Якимівський районний суд Запорізької області    

                            Справа № 2а-14/11

П О С Т А Н О В А

Ім'ям України

"24" січня 2011 р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

24.01.2011 р.Якимівський районний  суд Запорізької  області  в складі :

головуючого судді Маврешко В.В.

при секретарі  Лісниченко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до  інспектора взводу ДПС роти № 3 м.Мелітополь лейтенанта міліції ОСОБА_2 про оскарження постанови  про накладення адміністративного стягнення.

встановив:

06.01.2011 р. до Якимівського районного суду Запорізької області звернувся  ОСОБА_1  до інспектора взводу ДПС роти № 3 м.Мелітополь лейтенанта міліції ОСОБА_2 про оскарження постанови  про накладення адміністративного стягнення, у якому вказав, що 23.12.2010 лейтенант роти ДПС №3 ОСОБА_2 виніс постанову про притягнення мене до адміністративної відповідальності за ч.і ст.122 :-:УпАП серія АРІ № 045718 та наклав адміністративне стягнення у вигляді 255 гр. ОСОБА_3 постанови: «23.12.2010 р. о 11-00 годин ОСОБА_1 керуючи автомобілем ВАЗ-2107 д/н і 16-78 ЯТ на 18 му км автодороги Якимівка-Кирилівка рухався зі швидкістю 114км за годину, чим порушив встановлену швидкість руху на 24 км. швидкість вимірювалася приладом «Радіс»3723.

На місці складання протоколу та постанову позивач копії вказаних документів не отримав, а копію постанови отримав тільки у відділі ДАІ смт Якимівка 06.01.2011р.

Правопорушення позивач ніякого не скоював в зв'язку з тим, що рухався зі швидкістю приблизно 60 км/год, крім того швидкість вимірювалась приладом, що не працює в автоматичному режимі. Прилад, яким проводився нагляд за дорожнім рухом з метою фіксації порушень ПДР, не є автоматичним засобом фото- чи відео фіксації (" ВІЗИР" серійний номер 3723), оскільки він знаходиться у співробітника ДАЇ, керується ним безпосередньо або через комп'ютер (визначаються ті параметри, які фіксуються приладом, зокрема, швидкість), або об'єкт зйомки, її режими, кут огляду приладу, тощо. В протоколі надав пояснення, що згоден з ним під психологічним тиском працівників міліції.

Позивач вважає, що вказана постанова є незаконною за наступними підставами :

- свідок, який знаходився в автомобілі під час руху та зупинки  автомобіля позивача працівниками міліції ОСОБА_4 опитана не була.

- після  складання  протоколу  мені  не  було  вручено копії
постанови та протоколу про адміністративне правопорушення.

- Накладення  адміністративного  стягнення  вчинено  з  порушенням

вимог   ст.ЗЗ,34,35,268   Кодексу   України   про   адміністративні правопорушення,   

- постанову про накладення адміністративної стягнення винесено тією самою особою, яка склала протокол адміністративного правопорушення.

          У судовому засіданні  позивач  повністю підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

          Належним чином повідомлений представник відповідача до судового засідання не з’явився, письмових заперечень до суду не надав, тому суд ухвалив слухати справу без участі  відповідача  на наявних у матеріалах справи документах.

          У судовому засіданні були вивчені наступні докази по справі :

- копія протоколу про адміністративне правопорушення АР1№ 202111 від 23.12.2010 р.  ( а.с.3)

- копія постанови  АР1 № 045718 від 23.12.2010 р., згідно якої на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 гр. за скоєння правопорушення, передбаченого ст.122 ч.1 КпАП України.  При цьому візуально суд встановив, що підпис ОСОБА_1 на постанові про отримання примірника постанови не співпадає з підписом позивача, що наявна в паспорті. ( а.с.4)

- копія паспорта позивача ( а.с.5)

- копія посвідчення водія  ( а.с.6)

          Таким чином, судом було встановлено:

В оскаржуваній  постанові відсутні вказівки на те, хто саме проводив фото фіксацію та як технічно можна стверджувати яким саме приладом вимірювання швидкості зроблена фото фіксація, тощо. Між, тим, це повинно бути зафіксовано, тим більше, що у відповідності до п. 13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України ( затверджено Наказом МВС 13.11.2006 N 1111), до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкції та склали заліки з використання цих приладів. Тому при оцінці як законності, так і достовірності фіксації порушень ПДР необхідно мати відомості про цих співробітників. На етапі винесення постанови факт ким саме проведена фото фіксація, об'єктивно встановити неможливо.

в порушення вимог ст.283 КпАП України в постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності проставлена підпис ОСОБА_1, яка не співпадає з підписом у паспорті, відповідач до судового засідання не з’явився, письмових заперечень не надав, доказів отримання позивачем своєчасно копії постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не надав.

У відповідності до ст.71 ч.2 КАС України в адміністративних справах про противоправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкту владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У відповідності до ч.6 ст. 71 Кас України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд  вирішує справу на основі наявних доказів. Таким чином, на пропозицію суду щодо надання своїх заперечень, відповідач заперечень не надав, у судове засідання  не з’явився та пояснень також не надав.  В зв’язку з цим, суд встановлює обставини справи щодо дати вручення копії постанови про накладення адміністративного стягнення та обставин скоєння правопорушення  з пояснень  позивача ( тобто на наявних у суду матеріалах). За таких обставин суд вважає, що згадана  постанова про адміністративне правопорушення щодо позивача не можна вважати законною ( бо не відповідає процесуальним вимогам накладення адміністративного стягнення): фіксація швидкості руху проводилась приладом, який не працює в автоматичному режимі,  справа про накладення   адміністративного стягнення розглядалась тією ж особою, яка склала протокол( порушується принцип безсторонності), вчасно про прийняте рішення позивач повідомлений не був. Тому постанова щодо накладення на позивача адміністративного стягнення підлягає  скасуванню за відсутністю події правопорушення, передбаченого ст. 122 ч.1 КУпАП, бо по справі відсутні належні докази скоєння позивачем правопорушення та  порушено право позивача «на захист»при розгляді справи про накладення адміністративного стягнення.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. В зв’язку з тим, що сторони по справи не ставили перед судом питання щодо відмови у задоволенні позову на цих підставах, суд вважає за потрібне поновити строк для оскарження постанови.

Керуючись ст.ст. 122 ч.1, 256,268, 283-285,289,247ч.1п.1 КУпАП,  ст. ст. 9-12, ст. 71,100 ст.ст.153-154,  160-163,167 КАС України, суд

Постановив:

Поновити строки для оскарження постанови АР 045718 від 23.12.2010р по справі про адміністративне правопорушення, винесену лейтенантом роти ДПС №3 ОСОБА_2, щодо накладення на  ОСОБА_1, адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КпАП України.

Позов ОСОБА_1 до  інспектора взводу ДПС роти № 3 м.Мелітополь лейтенанта міліції ОСОБА_2 про оскарження постанови  про накладення адміністративного стягнення, задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову АР 045718 від 23.12.2010р винесену лейтенантом роти ДПС №3 ОСОБА_2, щодо накладення на мене ОСОБА_1, адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КпАП України та закрити адміністративну справу у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя :

Суддя:ОСОБА_5