ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 372/3531/22

провадження № 61-856св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокатМельниченко Євгеній Олександрович, на рішення Обухівського районного суду Київської області у складі судді Висоцької Г. В. від 09 квітня

2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 грудня 2024 року, і ухвалив таку постанову.

Короткий зміст заявлених позовних вимог та заперечень на них

1. У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на будівництво.

2. Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що відповідачка, її

мати - ОСОБА_2 , є власницею земельної ділянки з кадастровим номером 3223110100:01:050:0090. Позивачка зазначала що вона будувала будинок та господарські споруди на цій земельній ділянці, однак відповідачка без її відома зареєструвала за собою право власності на вказане нерухоме майно. Вказувала, що побудувала будинок та господарські будівлі за мовчазної згоди відповідачки, виключно за усними домовленостями та за власні кошти, внаслідок чого відповідачка отримала у свою власність без будь-якої правової підстави нерухоме майно, яке було нею самовільно побудоване.

3. Позивачка зазначала про те, що ОСОБА_2 відмовляється добровільно компенсувати їй вартість будівництва чи визнати за нею (чи її сином

ОСОБА_3 - єдиним онуком ОСОБА_2 ) право власності на побудований нею будинок з господарськими спорудами.

4. З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила стягнути з відповідачки з підстав, визначених статтею 1212 ЦК України, суму витрат на будівництво будинку та господарських споруд, як набутих відповідачкою безпідставно.

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

5. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 09 квітня 2024 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

6. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки наданими позивачкою доказами не доведено, що витрати на будівництво понесені нею в обсязі, співмірному з вартістю майна, а тому спірний житловий будинок не є безпідставно набутим майном відповідно до статті 1213 ЦК України. Через неспростовність презумпції права власності, у відповідачки не виникло обов`язку відшкодувати вартість такого майна. Спірний об`єкт нерухомого майна також не підпадає під критерій «самочинне будівництво» відповідно до статті 376 ЦК України.

Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

7. Постановою Київського апеляційного суду від 16 грудня 2024 року апеляційну скаргуОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Обухівського районного суду Київської області від 09 квітня 2024 року - без змін.

8. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог за недоведеністю. Допустимих та достовірних доказів того, що будівництво будинку та господарських споруд (вбиральні, літньої кухні, душу, колодязю, воріт) та облаштування двору, що на час розгляду справи у суді першої інстанції мав вартість - 2 292 329 грн, здійснено за рахунок грошових коштів позивачки у ході розгляду справи не здобуто. Додані до позовної заяви копії письмових доказів купівлі будівельних матеріалів та сплати комунальних послуг ні підтверджують ані здійснення позивачкою будівельних робіт, співмірних з визначеною вартістю будинку, ані проживання у такому будинку й несення витрат на його утримання.

Узагальнені доводи касаційної скарги

9. 20 січня2025 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат

Мельниченко Є. О., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області

від 09 квітня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 грудня 2024 року, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

10. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22,

у постановах Верховного Суду від 24 червня 2018 року у справі № 314/3995/15, від 09 грудня 2020 року у справі № 922/476/20, від 15 березня 2023 року у справі № 201/2288/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема частини шостої

статті 376 Цивільного кодексу України (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та встановили обставини на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої

статті 389 ЦПК України).

11. Заявниця вважає, що під час вирішення спору судами було неправильно застосовано до спірних правовідносин положення частини шостої статті 376 ЦК України. Суди попередніх інстанцій не звернули увагу на характер спірних правовідносин, оскільки мова йде про самовільно збудоване нерухоме майно на чужій земельній ділянці, яке у подальшому було оформлено на номінального власника земельної ділянки. Водночас особа, яка здійснила таке будівництво, вимагає компенсації витрат на будівництво, оскільки номінальний власник земельної ділянки був неспроможним збудувати нерухоме майно.

12. Позивачка зазначає, що судом першої інстанції було визнано, що будівельні матеріали купувалися ОСОБА_1 , про що свідчать квитанції, яким понад 10 років. Однак суди безпідставно не оцінили їх як належні докази, пославшись на те, що в них відсутня інформація щодо покупця. Письмовими доказами у сукупності з поясненнями свідків доведено, що будівельні матеріали купувалися бля будівництва спірного будинку, який потім номінально оформила на себе відповідачка. Відповідачка не надала жодного доказу на підтвердження придбання нею будівельних матеріалів, які було використано на будівництво будинку. Позивачка стверджує, що факт оформлення права власності на спірний будинок не спростовує тих обставин, що будівництво велося за її кошти.

13. Заявниця вказує, що відповідачка має окремий будинок, де вона проживає, її життя повністю відокремлене від спірного будинку і ніколи з ним не було пов`язане.

14. Згідно з доводами касаційної скарги, суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки показам кожного опитаного свідка зі сторони позивачки, а також безпідставно взяли до уваги пояснення свідків зі сторони відповідачки, які в судове засідання для надання пояснень не викликалися.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

15. Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 372/3531/22.

16. Ухвалою Верховного Суду від 09 квітня 2025року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

17. Заявлене у касаційній скарзі клопотання про проведення розгляду справи за участі позивачки та її представника задоволенню не підлягає, оскільки розгляд справи у суді касаційної інстанції проводиться у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Необхідності у наданні сторонами справи пояснень не встановлено.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

18. 23 листопада 2004 року на підставі нотаріально посвідченого договору дарування ОСОБА_2 отримала у дарунок земельну ділянку, площею

610 квадратних метрів, розташовану на території Обухівської міської ради Обухівського району Київської області, в межах садового товариства «Вікторія».

19. 21 грудня 2012 року на підставі договору дарування земельної ділянки

від 23 листопада 2004 року ОСОБА_2 отримала державний акт на право приватної власності на земельну ділянку.

20. В середині 2016 року ОСОБА_2 звернулася до ФОП ОСОБА_4 для оформлення документів на будівництво. Остання на підставі поданих документів виготовила ескіз забудови, викопіювання з проєктного плану, будівельний паспорт та схему забудови земельної ділянки.

21. 03 жовтня 2016 року посадовими особами виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області був складений акт перевірки дотримання вимог у сфері законодавства, виявлено будівництво ОСОБА_2 садового будинку на власній земельній ділянці на ж/м « ІНФОРМАЦІЯ_1 » без відповідних дозвільних документів та користування ним без введення в експлуатацію, у зв`язку з чим відповідачка, як власник земельної ділянки та забудовник, отримала припис № С-0310/2 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, а саме - здійснення будівництва без відповідних документів та його експлуатація без прийняття в експлуатацію.

22. 05 жовтня 2016 року ОСОБА_2 була притягнута до адміністративної відповідальності у виді стягнення 6 800 грн штрафу за самочинне здійснення нею будівництва садового будинку на ж/м «Вікторія». Вказаний штраф був сплачений ОСОБА_2 особисто.

23. Відповідно до будівельного паспорту садового будинку, виданого

02 вересня 2016 року відділом розвитку інфраструктури містобудування та архітектури виконавчого комітету Обухівської міської ради господарських будівель і споруд, замовником будівництва садового будинку за адресою: Київська область, м. Обухів, житловий масив « ІНФОРМАЦІЯ_1 », є ОСОБА_2 .

24. 20 березня 2017 року згідно з рішенням державного реєстратора, на підставі поданих особисто ОСОБА_2 документів зареєстровано за нею право власності на садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

25. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

26. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

27. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

28. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

29. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

30. Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

31. Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

32. Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (стаття 190 цього Кодексу).

33. До речей як складової поняття майна, зокрема нерухомих, відповідно до положень статті 181 ЦК України належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

34. Права та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (частина перша статті 182 ЦК України).

35. За вимогами частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

36. Зміст права власності полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).

37. Згідно з вимогами статті 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не суперечать закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

38. Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

39. Згідно з частиною другою статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

40. Відповідно до частин першої-шостої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене.

41. Позивачка посилалася на те, що спірний будинок було збудовано за її кошти, однак відповідачка, як власник земельної ділянки, оформила право власності на об`єкт нерухомості (який на її думку є самочинним) на себе, чим порушила її права.

42. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

43. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

44. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

45. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, дослідивши докази, які містяться у матеріалах справи, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, обґрунтовано виходив з того, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки позивачка не довела, що нею понесені витрати на будівництво будинку за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 20 березня 2017 року у встановленому законом порядку.

46. Відповідно до проведеної у справі судової оціночно-будівельної експертизи № 3516 від 20 грудня 2023 року вартість будівництва (створення) об`єкта нерухомого майна - домоволодіння (будинку та господарських споруд) за адресою: АДРЕСА_1 , - складає 2 292 329 грн.

47. Під час вирішення спору судами належним чином оцінені подані позивачкою докази на підтвердження понесених нею витрат на будівництво спірного будинку (товарні чеки, видаткові накладі), встановлено, що тільки у чотирьох квитанціях міститься прізвище ОСОБА_5 . Однак, надані позивакою докази придбання будівельних матеріалів на суму 31 833, 74 грн безспірно не підтверджують той факт, що саме ці будівельні матеріали були використані під час будівництва будинку.

48. Позивачка не надала допустимих та достовірних доказів на підтвердження того, що будівництво будинку в АДРЕСА_1 та господарських споруд (убиральні, літньої кухні, душу, колодязю, воріт), вартістю у 2 292 329 грн, здійснено за її рахунок.

49. Доводи позивачки про те, що спірний будинок є самочинним не знайшли свого підтвердження, оскільки ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,0606 га, кадастровий номер 3223110100:01:050:0090, на якій було збудовано будинок. У подальшому на відповідачкою зареєстровано право власності на спірний будинок, який має загальну площу 81,1 кв. м, з надвірними спорудами: Б - убиральня, В - літня кухня, Г - дітній душ, № 1 - колодязь питний, № 2 - ворота, №3 - огорожа. Правомірність набуття у власність вказаного будинку не спростована.

50. Враховуючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами спору, до спірних правовідносин не підлягають до застосування положення 1212 ЦК України, на які позивачка посилалася в обґрунтування своїх вимог.

51. Слід також звернути увагу на те, що позивачка обґрунтовувала порушення своїх прав тим, що її мати оформила право власності на будинок лише на себе, хоча вона брала участь у будівництві. Водночас, реєстрацію права власності було проведено ще 20 березня 2017 року, а з цим позовом вона звернулася більше ніж через п`ять - у листопаді 2022 року.

52. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів касаційної скарги по суті спору та їх відображення в оскаржених рішенні суду першої інстанції та постанові апеляційного суду (з урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження), питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, судами сторонам спору надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій.

53. Колегія суддів, надаючи оцінку судовим рішенням на предмет їх законності у межах доводів касаційної скарги, погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції.

54. За встановлених у цій справі обставин суди правильно застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшли цілком обґрунтованих висновків про часткове задоволення позовних вимог.

55. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального чи порушенням норм процесуального права. Колегія суддів враховує, що не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

56. Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду таВерховного Суду, на які заявниця послалася в обґрунтування доводів касаційної скарги.

57. Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокатМельниченко Євгеній Олександрович, залишити без задоволення.

2. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 09 квітня

2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 грудня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович