Україна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11-1914/11                                                                         Головуючий у 1 й інстанції - Дружинін

                                                    Доповідач  -  Кузьменко В.М.

УХВАЛА

                                                  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2011 року  колегія суддів палати апеляційного суду Дніпропетровської області з кримінальних справ в складі:

                              головуючого –судді Кузьменко В.М.

                              суддів: Бровченко Л.В., Дрибаса Л.І.

                    секретаря Грищенко І.М.

                    за участю прокурора Демеш О.О.

                    адвоката ОСОБА_1

                    засудженого ОСОБА_2

розглянула в відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську кримінальну справу за апеляціями прокурора, який приймав участь у розгляді справи, на вирок Індустріального районного суду  м. Дніпропетровська від 10 серпня 2011 року,

Цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Дніпропетровська, громадянин України, освіта вища, який працював заступником управління –начальником відділу Департаменту споживчого ринку  і сфери послуг Дніпропетровської міської ради, раніше не судимий,

засуджений за ст. 368 ч. 2 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади в органах державної влади і місцевого самоуправління строком на  2 роки і з позбавленням 11 рангу посадової особи місцевого самоуправління, без конфіскації майна.

          На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виправдає надану йому довіру.

          Відповідно до ст.. 76 ч. 1 п.п. 2, 3 КК України ОСОБА_3 зобов’язаний  не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання і роботи.

ОСОБА_3 засуджено за те, що він, працюючи на посаді заступника начальника  управління ринків, місцевих податків і зборів – начальником відділу Департаменту по координації діяльності ринків міста, являючись державним службовцем 11 рангу 5 категорії  і являючись службовою особою, яка займає відповідальне становище,  за не складання протоколів про адміністративне правопорушення за допущені порушення правил торгівлі на ринку отримав від ОСОБА_4 на території ринку «Нагорний»м. Дніпропетровська хабар в жовтні 2010 року в сумі 2500 грн. і в приміщенні Департаменту споживчого ринку і сфери послуг Дніпропетровської міської ради хабар 1 квітня 2010 року в сумі 3000 грн., а також отримав від ОСОБА_5 7 квітня 2010 року в приміщенні Департаменту споживчого ринку і сфери послуг Дніпропетровської міської ради хабар в сумі 2000 грн.

          В основній і додатковій апеляції прокурор просить скасувати вирок суду щодо ОСОБА_3 через м’якість призначеного покарання і постановити апеляційним судом свій вирок, призначивши засудженому 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади в органах державної влади  і місцевого самоуправління пов’язаних з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на 3 роки з конфіскацією майна, посилаючись на те, що суд в недостатній мірі врахував відповідальне становище засудженого, обставини справи і тяжкість вчиненого злочину.

          В запереченнях адвокат ОСОБА_6 –ОСОБА_7 просить вирок суду щодо засудженого залишити без зміни, а апеляцію прокурора без задоволення, посилаючись на те, що суд достатньо повно врахував всі обставини справи і призначив покарання засудженому у відповідності з вимогами закону

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення засудженого ОСОБА_3 і в його інтересах адвоката ОСОБА_1, які просили вирок суду залишити без зміни, міркування прокурора, який вважав за необхідне вирок суду в частині призначення покарання скасувати через м’якість призначеного покарання і неправильне призначення додаткової міри покарання, перевіривши матеріали справи в межах апеляцій, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

          Як вбачається  з матеріалів справи, суд розглядав справу за правилами ст. 299 КПК України.

          Відповідно до ст.. 299 КПК України, суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження  доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

          Приймаючи рішення про скорочення судового слідства, суд виходив з того, що ОСОБА_3 погодився з пред’явленим обвинуваченням, визнав себе повністю винним  і фактичні обставини справи не заперечував.

          З таким висновком суду погодитися не можна, оскільки відповідно до матеріалів справи засуджений ОСОБА_3 протягом досудового слідства, знаходячись на підписці про невиїзд, в пред’явленому обвинуваченні себе винним не визнавав повністю.

          Під час попереднього розгляду справи у суді, суд, посилаючись тільки на тяжкість вчиненого злочину, змінив ОСОБА_3 міру запобіжного заходу на взяття під варту, після чого в судовому засіданні ОСОБА_3 визнав себе винним в пред’явленому обвинуваченні повністю. Показання ОСОБА_3 в судовому засіданні суттєво відрізняються від його показань протягом досудового слідства. При таких обставинах підстав вважати, що ОСОБА_3 визнав себе повністю винним у пред’явленому обвинуваченні, у суду не було, а тому судове слідство необхідно було провести в повному обсязі, дослідити обставини зміни показань засудженим, дослідити всі докази у справі, які б підтверджували або спростовували його показання.

          Отже, розглядаючи справу в порядку ст.. 299 КПК України, суд допустив суттєве порушення вимог КПК України, які перешкодили суду повно і всебічно розглянути справу і постановити законне і обґрунтоване рішення.

          Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що таке рішення суду не можна визнати законним і обґрунтованим, а тому вирок суду підлягає скасуванню і справа направленню на новий судовий розгляд, протягом якого суду необхідно провести судове слідство в повному обсязі, дослідивши всі докази у справі.

          При підтверджені обвинувачення під час нового судового розгляду в повному обсязі, міру покарання призначену судом ОСОБА_3 з застосуванням ст. 75 КК України і без конфіскації майна, слід вважати м’якою. При вирішенні питання додаткової міри покарання суду також слід дотримуватися вимог закону.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України,  колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

          Апеляції прокурора, який приймав участь у розгляді справи,  задовольнити частково, а вирок Індустріального районного суду  м. Дніпропетровська від 10 серпня 2011 року щодо ОСОБА_3 скасувати і справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі зі стадії судового слідства.

          Міру запобіжного заходу ОСОБА_3, підписку про невиїзд, залишити без зміни.

          Судді: