Справа № 147/610/25

Провадження № 1-кп/147/160/25

УХВАЛА

17 квітня 2025 року                                                                       с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області у складі:

головуючого-судді                                                 ОСОБА_1

із участю секретаря судового засідання                       ОСОБА_2

прокурора                                                         ОСОБА_3

обвинуваченого                                                 ОСОБА_4

захисника                         ОСОБА_5

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі Тростянецького районного суду Вінницької області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 22.01.2025 за №62025240040000198 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

в с т а н о в и в:

  в провадженні Тростянецького районного суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 22.01.2025 за №62025240040000198 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

      Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 15.04.2025 у кримінальному призначено підготовче судове засідання.

Прокурор через канцелярію суду подав клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Клопотання прокурора обґрунтоване тим, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується в тому, що, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, 22.10.2024 самовільно залишив пункт постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 та проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби до моменту його затримання працівниками Державної прикордонної служби в Одеській області 23.02.2025, чим було припинено вчинення даного кримінального правопорушення. За час відсутності у розташуванні військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 обов`язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами вказаної військової частини, правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби не повідомляв та проводив час на власний розсуд. Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України – самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, вчинене в умовах воєнного стану. Причетність ОСОБА_4 до вчинення вказаного кримінального правопорушення підтверджується зібраними доказами, зокрема показаннями свідків, актом службового розслідування та іншими матеріалами у своїй сукупності.

Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 25.02.2025 стосовно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 23.04.2025.

У той же час, ризики передбачені  ст. 177 КПК України, які слугували підставою для застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на даний час продовжують існувати та жодним чином не зменшилися, тому є достатні підстави для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_4 під вартою. Зокрема, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину вчиненого в умовах воєнного стану, за вчинення якого передбачена санкція у вигляді позбавлення волі строком від п`яти до десяти років, усвідомивши невідворотність покарання, останній без застосування запобіжного заходу, окрім тримання під вартою, може зникнути та переховуватися від суду, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім того, ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується, зокрема продовжити ухилятися від проходження військової служби, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Відтак, необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України .

З метою забезпечення належного та неухильного виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, та за сукупності наведених обставин, а також те, що до військовослужбовців, які під час дії воєнного стану вчинили злочини, передбачені ст. 402-405, 407, 408, 429 КК України, може бути застосований запобіжний захід лише у виді тримання під вартою, прокурор просить клопотання задовольнити, продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення застави.

       В судовому засіданні прокурор оголосив зміст клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, підтримав його та просив його задоволити.

        Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечили проти задоволення клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу. Захисник, позицію якого підтримав обвинувачений, просив застосувати до обвинуваченого більш м`який запобіжний захід. Також обвинувачений зазначив, що бажає продовжити проходження військової служби.

       Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши подане прокурором письмове клопотання, дійшов наступних висновків.

      Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 25.02.2025 до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів в межах строку досудового розслідування, і діє до 13 години 14 хв. 23.04.2025.

       Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

       Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

       З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення Кодексом передбачено види заходів забезпечення кримінального провадження, до яких належать запобіжні заходи, включаючи домашній арешт та тримання під вартою (статті 131,176,181,183 КПК України).

       Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

       Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

       При цьому, відповідно до частини восьмої статті 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто виключно тримання під вартою.

        Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

       Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою ст.177 КПК України.

       У відповідності до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

       У відповідності з пунктом 4 частини другої статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

      Положення ст. 199 КПК України передбачають, що при розгляді доцільності продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, ураховуються обставини, які свідчать про те, що ризики не зменшились або з`явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою та обставини, які перешкоджають завершенню розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

        Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого, суд враховує вимоги п. 3, 4 і 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

       У рішенні Європейський суд з прав людини по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року зазначено, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

       У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року № 33977/96 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

       У рішенні по справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року Європейський суд з прав людини вказав, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.

        Отже, Європейський суд з прав людини підкреслює, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

        В судовому засіданні судом встановлено, що ОСОБА_4 одружений, має на утриманні вісім неповнолітніх дітей, раніше не судимий, має зареєстроване в установленому порядку місця проживання, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, розгляд кримінального провадження в суді перебуває на стадії підготовчого провадження, думка обвинуваченого щодо інкримінованого злочину судом ще не з`ясована, жодні докази судом не дослідженні.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, його наслідки в умовах сьогодення, а саме те, що злочин вчинено під час правового режиму воєнного стану у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України, тяжкість покарання за злочин, в якому оголошено обґрунтовану  підозру, особу обвинуваченого, стадію судового розгляду, суд, аналізуючи положення ч. 8 ст. 176 КК України, під час розгляду клопотання дійшов висновку, що обвинувачений  ОСОБА_4  перебуваючи на волі може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

     Враховуючи зазначене, суд дійшов до висновку про продовження щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки і надалі існує обґрунтована підозра у вчиненні обвинуваченим інкримінованого кримінального правопорушення. Об`єкт посягань кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується  ОСОБА_4 , який є військовослужбовцем, обставини кримінального правопорушення, зокрема те, що  ОСОБА_4  обвинувачується в тому, що вчиняв дії, які свідчать про його ухилення від проходження військової служби, наслідки кримінального правопорушення в умовах сьогодення, а саме те, що кримінальне правопорушення вчинено під час правового режиму воєнного стану у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України, вид і тяжкість санкції за інкриміновані діяння, вік обвинуваченого, перебування справи на стадії підготовчого провадження, тобто на стадії, де свідки та обвинувачений  не допитані, письмові докази не досліджені – у сукупності дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується. Зазначені ризики є суттєвими і таким ризикам неможливо запобігти в умовах застосування до ОСОБА_4 будь-якого іншого запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою.

       Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, для відмови в застосуванні щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з врахуванням обставин даного кримінального провадження, не встановлено, а тому існування зазначених ризиків виправдовує подальше тримання його під вартою.

      Запобіжний захід у виді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі ОСОБА_4 та тяжкості пред`явленого йому обвинувачення, зможе забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків, його вік і стан здоров`я дозволяє застосування до нього запобіжного заходу, пов`язаного з позбавленням волі, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження.

       Щодо зміни запобіжного заходу на такий, що не пов`язаний із триманням під вартою, то суд застосовує норми ч. 8 ст. 176 КПК, які передбачають, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст. 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою.

       Абзацом 8 частини четвертої статті 183 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

        З огляду на конкретні обставини справи, а також з врахуванням вчинення тяжкого злочину та те, що ОСОБА_4 є військовослужбовцем, обвинувачується у скоєнні злочину передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, суд вважає за необхідне не визначати розмір застави у кримінальному провадженні.

       На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 193, 197, 314, 316 331, 372, 395 КПК України, суд

у х в а л и в:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави на строк 60 (шістдесят) днів, тобто з 17 квітня 2025 по 15 червня 2025 року включно.

В клопотанні захисника про застосування більш м`якого запобіжного заходу відмовити.

Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження

Копію ухвали для відома та виконання направити начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№ 1)».

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду  протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 17.04.2025 о 16.20 год.

Суддя                                                                 ОСОБА_1