Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22ц-11978/11 Головуючий у 1 й інстанції - Івченко Т.П.
Категорія 29 Доповідач - Чубуков О.П.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2011 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
Головуючого судді: Чубукова О.П.
Суддів: Каратаєвої Л.О., Михайловської С.Ю.
при секретарі судового засідання: Солодовій І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Колегіуму № 16 м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 23 травня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього –ОСОБА_4 до Колегіуму № 16 м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області , треті особи –ОСОБА_5 , Управління освіти та науки виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А:
Позивачка, ОСОБА_3 діючи в своїх інтересах та інтересах дитини –ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, звернулася із вищезазначеним позовом та з урахуванням уточнень просила: стягнути з відповідача Колегіум № 16 м. Дніпродзержинська на її користь: 2 762 гривні 76 копійок - відшкодування матеріальної шкоди; 50000 гривень –в відшкодування моральної шкоди; на користь ОСОБА_4 250000 гривень –в відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 09.09.2003 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходився у дошкільному відділенні колегіуму № 16, коли на прогулянці внаслідок злочинної бездіяльності та необережності вихователя, впав з дробини, та отримав тупу травму лівої нирки з її розривом. Ця події сталася приблизно об 12.00 годин, після чого дитині не надали медичної допомоги, швидкої медичної допомоги не викликали, батькам не сповістили, та залишили дитину лежати, до приходу батьків, з розірваною ниркою, що завдало ще більше погіршення стану здоров’я дитини. Крім того, лише біля 17.00 години, коли мати прийшла за дитиною, їй сповістили про стан здоров’я дитини. Враховуючи, пізній час, звернувшись вже самостійно з дитиною до лікарні, було встановлено про необхідність термінового оперування дитини, але в зв’язку із відсутності лікарів, в зв’язку з їх зайнятістю на інших операціях, вимушені були везти дитину до обласної лікарні, потім їздити по домівках лікарів, та привозити їх у лікарню, так як вже робочий час був закінчений. Все це спричинило нервовий стрес як дитині, так і матері, не враховуючи, що з 12.00 години дитина пролежала без руху на ліжку у дитячому садочку, без медичної допомоги. Про події та необхідність надання медичної допомоги завідуюча дитячим садочком неодноразово повідомлялася вихователькою ОСОБА_5, однак, маючи всі контактні відомості про місце роботи та засоби зв’язку з батьками дитини, не було надано медичної допомоги, також і не сповіщено батьків про події з дитиною та станом його здоров’я. В наслідок травмування дитини, ОСОБА_4 має вагу більше норми, не має можливості за станом свого здоров’я займатися спортом, реалізувати свою мрію та стати спортсменом або військовим. За його вагу, діти його ображають, що викликає невпевненість у дитини в собі. Ця подія позбавила можливості дитини знайти достойно роботу, і заробляти достатньо в подальшому. Також позбавило можливості матері дитини – ОСОБА_3 знаходитися постійно з дитиною, так як остання потребує щорічного обстеження, профілактичних медичних мір, для підтримання його стану здоров’я, що вимусило мати постійно шукати роботу, яка б дала змогу покривати хоча б частково необхідні витрати на утримання сина. Все це є наслідком дій співробітників відповідача, і не тільки під час події, а і по теперішній час, і в подальшому заподіює моральну шкоду. Вимоги щодо матеріальної шкоди ґрунтуються на витратах які були затрачені позивачкою на проведення лікування та оперування дитини на вересень 2003 року. Також просила врахувати, що з часу події пройшло багато часу, а з боку відповідача жодного вибачення сім’я травмованої дитини не почула, а навпаки, з боку завідуючої дитячого дошкільного закладу, образливе відношення до позивачів. Тому враховуючи викладені обставини у позовній заяві, просила позов задовольнити у повному обсязі.
Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 23 травня 2011 року стягнуто з Колегіума № 16 на користь ОСОБА_3 2 762 (дві тисячі сімсот шістдесят дві) гривні 76 копійок –в відшкодування матеріальної шкоди, 50000 (п’ятдесят тисяч) гривень –в відшкодування моральної шкоди; на користь ОСОБА_4 250000 (двісті п’ятдесят тисяч) гривень –в відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання щодо судових витрат
В апеляційній скарзі Колегіум № 16 просить скасувати зазначене рішення та ухвалити нове, яким у позові відмовити , посилаючись на те, що суд неправильно застосував норми ЦК України 2003 року, Колегіум № 16 не може бути відповідачем по справі, оскільки із його Статуту така здатність прямо не встановлена, у них відсутня вина .
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 являється сином ОСОБА_3 Батьки дитини шлюб розірвали та дитина –ОСОБА_4 виховується та утримується матір’ю.
09.09.2003 року ОСОБА_4 знаходився у дошкільному відділенні Колегіуму № 16 м. Дніпродзержинська, де був травмований, після чого знаходився у зазначеному закладі, без надання медичної допомоги приблизно до 17.00 годин.
Так, згідно до вимог ст. 27 Конституцій України, кожна людина має невід'ємне право на життя. Ніхто не може бути довільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.
Відповідно до норм Закону України "Про охорону дитинства" (№ 2435-17 зі змінами і доповненнями на 06.07.2010 року), прийнятого в повній відповідності з положеннями Конституції України (№ 254к/96ВР), Конвенції ООН "Про права дитини" (№ 995 021) : держава гарантує дитині право на охорону здоров'я, безоплатну кваліфіковану медичну допомогу, створює безпечні умови для життя і здорового розвитку дитини; кожна дитина має право на гідний життєвий рівень для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно до Постанови Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 12.09.2007 року, кримінальна справа № 1-474/07 щодо ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 137 КК України закрита, з підстав Закону України «Про амністію».
Висновком судово-медичної експертизи № 1506 від 03.11.2003 року, встановлено у ОСОБА_4 тупу травму брюшини з розірванням лівої нирки, урогематомой з наступною нефректомією, за своїх характером відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як викликавши стійку втрату загальної праце властивості більш ніж треті (60 %).
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних або фізичних страждань або інших негативних явищ заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, що визначено Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування морального (немайнового) шкоди»№ 4 від 31.03.1995 року.
Згідно до статуту Колегіуму № 16, затвердженого Рішенням сесії Дніпродзержинської міської ради № 353-20/ХХ111 24.09.2001 року і зареєстрованої виконкомом Дніпродзержинської міської ради 09.10.2001 року, в Розділі 1 п. 1.8., 1.12., Розділ 5 п. 5.1. визначені основні завдання установи: забезпечення прав дитини дошкільного і шкільного віку; морального фізичного і естетичного розвитку і, крім того, установа несе відповідальність за життя і здоров'я дітей.
Враховуючи матеріали справи суд першої інстанції вважав позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Суд першої інстанції також встановив нанесення моральної шкоди відповідачам , що полягає: у фізичному болі і стражданнях, ушкодженням здоров'я, ОСОБА_4, як при травмуванні подальшим залишенням його співробітниками дитсадочку без надання медичної допомоги, так і в період проведення операцій, після операційної реабілітації, подальшого одужання і життя з одним життєво важливим органом, - ниркою; у душевних стражданнях які як мати ОСОБА_3 так і сам ОСОБА_4, зазнали у зв'язку з усвідомленням безповоротної втрати життєво важливого органу - нирки з втратою працездатності на 60%, що позбавляє дитину та матір нормального, прийнятного життєвого укладу, неможливості реалізувати свої життєві наміри та прагнення; у соціальному дискомфорті, оскільки багато благ доступних для ровесників,а ОСОБА_4 останні протипоказані і обмежені, та багато чого не доступно; у моральних переживаннях, пов'язаних з розумінням того що він не як усі діти і йому багато що в подальшому житті просто не доступно і не дозволено, що повною мірою роблять негативний вплив на дитячу психіку; необхідністю для матері дитини постійно знаходитися у пошуку можливого заробітку для покриття витрат на лікування та підтримання дитини, у зв’язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про наявність моральної шкоди у позивачів та того, що саме відповідач повинен її відшкодувати.
Доводи апелянта на помилковість застосування норм ЦК України 2003 року не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки за статтею 441 ЦК України 1963 року, який був чинним на час заподіяння шкоди організація повинна відшкодувати шкоду, заподіяну з вини її працівників під час виконання ними своїх трудових (службових) обов'язків, тобто статтею аналогічною за змістом статті 1172 ЦК України 2003 року та крім того не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.
Доводи апелянта про відсутність деліктоздатності є такими,що суперечать Закону та Статуту цієї юридичної особи. Так згідно норм процесуального законодавства стороною по справі може бути зокрема й юридична особа.
В той же час розмір відшкодування моральної шкоди зі сторони позивачів саме у заявлених ними розмірах не доведено, в зв’язку з чим останні підлягають зменшенню: на користь ОСОБА_3 - до 10000 (десяти тисяч) гривень, на користь ОСОБА_4 - до 100000(ста тисяч) гривень.
Керуючись ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів ,-
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Колегіуму № 16 м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області –задовольнити частково.
Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 23 травня 2011 року змінити в частині сум стягнутих з Колегіуму № 16 м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в рахунок відшкодування моральної шкоди шляхом їх зменшення: на користь ОСОБА_3 - до 10000 (десяти тисяч) гривень, на користь ОСОБА_4 - до 100000(ста тисяч) гривень.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду чинне з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.
Головуючий суддя:
Судді: