ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

                    17 квітня 2025 рокусправа №640/37753/21

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Кухар Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2   до Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 Дніпровського району м. Києва" в особі Лікарсько-консультативної   про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

                    Позивач звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просить:

          - визнати протиправним та скасувати рішення відповідача у формі протоколу засідання Лікарсько-консультативної комісії від 16.06.2021 №22 щодо невідповідності стану ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , критеріям для встановлення категорії "дитина з інвалідністю підгрупи А";

          - зобов`язати відповідача в особі Лікарсько-консультативної комісії провести повторне засідання з питання щодо надання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , статусу "дитина з інвалідністю підгрупи А" з урахуванням висновків суду у рішенні за результатом розгляду цієї справи.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2021 визначено головуючого – суддю Костенко Д.А.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 №2825-ІХ супровідним листом від 24.10.2023 №03-19/31102/23 справу №640/37753/21 передано Київському окружному адміністративному суду.

Відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399 справу № 640/28274/20 передано Львівському окружному адміністративному суду.

30 січня 2025 року адміністративна справа №640/37753/21 надійшла до Львівського окружного адміністративного суду (вх. №7469).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого – суддю Кухар Н.А.

Ухвалою від    03 лютого 2025 року   прийнято   адміністративну справу до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від    04 лютого 2025 року у задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 Дніпровського району м. Києва" в особі Лікарсько-консультативної комісії про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії   відмовлено. 

          В   обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що лікарсько-консультативною комісією   не прийнято   рішення про призначення     ОСОБА_2   категорії «дитина з інвалідністю підгрупи «А». Позивач вважає,  що така відмова  є необґрунтованою та протиправною, так як дитина потребує постійного моніторингу цукру в крові, тобто їй потрібна регулярна стороння допомога та нагляд, тобто вона не здатна до самообслуговування.

           Відповідач подав    відзив на позов, у якому   зазначив, що згідно Критеріїв встановлення інвалідності, що визначені Порядком встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям, затвердженого Постановою №917 підставою для встановлення дитині категорії "дитина з інвалідністю підгрупи А" є виключно висока міра втрати здоров`я та надзвичайна (повна) залежність від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду та фактична нездатність до самообслуговування. До числа дітей із виключно високою мірою втрати здоров`я належать діти, які мають будь-які основні види порушень функцій організму III і IV ступеня їх вираження (виражені та значно виражені порушення) і обмеження життєдіяльності будь-якої категорії П, Ш і IV ступеня їх вираження (які оцінюються відповідно до вікової норми). Проте, дитина ОСОБА_2 соціально активна, відвідує школу, не отримує у вигляді ін`єкцій інсуліну, оскільки носить інсулінову помпу. Крім того, звертає увагу на те, що позивачем  обрано неналежний спосіб захисту.

           На адресу суду від представника  позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві.  

           Від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких в яких було підтримано позицію, викладену у письмовому відзиві на позовну заяву, та зазначено, що міркування позивача ґрунтуються виключно на формальних запереченнях.  

Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що   ОСОБА_1 є  матір`ю неповнолітнього ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до медичного висновку №49  від 18.08.2016 ОСОБА_2 хворіє на цукровий діабет вперше виявлений, тип І, важка форма, глікемічний контроль з високим ризиком для життя, діабетичний гепатоз. Наявне захворювання відповідає розділу ІІ, п.3 пп.3.1  Переліку медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 18 років. Висновок дійсний до 11.02.2023 р.

Відповідно до протоколу засідання лікарсько-консультативної комісії №8 від 18.02.2021  прийнято рішення про направлення дитини на стаціонарне обстеження в ендокринологічне відділення КНП ДКЛ №6 та дообстеження дитини  згідно  рекомендації лікаря нефролога.

На  засіданні лікарсько-консультативної комісії   16.06.2021 (протокол №22) комісія прийшла до висновку, що на теперішній час підстав для встановлення підгрупи «А» дитині з інвалідністю ОСОБА_2 , 2012 р.н. немає.

Позивач вважає таке рішення протиправним та звернулась до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону  України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» (Закон № 2961-IV)   дитина з інвалідністю - особа до досягнення нею повноліття (віком до 18 років) зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону № 2961-IV  Медико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів.

За частинами третьою-сьомою статті 7 Закону № 2961-IV залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров`я особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.

Перша група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від міри втрати здоров`я особи з інвалідністю та обсягів потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або диспансерному нагляді.

До підгрупи А першої групи інвалідності належать особи з виключно високою мірою втрати здоров`я, надзвичайною залежністю від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду інших осіб і які фактично не здатні до самообслуговування.

До підгрупи Б першої групи інвалідності належать особи з високою мірою втрати здоров`я, значною залежністю від інших осіб у забезпеченні життєво важливих соціально-побутових функцій і які частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування.

Особам у віці до 18 років лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів встановлюється категорія "дитина з інвалідністю", а особам у віці до 18 років з виключно високою мірою втрати здоров`я та з надзвичайною залежністю від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду інших осіб і які фактично не здатні до самообслуговування, - категорія "дитина з інвалідністю" підгрупи А.

За частиною десятою статті 7 Закону № 2961-IV лікарсько-консультативні комісії лікувально-профілактичних закладів:

визначають наявність стійкого розладу функцій організму дитини та відповідно можливі обмеження її життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем;

складають (коригують) індивідуальну програму реабілітації дитини з інвалідністю, в якій визначаються реабілітаційні заходи і строки їх виконання, та здійснюють контроль за повнотою та ефективністю виконання цієї програми;

надають консультативну допомогу з питань реабілітації та стороннього догляду, диспансерного нагляду або допомоги дітям з інвалідністю;

забезпечують своєчасний огляд (переогляд) дітей з порушеннями стану здоров`я та дітей з інвалідністю.

Медико-соціальні послуги з огляду повнолітніх осіб і послуги лікарсько-консультативних комісій з огляду дітей надаються безоплатно.

Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Положення про лікарсько-консультативну комісію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 року № 917 (далі також - Положення № 917), лікарсько-консультативні комісії (далі - комісії) функціонують у закладах охорони здоров`я Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Утворюються в установленому порядку такі комісії: центральна комісія Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, центральні обласні, центральні міські у мм. Києві та Севастополі (далі - центральні комісії), міські, районні, міжрайонні, районні в містах комісії. Центральні комісії утворюються за рішенням Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Центральна комісія МОЗ утворюється та функціонує за рішенням МОЗ у порядку, встановленому Міністерством. Склад центральної комісії МОЗ та її чисельність затверджуються МОЗ.

За текстом пункту 7 Положення № 917 Комісії: 1) визначають:  наявність стійкого розладу функцій організму та відповідно можливі обмеження життєдіяльності дитини під час взаємодії із зовнішнім середовищем; категорію “дитина з інвалідністю” або “дитина з інвалідністю підгрупи А”, причину і час настання інвалідності, а також ступінь втрати працездатності (у відсотках) у дітей віком від 15 до 18 років, які потерпіли від нещасного випадку на виробництві ; потребу дитини з інвалідністю у забезпеченні її технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань; потребу дитини з інвалідністю у медичній допомозі та соціальних послугах, в тому числі додатковому харчуванні, у забезпеченні лікарськими засобами, постійному сторонньому догляді, диспансерному нагляді, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування тощо; ступінь стійкого обмеження життєдіяльності для направлення дитини з інвалідністю до реабілітаційних установ та інших установ, що здійснюють соціальне обслуговування.

За пунктом 10 Положення № 917   рішення комісії приймається більшістю голосів. У разі рівного розподілу голосів голос голови комісії є вирішальним.  

Відомості щодо результатів проведення медико-соціальної експертизи і прийнятих рішень вносяться до медичного висновку на дитину з інвалідністю та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою закладу охорони здоров`я.

За пунктом 12 Положення № 917 Комісія  в день проведення медико-соціальної експертизи готує за формою, затвердженою МОЗ, медичний висновок про дитину з інвалідністю віком до 18 років щодо встановлення категорії “дитина з інвалідністю” або “дитина з інвалідністю підгрупи А” (щодо відмови в установленні категорії “дитина з інвалідністю” або “дитина з інвалідністю підгрупи А” з відповідним обґрунтуванням) та складає індивідуальну програму реабілітації дитини з інвалідністю, в якій визначаються реабілітаційні заходи, їх обсяги, строки проведення та виконавці.

Медичний висновок про дитину з інвалідністю віком до 18 років у триденний строк надсилається органові, в якому дитина з інвалідністю перебуває на обліку як особа, що отримує державну соціальну допомогу або пенсію, а у разі первинного встановлення категорії “дитина з інвалідністю” - до органу соціального захисту населення за місцем проживання дитини з інвалідністю.

Позивач звертає увагу суду на те, що  при розгляді питання встановлення ОСОБА_2  статусу “дитина з інвалідністю підгрупи А” були відсутні лікар ендокринолог  та лікар-педіатр ОСОБА_3 ,  яка надає первинну допомогу,   про що свідчить відсутність її підпису   на рішенні.

Відповідно до п. 5  Порядку  лікар, який надає дитині первинну медичну допомогу, готує та подає на розгляд комісії документи для встановлення дитині категорії “дитина з інвалідністю” або “дитина з інвалідністю підгрупи А”.  При цьому зазначений лікар повинен бути присутнім під час проведення засідання комісії для інформування про стан дитини.

Відповідно до декларації № 0000-130Н-Е7ХК від 05.04.2018р пацієнту ОСОБА_2 первинну медичну допомогу  надає лікар   ОСОБА_3 .

Як встановлено судом у протоколі від 16.06.2021р  №22 зазначено, що  лікар педіатр - ОСОБА_3  була присутня при  розгляді питання встановлення підгрупи А  Ігнатенку. М.О. Посилання  представника  позивача на відсутність її підпису суд вважає необгрунтованим, так як  протокол підписаний головою та членами комісії,  а  лікар   ОСОБА_3  не  є  членом комісії та немає повноважень на підпис протоколу.

 Постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 року № 917  затверджено Порядок встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям.

Згідно з пунктом 3 Порядку   № 917  особам віком до 18 років комісіями встановлюється категорія “дитина з інвалідністю”, а особам віком до 18 років, які мають виключно високу міру втрати здоров`я та надзвичайну залежність від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду інших осіб і які фактично не здатні до самообслуговування, - категорія “дитина з інвалідністю підгрупи А”.

Відповідно до пункту 6  Порядку № 917  комісія проводить огляд хворої дитини та розглядає документи, зазначені у  пункті 4  цього Порядку, протягом семи робочих днів з дня їх надходження.

Комісії за місцем проживання дитини з інвалідністю мають право розглядати (переглядати) оглядові справи дітей, яким вже встановлено категорію “дитина з інвалідністю”, з метою встановлення таким дітям категорії “дитина з інвалідністю підгрупи А”.

У разі встановлення зазначеній дитині категорії “дитина з інвалідністю підгрупи А” оформляється новий медичний висновок про дитину з інвалідністю віком до 18 років.

Оригінал зазначеного висновку у триденний строк надсилається (передається) комісією органові, в якому дитина з інвалідністю перебуває на обліку як особа, що отримує державну соціальну допомогу або пенсію.

Пунктом 13 Порядку визначено, що  класифікація, що використовується комісією під час проведення медико-соціальної експертизи дітей, визначає основні види порушень функцій організму дитини, зумовлені захворюваннями, травмами (їх наслідками) та/або вродженими вадами, і ступінь їх вираження.

Згідно з п. 15 Порядку  під час комплексної оцінки різних показників, що характеризують стійкі порушення функцій організму, встановлюють такі ступені їх вираження: I ступінь - незначні порушення; II ступінь - помірні порушення; III ступінь - виражені порушення; IV ступінь - значно виражені порушення.

Відповідно до п.16 Порядку основними категоріями життєдіяльності є здатність до: самообслуговування; самостійного пересування; орієнтації; спілкування; контролювання своєї поведінки; навчання; трудової діяльності.

За пунктом 17 Порядку № 917 під час комплексної оцінки різних показників, що характеризують рівень обмеження основних категорій життєдіяльності, встановлюються такі ступені їх вираження:

1) здатність до самообслуговування - здатність дитини самостійно задовольняти основні фізіологічні потреби, провадити повсякденну побутову діяльність, зокрема володіти навичками особистої гігієни:

I ступінь - здатність до самообслуговування з витрачанням при цьому більш тривалого часу, дрібність виконання дій під час самообслуговування, зменшення кількості дій під час самообслуговування з використанням у разі потреби технічних засобів;

II ступінь - здатність до самообслуговування з регулярною частковою допомогою інших осіб з використанням у разі потреби технічних засобів;

III ступінь - нездатність до самообслуговування, потреба у постійній сторонній допомозі та повна залежність від інших осіб.

Відповідно до 18 -21 Порядку ступінь обмеження основних категорій життєдіяльності дитини визначається виходячи з результатів оцінки їх відхилення від норми, що відповідає певному періоду (віку) біологічного розвитку дитини.

Дитині, якій встановлена інвалідність, залежно від міри втрати здоров`я та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або диспансерному нагляді встановлюється категорія “дитина з інвалідністю” або “дитина з інвалідністю підгрупи А”.

Перелік захворювань та патологічних станів, що дають право на встановлення інвалідності дітям, затверджується МОЗ.

Підставою для встановлення дитині категорії “дитина з інвалідністю” є помірна та середня міра втрати здоров`я, залежність від стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду і здатність до самообслуговування.

До числа дітей з помірною та середньою мірою втрати здоров`я належать діти, які мають будь-які основні види порушень функцій організму I та II ступеня їх вираження (незначні та помірні порушення) та обмеження життєдіяльності будь-якої категорії I ступеня її вираження (які оцінюються відповідно до вікової норми).

Підставою для встановлення дитині категорії “дитина з інвалідністю підгрупи А” є виключно висока міра втрати здоров`я та надзвичайна (повна) залежність від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду та фактична нездатність до самообслуговування.

До числа дітей із виключно високою мірою втрати здоров`я належать діти, які мають будь-які основні види порушень функцій організму III і IV ступеня їх вираження (виражені та значно виражені порушення) і обмеження життєдіяльності будь-якої категорії II, III і IV ступеня їх вираження (які оцінюються відповідно до вікової норми).

           Щодо  посилань представника позивача на те, що  сину позивачки  потрібна регулярна стороння допомога та нагляд, тобто він не здатний до самообслуговування суд зазначає таке.

             Відповідно до частини сьомої статті 7 Закону № 2961-IV та абзацу третього пункту 21 Порядку № 917 встановлення дитині категорії "дитина з інвалідністю підгрупи А" пов`язується з виключно високою мірою втрати здоров`я та надзвичайною (повною) залежністю від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду та фактичною нездатністю до самообслуговування.

В абзаці четвертому пункту 21 Порядку № 917 роз`яснено, що потрібно розуміти під високою мірою втрати здоров`я як умовою для встановлення дитині категорії "дитина з інвалідністю підгрупи А", а саме: порушенням функцій організму III і IV ступеня їх вираження (виражені та значно виражені порушення) та обмеженням життєдіяльності будь-якої категорії II, III і IV ступеня їх вираження (які оцінюються відповідно до вікової норми).

          Як зазначено вище, що класифікація основних видів порушень функцій організму дитини, яку використовує лікарсько-консультативна комісія під час проведення медико-соціальної експертизи дітей, а також класифікація основних категорій життєдіяльності і ступенів вираження обмежень цих категорій, визначені у Порядку № 917 (пункти 14-17). За цими класифікаціями лікарсько-консультативна комісія - за наслідками огляду та медико-соціальної експертизи - визначає ступені вираження у дітей порушень функцій організму і ступінь вираження обмеження життєдіяльності, відтак вирішує питання про встановлення інвалідності.

Текстуальний виклад частини сьомої статті 7 Закону № 2961-IV, абзаців третього, четвертого пункту 21 Порядку № 917 дозволяє виснувати, що встановлення категорії "дитина з інвалідністю підгрупи А" пов`язується із сукупністю (поєднанням) двох критеріїв (умов): порушенням у дитини функцій організму III і IV ступеня їх вираження і обмеженням життєдіяльності будь-якої категорії II, III і IV ступеня їх вираження.

Відсутність одного з цих критеріїв (тобто коли ступені вираження порушень за обома названими параметрами не відповідають тим, які зазначені в абзаці четвертому пункту 21 Порядку № 917) перешкоджає встановленню дитині інвалідності підгрупи А.

Аналіз наведених вище норм Порядку № 917 у контексті спірних правовідносин дає підстави вважати, що результати комплексного оцінювання показників, що характеризують стійкі порушення функцій організму дитини (відповідно до класифікації основних видів порушень функцій організму дитини), не визначають (не диктують, не нав`язують) результати комплексної оцінки показників, що характеризують рівень обмеження основних категорій життєдіяльності (відповідно до класифікації основних категорій життєдіяльності і ступені вираження обмежень таких категорій). Остання визначається на основі оцінювання відхилення основних категорій життєдіяльності від норми, що відповідає певному періоду (віку) біологічного розвитку дитини (пункт 18 Порядку № 917), а не на підставі визначеного дитині ступеня вираження порушень функцій організму.

Наведене не слід розуміти так, що порушення функцій організму не впливають на життєдіяльність дитини, але, за правилами Порядку № 917, визначення ступенів вираження порушень за обома названими параметрами є результатом огляду і медико-соціальної експертизи за різними (самостійними) класифікаціями.

Відповідність обом згаданим вище критеріям визначають лікарсько-консультативні комісії, які функціонують у закладах охорони здоров`я Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій. Іншими словами, встановлення ступеня вираження порушень функцій організму та обмеження життєдіяльності є компетенцією лікарсько-консультативних комісій, адже передбачає проведення медико-соціальної експертизи.

Рішення лікарсько-консультативної комісії може бути оскаржене до суду (пункт 12 Порядку № 917, пункт 9 частини першої статті 19 КАС України) й суд - у порядку адміністративного судочинства - має перевірити оспорене рішення на відповідність критеріям, зазначеним у частині другій статті 2 КАС України. Водночас, зважаючи на предмет оскарження, судовий контроль не повинен використовуватися як спосіб підмінити медико-соціальну експертизу або ж як інструмент для "створення" норм/правил щодо захворювань чи медичних показань, обов`язкових для лікарсько-консультативних комісій під час вирішення питання про встановлення інвалідності.

Суд не може заперечувати того, що під час медико-соціальної експертизи можуть виникати (і виникають) проблеми з правильним визначенням ступеня вираження порушень функцій організму та/або обмеження основних категорій життєдіяльності. Під проблемами  суд має на увазі, зокрема, складнощі з оцінюванням цих порушень/обмежень (за відповідними класифікаціями основних видів порушень функцій організму дитини та основних категорій життєдіяльності) в медичному аспекті, з якими можуть стикатися члени лікарсько-консультативних комісій.

У межах розгляду справи суд може надати правову оцінку рішенню лікарсько-консультативної комісії, але ця оцінка не може відповісти на спірні питання щодо встановлення інвалідності дітям у ситуації, коли встановлений дитині діагноз вимагається пов`язати (поєднати) з певним ступенем (ступенями) вираження порушень функцій організму та/або обмеження основних категорій життєдіяльності, адже відповідь на це питання виходить за межі як повноважень суду, так і завдань адміністративного судочинства.

           Для складних та спірних питань щодо встановлення інвалідності дітям існує Комісія МОЗ (пункт 8   Положення  ).  Суд, здійснюючи правосуддя, не може перебирати компетенцію як цього органу, так і лікарсько-консультативних комісій загалом і визначити (змінити) ступінь вираження обмеження основних категорій життєдіяльності.  

           Зважаючи на висловлену вищу позицію щодо застосування приписів частини сьомої статті 7 Закону № 2961-IV у зіставленні з приписами абзаців третього, четвертого пункту 21 Порядку № 917  суд зазначає, що рішення відповідача, оформлене протоколом, про відсутність підстав для встановлення дитині категорії "дитина з інвалідністю підгрупи А" є обґрунтоване.

 Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем були дотримані.

Судові витрати  розподілу не підлягають.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому   у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України суд,

вирішив:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач:   ОСОБА_1   ( АДРЕСА_1 ).

Відповідач:  Комунальне некомерційне підприємство "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 Дніпровського району м. Києва" в особі Лікарсько-консультативної комісії (02125, м. Київ, вул. Петра Запорожця, 26).  

          СуддяКухар Наталія Андріївна