30.11.2011

                                                                                              Справа № 2а-876/2011р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

30.11.2011 року             Кам’янобрідський  районний суд м. Луганська  в складі:

головуючого судді ОСОБА_1,

при секретаріОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську адміністративну справу за позовом ОСОБА_3  до посадової особи  інспектора ДПС ОСОБА_4 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В :

          Позивач звернувся до Кам’янобрідського районного суду з адміністративним позовом, посилаючись на ті обставини, що 03.06.2011 року у відношенні нього інспектором ДПС ОСОБА_4 було складено протокол про адміністративне правопорушення передбачене ст. 126 ч.1  та ст. 121 ч.4 КУпАП, а саме – порушення п.п. 2.4, 2.3в Правил дорожнього руху України та постановою про притягнення його до адміністративної відповідальності накладено штраф у сумі 425 гривень, а також просив поновити строк на оскарження постанови.

В судовому засіданні позивач пояснив суду, що не згоден із вказаними у постанові інспектора ДПС фактами. 03.06.2011 р. він дійсно їхав на автомобілі НОМЕР_1 з приятелем ОСОБА_5, який сидів поруч на передньому сидінні та пристебнути ременями безпеки. Вважає, що правил дорожнього руху він не порушував, однак був зупинений інспектором ДПС ОСОБА_4, на вимогу інспектора  він передав документи, однак інспектор почав складати вищезазначений протокол про порушення ним правил ПДД. Винним себе в порушенні правил дорожнього руху не визнає і вважає, що його вина у скоєні правопорушення інспектором ДПС не була доказана, оскільки інспектор не представився при розмові, дозволяв собі висловлюватися на його адресу в грубій формі та вчинив інші образливі для нього речі, не надав можливості ознайомитися з матеріалами справи, не надав можливості пояснити, подати докази, заявляти клопотання, користуватися допомогою адвоката.

Крім того, протокол складений з порушенням та не відповідає вимогам ст.ст.251,256,280 КпАП України, а саме: не вказано яким засобом проводилася відео фіксація, яким технічним приладом користувався інспектор ДПС, не вказано та не залучено його у якості свідка пасажира ОСОБА_5 та не відібрано його пояснень. З зазначеними протоколом та постановою позивач не згоден, у зв’язку із чим просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення.

Представник відповідача до суду не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи без участі представника відповідача старшого інспектора ВДАІ Сватівського РВ УМВС України в Луганській області ОСОБА_4, надав до суду заперечення в яких посилається на те, що дійсно, 03.06.2011 року ним було складено протокол про скоєння адміністративного правопорушення серія ВВ1 № 320018 та за результатами даного протоколу ним винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ВВ1 № 001414. Вважає, що доводи позивача є необґрунтованими з наступних підстав. Позивач вказує на те, що його було зупинено безпідставно та він передав для перевірки посвідчення водія та реєстраційні документи, які підтверджують законність володіння та розпорядження транспортним засобом, але водій та пасажир вищевказаного автомобіля рухалися не пристебнуті пасом безпеки та після зупинки ним транспортного засобу, відрекомендувавшись, вказавши своє звання та прізвище, пояснив водієві причину зупинки та на законних умовах вимагав водія передати для перевірки документи вказані в п.2.1. ПДР України. На що водій почав поводити себе визиваючи, неадекватно, вимагати процитувати йому вимоги ст. 10,63 ЗУ «Про міліцію»та категорично відмовився передавати посвідчення водія та реєстраційні документи, які підтверджують законність володіння та розпорядження транспортним засобом, після чого його напарником ОСОБА_6 було проведена відео фіксація дій водія ОСОБА_3 та запрошено понятих ОСОБА_7 та ОСОБА_8, в присутності яких він повторно неодноразово вимагав передати для перевірки документи вказані в п.2.1. ПДР України. Відеозапис проводився на законних підставах відеокамерою «Панасонік», яка сертифікована на території України та придбана в офіційній торгівельній установі. Даний відеозапис засвідчує факт відмови водія ОСОБА_3 в присутності понятих передати для перевірки відповідні документи та не потребує метрологічної перевірки, тому що фіксація швидкісного режиму не проводилася. Після чого, в присутності понятих ним було складено на водія ОСОБА_3 протокол за ознаками ст. 126 ч.1 КУпАП. Після складання вищевказаного протоколу ним було ознайомлено водія з вимогами ст.ст.10,63 Конституції України та з порядком розгляду справи про адміністративне правопорушення, від підпису та пояснень в якому ОСОБА_3В відмовився та не подавши ніяких зауважень та клопотань по порядку розгляду справи водієм. Крім того, ним було винесено постанову  з накладанням на водія ОСОБА_3 стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень, від отримання якої він відмовився, та які були направлені водієві поштою. У зв’язку із чим, просив відмовити у задоволенні позивних вимоги ОСОБА_3

Допитаний в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_5 пояснив, у червні 2011 р. він дійсно їхав на автомобілі НОМЕР_1 за кермом якого знаходився його приятель ОСОБА_3 Перед в’їздом до м. Сватове нас зупинив інспектор ДАІ, підійшов і одразу став вимагати документи. ОСОБА_3 запропонував інспектору відрекомендуватися, але останній спочатку не відреагував, але потім представився ОСОБА_4. Інспектор повідомив, що вони перевищили швидкість, ОСОБА_3 став вимагати докази, на що інспектор замислився та сказав, що він зупинив їх за те,що вони не були пристебнуті паском безпеки. Також інспектором було зупинено таксі, з якого вийшов водій, який виявився понятим. Вони вимагали від ОСОБА_3 документи, які він показав, але в руки не передав. Після чого, інспектор самостійно склав протокол, не надав його для ознайомлення, а тільки сказав, щоб підписали, але ОСОБА_3 відмовився від підпису. Між ОСОБА_3В, та інспектором виник конфлікт, пов’язаний з тим, що ОСОБА_3 просив інспектора вимкнути відеокамеру. Він визвав міліцію, яка приїхала після того, як інспектор Андрєєв та другий інспектор, прізвище якого він не знає, поїхали.

Вислухавши пояснення позивача, свідка, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню,  з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 69 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні данні, на підставі яких суд встановлює наявні або відсутні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їх представників, показань свідків, письмових і речових доказів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що 03.06.2011 року о17.35 годин старшим інспектором ВДАІ м. Сватове лейтенантом міліції ОСОБА_4 складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3, де зазначено, що рухаючись у м. Сватове на вул. Столбова не був пристебнутий паском безпеки та відмовився передати для перевірки документи, вказані уп.2.1. ПДР, чим порушив п.п.2.4, 2.3в ПДР (а.с.46).

Відповідно до постанови серії ВВ1 № 001414 по справі про адміністративне правопорушення від 03.06.2011 року на ОСОБА_3 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 425 гривень (а.с.45).

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306 (із змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 2.3.в Правил дорожнього руху встановлено, що, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися особі, яка навчає водінню, якщо за кермом учень, а в населених пунктах, крім того, водіям-інвалідам, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів і таксі.

Пунктом 2.4 Правил дорожнього руху встановлено, що, на вимогу працівника міліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: передати для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; дати можливість перевірити технічний стан, номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав.

Відповідно до п.2.1. Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії і талон, що додається до посвідчення;  б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил - технічний талон), а у разі відсутності в транспортному засобі його власника, крім того, - свідоцтво про право спільної власності на цей транспортний засіб чи тимчасовий реєстраційний талон;  в) у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків і (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв - дозвіл, виданий Державтоінспекцією МВС, у разі розміщення реклами, - погодження, що видається підрозділами Державтоінспекції МВС;    г) у встановлених законодавством випадках дорожній лист і документи на вантаж, що перевозиться; на маршрутних транспортних засобах додатково - схему маршруту та розклад руху; на транспортних засобах, що здійснюють перевезення великогабаритних чи великовагових вантажів, - дозвіл на рух; на транспортних засобах, що здійснюють перевезення небезпечних вантажів, - технічні умови на перевезення, свідоцтво про допуск водія і допуск транспортного засобу до перевезення небезпечного вантажу та дозвіл на дорожнє перевезення; ґ) чинний договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу (крім водіїв транспортних засобів Збройних Сил) у разі укладення такого договору.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП посадова особа зобов’язана повно та всебічно з’ясувати всі обставини справи, зокрема, чи мало місце адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з’ясувати інші обставини, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи, однак інспектором при розгляді справи про адміністративне правопорушення було з’ясовано всі обставини та оцінено докази, тобто ці вимоги ним були виконані, оскільки висновки про доведеність винності ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення базуються на зібраних у справі доказах.

Найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративне правопорушення є протокол про здійснення адміністративного правопорушення. Ця норма закріплена ст. 254 КУпАП, в якій зазначено, що протокол –це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою.

Згідно ст. 252 КУпАП уповноважена особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що  ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідження всіх обставин справи в їх  сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Відповідно до статті 251 КУпАП до доказів відносять протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протокол про вилучення речей і документів, а також інші документи.  

Відповідно до Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 27 березня 2009 року N 111 „Про затвердження Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2009 р. за N 576/16592 до основних завдань та функцій   підрозділів ДПС відносяться:

3.5. Забезпечення ефективного використання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п.7.6 Інструкції працівники ДПС під час виконання службових обов'язків мають право використовувати технічні засоби та технічні прилади для виявлення та фіксації порушень ПДР. Отримані фактичні дані направляти за належністю чи використовувати при складанні адміністративних матеріалів.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на те, що відеозапис проводився на законних підставах відеокамерою «Панасонік», яка сертифікована на території України та придбана в офіційній торгівельній установі. Даний відеозапис засвідчує факт відмови водія ОСОБА_3 в присутності понятих передати для перевірки відповідні документи та не потребує метрологічної перевірки, тому що фіксація швидкісного режиму не проводилася, оскільки, в протоколі не зазначено, номер приладу, яким проводилася відеофіксація чи сертифікований він. Між тим, це повинно бути зафіксовано, тим більше, що у відповідності до п.13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України (затверджено Наказом МВС 13.11.2006 №1111), до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкції та склали заліки з використання цих приладів. Тому при оцінці як законності, так і достовірності фіксації порушень ПДР необхідно мати відомості про цих співробітників.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.  Позивачем, під час розгляду адміністративного правопорушення працівником Державтоінспекції, не було надано доказів, які б спростовували обставини вчинення ним адміністративного правопорушення.

Незважаючи на посилання в адміністративному позові щодо неврахування відповідачем майнового стану та обставин, що пом’якшують відповідальність, як на підставу скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, судом не можуть бути взяті до уваги з наступних підстав.  

У відповідності до ч.2 ст. 106 КАС України, позивач на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги,  зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.  

Статтею 34 КУпАП наведено перелік обставин, які пом'якшують відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення, що не є вичерпним. З наданих позивачем доказів та за умови не визнання факту вчинення ним адміністративного правопорушення, підстав для визнання інших обставин, як які можуть бути визнані судом як пом’якшуючі –не вбачається.  

Відповідно до ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом, правомочним розглядати скаргу.

Позивач разом із заявленим у позові клопотанням про поновлення строку не навів поважних причин його пропуску та не надав відповідних доказів, лише вказує той факт, що він на протязі місяця чекав на отримання протоколу і постанови поштою, але вказані документи надіслані йому не були. 26.07.2011 о. він звернувся до УДАІ з заявою про видачу копії  адміністративного протоколу та постанови, оскільки не маючи документів на руках, фактично був позбавлений можливості їх оскарження в судовому порядку. З дня подачі заяви про видачу копії протоколу і постанови минуло більше одного місяця і в порушення ЗУ «Про звернення громадян»заява розглянута не була, вважає, що інспектором і УДАІ були штучно створені перешкоди для оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення у встановлені законом строки та взагалі  можливості її оскарження, саме тому ним й був пропущений 10-денний строк для її оскарження, але позивачем не надано жодних доказів на підтвердження поважних причин поновлення строку.  

За таких обставин, суд, оцінюючи доводи позивача в позові щодо його невинності та неправомірності винесення щодо нього оскаржуваної постанови, приходить до висновку, що доводи ОСОБА_3 не ґрунтуються на належних доказах, нічим не підтверджується і спрямовані на ухилення останнім від адміністративної відповідальності за скоєне адміністративне правопорушення, факт наявності якого, не викликає у суду жодних сумнівів.   

Також, суд не бере до уваги пояснення свідка ОСОБА_5, оскільки   припущення  свідка не є фактичними даними,  які б могли  бути визнані судом доказами.  У зв’язку з суперечливістю  показань, а також  враховуючи, що зазначений свідок в силу дружніх стосунків  з позивачем є особою,  заінтересованою у розгляді справи,  суд до уваги його свідчення не бере.   

Аналіз норм чинного законодавства та матеріалів справи вказує на те, що позивач дійсно порушив вимоги п.п.2.4, 2.3в  Правил дорожнього руху, що підтверджується наявним в матеріалах справи протоколом від 03.06.2011 року про адміністративне правопорушення серії ВВ1 № 320018, рапортом ІДПС ВДАІ по обслуговуванню Сватівського району ОСОБА_9, поясненнями наданими понятими ОСОБА_7 та ОСОБА_8, фактичними обставинами справи, що були встановлені в судовому засіданні, а тому оскаржувана постанова винесена з додержанням норм чинного законодавства і підстав для її скасування не вбачається.     

Керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 18, 69,71, 86,106,159, 160, 161  Кодексу адміністративного судочинства України, ст. ст.34,122 ч.2, 251, 252,254,256, 280,283,284,288,289,293 КпАП України,  Законом України "Про дорожній рух", Інструкцією з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України (затверджено Наказом МВС 13.11.2006 №1111), Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», суд, -

ПОСТАНОВИВ:

          У задоволення адміністративного позову ОСОБА_3  до посадової особи  інспектора ДПС ОСОБА_4 про скасування постанови про адміністративне правопорушення відмовити за необґрунтованістю.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.  

Суддя                                                                                                            А.О. Пташкіна