р. на суму 109 301,63 грн. з ПДВ;
- № 3010/11 від 22.06.2011 р. на суму 233 604,00 грн. з ПДВ,
а всього на загальну суму 672 777,81 грн.
Отримання відповідачем товару за вищезазначеними накладними здійснювалося за довіреностями на отримання товару (форма № М-2) за спірний період, а саме: серія ЯЖК № 706350/1802 від 20.05.2011 р. на ім’я ОСОБА_3 і серія ЯЖК № 719563 від 18.06.2011 р. на ім’я ОСОБА_2
Отже, як вбачається з матеріалів справи, факт поставки позивачем відповідачу продукції згідно умов Договору підтверджується видатковими накладними на поставку продукції за спірний період та довіреностями на отримання товару. Зазначені видаткові накладні за спірний період узгоджені сторонами та підтверджують факт прийняття відповідачем продукції без жодних зауважень та претензій, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на кожній з вказаних видаткових накладних скріплений відбитком штампу відділу технічного постачання ВАТ “ЗМК “Запоріжсталь”.
З матеріалів справи вбачається, що на оплату поставленої продукції позивачем відповідачу виставлялися рахунки-фактури № 2436/11 від 20.05.2011 р., № 2437/11 від 20.05.2011 р., № 2881/11 від 15.06.011 р. і № 3010/11 від 21.06.2011 р. Отже, позивач взяті на себе зобов’язання згідно умов Договору виконав у повному обсязі та належним чином.
Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов’язаний сплатити повну ціну переданого товару.
Отже, умовами п. 5.1 Договору передбачено, що строк оплати продукції, поставленої за видатковими накладними № 2436/11 від 20.05.2011 р. і № 2437/11 від 20.05.2011 р., настав 12.07.2011 р., за видатковою накладною № 2881/11 від 20.06.2011 р. –10.08.2011 р. і за видатковою накладною № 3010/11 від 22.06.2011 р. – 22.06.2011 р.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач в порушення умов Договору у встановлені строки та в повному обсязі з позивачем не розрахувався, у зв’язку із чим у відповідача на користь позивача утворилась заборгованість у розмірі 608 367,01 грн.
19 липня 2011 р. за вих. № 2679/15, 16.08.2011 р. за вих. № 3054/15 та 31.08.2011 р. за вих. № 3236/15 позивачем на адресу відповідача направлялися претензії з вимогами про погашення заборгованості за отриману продукцію згідно із Договору поставки № 20/2011/1149 від 17.05.2011 р., на що відповідач листом № 20/2063927/АЮ/ від 23.08.2011 р. визнав факт неналежного виконання зобов’язань за Договором № 20/2011/1149 від 17.05.2011 р. та наявність заборгованості перед позивачем за поставлену продукцію, та мотивував це важким фінансовим становищем підприємства та цим же листом останній зобов’язався погасити наявну заборгованість у строк до 01.09.2011 р.
Згідно із ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Докази сплати відповідачем боргу на користь позивача в сумі 608 367,01 грн. в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем доведено факт наявності заборгованості відповідача за товар та про задоволення позовної вимоги щодо стягнення з останнього суми основного боргу у розмірі 608 367,01 грн.
Крім того, позивачем було заявлено до стягнення суму 3% річних в розмірі 2 744,46 грн.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також сплатити 3% річних від простроченої суми.
Отже, судова колегія апеляційної інстанції вважає вірним висновок господарського суду Донецької області щодо правомірного та обґрунтованого присудження до стягнення 3% річних в розмірі 949,06 грн., з огляду на наступне.
Пунктом 8.4 Договору, сторони домовилися, що нарахування та стягнення сум неустойки, а також 1 % річних за неправомірне користування чужими грошовими коштами здійснюється за період не більше шести місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.
З огляду на вищевикладене вбачається, що сторонами передбачена можливість нарахування 1 % річних за неправомірне користування чужими коштами, тобто встановлений інший розмір процентів, ніж передбачений ст. 625 ЦК України.
Також, позивач просив господарський суд Донецької області стягнути з відповідача на його користь 14 191,15 грн. –суми пені, нарахованої на підставі п.8.4 Договору.
Відповідно до п.8.4 Договору, за прострочку оплати згідно із п. 5.1 Договору, Полкупець сплачує Поставщику пеню в розмірі 0,1 % за кожний день прострочення від несплаченої суми, але не більше облікової ставки НБУ, що діяла в період стягнення пені.
Згідно із ст.216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст.217 зазначеного кодексу, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Згідно із ст.218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
В силу ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
зміна умов зобов'язання;
сплата неустойки;
відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст.549 зазначеного кодексу, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, господарський суд Донецької області дійшов правильного висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені за несвоєчасну оплату поставленої продукції є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню в сумі 14 179,72 грн.
Мотивуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт посилається, зокрема, на те, що в матеріалах справи відсутні замовлення відповідача на поставку продукції позивачем, а також на те, що надані позивачем довіреності на отримання відповідачем продукції від позивача містять посилання на іншій договір №20/2011/427 від 18.02.11 р. та підписи осіб, які отримали продукцію, не відповідають зразкам підписів уповноважених осіб, що містяться на довіреностях.
Дані зауваження суд до уваги не приймає, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, а саме –акт №17/2060831 від 01.08.11 р. (т.1 а.с. 56), відзив на претензію №20/2063927 від 23.08.2011 р.(т.1 а.с. 68) відповідач визнав факт отримання продукції за договором №20/2011/1149 від 17.05.11 р., що в сукупності з іншими документами, наданими суду (видаткові-накладні, довіреності, товарно-транспортні накладні), свідчать про обґрунтованість позовних вимог.
Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції.
За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно з’ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», м. Запоріжжя, не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Запорізької області від 17.10.2011 р. по справі № 4/5009/5749/11слід залишити без змін.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на Відкрите акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», м. Запоріжжя.
Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», м. Запоріжжя, на рішення господарського суду Запорізької області від 17.10.11 р. по справі № 4/5009/5749/11 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 17.10.2011 р. по справі № 4/5009/5749/11 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя О.Є.Донець
Суддя Т.М.Колядко
Суддя Н.В.Ломовцева
Надруковано 5 прим.:
1 - Позивачу;
1 - відповідачу;
1 - У справу;
1. ДАГС;
1. ГСЗО