08.12.2011

                                                    РІШЕННЯ

                                                      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                           Справа №2-191/11 р.

08 грудня 2011  року           Кам’янобрідський районний суд м. Луганська, у складі:

                          головуючого судді – Пташкіної А.О.

                          при секретарі –           Єрьоменко Є.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у розпорядженні будинком та зняття з реєстраційного обліку, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без укладення шлюбу та про визнання права спільної сумісної власності на сумісно нажите майно, а також позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору  ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя та визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

12.10.2010 р. ОСОБА_1 звернувся до Кам’янобрідського районного суду м. Луганська з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у розпорядженні будинком та зняття з реєстраційного обліку, в обґрунтування своїх вимог вказавши, що згідно договору купівлі-продажу будинку від 23.12.1996 року він є власником житлового будинку, розташованого за адресою: м. Луганськ, вул. Партизанська, 86. 27.11.1997 року, відповідно до запису в домовій книзі,  він зареєструвався за вказаною адресою. З 2000 року почав мешкати разом з відповідачкою у вказаному будинку як чоловік та жінка і 26.12.2000 року дозволив їй зареєструватися. Враховуючи те, що на  теперішній час відносини між ним та ОСОБА_2 припинені, він має намір проживати із ОСОБА_3, з якою з 27.04.1984 року він перебуває у шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_4 Відповідачка відмовляється добровільно знятися з реєстрації та виїхати з належного йому будинку, хоча має інше житло, а саме квартиру за адресою: м. Луганськ, кв. Якіра, 8/129, яка належить їй на праві власності. Таким чином, оскільки відповідачка своїми діями чинить перешкоди у проживанні його із сім’єю в даному будинку, а спільне проживання його родини  з відповідачкою є неможливим з моральних засад, крім того він не має можливості вільно розпоряджатися будинком, тому просить суд винести рішення, яким усунути перешкоди у користуванні  житловим будинком, розташованим за адресою: м. Луганськ, вул. Партизанська, 86 шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_2

10.12.2010 року ОСОБА_2 звернулася до Кам’янобрідського районного суду м. Луганська із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без укладення шлюбу з липня 1994 року по 22 листопада 1996 рік за адресою: м. Луганськ, кв. Якіра, 8/129, а з 23 листопада 1996 року по цей час за адресою: м. Луганськ, вул. Партизанська, 86 та про визнання права спільної сумісної власності на майно. 12.04.2011 року вона уточнила свої позовні вимоги і просила суд встановити факт спільного проживання однією сім’єю із ОСОБА_1 з липня 1994 року по 22 листопада 1996 року за адресою: м. Луганськ, кв. Якіра 8/129, а з 23 листопада 1996 року по вересень 2009 рік за адресою: м. Луганськ, вул. Партизанська, 86, в іншій частині позовні вимоги залишені були без змін. В обґрунтування своїх вимог вона вказала, що починаючи з липня 1994 по 22.11.1996 року вона постійно проживала однією сім’єю та вела сумісне родинне господарство з єдиним сімейним бюджетом разом з ОСОБА_1 за адресою: м. Луганськ, кв. Якіра 8/129, а з 23.11.1996 року по цей час - за адресою: м. Луганськ, вул. Партизанська, 86 без укладення шлюбу. Будинок по вул. Партизанській був придбаний ОСОБА_1 під час сумісного проживання з нею, вартість якого складала 4123 гривні. За сумісні кошти з 2001р. по 2009р. вона разом із ОСОБА_1 здійснили капітальний ремонт будинку: була замінена система опалювання, водопостачання та енергопостачання, вставлені вікна, двері, підлоги, здійснено балконне облаштування, санітарно-технічне обладнання та поштукатурені стіни. Нинішня ціна будинку складає 50000гривень, вартість належної її половини складає 25000 гривень. Таким чином, вважає, що спірний житловий будинок є об’єктом спільної сумісної власності із ОСОБА_1, у зв’язку із чим просила суд задовольнити вимоги викладені у зустрічному позові

Крім того, 25.02.2011 року до Кам’янобрідського районного суду м. Луганська

звернулася третя особа ОСОБА_3, яка заявила самостійні вимоги щодо предмету спору, просить суд розглянути її позовну заяву до ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя та визнання права власності в одному провадженні з первісним та зустрічним позовом. В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_3 вказала, що з 27.04.1984 року вона перебуває у шлюбі з ОСОБА_1, від якого вони мають сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. З часу укладення шлюбу, тобто з квітня 1984 р. по квітень 1996 року вони проживали разом за адресою: м. Луганськ, кв. Гайового, 29/12. У квітні 1996 року, вона разом із ОСОБА_1 переїхала проживати у будинок за адресою м. Луганськ, пров. Колективний, 7, а у 1996 році, під час їхнього спільного проживання у шлюбі, ними був придбаний житловий будинок, розташований за адресою: м. Луганськ, вул. Партизанська, 86, право власності на який було зареєстровано за ОСОБА_1 Вважає, що спірний житловий будинок є спільною сумісною власністю її з ОСОБА_1, тому що він був придбаний за час перебування їх у шлюбі, у зв’язку із чим вона має право на ? частину вказаного будинку. Просить суд розділити житловий будинок, розташований за адресою: м. Луганськ, вул. Партизанська, 86 набутий у шлюбі та визнати за нею право власності на ? частину спірного житлового будинку, іншу ? частину –залишити ОСОБА_1

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав повністю, просив суд їх задовольнити. Зустрічний позов не визнав, суду пояснив, що він більш не має наміру проживати разом із ОСОБА_2, оскільки відновив стосунки із ОСОБА_3, з якою він перебуває у зареєстрованому шлюбі з 1984 року і по цей час. Просив суд вимоги ОСОБА_2 за зустрічним позовом залишити без задоволення, оскільки вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності і суперечать обставинам, які існують насправді. Вимоги, які заявлені ОСОБА_3 визнав, просив суд їх задовольнити.

Представник ОСОБА_1 ОСОБА_5  підтримала вимоги первісного позову, просила суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідачка за первісним позовом ОСОБА_2 в судовому засіданні вимоги позивача ОСОБА_1 не визнала, суду пояснила, що з 1994 року по листопад 1996 року вона разом із ОСОБА_1 мешкали в її квартирі на кв. Якіра у м. Луганську, де також проживав її син, невістка та онук. У листопаді 1996 року, ОСОБА_1 дійсно був придбаний будинок в Кам’янобрідському районі по вул. Партизанській, в який вона разом із ним переїхали жити. Оскільки вказаний будинок знаходився у безпорадному стані і потребував капітального ремонту, на який також необхідні були кошти, вона продала дачний будинок в с. Ольхове, кошти від продажу якого пішли на додаткову добудову і облаштування будинку. Мешкаючи весь час разом із ОСОБА_1 як чоловік та дружина, вона здійснила багато зусиль для налагодження побуту і утримання даного будинку в належному стані, займалася господарством. Вважає, що ОСОБА_1 не наведено жодних правових норм відповідно до яких вона може бути примусово виселена та знята з реєстрації за місцем постійного проживання, у зв’язку із фактом припинення проживання як чоловіка та жінки однією сім’єю без реєстрації шлюбу. Крім того вважає, що у ОСОБА_1 відсутні підстави для визнання її такою, що втратила право користування житловим будинком за адресою м. Луганськ, вул. Партизанська, 86. Просила суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1, вимоги зустрічного позову, відповідно до якого вона є позивачем просила суд задовольнити.

Крім того, не погодившись із заявленими вимогами щодо предмету спору третьої особи ОСОБА_3, пояснила, що незважаючи на те, що шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є зареєстрованим, з 1994 року вони спільно не проживають і з того часу їх шлюбні відносини були фактично припинені.  За весь час спільного життя із ОСОБА_1 вона вважала себе його дружиною, оскільки всі особисті та побутові питання вони вирішували разом як подружжя. Жодного разу в будинку на вул. Партизанській ОСОБА_3 не була присутня, оскільки вона мешкає окремо і до вказаного будинку ніякого відношення не має. Вважає, що вимоги ОСОБА_3 є необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

Представник ОСОБА_2 ОСОБА_6 позовні вимоги викладені у зустрічному позові підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити. У позові ОСОБА_1 та ОСОБА_7 просив суд відмовити за необґрунтованістю

Третя особа ОСОБА_3, яка заявила самостійні вимоги на предмет спору вважала їх обґрунтованими, суду пояснила, що вона відновила стосунки із своїм чоловіком та бажає із ним проживати однією сім’єю. Просила суд винести рішення яким розділити житловий будинок, розташований за адресою: м. Луганськ, вул. Партизанська, 86, який набутий у шлюбі, та визнати за нею право власності на ? частину спірного житлового будинку, іншу ? частину просила залишити ОСОБА_1 Вимоги ОСОБА_1, які викладені у первісному позові вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Вимоги, які заявлені ОСОБА_2 у зустрічному позові просила суд залишити без задоволення, оскільки вважає їх безпідставними. Пояснила, що ОСОБА_2 не має права вимагати суд, визнати житловий будинок за адресою: м. Луганськ, вул. Партизанська, 86 об’єктом спільної сумісної власності і претендувати на ? його частину, оскільки даний будинок був придбаний в період її шлюбу із ОСОБА_1

Представник третьої особи ОСОБА_8 вважала вимоги ОСОБА_3 такими, що підлягають задоволенню. Підтримала вимоги, які заявлені ОСОБА_1 у первісному позові, з вимогами, які заявлені ОСОБА_2 у зустрічному позові не погодилася, просила суд їх залишити без задоволення.   

Допитана в судовому засіданні свідок  ОСОБА_9 пояснила, що з 1993 року вона зареєструвала шлюб із ОСОБА_10, який є сином ОСОБА_2 З 1994 року вона разом із чоловіком стала мешкати на кв. Якіра 8/129 у м. Луганську, де також проживала ОСОБА_2 та ОСОБА_1 В кінці 1996 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 переїхали проживати до Кам’янобрідського району на вул. Партизанську, де придбали будинок. Оскільки придбаний ними будинок потребував капітального ремонту, ОСОБА_2 була продана дачна ділянка разом із будинком, кошти від продажу якої пішли на облаштування будинку на вул. Партизанській. Відвідуючи дуже часто ОСОБА_2 і ОСОБА_1, вона бачила, як в будинку велися ремонтні роботи. Знаючи, що ОСОБА_1 офіційно знаходився в зареєстрованому шлюбі з іншою жінкою, в будинку на вул. Партизанській вона жодного разу її не бачила, вважала, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 живуть як подружжя, хоча і без реєстрації шлюбу.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що він є сином ОСОБА_2, підтвердив той факт, що з 1994 року його мати та ОСОБА_1, з яким він знайомий ще з 1992 року, мешкали як чоловік та дружина на кв. Якіра, 8/129, де він також мешкав із дружиною та дитиною. В подальшому його мати та ОСОБА_1 переїхали проживати в будинок, який знаходиться в Кам'янобрідському районі на вул. Партизанській. Підтвердив той факт, що перед тим, як вселитися до будинку на вул. Партизанській, його мати продала в с. Ольхове дачний будинок і всі кошти після його продажу пішли на ремонтні роботи в будинку по вул. Партизанській. Також пояснив, що його мати ОСОБА_2 і ОСОБА_1, хоча і не були в зареєстрованому шлюбі, однак на протязі довгих років вони вели спільне господарство і жили разом як сім'я.

 Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що вона мешкає за адресою: вул. Партизанська, 88 і з 1996 року знайома із сім'єю, яка стала проживати по сусідству в будинку 86. За весь час проживання по сусідству, окрім ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вона в даному будинку більш нікого не бачила. Спілкуючись із  ОСОБА_2, та розповідала їй,  що ОСОБА_1 знаходиться у шлюбі з іншою жінкою і офіційно вони не розлучені, однак починаючи з 1996 року та по теперішній час, жодної іншої жінки окрім ОСОБА_2 вона разом із ОСОБА_1 не бачила.  

Свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 він знайомий з 2002 року. У 2005 році він робив ремонтні роботи в будинку по вул. Партизанській, 86. Розрахунок за роботу з ним проводив ОСОБА_1 За весь час його роботи в будинку, він бачив, що ОСОБА_2 займалася господарством, інших жінок у вказаному будинку він не бачив. Вважав, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є чоловіком та дружиною.

Свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що з ОСОБА_1 він знайомий майже 10 років. У 2005-2006 роках, він, за проханням ОСОБА_1 допомагав робити ремонтні роботи у будинку по вул. Партизанській, розрахунок за його роботу з ним проводив ОСОБА_1 Здійснюючи ремонт в будинку, ОСОБА_2 він бачив щодня, вважав, що вона дружина ОСОБА_1 Інших жінок під час його роботи у вказаному будинку він не бачив.

Свідок ОСОБА_14 суду пояснив, що з ОСОБА_1 він знайомий майже 30 років. В середині 90-х років він придбав у ОСОБА_1 автомобіль ВАЗ 2105 за три тисячі гривень. У 1996 році ОСОБА_1 познайомив його із ОСОБА_2, з якою він мешкав разом в будинку по вул. Партизанській. Також пояснив, що коли він приходив у гості до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, він бачив, що даний будинок був у безпорадному стані і потребував капітального ремонту. Знаючи, що ОСОБА_1 був одружений на іншій жінці, які між ними були стосунки він не знає, оскільки з 1996 року він знав, що ОСОБА_1 проживає разом із ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_15, суду пояснила, що вона мешкає по сусідству із ОСОБА_1 і ОСОБА_2 і оскільки їх городи знаходяться один біля одного, то вона мала можливість бачити, як ОСОБА_1 та ОСОБА_2 добудовували придбаний ними будинок по вул. Партизанській. Кожного дня вона бачила, як ОСОБА_2 займалася господарством, оброблювала город. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вона вважала чоловіком та жінкою. Чи були вони в зареєстрованому шлюбі їй не відомо.   

Свідок ОСОБА_16 суду пояснила, що вона мешкає по вул. Партизанській, 23 по сусідству із ОСОБА_1 та ОСОБА_2, познайомилася з ними у 1996 році, коли вони купили будинок і стали мешкати в ньому. За час спілкування с ОСОБА_1 та ОСОБА_2, вона бачила, як вони, разом добудовували вказаний будинок, наймали людей, які проводили в будинку ремонтні роботи. Спілкуючись по сусідству із ОСОБА_2, вона часто приходила до неї у гості, і бачила, як та справлялася по господарству, інших жінок у вказаному будинку вона з 1996 року і по цей час не бачила.

Свідок ОСОБА_17 суду пояснила, що сім’ю ОСОБА_1 вона знає з 1986 року, оскільки вони проживали разом із нею по сусідству на провулку Колективний,25. Те що ОСОБА_1 проживає в іншому будинку з іншою жінкою їй не відомо, пояснила, що з 1993 по 2000 роки вона часто бачила ОСОБА_1 на провулку Колективний. Більш детальні пояснення суду не надала.

Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази вважає, що зустрічна позовна заява  ОСОБА_2 підлягає задоволенню, у задоволенні вимог ОСОБА_1 за первісним позовом та у задоволенні позовних вимог, які були заявлені на предмет спору третьою особою ОСОБА_3 самостійно, слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що домоволодіння за адресою: м. Луганськ, вул. Партизанська, 86 належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 23.11.1996 р., посвідченому приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_18 та зареєстрованому в реєстрі за № 4438 (а.с.4). Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу від 27.04.1984 року, актовий запис № 232, ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище Пузько) (а.с.7). ОСОБА_2 зареєстрована з 2000 року у домоволодінні  за адресою м. Луганськ, вул. Партизанська, 86, що підтверджується відміткою про її реєстрацію місця проживання в паспорті (а.с.36), а також записом в домовій книзі (а.с.8-10). Відповідно до довідки голови квартального комітету ОСОБА_2 проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 з ОСОБА_1 з 1996 року, з моменту придбання будинку, як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу (а.с.41).

Відповідно до ч. 1 та 4 ст. 156 Житлового кодексу України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням. Припинення сімейних відносин власником будинку (квартири) з будь-яким членом сім'ї не позбавляє таких членів сім'ї права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені ст. 162 Житлового кодексу України.

До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в ч. 2 ст.64 Житлового кодексу України, тобто дружина власника будинку (квартири), їхні діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем та ведуть з ним спільне господарство.

Відповідно до ст. 74 Сімейного кодексу України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Відповідно до ч.4 ст. 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім’ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі. А згідно ст. 372 ЦК України можливий поділ такого майна між співвласниками (частки співвласників вважаються рівними, якщо інше не встановлено домовленістю співвласників або законом).

Згідно ст. 256 ЦПК України  в судовому  порядку встановлюються факти, що мають юридичне значення, зокрема, факт родинних відносин між фізичними особами.   

Згідно ч. 2 ст. 65 Житлового кодексу України, особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Аналогічні положення містяться й у ч. 1 ст. 405 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Крім того, Житловий кодексу України містить вичерпний перелік підстав примусового звільнення жилих приміщень і підставою для такого звільнення, головним чином, стає факт втрати права користування житлом.

Всупереч ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України у своєму позові ОСОБА_1 не навів доказів неможливості користування ним житловим будинком у зв'язку з неправомірними діями ОСОБА_2

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»від 11.12.2003 року № 1382-ІУ із змінами та доповненнями підстави для зняття з реєстрації місця проживання є також вичерпними. До таких підстав відноситься: особиста заява особи; остаточне рішення суду про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою; свідоцтво про смерть.

Зняття з реєстрації відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»від 11.12.2003 року № 1382-ІУ здійснюється відповідними органами реєстрації на підставі, зокрема, рішення суду про позбавлення особи права користування житловим приміщенням.  

Відповідно до ст. 9 Житлового кодексу України ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування ним інакше, ніж з підстав і в порядку, визначених законом.

Згідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України, ст. ст. 319, ч.ч. 1, 2 ст. 321 Цивільного кодексу України власник не може бути протиправно позбавлений права власності або обмежений в цьому праві, однак у передбачених законом випадках обмеження права власності можуть мати місце.

При вирішенні даної цивільної справи, суд насамперед звертав увагу на ті докази, які в продовж судового засідання були надані сторонами.

Суд враховує та бере до уваги пояснення свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_20, які підтвердили той факт, що ОСОБА_21 та ОСОБА_1 проживали разом з 1994 року на кв. Якіра, 8/129 як чоловік та жінка, в кінці 1996 року вони переїхали проживати в Кам’янобрідський район в будинок, який розташований по вулиці Партизанській, за кошти від проданого дачного будинку, який належав ОСОБА_2, вони добудовували оспорюваний будинок, здійснили в ньому капітальний ремонт. Свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_12 суду довели, що при здійсненні ними ремонтних робіт у будинку де проживали ОСОБА_1 та ОСОБА_2, вони вважали їх подружжям, оскільки ОСОБА_1 вів з ними розрахунки за виконану роботу, а ОСОБА_2 постійно займалася господарством. Свідок ОСОБА_14 пояснював, що він у середині 90-х років приходив у гості до ОСОБА_1 в будинок по вул. Партизанській  і той знайомив його із ОСОБА_2, також пояснював, що будинок на той час потребував капітального ремонту. Суд бере до уваги і розцінює як доказ також пояснення свідків ОСОБА_11, ОСОБА_15 та ОСОБА_16, які поясняли, що мешкаючи з 1996 року по сусідству із ОСОБА_2 та ОСОБА_1, вони бачили як ті добудовували свій будинок, проводили в ньому ремонтні роботи, вважали ОСОБА_2 господаркою в будинку.  

Пояснення свідка ОСОБА_17 суд не бере до уваги і не розцінює як доказ, оскільки вона не надала суду достатніх пояснень, які б мали для вирішення даної справи суттєве та істотне значення.

З урахуванням існуючих доказів, суд не знаходить підстав для визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим будинком 86 по вул. Партизанській у м. Луганську та виселення її з нього, а тому позовні вимоги ОСОБА_22 слід залишити без задоволення.

Суд не знаходить підстав і для задоволення позову третьої особи ОСОБА_3, оскільки під час розгляду даної справи було з’ясовано, що вона хоча і перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_1, з 1994 року вони спільно не проживають і з того часу їх шлюбні відносини були фактично припинені. Будинок по вул. Партизанській придбався під час спільного проживання ОСОБА_1 саме із ОСОБА_2, за їхні сумісні кошти, оспорюваний будинок було добудовано, капітально відремонтовано, ОСОБА_2, мешкаючи в даному будинку займалася господарством.

Факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 однією сім’єю без реєстрації шлюбу в судовому засіданні було доведено, у зв’язку із чим суд вважає, за необхідним задовольнити її вимоги та визнати право спільної сумісної власності за нею та ОСОБА_1 на житловий будинок № 86 по вул. Партизанська у м. Луганську, а також визнати за нею право власності на ? частину  спірного будинку.

Відповідно до п.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому, з ОСОБА_1  на користь ОСОБА_2 слід стягнути судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 258,50 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 гривень.

 Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 9,64,65,156,162 ЖК України, Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»від 11.12.2003 року № 1382-ІУ із змінами та доповненнями, ст.ст. 11, 16, 88, 104, 319, 321, 368, 372 ЦК України, ст.ст. 8, 70-73, 74 Сімейного кодексу України, ст.ст. 10,11, 58-60, 88, 212 - 215, 224 –233, 256 ЦПК України, суд, -

       ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у розпорядженні будинком та зняття з реєстраційного обліку відмовити за необґрунтованістю.

У задоволенні позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору  ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя та визнання права власності - відмовити за необґрунтованістю.

Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без укладення шлюбу та про визнання права спільної сумісної власності на сумісно нажите майно задовольнити.

Встановити факт спільного проживання однією сім’єю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з липня 1994 р. по 22.11.1996 р. за адресою: м. Луганськ, кв. Якіра, 8/129, а  з 23.11.1996 року по вересень 2009 р. за адресою: м. Луганськ, вул. Партизанська, 86.

Визнати об’єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 житловий будинок за адресою: м. Луганськ, вул. Партизанська, 86.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину житлового будинку, розташованого за  адресою: м. Луганськ, вул. Партизанська, 86.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі  258 (двісті п’ятдесят вісім) грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення при розгляді справи у розмірі 120 (сто двадцять) гривень.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Луганської області через Кам’янобрідський районний суд м. Луганська шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

                                                            Рішення не набрало законної сили.

Суддя                                                                                             А.О. Пташкіна