01.12.2011                                                                                           2-659/11

                                                                                                                    Справа №2-659

                                                                                                                                 2011 рік

Р  І  Ш  Е  Н  Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

          01 грудня 2011 року Новоазовський районний суд Донецької області у складі:

судді                                                  Безрук Т. В.

при секретарі                                         Ясиненко Л. В.

за участю:

позивача                                                   ОСОБА_1,

відповідачів                                                  ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Новоазовську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати, компенсації за невикористані відпустки та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

14.09.2011 року позивач звернулася з зазначеним позовом до відповідачів.

          В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 01 жовтня 2007 року по квітень 20011 року включно вона працювала підсобним робітником у ПП ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у паштетному цеху у м.Новоазовську Донецької області на підставі укладеного 12 жовтня 2010 року трудового договору між працівником і фізичною особою. У квітні 2011 року трудові відносини між нею і відповідачами були припинені, проте в порушення вимог ст.115 КЗпП України відповідачі до часу звернення нею до суду не виплатили заборгованості з заробітної плати 4358,00 гривен, з яких за травень 2010 року 788 грн., за червень  2010 року 410 гривень, за липень 2010 року 362 гривні, за серпень 2010 року 306 гривень, за люти 2011 року 929 грн., за березень 2011 року 1011 грн., квітень 2011 року 552 грн. З урахуванням того, що відповідачами їй, позивачу, сплачено 2600 грн. з зазначеної суми, залишок складає 1758 грн., яку просить стягнути з відповідачів. Також відповідачами в порушення вимог ст.ст.116-117 КЗпП України їй, позивачу, не виплачена компенсація втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати у сумі 2107ё грн., з яких за  травень 2010 року 227 грн., за червень 2010 року 220 грн., липень 2010 року 117 грн., серпень 2011 року 117 грн., за лютий 2011 року 467 грн., за березень 2011 року 467 грн., за квітень 2011 року 492 грн. Вказані суми  теж просила стягнути з відповідачів. За термін роботи у відповідачів їй не були відшкодовані суми за невикористані відпустки у сумі 4000 грн., які просила стягнути з відповідачів. Оскільки неправомірними діями відповідачів вона не мала можливості вчасно отримувати плату за свою працю, витрачати чесно зароблені гроші на свої потреби і потреби своєї родини, у неї склалися борги з комунальних платежів, був порушений з вини відповідачів звичайний ритм її життя, в результаті чого вона зазнала моральних страждань, просила стягнути з відповідачів моральної шкоди 5000 грн., а також 200 грн. витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи в суді.

У судовому засіданні позивач підтримала позов з зазначених у ньому підстав, просила задовольнити його.

          У судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 позов до неї ОСОБА_1 не визнала, просила відмовити в його задоволенні, оскільки вона не укладала з позивачем ніяких трудових угод, у зв’язку з чим не мала і не має будь-яких зобов’язань перед нею.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позов до неї ОСОБА_1  визнала частково –в сумі грошової компенсації на користь позивача 2223, 36 грн. за невикористані відпустки за 4 роки тривалістю 24 днів, а всього 96 днів за чотири роки,  та 71,08 грн. компенсації втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати. В іншій частині позов ОСОБА_1  вважає безпідставним, необґрунтованим, у зв’язку з чим просила частково відмовити в його задоволенні.

Вислухав позивача, відповідачів, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Так, згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно ч.1ст.21 КЗпП України, трудовий договір –це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Так, судом у судовому засіданні встановлено, що на підставі трудового договору від 12.10.2010 року між працівником ОСОБА_1 і фізичною особою ОСОБА_2 виникли трудові правовідносини (а.с. 8).

З  копії постанови Новоазовського райсуду від 01.08.2011 року по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_2 за ст.175 ч.1 КК України на а.с.7, вбачається, що  в період часу з лютого 2011 року по квітень 2011 року ОСОБА_2 не виплатила заробітну плату ОСОБА_1 в сумі 1590 гривень. На підставі ст. 175 ч. 3 КК України  ОСОБА_2 звільнена від кримінальної відповідальності  у зв’язку  з виплатою заробітної плати до притягнення до кримінальної відповідальності з закриттям провадження по  кримінальній справі стосовно ОСОБА_2 за ч.1 ст.175 КК України.

Зазначена постанова суду набрала чинності. Тому у відповідності до ст.61 ЦПК України суд вважає доведеним і не підлягаючим доказуванню розмір заборгованості ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 з заробітної плати у сумі 1590 грн., а також факт виплати ОСОБА_2 зазначеної суми.

Розрахунок відповідача ОСОБА_2 в частині її заборгованості перед позивачем ОСОБА_1  в сумі грошової компенсації на користь позивача 2223, 36 грн. за невикористані відпустки за 4 роки тривалістю 24 днів, а всього 96 днів за чотири роки, та 71,08 грн. компенсації втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати, визнаний позивачем  ОСОБА_1 в судовому засіданні, тому відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що неправомірними діями відповідача ОСОБА_2 завдано було моральних страждань позивачу, оскільки несвоєчасне отримання зарплати порушили звичайний ритм життя позивача, порушило її конституційне право на своєчасну оплату праці, у зв’язку з чим з урахуванням принципів справделивості і розумності, з урахуванням сум задоволених позовних вимог, тривалості моральних страждань суд стягує з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача 500 грн. моральної шкоди.

Суд відмовляє у стягненні з ОСОБА_2 на користь позивача 200 грн. витрат з ІТЗ, оскільки ці витрати згідно матеріалів справи ОСОБА_1 не сплачувала.

Відмовляючи у відшкодуванні сум позову з відповідача ОСОБА_3, суд виходив з того, що позивач з ОСОБА_3 не укладала трудової угоди з ОСОБА_4 та  остання  не навела інших доказів тому, що за її позовними вимогами повинна відповідати разом з ОСОБА_2 і ОСОБА_3, тому суд вважає останню неналежним відповідачем, у зв’язку з чим відмовляє позивачу у стягненні сум позову з ОСОБА_3.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору при подачі позову, то судовий збір за правилами ст.88 ЦПК України суд пропорційно від суми задоволеного позову стягує з відповідача ОСОБА_2, а саме у розмірі 188,20 грн..

          Керуючись ст.ст.60,61,88,209,213-215 ЦПК України, ст.ст.2,21,48,115-117,235 КЗпП України, суд

В  И  Р  І  Ш  И  В :

          Позовні вимоги ОСОБА_1 до  ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати, компенсації за невикористані відпустки та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 71 грн. 08 коп. компенсації втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати,  2223 грн. 36  коп. компенсації за невикористані відпустки, 500 грн. моральної шкоди, а всього стягнути  2794 (дві тисячі сімсот дев’яносто чотири) гривні 44 копійки.

У задоволенні решти частини позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 до ОСОБА_2  - відмовити.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 –відмовити.

          Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий  збору 188 грн. 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя