Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22ц-11832/11 Головуючий у 1 й інстанції - Скиба С.А.
Категорія 29 Доповідач - Чубуков О.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2011 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
Головуючого судді: Чубукова О.П.
Суддів: Каратаєвої Л.О., Михайловської С.Ю.
при секретарі судового засідання: Солодовій І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 25 серпня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди , -
В С Т А Н О В И Л А:
У серпні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_4, у якій просила, з урахуванням уточнення представником позивача ОСОБА_5 у судовому засіданні розмірів позовних вимог, стягнути з відповідачів на її користь матеріальну шкоду у розмірі 4316 гривень 02 копійки, витрати на правову допомогу у розмірі 1000 гривень та моральну шкоду 100000 гривень. У якості співвідповідача судом першої інстанції була залучена до справи ОСОБА_2 проти чого представник позивача ОСОБА_5 не заперечував.
В позовній заяві позивачка ОСОБА_3 посилалася на те, що 01 лютого 2008 ро ку о 8 годині 20 хвилин на проспекті Леніна у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області ОСОБА_4 , керуючи автомобілем «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_1 , маршрутне такси № 4 , власником якого є ОСОБА_2 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , в результаті чого вона отримала тяжкі тілесні ушкодження . Згідно вироку Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 31 серпня 2009 року ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Внаслідок тілесних ушкоджень позивачка втратила зір та визнана інвалідом 2 групи. Матеріальні збитки , які були затрачені на лікування та оздоровлення , склали 4316 гривень 02 копійки . Крім матеріальних збитків їй завдано моральну шкоду , яка полягає у душевних стражданнях , які позивачка зазнала в результаті травмування , змінився звичний уклад її сімейного життя , вона не може вико нувати звичну для неї роботу.
Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 25 серпня 2011 року позов ОСОБА_3 задоволено частково, а саме стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду 4316 гривень 02 копійки, моральну шкоду 30000 гривень. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати зазначене рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3 в їх межах щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди з ОСОБА_4 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, зокрема суд першої інстанції долучив ОСОБА_2 з порушенням процесуального законодавства, та саме ОСОБА_4 є володільцем джерела підвищеної небезпеки й крім того останній визнав частково позов.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду необхідно залишити без змін із наступних підстав.
Частково задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що 01 лютого 2008 ро ку о 8 годині 20 хвилин на проспекті Леніна у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області ОСОБА_4 , керуючи автомобілем «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_1 , маршрутне такси № 4 , власником якого є ОСОБА_2 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , в результаті чого вона отримала тяжкі тілесні ушкодження. Внаслідок тілесних ушкоджень втратила зір та визнана інвалідом 2 групи. Матеріальні збитки , які були затрачені на лікування та оздоровлення , склали 4316 гривень 02 копійки. Вина відповідача ОСОБА_4 в скоєнні ДТП підтверджується вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 31 серпня 2009 року, яким ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 задоволено частково та стягнуто з останньої на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 881 грн. 21 коп. та моральну шкоду у розмірі 20000 грн. Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 листопада 2009 року, яка є чинною, вирок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 31 серпня 2009 року змінено, однак в частині вироку, яким ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України залишено без змін. ОСОБА_3 у результаті ДТП було завдано матеріальну та моральну шкоду , що підтверджується матеріалами справи. Проте суд першої інстанції прийшов до висновку, що на підставі статті 1187 ЦК України саме ОСОБА_2 повинна нести відповідальність за шкоду, завданою джерелом підвищеної небезпеки, оскільки ОСОБА_4 знаходився у трудових відносинах з нею у зв’язку з чим стягнув матеріальну і моральну шкоду з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки.
Такий висновок суду першої інстанції є правильним, оскільки ґрунтується на вимогах закону , матеріалах справи.
Так відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Згідно тієї ж статті моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Згідно статті 1172 ЦК України фізична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових обов’язків.
Статтею 1187 ЦК України встановлено відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки та зазначено, що відповідальність несе особа, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.
Як роз`яснив пленум Верховного Суду України у п. 2 постанови «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»від 27 березня 1992 року шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Згідно роз’яснень наданих в абзаці 4 п. 4 зазначеної Постанови не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор і т.ін.).
Матеріалами справи підтверджено, що під час виконання ОСОБА_4 трудових обов’язків за трудовим договором з ОСОБА_2 (а.с. 39) , а саме виконання обов’язків водія маршрутного таксі ОСОБА_4 01 лютого 2008 ро ку о 8 годині 20 хвилин на проспекті Леніна у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області, керуючи автомобілем «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_1 , маршрутне такси № 4 , власником якого є ОСОБА_2 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3
Таким чином задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди та моральної шкоди суд першої інстанції правильно виходив з того, що цивільно-правову відповідальність за заподіяння шкоди має нести ОСОБА_2, оскільки шкода заподіяна винними діями ОСОБА_4 під час виконання ним трудових обов’язків з ОСОБА_2 Суд першої інстанції, правильно встановив факт заподіяння шкоди працівником відповідача, який в свою чергу здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та необхідність покладення обов’язку по відшкодуванню шкоди на її заподіювача незалежно від вини, а тому, виходячи з положень ст.ст. 1166, 1167, 1172, 1187 ЦК України, обґрунтовано стягнув із ОСОБА_2 завдану матеріальну та моральну шкоду.
Доводи апеляційної скарги щодо неправильного процесуального залучення співвідповідача не можуть бути взяті до уваги оскільки згідно статті 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, проте доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що справу було вирішено неправильно та крім того представник позивача ОСОБА_5 не заперечував проти залучення ОСОБА_2 в якості співвідповідача.
Доводи апеляційної скарги щодо того, що саме ОСОБА_4 є володільцем джерела підвищеної небезпеки, що підтверджується трудовим договором є такими, що не ґрунтуються на законі, оскільки при прийнятті на роботу за трудовим договором з умовою про виконання обов’язків водія транспортного засобу, роботодавець - власник залишається володільцем цього транспортного засобу.
Доводи апеляційної скарги, щодо того, що ОСОБА_4 частково визнав позов не можуть бути прийняті до уваги, оскільки процесуальне законодавство дозволяє суду першої інстанції не приймати таке визнання, зокрема якщо воно суперечить закону, а в даному випадку суперечить статті 1187 ЦК України на підставі якої відповідальність в дійсних спірних правовідносинах повинна нести саме ОСОБА_2, а не ОСОБА_4
Таким чином суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального права, таке рішення є законним та справедливим, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 25 серпня 2011 року залишити без змін
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя:
Судді: